Рішення

від 26.12.2024 по справі 357/2157/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2024 року № 357/2157/23

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПарненко В.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Білоцерківського міського відділу Державної виконавчої служби Центрального управління Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області зі скаргою на дії Білоцерківського міського відділу ДВС ГТУЮ у Київській області, в якій просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Білоцерківського міського відділу ДВС щодо не зняття арешту з частини квартири АДРЕСА_1 в межах виконавчого провадження № 34511253;

- зобов`язати Білоцерківський МВ ДВС ГТУЮ у Київській області зняти арешт з частини квартири АДРЕСА_1 , накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 10 квітня 2013 року та постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 22 липня 2016 року в межах виконавчого провадження № 34511253;

- внести відомості про скасування обтяження до відповідного розділу Державного реєстру речових прав.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до вироку Білоцерківського міськрайонного суду від 25 травня 2012 року, ОСОБА_1 було визнано винним за ч. 2 ст. 307 КК України та призначено покарання, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді 4 років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини майна, що є його індивідуальною власністю, в дохід держави. Відповідно до виконавчого листа, виданого на підставі цього вироку, Білоцерківським міським відділом ДВС ГТУЮ у Київській області було відкрито виконавче провадження № 34511253. 10.04.2013 та 22.07.2016 були винесені постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якими було накладено арешт на майно ОСОБА_1 28.02.2019 постановою про повернення виконавчого документа стягувачу, ВП № 34511253 було завершене, в зв`язку з неможливістю реалізації майна. 26.07.2022 представник скаржника Чорний О.В. звернувся до відділу ДВС із заявою про зняття арешту з частини квартири АДРЕСА_1 , однак Білоцерківський МВ ДВС відмовив у її задоволені, невбачаючи підстав для зняття арешту відповідно до ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки залишаються невиконаними рішення матеріального характеру. Позивач зазначає, що державний виконавець при винесенні постанови від 28.02.2019 мав припинити чинність арешту майна боржника та скасувати інші здійснені державним виконавцем, заходи примусового виконання рішення, однак в порушення ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» не зняв арешт з майна боржника, чим позбавляє позивача можливості розпорядитись належним йому майном на власний розсуд.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 березня 2023 року в задоволенні скарги відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 18 січня 2023 року за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 березня 2023 року залишено без змін.

09 серпня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Чорний О. В. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення, ухвалити нове рішення про задоволення вимог.

Постановою Верховного Суду від 13 грудня 2023 року ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 березня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 червня 2023 року скасовано.

Провадження у справі № 357/2157/23 за скаргою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Білоцерківський міський відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання дії державного виконавця неправомірними та зняття арешту з майна закрито.

Ухвалою Верховного Суду від 17.01.2024 справу № 357/2157/23 за скаргою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Білоцерківський міський відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання дії державного виконавця неправомірними та зняття арешту з майна, передано для продовження розгляду до Київського окружного адміністративного суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського окружного адміністративного суду позовну заяву передано на розгляд судді Балаклицькому А.І.

Ухвалою суду (суддя Балаклицький А.І.) від 24.07.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін.

У зв`язку зі звільненням судді Київського окружного адміністративного суду Балаклицького А.І. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Київського окружного адміністративного суду справа №357/2157/23 передана 28.10.2024 до розгляду судді Парненко В.С.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.11.2024 позовну заяву прийнято до провадженні судді Парненко В.С. та залишено без руху.

Позивачем подано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.12.2024 відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання (у письмовому провадженні).

Копія ухвали про відкриття провадження від 05.12.2024 отримана відповідачем в системі «Електронний суд», що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Відповідно до ч. 7 ст. 18 КАС України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

З аналізу наведених норм законодавства встановлено, що у випадку реєстрації учасника судового процесу в системі «Електронний суд», суд повідомляє вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі.

Суд вважає відповідача належним чином повідомленим про можливість подання відзиву у зазначені строки та належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.

Відповідачем, на виконання ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, не було надіслано до суду письмового відзиву на адміністративний позов та не було повідомлено про поважність причин ненадання відзиву.

Відповідно до ч. 6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи скорочені строки розгляду адміністративної справи та завчасне повідомлення відповідача про розгляд справи Київським окружним адміністративним судом, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними документами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

02.10.2012 головним державним виконавцем Прохацьким Р.О. відкрито виконавче провадження № 34511253 на підставі виконавчого листа № 1-496, виданого 21.09.2012 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області згідно вироку суду про конфіскацію 1/2 частини майна, що є індивідуальною власністю ОСОБА_1 в дохід держави.

Постановами від 10.04.2013 та 22.07.2016 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження було накладено арешт на майно боржника ОСОБА_1 в рамках виконання ВП № 34511253.

В подальшому постановою від 28.02.2019 року виконавчий лист № 1-496, виданий 21.09.2012 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області повернуто стягувачу на підставі ч. 7 ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження».

В постанові зазначено, що державним виконавцем вжито всіх необхідних захотів по перевірці майнового стану боржника для виконання рішення суду в частині конфіскації майна шляхом направлення запитів до установ, які здійснюють реєстрацію майна. В результаті вжитих заходів встановлено, що боржнику належить 1/2 , частина 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 на підставі Свідоцтва на право власності на житло № НОМЕР_1 виданого Комунальною службою приватизації державного житлового фонду м. Біла Церква 18.09.2008.

Відповідно до Висновку про вартість нерухомого майна виданого ТОВ "Приватна експертна служба" 23.08.2018 - 1/2 частину 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 належної боржнику було оцінено - 63400 грн 00 коп. Відповідно до Протоколу №380308, виданого 08.01.2019 Київською філією ДП "СЕТАМ" - треті електронні торги не відбулися у зв?язку з відсутністю допущених учасників.

Відповідно до п.6 ст. 61 Закону України "Про виконавче провадження" у разі нереалізації майна на третіх електронних торгах виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду та п.7 ст. 61 цього Закону - за відсутності у боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, виконавчий документ повертається стягувачу без виконання. У боржника відсутнє інше майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

26.07.2022 адвокат Чорний О.В. звернувся в інтересах ОСОБА_1 до Білоцерківського міського відділу Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зняття арешту з частини квартири АДРЕСА_1 накладений відповідно до Постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 10 квітня 2013 року та Постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 22 липня 2016 року.

Розглянувши відповідну заяву, Білоцерківський міський ВДВС відмовив у її задоволені, не вбачаючи підстав для зняття арешту відповідно до ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки залишаються невиконаними рішення матеріального характеру.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо незняття арешту майна боржника, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч. 1 ст. 59 Кримінального кодексу України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються.

Суд, який постановив вирок, що передбачає як додаткове покарання конфіскацію майна, після набрання ним законної сили надсилає виконавчий лист, копію опису майна і копію вироку для виконання органу державної виконавчої служби, про що сповіщає відповідну фінансову установу. У разі відсутності у справі опису майна засудженого надсилається довідка про те, що опису майна не проводилося. Виконання покарання у виді конфіскації майна здійснюється органом державної виконавчої служби за місцезнаходженням майна відповідно до Закону України "Про виконавче провадження". (ст. 48 Кримінально-виконавчого кодексу України)

Згідно ст. 49 Кримінально-виконавчого кодексу України конфіскації підлягає майно, що є власністю засудженого, в тому числі його частка у спільній власності, статутному фонді суб`єктів господарської діяльності, гроші, цінні папери та інші цінності, включаючи ті, що знаходяться на рахунках і на вкладах чи на зберіганні у фінансових установах, а також майно, передане засудженим у довірче управління. Не підлягає конфіскації майно, що належить засудженому на правах приватної власності чи є його часткою у спільній власності, необхідне для засудженого та осіб, які перебувають на його утриманні. Перелік такого майна визначається законом України. Спори, пов`язані з конфіскацією майна, вирішуються в порядку, встановленому законом.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Згідно ч.4,5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону;

10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що підлягає примусовому виконанню.

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах зроблено у постанові Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 127/1541/14-ц (провадження № 61-2829св21).

За змістом положень частини п`ятої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених цим Законом.

Враховуючи положення пункту 1 частини першої та частини п`ятої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», повернення виконавчого документа стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, не означає закінчення (закриття) виконавчого провадження і не тягне за собою наслідків у вигляді неможливості розпочати його знову та не позбавляє стягувача права повторно звернутися до органу державної виконавчої служби (приватного виконавця) за виконанням судового рішення протягом встановлених законом строків, також не позбавляє стягувача звернутися до суду з заявою про поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

У постановах Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі № 569/17603/18 та від 22 грудня 2021 року у справі № 634/292/21зазначено, що повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» не є підставою для зняття арешту з майна, оскільки відповідно до частини третьої статті 37 зазначеного Закону арешт із майна знімається лише у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону. Розширеному тлумаченню такі підстави не підлягають.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 03 лютого 2023 року по справі № 639/858/21.

У постанові Верховного Суду від 16 березня 2020 року у справі № 137/1649/17 зазначено, що повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для закінчення провадження. Отже, зняття арешту з майна боржника пов`язується із закінченням виконавчого провадження, а не з поверненням виконавчого документа стягувачу».

У постанові Верховного Суду від 17 січня 2018 року у справі № 910/8019/15-г сказано, що «державному виконавцю не надано право на зняття арешту з майна боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав відсутності у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення».

У постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 263/1468/17 зазначено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу виконавче провадження не є закінченим, після якого могли б наступити правові наслідки, передбачені частиною другою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції чинній на час спірних правовідносин. Ураховуючи викладене, суди на підставі належним чином оцінених доказів дійшли правильного висновку про те, що у зв`язку з відсутністю майна у боржника державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, але законодавством не передбачено право державного виконавця на зняття арешту у разі повернення виконавчого документа стягувачу з цих підстав, який має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано і боржником за яким є саме заявник у цій справі».

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у державного виконавця були відсутні підстави для зняття арешту, яке конфісковане за вироком суду, а тому відсутня протиправна бездіяльність Білоцерківського МВ ДВС.

Накладений арешт не обмежує скаржника у праві користування власністю, а лише обмежує у праві розпорядження власністю. А також, у разі зняття арешту, суд фактично скасує вирок суду від 25 травня 2012 року в частині конфіскації 1/2 частини майна, що є індивідуальною власністю ОСОБА_1 , в дохід держави, а також існує ризик, що вказана частка майна буде відчужена, а вирок суду від 25 травня 2012 року залишиться не виконаним.

До матеріалів справи не долучено доказів в підтвердження права власності ОСОБА_1 , доказів що на даний час майно обтяжене, що виконавчий лист на даний час не перебуває на виконанні, а тому суд дійшов висновку що вказана позовна заява є необґрунтованою.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є не обґрунтованими, а вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 132, 139, 246, 297 КАС України, суд,

в и р і ш и в:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Білоцерківського міського відділу Державної виконавчої служби Центрального управління Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Парненко В.С.