Вирок

від 25.12.2024 по справі 757/13785/24-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/824/5292/2024 Категорія: ст. 358 КК України

ЄУН: 757/13785/24-к Суддя у І інстанції: ОСОБА_1

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 грудня 2024 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3

ОСОБА_4

за участю секретаря ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження № 12024105060000133, внесеного до ЄРДР 2 березня 2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, за апеляційними скаргами заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_7 , прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Печерської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_8 на вирок Печерського районного суду м. Києва від 12 квітня 2024 року,яким

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, уродженка села Жеребилівка, Могилів-Подільського району, Вінницької області, не працевлаштована, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаюча за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 , раніше не судима відповідно до ст. 89 КК України,

визнана винуватою у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, та їй призначено покарання:

- за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358 КК України у виді обмеження волі стоком на 1 (один) рік;

- за ч. 4 ст. 358 КК України у виді обмеження волі на строк 6 (шість) місяців.

На підставі ст. 70 КК України призначено остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік; на підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з випробуванням з іспитовим стром 1 (один) рік, з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України,

за участю сторін апеляційного провадження:

прокурора ОСОБА_9

обвинуваченого ОСОБА_6

В С Т А Н О В И Л А :

Вироком суду ОСОБА_6 визнана винуватою у тому, що, працюючи у магазині «Гастроном», що розташований за адресою: м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 26, для виконання своїх обов`язків була зобов`язана пройти профілактичний медичний огляд в установленому законом порядку і мати при собі свою особову медичну книжку, яка підтверджує проходження нею профілактичного медичного огляду.

Перебуваючи 10 січня 2024 року за адресою: м. Київ, вул. Гетьмана Павла Скоропадського, 3-Б, ОСОБА_6 , реалізуючи свій протиправний умисел, з метою підробки особистої медичної книжки, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, надала невстановленій особі грошові кошти у розмірі 250 гривень, особисту фотокартку та власні анкетні дані для отримання особистої медичної книжки форми первинної облікової документації № 1-ОМК у спосіб, не передбачений Порядком проведення обов`язкових профілактичних медичних оглядів та видачі особистих медичних книжок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2001 року № 559.

Надалі, того ж дня ОСОБА_6 отримала від невідомої особи особисту медичну книжку форми первинної облікової документації № 1-ОМК, 2 Серії ААД № 145455, яка містила завідомо неправдиві відомості щодо проходження ОСОБА_6 обов`язкового профілактичного медичного огляду з внесеними до неї анкетними даними останньої та її особистою фотокарткою для подальшого використання.

Після цього ОСОБА_6 , достовірно знаючи, що вона не проходила встановленого обов`язкового медичного огляду у закладі охорони здоров`я для працівників, діяльність яких пов`язана з обслуговуванням населення, згідно Порядку проведення обов`язкових профілактичних медичних оглядів та видачі особистих медичних книжок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2001 року № 559, Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 1-ОМК «Особиста медична книжка», затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров`я України № 150 від 21 лютого 2013 року, та Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 6 квітня 2000 року, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, надала завідомо підроблену медичну книжку форми первинної облікової документації № 1-ОМК, 2 Серії ААД № 145455, яка містить завідомо неправдиві відомості про проходження нею медичного огляду у ТОВ «ЛАЯН ВІННЕР» (код ЄДРПОУ 35007886) з внесеними до неї анкетними даними останньої та власною фотокарткою невідомій особі для працевлаштування у магазин «Гастроном», що розташований за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26.

Однак, ОСОБА_6 медичний огляд в ТОВ «ЛАЯН ВІННЕР» (код ЄДРПОУ 35007886) не проходила, особиста медична книжка форми первинної облікової документації № 1-ОМК, 2 Серії ААД №145455 їй не видавалась.

Таким чином ОСОБА_6 використала завідомо підроблений документ.

Цим же вироком вирішена доля речового доказу.

Судовий розгляд відбувся відповідно до положень ч.ч. 2, 3 ст. 381 КПК України.

Не оспорюючи фактичні обставини кримінальних правопорушень та кваліфікацію дій обвинуваченої, заступник керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_7 та прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_8 подали апеляційні скарги, в яких просять вирок суду скасувати в частині призначеного покарання у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю по призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок м`якості, та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_6 покарання:

- за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358 КК України у виді обмеження волі стоком на 1 (один) рік;

- за ч. 4 ст. 358 КК України у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ст. 70 КК України призначити ОСОБА_6 остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання призначених покарань у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік 1 (один) місяць; на підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим стром 1 (один) рік, з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Так, апелянти наголошують, що санкція ч. 4 ст. 358 КК України передбачає покарання у виді штрафу до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційний нагляд на строк до двох років, або обмеження волі на той самий строк.

Водночас ч. 2 ст. 61 КК України передбачено, що обмеження волі призначається на строк від 1 до 5 років.

Таким чином, як зазначають апелянти, суд першої інстанції, призначаючи обвинуваченій покарання за ч. 4 ст. 358 КК України у виді 6 місяців обмеження волі, не правильно, застосував закон про кримінальну відповідальність, оскільки призначив обвинуваченій покарання більш м`яке, ніж передбачено законом, без застосування ст. 69 КК України.

Заслухавши доповідь судді, позицію прокурора на підтримку доводів поданої апеляційної скарги, обвинувачену, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги прокурора, дослідивши наявні у справі докази, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів доходить такого висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційних скарг.

Відповідно до положень ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

На переконання колегії суддів, суд першої інстанції дотримався наведених вимог закону не у повній мірі.

Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що обвинувальний акт про вчинення ОСОБА_6 кримінальних проступків розглянутий у спрощеному провадженні, а тому встановлені досудовим розслідуванням та судом фактичні обставини кримінального провадження колегія суддів не переглядає відповідно до вимог ч. 1 ст. 394, ч. 1 ст. 404 КПК України.

Дії обвинуваченої за встановлених судом обставин правильно кваліфіковані:

- за ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України як пособництво у підробленні офіційного документа, який видається установою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права, з метою його використання.

- за ч. 4 ст. 358 КК України, як використання завідомо підробленого документу, який видається установою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права, з метою його використання.

Прокурорами в апеляційних скаргах, як і під час апеляційного розгляду, обставини кримінального правопорушення та кваліфікація дій обвинуваченої, як і покарання, призначене обвинуваченій за ч. 1 ст. 358 КК України у виді 1 року обмеження волі, не оспорюються.

Разом з тим, апелянти не погоджуються з вироком суду в частині призначеного обвинуваченій покарання за ч. 4 ст. 358 КК України та на підставі ст. 70 КК України, вказуючи про порушення судом першої інстанції вимог кримінального закону.

Колегія суддів вважає наведені доводи прокурора слушними, з огляду на таке.

Так, призначаючи обвинуваченій вид і розмір покарання як за кожне кримінальне правопорушення окремо, так і на підставі ст. 70 КК України, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України є кримінальним проступком; дані про особу обвинуваченої, а саме те, що вона має місце постійного проживання, раніше не судима відповідно до ст. 89 КК України, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, обставину, що пом`якшує покарання, - щире каяття, відсутність обставин, що обтяжують покарання.

За сукупності вище наведених обставин, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд дійшов висновку про призначення обвинуваченій ОСОБА_6 покарання в межах санкції ст. 358 КК України, із застосуванням ст. 70 КК України, призначивши остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, а саме:

- за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358 КК України у виді обмеження волі стоком на 1 (один) рік;

- за ч. 4 ст. 358 КК України у виді обмеження волі на строк 6 (шість) місяців,

та на підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у виді обмеження волі строком на 1 рік.

Разом з тим, як обґрунтовано зазначено в апеляційних скаргах, санкція ч. 4 ст. 358 КК України передбачає покарання у виді штрафу до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційний нагляд на строк до двох років, або обмеження волі на той самий строк.

Таким чином, на переконання колегії суддів, вказуючи про призначення обвинуваченій покарання за ст. 358 КК України в межах санкцій ч. 1 та ч. 4 ст. 358 КК України, суд першої інстанції призначив обвинувачений за ч. 4 ст. 358 КК України покарання у виді обмеження волі, проте, на строк, який не передбачений законом.

При цьому колегія суддів враховує, що ч. 2 ст. 61 КК України передбачено покарання у виді обмеження волі на строк від 1 до 5 років.

З огляду на викладене, суд першої інстанції, призначаючи обвинуваченій покарання за ч. 4 ст. 358 КК України у виді 6 місяців обмеження волі, не правильно застосував закон про кримінальну відповідальність, оскільки призначив обвинуваченій покарання більш м`яке, ніж передбачено санкцією ч. 4 ст. 358 КК України, без застосування ст. 69 КК України, про що обґрунтовано вказано в апеляційних скаргах.

З огляду на те, що санкція ч. 1 та ч. 4 ст. 358 КК України, з урахуванням положень ч. 2 ст. 61 КК України, передбачає мінімальний строк покарання у виді обмеження волі від 1 року, а підстав для застосування до обвинуваченої положень ст. 69 КК України за ч. 4 ст. 358 КК України колегією суддів не встановлено, колегія суддів доходить висновку, що вирок суду в частині призначеного обвинуваченій покарання підлягає скасуванню.

При цьому колегія суддів, з урахуванням обставин, які були враховані судом першої інстанції при призначенні обвинуваченій покарання, вважає обґрунтованими доводи апеляційних скарг про призначення обвинуваченій як за ч. 1 ст. 358 КК України, так і за ч. 4 ст. 358 КК України, у виді обмеження волі строком на 1 рік.

Водночас колегія суддів доходить висновку, що принцип призначення остаточного покарання за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі ст. 70 КК України у виді поглинення менш суворого покарання більш суворим, який був застосований судом першої інстанції, не може бути застосований при призначенні рівнозначних покарань за вчинення двох кримінальних правопорушень, а, відтак, вважає необхідним при призначенні остаточного покарання за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі ст. 70 КК України, з урахуванням у тому числі і вимог апеляційних скарг, а також положень ст. 404 КПК України, при визначенні остаточного покарання на підставі ч. 1 ст. 70 КК України застосувати принцип часткового складання призначених покарань.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції є, зокрема, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення є, зокрема, незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.

Таким чином колегія суддів доходить висновку, що вирок суду в частині призначеного покарання щодо ОСОБА_6 підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового вироку судом апеляційної інстанції.

При цьому колегія суддів враховує, що судом першої інстанції, з огляду на тяжкість вчинених ОСОБА_6 кримінальних проступків, конкретних обставин їх вчинення, особи обвинуваченої, наявність пом`якшуючих покарання обставин, обвинувачена на підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з випробуванням, з встановленням іспитового строку на 1 рік, оскільки її виправлення можливе без ізоляції від суспільства, з покладенням на ОСОБА_6 обов`язків, передбачених п. 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, які сприятимуть її виправленню.

Колегія суддів погоджується з вироком суду у цій частині та додатково враховує, що у цій частині вирок суду прокурорами не оскаржується і апелянти в апеляційних скаргах просять до обвинуваченої застосувати положення ст. 75 КК України, звільнити її від відбування призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень остаточного покарання, з іспитовим строком на 1 рік, з покладенням на неї обов`язків, передбачених п. 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.

На переконання колегії суддів, саме таке покарання буде відповідати вимогам ст. 65 КК України та буде необхідним для досягнення його мети, тобто, необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченої та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як нею, так і іншими особами.

З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що апеляційні скарги прокурорів є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 420, ч. 15 ст. 615 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_7 , прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 - задовольнити.

Вирок Печерського районного суду м. Києва від 12 квітня 2024 року щодо ОСОБА_6 за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України - в частині призначеного покарання скасувати, ухвалити в цій частині новий вирок:

Призначити ОСОБА_6 покарання:

- за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358 КК України у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік;

- за ч. 4 ст. 358 КК України у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання призначених покарань призначити ОСОБА_6 остаточне покарання у виді 1 року 1 місяця обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим стром 1 (один) рік, з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Вирок суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржений в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Судді:

---

---

---

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4