Рішення

від 27.12.2024 по справі 320/26950/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 грудня 2024 року № 320/26950/23

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Печерського району міста Києва до Північного офісу Державної аудиторської служби України про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Печерського району міста Києва з позовом до Північного офісу Державної аудиторської служби України про визнання протиправним та скасування попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства № 262608-14/5036-2023 від 11.07.2023.

Ухвалою суду від 15.08.2023 відкрито провадження в даній справі та вирішено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Позивач вважає оскаржуване рішення протиправним, оскільки при його прийнятті відповідачем порушені приписи чинного законодавства. Зокрема, наполягає на відсутності у відповідача повноважень на прийняття оскаржуваного рішення.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві, наголошує, що у межах спірних правовідносин він діяв у відповідності до вимог законодавства.

Такі доводи заперечені позивачем у наданій відповіді на відзив.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.07.2023 за допомогою засобів поштового зв`язку АТ «Укрпошта» до позивача надійшло попередження Північного офісу Державної аудиторської служба України № 262608-14/5036-2023 від 11.07.2023 про неналежне виконання бюджетного законодавства з вимогою щодо усунення порушення бюджетного законодавства (далі - Попередження).

Вказане Попередження було складене на підставі Акту ревізії Позивача від 29.05.2023 №08-30.

У Попередженні відповідач вказує, що КП «Управління зелених насаджень Печерського району міста Києва», в порушення п. 4 ст. 20 Бюджетного кодексу України, п. 7, п. 9 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228 (далі - Порядок № 228), за рахунок коштів загального фонду місцевого бюджету міста Києва за КПКВК 4516030 «Організація благоустрою населених пунктів» здійснено виплату винагороди по 23 договорах цивільно-правового характеру за березень 2022 року, утримань з винагороди по договорах ЦПХ та нарахованого ЄСВ, загалом на суму 206, 18 тис. грн, а не за рахунок власних коштів, отриманих від господарської діяльності.

Також відповідач зазначає, що у 2021 році, в порушення вимог п. 4 ст. 20 Бюджетного кодексу України, п.7, п.9 Порядку № 228, позивачем здійснено нарахування та виплату заробітної плати працівникам, які виконували роботи згідно договорів підряду чи договорів надання послуг іншим суб`єктам господарювання, за рахунок коштів загального фонду місцевого бюджету, отриманих як фінансування на забезпечення виконання своїх функцій згідно бюджетної програми по КПКВ 4516030 «Організація благоустрою населених пунктів» (загальний фонд) за КЕКВ 2610 «Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям)» без відновлення касових видатків, що призвело до покриття за рахунок бюджетних коштів витрат підприємства на госпрозрахункову діяльність на загальну суму 879 566, 07 грн.

Крім того, у Попередженні відповідач зазначає, що позивачем, в порушення вимог пп. 9, 20, 22, 29 Порядку № 228, здійснено оплату послуг за вивезення та утилізацію опалого листя іншому суб`єкту господарювання, а саме ТОВ «КРАМАР ЕКО» за рахунок коштів місцевого бюджету (загальний фонд), отриманих як фінансування на забезпечення виконання своїх функцій згідно Статуту, основною метою та предметом якого є утримання в належному стані парків, скверів, зелених насаджень вздовж бульварів, вулиць та інших зелених насаджень загального користування, здійснення повного комплексу робіт по озелененню, догляду за зеленими насадженнями на закріпленій території, а також при наявності власної техніки, яка використовувалася для вивезення опалого листя, що призвело до завищення потреби в бюджетних асигнуваннях, яку профінансовано, та як наслідок до зайвого виділення бюджетних коштів на вказану суму, які використано в сумі 598 500,0 грн (з ПДВ), що призвело до втрат загального фонду місцевого бюджету на зазначену суму.

Не погоджуючись з Попередженням відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Перелік заходів впливу за порушення бюджетного законодавства визначено у ст. 117 Бюджетного кодексу України (далі - БК України). Так у п. 1 ч. 1 вказаної статті визначено захід впливу, як попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства з вимогою щодо усунення порушення бюджетного законодавства - застосовується в усіх випадках виявлення порушень бюджетного законодавства

За правилами припису ч. 1 ст. 118 БК України попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства з вимогою щодо усунення порушення бюджетного законодавства може застосовуватися учасниками бюджетного процесу, уповноваженими цим Кодексом на здійснення контролю за дотриманням бюджетного законодавства.

Згідно визначень ч. 3 ст. 19 БК України учасниками бюджетного процесу є органи, установи та посадові особи, наділені бюджетними повноваженнями (правами та обов`язками з управління бюджетними коштами).

Відповідно до припису ч. 2 ст. 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, в тому числі суб`єктах господарювання, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належить суб`єктам господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів.

Таким чином, відповідач не відноситься до учасників бюджетного процесу у розумінні БК України, які наділені бюджетними повноваженнями, правами та обов`язками з управління бюджетними коштами.

З урахуванням вищенаведених обставин і приписів нормативно правових актів суд доходить висновку, що відповідачем дане Попередження прийнято поза межами наданих йому законом повноважень, адже ч. 1 ст. 118 БК України визначає коло осіб, які уповноважені приймати попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства з вимогою щодо усунення порушення бюджетного законодавства, до кола яких не включено відповідача.

Щодо посилання відповідача на вимог ч. 2 ст. 118 БК України, суд зазначає, що за правилами ч. 2 ст. 118 БК України повноваження Відповідача щодо прийняття рішення про застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства, розповсюджуються на заходи впливу, що визначені пунктах 2 - 5 та 7 частини першої статті 117 цього Кодексу. Однак як вже вище було зазначено такий захід впливу, як попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства з вимогою щодо усунення порушення бюджетного законодавства визначений у п. 1 ч. 1 ст. 117 БК України. Відповідно, таке посилання відповідача визнається судом безпідставним.

Відповідно до припису ч. 2 ст. 15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов`язковими для виконання службовими особами об`єктів, що контролюються, якщо вони законні.

Беручи до уваги наведене, суд вважає, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем протиправно з огляду на те, що законодавчо він не наділений повноваженнями приймати попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства з вимогою щодо усунення порушення бюджетного законодавства.

Беручи до уваги зазначене суд вважає, що відповідачем, за час розгляду справи, на виконання вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України) не було доведено правомірності прийнятого ним оскаржуваного рішення.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Відповідно до статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1)чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2)чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки оскаржуване рішення не відповідає наведеним у частині 2 статті 2 КАС України критеріям.

Згідно статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи зазначене, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 684, 00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Печерського району міста Києва (01014, місто Київ, Залізничне шосе, будинок 61; код ЄДРПОУ 03359760) до Північного офісу Державної аудиторської служби України (04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 18; код ЄДРПОУ 40479560) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасування попередження Північного офісу Державної аудиторської служби України про неналежне виконання бюджетного законодавства № 262608-14/5036-2023 від 11.07.2023.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Північного офісу Державної аудиторської служби України на користь комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Печерського району міста Києва понесені останнім судові витрати у розмірі 2 684, 00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Колеснікова І.С.