Рішення

від 27.12.2024 по справі 420/18167/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/18167/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючої судді Бойко О.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу містобудування та архітектури Виконавчого органу Дальницької сільської ради Овідіопольського району Одеської області про визнання протиправним та скасування повідомлення про відмову в наданні будівельного паспорта від 15.01.2024, зобов`язання видати будівельний паспорт, вирішив адміністративний позов задовольнити.

І. Суть спору:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до відповідача, Відділу містобудування та архітектури Виконавчого органу Дальницької сільської ради Овідіопольського району Одеської області, в якій просив суд:

(1). Визнати протиправним та скасувати повідомлення про відмову в наданні будівельного паспорта від 15.01.2024 р. за повідомленням реєстраційний номер в ЄДЕССБ ВР01:7665-9257-6487-6127, номер повідомлення А2977665925756487517/95/01-88/06 від 29.11.2022;

(2). Зобов`язати Відділ містобудування та архітектури Виконавчого органу Дальницької сільської ради Овідіопольського району Одеської області видати ОСОБА_1 будівельний паспорт забудови земельної ділянки кадастровий номер 5110300000:02:001:0320 на об`єкт будівництва «Нове будівництво індивідуального садового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , земельна ділянка 1763.

ІІ. Аргументи сторін

(а) Позиція Позивача

В обґрунтування позовних вимог вказав, що позиція відповідача ґрунтується на припущеннях та належним чином не обґрунтовано невідповідність намірів забудови положенням ДБН, які регламентують будівництво садових будинків.

Позивач також зазначає, що індивідуальний садовий будинок, що планувалось запроектувати відповідно до ескізних намірів не відповідає вимогам для житлових будинків в частині інженерного обладнання, так намірами забудови передбачено існування каналізації-септика та відсутність опалення, що виключає використання цієї будівлі для постійного проживання хоча б однієї особи протягом року. А саме можливість постійного проживання особи є необхідною умовою для віднесення будівлі до категорії житлової забудови або рекреаційного житла. Запроектований будинок можливо використовувати лише протягом літнього сезону, він є тимчасовим житлом. У зв`язку з цим посилання відповідача про невідповідність намірам забудови ДБН В.2.2-15:2019 «Житлові будинки. Основні положення», є необґрунтованим так, як садовий будинок і не має відповідати нормуванню площі забудови, зовнішніх конструкцій та інженерного обладнання нормативам, установленим для житлових будинків.

(б) Позиція Відповідача

23.07.2024 р. до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Представником відповідача зазначено, що згідно наданого ескізу намірів забудови індивідуального садового будинку наявні житлові кімнати та в техніко-економічних показниках зазначена житлова площа 128,61 м2, на 1-му поверсі вбачається три окремі номери тимчасового проживання з 3-ма санвузлами, на 2-му поверсі шість окремих номерів тимчасового проживання з окремими входами з тераси через вулицю в рівні другого поверху з 6-ма санвузлами, на 1-му поверсі передбачається кухня (столова), що більше нагадує заклад для відпочинку населе6ння (враховуючи віддаленість земельної ділянки від Чорного моря), а не індивідуальний садовий будинок для ведення садівництва, який згідно категорій земель та положень затвердженого плану смт Затока повинен будуватися на землях рекреаційного призначення, а не на земельній ділянці з цільовим призначенням для ведення садівництва.

Представник відповідача вважає, що подані ескізні наміри індивідуального садового будинку не відповідають затвердженій містобудівній документації та виду цільового призначення зазначеної земельної ділянки, то відповідач законно відмовив у наданні будівельного паспорта.

ІІІ Процедура та рух справи

17.06.2024 ухвалою суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

05.11.2024 ухвалою суд відмовив в задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

05.11.2024 ухвалою суд у задоволенні клопотання представника відповідача про виклик свідків відмовив.

ІV. Обставини справи встановлені судом та докази на їх підтвердження

Судом встановлено, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності позивачу належить право власності на земельну ділянку площею 0,0389 га, кадастровий номер 5110300000:02:001:0320 за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно зі змістом договору купівлі-продажу від 16 квітня 2021 року №2458 цільове призначення земельної ділянки: А.01.06 для колективного садівництва, категорія земель-землі сільськогосподарського призначення, вид використання :для ведення садівництва.

Позивач з метою отримання будівельного паспорта звернувся до відповідача та подав наступний пакет документів:1) заяву встановленої форми; 2) копію документа, що засвідчує право власності на земельну ділянку; 3) схему намірів забудови земельної ділянки;4) копію паспорту та коду.

Відділом містобудування та архітектури Виконавчого органу Дальницької сільської ради Овідіопольського району Одеської області 29.11.2022 року повідомлено позивача про відмову в наданні будівельного паспорта, у зв`язку з невідповідністю намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, детальним планам територій, планувальним рішенням проектів садівницьких та дачних товариств, державним будівельним нормам, стандартам і правилам. Обґрунтування підстави для другого пункту: з наданого ескізу намірів забудови земельної ділянки з побудовою двоповерхового індивідуального садового будинку вбачається будівництво міні-готелю (рекреаційне житло). Відповідно до ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», рекреаційне житло-різновид житла, представлений виключно приватними житловими будинками, призначеними для постійного проживання власника житла спільно з тимчасовим розміщенням обмеженої кількості відпочиваючих і які розміщені за межами озеленених територій загального користування.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31.07.2023 року у справі № 420/11636/23, яке набрало законної сили 31.08.2023 року, зокрема: визнано протиправною відмову Відділу містобудування та архітектури Виконавчого органу Дальницької сільської ради Овідіопольського району Одеської області в наданні будівельного паспорта забудови земельної ділянки кадастровий номер 5110300000:02:001:0320 за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язано Відділ містобудування та архітектури Виконавчого органу Дальницької сільської ради Овідіопольського району Одеської області (код ЄДРПОУ 42010262) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.11.2022 року про видачу будівельного паспорту забудови земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110300000:02:001:0320, з урахуванням правової оцінки, наданої судом обставинам у цій справі.

15.01.2024 року відповідач, на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31.07.2023 року у справі № 420/11636/23, повторно розглянув заяву позивача та повернув поданий пакет документів відповідно пункту 2.4 Порядку № 103, з підстав невідповідності намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, детальним планам територій, планувальним рішенням проектів садівницьких та дачних товариств, державним будівельним нормам, стандартам і правилам, обґрунтовуючи тим, що згідно з частиною 4 статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року № 3038-VI (далі Закон № 3038-VI) право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Відповідно до ст. 25 Закону № 3038-VI, режим забудови території, визначених для містобудівних потреб, встановлюється містобудівною документацією на місцевому рівні (ч.1). Режим забудови території визначених для містобудівних потреб, обов`язковий для врахування під час розроблення землевпорядної документації (ч.2). Узгодження питань щодо забудови визначених для містобудівних потреб територій суміжних територіальних громад здійснюється на підставі відповідних угод, відображених у схемах планування зазначених територій та генеральних планах населених пунктів (ч.4). Встановлення режиму забудови територій, визначених для містобудівних потреб, не тягне за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, зміни адміністративно-територіальних меж до моменту вилучення (викупу) земельних ділянок (ч.5). Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону № 3038-VI визначено, що забудова присадибних, дачних і садових земельних ділянок може здійснюватися на підставі будівельного паспорта забудови земельної ділянки (далі будівельний паспорт). Будівельний паспорт визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного поверху) з площею до 500 квадратних метрів, господарських будівель і споруд, гаражів, елементів благоустрою та озеленення земельної ділянки. Будівельний паспорт складається з текстових та графічних матеріалів. За наявності плану зонування території розроблення будівельного паспорта здійснюється на його підставі. Приписами п.1.2 Порядку видачі будівельного паспорту забудови земельної ділянки, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2011 № 103 (далі Порядок № 103) визначено, комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного поверху) з площею до 500 квадратних метрів, господарських будівель, споруд, гаражів, елементів інженерного захисту, благоустрою та озеленення на земельній ділянці. Пунктом 2.3 Порядку № 103 визначено, що уповноважений орган з питань містобудування та архітектури на підставі отриманих документів визначає відповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам чинної містобудівної документації на місцевому рівні, планувальним рішенням проектів садівницьких та дачних товариств, будівельним нормам і правилам. Згідно з додатком 59 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. № 1051, землі, які за категорією відносяться до земель сільськогосподарського призначення (земельні ділянки, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей; земельні ділянки, надані для діяльності у сфері надання послуг у сільському господарстві, та інше), за цільовим призначенням можуть використовуватися для колективного садівництва. Відповідно до ч. 1 ст. 20 Земельного кодексу при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення. Відповідно до ч. 3 ст. 20 Земельного кодексу України категорія земель та вид цільового призначення земельної ділянки визначаються в межах відповідного виду функціонального призначення території, передбаченого затвердженим комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади або генеральним планом населеного пункту. На землях сільськогосподарського призначення власник не може самостійно визначати вид використання земельної ділянки, по кожному виду використання встановлені окремі вимоги. Таким чином, власник не може самостійно змінити категорію земель та вид використання землі сільськогосподарського призначення по ст. 31, 33-37 Земельного кодексу України. Кожен власник має використовувати землю виключно за її цільовим призначенням. І це стосується земель не тільки приватної, але й державної і комунальної власності. Відповідно до ч.3 ст. 35 Земельного кодексу України, земельні ділянки, призначені для садівництва, можуть використовуватись для закладання багаторічних плодових насаджень, вирощування сільськогосподарських культур, а також для зведення необхідних будинків, господарських споруд тощо. У садових будинках, відповідно до абз. 2 п. 95 Порядку проведення технічної інвентаризації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 р. № 488 «Деякі питання проведення технічної інвентаризації», не визначається житлова площа, а визначається основна та допоміжна площа приміщень. До основних приміщень належать приміщення для відпочинку, до допоміжних приміщення кухонь, комор, коридорів тощо. Згідно наданого ескізу намірів забудови індивідуального садового будинку, наявні житлові кімнати та в техніко-економічних показниках зазначена житлова площа 128,61 м2, на 1-му поверсі вбачається три окремі номери тимчасового проживання з 3-ма санвузлами, на 2-му поверсі шість окремих номерів тимчасового проживання з окремими входами з тераси через вулицю в рівні другого поверху з 6-ма санвузлами, на 1-му поверсі передбачається кухня (столова), що більше нагадує заклад для відпочинку населення (враховуючи віддаленість земельної ділянки від Чорного моря), а не індивідуальний садовий будинок для ведення садівництва, який згідно категорії земель та положень затвердженого генерального плану смт. Затока повинен будуватися на землях рекреаційного призначення, а не на земельній ділянці з цільовим призначенням для ведення садівництва. В ескізі намірів забудови, в пояснювальній записці розробником (ФОП ОСОБА_2 головний архітектор проекту) зазначені нормативні документи на підставі яких розроблено даний проект. Серед інших, зазначений ДБН В.2.2-15:2019 «Житлові будинки. Основні положення», який є основним для визначення об`ємно-планувального вирішення запроектованого будинку. При розгляді наданого ескізу намірів забудови фахівцями відділу містобудування та архітектури виконавчого органу Дальницької сільської ради (надає послуги у сфері містобудування та архітектури в межах Кароліно-Бугазької сільської територіальної громади на підставі договору про співробітництво територіальних громад у формі утворення спільного органу управління від 30 вересня 2021 року, внесеного до реєстру договорів про співробітництво територіальних громад Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України 18.10.2021 за № 747) встановлені деякі невідповідності вимогам вказаного документу. У п. 5.17 вказується, що одноквартирний (односімейний) житловий будинок слід проектувати, виходячи з умови заселення однією сім`єю. Тип квартир за кількістю житлових кімнат і їх площі у житлових будинках II категорії слід приймати за таблицею 1. Площа загальної кімнати повинна бути не менша 16 м2 (п. 5.19) в експлікації приміщень ескізних намірів площі становлять 13,8 м2, 14,65 м2, 13,34 м2 та 14,47 м2, мінімальна площа суміщеного санвузла з душем, умивальником і унітазом має бути площею не менше 3,8 м2 (п. 5.20) - в експлікації приміщень ескізних намірів площі становлять 3,72 м2, 3,36 м2 та 3,52 м2. Пунктом 5.21 зазначено, що не допускається розміщення туалету та ванної (або душової) над житловими кімнатами і кухнями. До того ж, з урахуванням зазначеного у п. 5.17, виникає питання: чим обґрунтовується така кількість санвузлів (9 шт.) на одну сім`ю? Також, при проектуванні об`ємно-планувального рішення не передбачено внутрішнє сполучення між приміщеннями через коридори, згідно п. 5.22, та внутрішні сходи. З урахуванням того, що це запроектований садовий будинок відсутнє вирішення проблеми зберігання господарського інвентаря та сільськогосподарської продукції, що є результатом діяльності членів садівничого товариства (п. 5.51). Крім того, п. 5.40 зазначається, що не допускається у житлових будинках: готелів, хостелів, а виходячи з наданого планування будинку, проект намірів забудови саме цим і є. Використання земельної ділянки не за цільовим призначенням може призвести до наступних обставин: - екологічні обставини. Порушення умов цільового використання може призвести до екологічних збитків, зокрема псування й неможливості подальшого використання сільськогосподарських земель, зниження родючості ґрунту, знищення умов існування певних тварин, птахів, риб, можливостей відпочинку для людей, забруднення шкідливими відходами, шумового (акустичного) забруднення тощо. І такі наслідки можуть стосуватися також прилеглих територій; - містобудівні (планувальні) обставини. Як наслідок, виникає порушення функціонального призначення (зонування), що може призводити до тих же екологічних проблем, а також неправомірної забудови, незручностей для сусідів, а той небезпеки для життя мешканців громади та їхнього здоров`я; - адміністративний штраф за нецільове використання, кримінальна відповідальність і фінансова відповідальність у вигляді відшкодування заподіяної шкоди ; Генеральний план смт Затока, затверджений рішенням Затоківської селищної ради від 06 березня 2015 р. № 2832 «Про затвердження проекту містобудівної документації «Внесення змін до Генерального плану смт Затока Білгород-Дністровської міської ради Одеської області», виконаного генеральним проектувальником Державним підприємством Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Діпромісто» імені Ю.М. Білоконя» передбачає види функціонального використання землі такі як: землі житлової та громадської забудови, землі рекреаційного призначення, землі промисловості та транспорту, землі водного фонду, землі сільськогосподарського призначення, інші відкриті землі. Згідно з частиною 3 статті 375 Цивільного кодексу України, право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Отже, враховуючи вищевикладене, подані ескізні наміри індивідуального садового будинку не відповідають затвердженій містобудівній документації та виду цільового призначення зазначеної земельної ділянки, тому відділ відмовив у наданні будівельного паспорта.

IV. Джерела права та висновки суду

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів визначає Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року № 3038-VI (далі - Закон № 3038-VI).

Згідно ч. 2 ст. 8 Закону № 3038-VI планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону № 3038-VI режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється містобудівною документацією на місцевому рівні.

Статтею 27 Закону № 3038-VI передбачено, що забудова присадибних, дачних і садових земельних ділянок може здійснюватися на підставі будівельного паспорта забудови земельної ділянки (далі - будівельний паспорт).

Будівельний паспорт визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного поверху) з площею до 500 квадратних метрів, господарських будівель і споруд, гаражів, елементів благоустрою та озеленення земельної ділянки.

Будівельний паспорт складається з текстових та графічних матеріалів.

За наявності плану зонування території розроблення будівельного паспорта здійснюється на його підставі.

Проектування на підставі будівельного паспорта здійснюється без отримання містобудівних умов та обмежень. Для об`єктів, зазначених у частині першій цієї статті, розроблення проекту будівництва здійснюється виключно за бажанням замовника.

Надання будівельного паспорта здійснюється уповноваженим органом містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня надходження відповідної заяви та пакета документів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Порядок видачі будівельного паспорта визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Порядок видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки затверджено наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 103 від 05 липня 2011 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22 липня 2011 року за № 902/19640 (далі Порядок № 103).

Згідно п. 1.2 Порядку № 103 будівельний паспорт забудови земельної ділянки (далі - будівельний паспорт) визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного поверху) з площею до 500 квадратних метрів, господарських будівель, споруд, гаражів, елементів інженерного захисту, благоустрою та озеленення на земельній ділянці.

Пунктом 1.4. Порядку № 103 визначено, що розроблення будівельного паспорта здійснюється відповідно до містобудівної документації на місцевому рівні.

Відповідно до приписів п. 2.1 Порядку № 103 будівельний паспорт видається уповноваженим органом з питань містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня надходження заяви на видачу будівельного паспорта за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку, до якої додаються:

копія документа, що засвідчує право власності або користування земельною ділянкою, або договір суперфіцію, або заповіту, у разі якщо речове право на земельну ділянку не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, у разі якщо право власності на об`єкт нерухомого майна не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (у разі здійснення реконструкції, капітального ремонту);

згода співвласника (співвласників) об`єкта нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці (у разі здійснення реконструкції, капітального ремонту) (за умови перебування у спільній власності);

схема намірів забудови земельної ділянки (місце розташування будівель та споруд на земельній ділянці, відстані до меж сусідніх земельних ділянок та розташованих на них об`єктів, інженерних мереж і споруд, фасади та плани поверхів об`єктів із зазначенням габаритних розмірів, перелік систем інженерного забезпечення, у тому числі автономного, що плануються до застосування, тощо), за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку;

проектна документація (за наявності);

згода співвласника (співвласників) земельної ділянки на забудову (у разі розміщення нових об`єктів) (за умови перебування у спільній власності);

інформація про наявність у межах земельної ділянки режимоутворюючих об`єктів культурної спадщини та обмеження у використанні земельної ділянки у разі здійснення нового будівництва об`єкта (за наявності).

Копії документів, що подаються для отримання будівельного паспорта, засвідчуються замовником (його представником).

Відповідно до п. 2.3 Порядку № 103 уповноважений орган з питань містобудування та архітектури на підставі отриманих документів визначає відповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам чинної містобудівної документації на місцевому рівні, планувальним рішенням проектів садівницьких та дачних товариств, будівельним нормам і правилам.

Пунктом 2.4 Порядку № 103 передбачено, що пакет документів для видачі будівельного паспорта або внесення змін до нього повертається уповноваженим органом з питань містобудування та архітектури замовнику з таких підстав:

неподання повного пакета документів, визначених пунктом 2.1 або 2.2 цього розділу;

невідповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, будівельним нормам і правилам;

подання замовником заяви в довільній формі про відмову від отримання будівельного паспорта.

Так, відповідно до оскаржуваного повідомлення відповідачем відмовлено з підстав,що подані ескізні наміри індивідуального садового будинку не відповідають затвердженій містобудівній документації та виду цільового призначення зазначеної земельної ділянки.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 24 Закону № 3038-VI забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

Як визначено ст. 1 Закону України від 22 травня 2003 року № 858-IV «Про землеустрій» цільове призначення земельної ділянки - допустимі напрями використання земельної ділянки відповідно до встановлених законом вимог щодо використання земель відповідної категорії та визначеного виду цільового призначення.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.

Частиною 2 статті 20 Земельного кодексу України передбачено, що Віднесення земельних ділянок до певної категорії та виду цільового призначення земельних ділянок здійснюється щодо: земельних ділянок, якими розпоряджаються Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, - за рішенням відповідного органу; земельних ділянок приватної власності - їх власниками.

Зміна цільового призначення земельних ділянок державної та комунальної власності, віднесених до категорій земель житлової та громадської забудови, земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення, а також земельних ділянок (крім земельних ділянок, розташованих на територіях, об`єктах природно-заповідного фонду, та земельних ділянок лісогосподарського призначення), на яких розташовані будівлі, споруди, що є у приватній власності землекористувача, який використовує земельні ділянки на правах постійного користування, оренди, емфітевзису, суперфіцію, може здійснюватися землекористувачем. У такому разі зміна цільового призначення земельної ділянки не потребує прийняття рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади та органу місцевого самоврядування, який здійснює розпорядження відповідною земельною ділянкою.

Зміна землекористувачем цільового призначення земельної ділянки державної, комунальної власності, наданої йому в користування (крім постійного користування) без проведення земельних торгів для провадження певної діяльності, не повинна призводити до провадження ним на такій земельній ділянці іншої діяльності (крім випадків розташування на земельній ділянці будівель, споруд, що перебувають у власності землекористувача).

Відповідно до ст. 38 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.

Статтею 39 Земельного кодексу України передбачено, що використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм.

При цьому, згідно зі статтею 50 Земельного кодексу України до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.

Статтею 51 Земельного кодексу України (в редакції на момент звернення позивача) передбачено, що до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об`єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об`єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об`єктів стаціонарної рекреації..

Статтею 51 Земельного кодексу України (в редакції на момент розгляду відповідачем заяви позивача на виконання рішення суду) до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об`єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об`єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об`єктів стаціонарної рекреації. Майданчики для занять спортом на відкритому повітрі, об`єкти фізичної культури і спорту, які не є об`єктами нерухомості, можуть бути розміщені на земельних ділянках усіх категорій земель.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Земельного кодексу України, земельні ділянки, призначені для садівництва, можуть використовуватись для закладання багаторічних плодових насаджень, вирощування сільськогосподарських культур, а також для зведення необхідних будинків, господарських споруд тощо.

Судом встановлено, що земельна ділянка кадастровий номер 5110300000:02:001:0320, яка належить позивачу на праві приватної власності, зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що свідчить відповідний витяг про реєстрацію права власності № 253110518 від 16.04.2021 року, має цільове призначення для колективного садівництва (код 01.06).

Відповідно до пп. 51 п. 2 розділу І Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Держбуду України № 127 від 24 травня 2001 року (в редакції чинній на момент звернення позивача), садовий будинок - будинок для літнього (сезонного) використання, в якому відсутня житлова площа, а є основна та допоміжна.

Пунктом 3.11 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій» зазначено, що будинок садовий будівля для літнього (сезонного) використання, яка в частині нормування площі забудови, зовнішніх конструкцій та інженерного обладнання не відповідає нормативам, установленим для житлових будинків.

Згідно з п. 6.1.43 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій» території дачної та садової забудови призначаються для організації відпочинку громадян, ведення садівництва та городництва з будівництвом дачних, садових будинків для тимчасового або постійного проживання.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Частиною 4 статті 373 Цивільного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Згідно зі ч.ч. 1-3 ст. 375 Цивільного кодексу України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно.

Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Системний аналіз вказаних норм свідчить, що обов`язковими ознаками права власності на землю є володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою відповідно до закону і використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Право власника на забудову на своїй земельній ділянці здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил.

З урахуванням наведеного, суд робить висновок, що положення Закону № 3038-VI, Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, якими передбачено право власника здійснювати забудову земельної ділянки у межах її цільового призначення, та право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення, мають переважне значення над містобудівною документацією місцевого рівня.

Аналогічні правові висновки Верховного суду викладені у постановах від 09.02.2023 у справі № 1540/3905/18, від 04.07.2023 у справі № 280/12008/21.

Оскільки земельна ділянка, яка належить позивачу на праві власності, за цільовим призначенням для колективного садівництва, така земельна ділянка може використовуватись для будівництва садового будинку.

Щодо зазначення відповідача в оскаржуваному повідомленні, що згідно наданого ескізу намірів забудови індивідуального садового будинку, наявні житлові кімнати та в техніко-економічних показниках зазначена житлова площа 128,61 м2, на 1-му поверсі вбачається три окремі номери тимчасового проживання з 3-ма санвузлами, на 2-му поверсі шість окремих номерів тимчасового проживання з окремими входами з тераси через вулицю в рівні другого поверху з 6-ма санвузлами, на 1-му поверсі передбачається кухня (столова), що більше нагадує заклад для відпочинку населення (враховуючи віддаленість земельної ділянки від Чорного моря), а не індивідуальний садовий будинок для ведення садівництва, то суд звертає увагу на те, що встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини 3 статті 73 КАС України сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Так, жодних доказів та належним чином обґрунтованої інформації щодо намірів позивача використовувати належну їй на праві власності земельну ділянку не за цільовим призначенням відповідачем суду не надано та в матеріалах справи відсутні.

Отже, суд дійшов висновку, що Відділом містобудування та архітектури Виконавчого органу Дальницької сільської ради Овідіопольського району Одеської області протиправно відмовлено позивачу у видачі будівельного паспорта з підстави невідповідності намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, детальним планам територій, планувальним рішенням проектів садівницьких та дачних товариств, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання Відділу містобудування та архітектури Виконавчого органу Дальницької сільської ради Овідіопольського району Одеської області видати ОСОБА_1 будівельний паспорт забудови земельної ділянки кадастровий номер 5110300000:02:001:0320 на об`єкт будівництва «Нове будівництво індивідуального садового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , земельна ділянка 1763, то суд враховує те, що відповідачем, на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31.07.2023 року у справі № 420/11636/23, повторно відмовлено у видачі будівельний паспорт забудови земельної ділянки, тому суд приходить до висновку, що задоволення позовних вимог щодо способу захисту, а саме шляхом зобов`язання відповідача видати позивачу будівельний паспорт забудови земельної ділянки є більш ефективний, оскільки саме такий спосіб захисту порушеного права забезпечить безумовне відновлення порушеного права позивача і унеможливить подальше порушення його права.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи викладене вище, суд робить висновок, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

VI. Розподіл судових витрат

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VI, позивач звільнений від сплати судового збору, відповідно, підстав для розподілу судових витрат в порядку, передбаченому ст. 139 КАС України, немає.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст 2, 139, 244-246 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати повідомлення про відмову в наданні будівельного паспорта від 15.01.2024 р. за повідомленням реєстраційний номер в ЄДЕССБ ВР01:7665-9257-6487-6127, номер повідомлення А2977665925756487517/95/01-88/06 від 29.11.2022;

3.Зобов`язати Відділ містобудування та архітектури Виконавчого органу Дальницької сільської ради Овідіопольського району Одеської області (67842, Одеська обл., Одеський р-н, с. Дальник, вул. Дружби, буд. 126, ЄДРПОУ 42010262) видати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) будівельний паспорт забудови земельної ділянки кадастровий номер 5110300000:02:001:0320 на об`єкт будівництва «Нове будівництво індивідуального садового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом тридцяти днів. Якщо розглянуто справу в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Оксана БОЙКО