Постанова

від 23.12.2024 по справі 278/4881/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №278/4881/24 Головуючий у 1-й інст. Татуйка Є.О.

Категорія 31 Доповідач Коломієць О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Коломієць О.С.

суддів Талько О.Б., Шевчук А.М.

з участю секретаря

судового засідання Журавської Д.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №278/4881/24 за заявою першого заступника керівника Житомирської окружної прокуратури про забезпечення позову

у цивільній справі за позовом заступника керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору приватний нотаріус Житомирського районного нотаріального округу Демецька Світлана Леонідівна про визнання правочину недійсним та скасування державної реєстрації прав

за апеляційноюскаргою ОСОБА_2 ,інтересиякоїпредставляє адвокатКрасовськийВолодимирМиколайович

на ухвалу Житомирського районного суду Житомирської області від 06 вересня 2024 року, яка постановлена під головуванням судді Татуйка Є.О.

встановив:

У вересні 2024 року заступник керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати недійсним договір дарування земельної ділянки та розташованого на ній житлового будинку від 19.08.2024 року №4618, посвідченого приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Демецькою С.Л., укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис №56322846 від 19.08.2024 року (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2008003018220, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 74646658 від 19.08.2024 року);

- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку (кадастровий номер 1822085600:08:001:0486) та розташованого на ній житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , набутої на підставі договору дарування земельної ділянки та розташованого на ній житлового будинку від 19.08.2024 року №4618, посвідченого приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Демецькою С.Л., про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис №56322846 від 19.08.2024 року (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2008003018220, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 74646658 від 19.08.2024 року).

На обґрунтування позову вказував, що у провадженні СВ ВП №1 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області перебуває кримінальне провадження №42022062020000212 від 22.12.2022 року. В ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження встановлено, що директор ТОВ «ПРОФІТ МІКС», ОСОБА_1 , за попередньою змовою групою осіб, заволоділа частиною належних Оліївській сільській раді коштів в особливо великих розмірах, що призначались для сплати за умовами Договору № 270 від 13.12.2022 року на закупівлю генераторів, а також внесла завідомо неправдиві відомості до офіційного документу - «накладна №l» щодо фактичного постачання Оліївській сільській раді генераторів Gucbir GJD 10000S-3 у кількості 10 одиниць. Внаслідок зазначених злочинних дій ОСОБА_1 , за попередньою змовою групою осіб, заволоділи коштами місцевого бюджету Оліївської сільської ради на загальну суму 1 458 149,50 грн. Завдані Оліївській сільській раді кримінальним правопорушенням збитки у сумі 1 458 149,50 грн. на теперішній час лишаються невідшкодованими. Обов`язок щодо відшкодування завданих кримінальним правопорушенням збитків також покладається на підозрюваного, обвинуваченого.

За наслідками досудового розслідування, відповідно до ст. 481 КІК України, 15.08.2024 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 209 КК України.

Враховуючи те, що санкції статей ч. 5 ст. 191 та ч. 1 ст. 209 КК України, за якими ОСОБА_1 повідомлено про підозру, передбачають обов`язкове додаткове покарання у вигляді конфіскації майна, слідчий за погодженням з прокурором 16.08.2024 року звернувся до слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира з клопотанням про арешт належного підозрюваній майна, в тому числі об`єктів нерухомості, а саме: - житловий будинок загальною площею 185,2 м.кв. за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомості 2008003018220, власник з часткою 1/1 ОСОБА_1 ; - земельна ділянка з кадастровим номером 1822085600:08:001:0486 загальною площею 0,1000 га, власником якої є ОСОБА_1 .

Ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 19.08.2024 у справі №295/12352/24 задоволено клопотання у повному обсязі та накладено арешт на вищезазначене нерухоме майно. 21.08.2024 вказану ухвалу листом №51-97-1417вих-24 направлено для виконання та внесення відповідних записів про обтяження нерухомого майна до департаменту реєстрації Житомирської міської ради.

На виконання листа №51-97-1417вих-24 державним реєстратором прав на нерухоме майно виконавчого комітету Житомирської міської ради Житомирської області Таран О.В. прийнято рішення від 21.08.2024 про відмову в проведенні реєстраційних дій, оскільки заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно.

Отже, після повідомлення 15.08.2024 року про підозру і до накладення арешту на належне їй майно, ОСОБА_1 згідно договору дарування земельної ділянки та розташованого на ній житлового будинку №4618 від 19.08.2024 безоплатно передала у власність (подарувала) своїй сестрі ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1 га та розташований на ній житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Вищевказаний правочин вчинено ОСОБА_1 з метою уникнення конфіскації майна, що належить останній, а також уникнення відповідальності в частині відшкодування шкоди завданої внаслідок кримінального правопорушення, тому вказаний договір підлягає визнанню судом недійсним, а речові права на земельну ділянку площею 0,1 га (кадастровий номер 1822085600:08:001:2936) та розташований на ній житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 скасуванню.

Разом із позовною заявою було подано заяву про забезпечення позову, в якій прокурор просив накласти арешт на земельну ділянку (кадастровий номер: 1822085600:08:001:0486) та житловий будинок, розташований на вказаній земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 (номер відомостей про речове право №56322846 від 19.08.2024 року; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 74646658 від 19.08.2024 року), що належить ОСОБА_2 .

В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову вказував, що ураховуючи, що підставою звернення прокурора до суду з цим позовом є дії ОСОБА_1 щодо відчуження нерухомого майна, шляхом укладення оспорюваного договору з метою уникнення можливої конфіскації наявного у неї нерухомого майна, а також уникнення відповідальності в частині відшкодування завданих кримінальними правопорушеннями збитків, тому припущення прокурора, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити та взагалі унеможливити ефективний захист державних інтересів, є достатньо обґрунтованим.

При цьому, у разі укладення ОСОБА_3 (новий власник майна на підставі оспорюваного договору) будь-яких правочинів щодо відчуження нерухомого майна, що є предметом договору, недійсність яких є предметом позовних вимог, буде знівельоване значення судового рішення у випадку задоволення даного позову та зумовить необхідність подальшого звернення до суду з метою повернення такого майна.

З метою недопущення вчинення ОСОБА_3 вказаних дій, необхідним, доцільним та співмірним позовним вимогам та предмету позову буде вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на нерухоме майно, а саме: на земельну ділянку (кадастровий номер: 1822085600:08:001:0486) та житловий будинок, розташований на вказаній земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 (номер відомостей про речове право №56322846 від 19.08.2024; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 74646658 від 19.08.2024), які були предметом договору дарування земельної ділянки та розташованого на ній будинку від 19.08.2024 №4618.

У даному випадку предмет спору нерозривно пов`язаний та безпосередньо стосується нерухомого майна, щодо якого необхідно вжити заходи забезпечення позову, оскільки вказане майно с предметом оспорюваного договору. Заявлений спосіб забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно, яке є предметом оспорюваного договору, цілком співвідноситься з предметом позову, не виходять за його межі, між запропонованими конкретними заходами забезпечення позову і предметом позовних вимог існує чіткий логічний зв`язок, отже їх застосування забезпечить ефективний захист порушених прав, не призведе до обмеження використання об`єкта нерухомості за функціональним призначенням.

Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 06 вересня 2024 року заяву про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на земельну ділянку загальною площею 0,1 га з кадастровим номером 1822085600:08:001:0486 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Накладено арешт на житловий будинок АДРЕСА_2 (номер відомостей про речове право № 56322846 від 19 серпня 2024 року; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 74646658 від 19 серпня 2024 року).

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_2 через свого представника подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким повернути заяву про забезпечення позову.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що заява про забезпечення позову мала бути повернута на підставі ч. 9 ст. 153 ЦПК України, оскільки ні позовна заява, ні заява про забезпечення позову не містять ціни позову. Відповідно позивачем не визначено позов як немайновий і забезпечення немайнового позову шляхом накладення арешту без визначення майнового вираження є протиправним, очевидно незаконним та таким, що порушує права та законні інтереси апелянта.

Зазначає, що на момент подачі позову й заяви про забезпечення позову прокурором не доведено, а судом першої інстанції не досліджено та не викладено обґрунтування обставин, що станом на дату вчинення спірного правочину ОСОБА_1 та розгляду заяви про забезпечення позову, в суді відсутнє судове провадження по кримінальному обвинуваченню останньої, більше того навіть відсутній обвинувальний акт. Суд послався на припущення прокурора, що такі процесуальні рішення як складання, затвердження та направлення до суд обвинувального акту будуть прийняті без перевірки належними доказами. Більше того додає, що прокурор не позбавлений права накладення арешту в порядку кримінального судочинства.

На думку апелянта, прокурор в межах цивільного судочинства доводить обставини, які підлягають з`ясуванню у межах кримінального провадження.

Заступник керівника Житомирської окружної прокуратури подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

На спростування доводів апеляційної скарги вказує, що не всі позовні заяви повинні містити ціну позову, а лише ті, що містять майнові вимоги. Предметом позову у даній справі є визнання правочину недійсним та скасування державної реєстрації прав (тобто позовна заява містить дві немайнові вимоги), у зв`язку з чим ціна позову у позовній заяві не вказувалась. Необхідно також розрізняти види (способи) забезпечення позову, які можуть застосовуватись до позовів майнового характеру, а які для забезпечення немайнових позовних вимог, тобто фактично заходи забезпечення позову можна поділити на майнові та немайнові. Майнові заходи забезпечення мають застосовуватись для забезпечення позовних вимог майнового характеру, тобто таких, де матеріальна позовна вимога виражена саме в грошовій формі в ціні позову. З наведених підстав ціна позову у заяві про забезпечення позову не вказувалась.

При зверненні до суду з заявою про забезпечення позову прокурор не повинен надавати докази щодо того, що відповідач (новий власник об`єкту нерухомості у зв`язку з вчиненням фраудаторного правочину) вчинить дії з відчуження майна.

Щодо відсутності, на час розгляду заяви про забезпечення позову судового провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень за ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 209 КК України звертаєу увагу відповідача на те, що оголошення особі про підозру є підставою для виникнення зобов`язань. З моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення згідно з п. 14 ч.1 ст.3 КПК України, у кримінальному провадженні починається стадія притягнення до кримінальної відповідальності, особа набуває статусу підозрюваного, що має наслідком наділення її процесуальними правами та обов`язками, а також можливість застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема і накладення арешту на майно до прийняття рішення по суті підозри, обвинувачення, зокрема для забезпечення цивільного позову, виконання покарання у виді конфіскації майна. За такого, підозрюваний розумно може припускати і передбачати можливість настання для нього негативних наслідків, у тому числі і майнового характеру за результатами кримінального провадження.

Твердження відповідача про те, що прокурор в межах цивільного судочинства доводить обставини, які підлягають з`ясуванню у межах кримінального провадження є маніпуляцією та намаганням ввести суд в оману, так як при здійсненні досудового розслідування кримінального провадження за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 209 КК України органом досудового розслідування вжито заходів забезпечення кримінального провадження.

У судовому засіданні представник ОСОБА_2 адвокат Красовський В.М. доводи апеляційної скарги підтримав, просив задовольнити її вимоги, скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, який повернути заяву про забезпечення позову.

Прокурор у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідач ОСОБА_1 та приватний нотаріус у судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Приватний нотаріус Житомирського районного нотаріального округу Демецька С.Л. надіслала до суду заяву, в якій просила розгляд справи провести без її участі.

За приписами ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явилися в судове засідання.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та її вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала відповідає.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову та накладаючи арешт на нерухоме майно суд першої інстанції виходив із того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказані об`єкти нерухомості може унеможливити в подальшому виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду, виходячи із наступного.

Згідно з частинами першою, другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням, і його суть полягає в тому, що таке обмеження захищає законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може спричинити неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає рівною мірою інтереси як позивача, так і відповідача.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а має на меті лише запобігти ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

У разі вжиття заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18, провадження № 14-729цс19, зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_1 15.08.2021 року повідомлено про те, що вона підозрюється в заволодінні бюджетними коштами шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем в умовах воєнного стану, вчиненому за попередньою змовою групою осіб та в особливо великому розмірі, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, у службовому підробленні, яке виразились у складенні службовою особою завідомо неправдивого офіційного документу, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України, а також легалізації (відмиванні) майна, одержаного злочинним шляхом, тобто вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 209 КК У країни (а.с.14 (зворот)-18).

Ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 19.08.2024 року у справі №295/12352/24 задоволено клопотання слідчого СВ ВП №1 Житомирського РУП ГУНП у Житомирські області у повному обсязі та накладено арешт на житловий будинок загальною площею 185,2 м.кв. за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об?єкту нерухомості 2008003018220, власник з часткою 1/1 ОСОБА_1 та земельну ділянку з кадастровим номером 1822085600:08:001:0486, загальною площею 0.1000 га, власником якої є ОСОБА_1 (а.с.23(зворот)-26).

Державним реєстратором прав на нерухоме майно виконавчого комітету Житомирської міської ради Житомирської області Таран О.В. 21.08.2024 року прийнято рішення №74687737 про відмову в проведенні реєстраційних дій, оскільки заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно (а.с.28).

19.08.2024 року ОСОБА_1 уклала із ОСОБА_2 договір дарування земельної ділянки та розташованого на ній житлового будинку, відповідно до якого безоплатно передала у власність (подарувала) своїй сестрі ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1 га та розташований на ній житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.31(зворот)-33).

Враховуючи обставини справи, наявність спору між сторонами, вид забезпечення позову у вигляді накладення арешту на земельну ділянку та житловий будинок є співмірним із позовними вимогами.

Будь-яких доказів, що у зв`язку із застосуванням заходів забезпечення позову, будуть порушені права апелянта або інших осіб, суду апеляційної інстанції не надано.

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції у тому, що вжитий судом захід забезпечення позову є необхідним та співмірним із заявленими вимогами, адже накладення арешту на нерухоме майно, а саме на земельну ділянку із кадастровим номером 1822085600:08:001:0486 та житловий будинок, що розташований на вказаній земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , забезпечить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів держави в разі задоволення позову, а невжиття такого заходу може істотно ускладнити виконання рішення суду й ефективний захист порушених прав та інтересів держави.

Обраний позивачем вид забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно не призведе до невиправданого обмеження майнових прав власника спірного майна, оскільки арештоване майно фактично зберігається у володінні та у користуванні власника, а обмежується лише можливість розпорядитися ним.

Невжиття заходу забезпечення позову може призвести до здійснення відчуження спірного майна на користь інших осіб, що призведе до затягування розгляду справи та обмеження прав позивача на ефективний судовий захист.

Доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для повернення заяви про забезпечення позову у зв`язку із не зазначенням ціни позову є безпідставними.

Предметом позову у даній справі є вимоги про визнання правочину недійсним та скасування державної реєстрації прав, тобто прокурором пред`явлений позов немайнового характеру.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду про необхідність накладення арешту на майно, яке є предметом позову.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції. Ніяких нових обставин чи доказів, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків та ухвалу суду апелянтом не надано.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , інтереси якої представляє адвокат Красовський Володимир Миколайович, залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського районного суду Житомирської області від 06 вересня 2024 року беззмін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 27 грудня 2024 року.

Головуючий Судді