Рішення

від 27.12.2024 по справі 420/13297/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/13297/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючої судді - Бойко О.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_1 ) Управління інформації Адміністрації Державної прикордонної служби України, НОМЕР_2 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_3 ) Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дії, зобов`язання сплатити середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку, вирішив адміністративний позов задовольнити частково.

І. Суть спору:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом позивача, ОСОБА_1 , до відповідачів, ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_1 ) Управління інформації Адміністрації Державної прикордонної служби України, НОМЕР_2 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_3 ) Державної прикордонної служби України, в якому позивач просить:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_1 ) Управління інформації Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо не проведення повного розрахунку при звільненні невиплату ОСОБА_1 в день виключення зі списків військової частини (05.03.2024) компенсації за неотримане речове майно;

- зобов`язати Інформаційний центр « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_1 ) Управління інформації Адміністрації Державної прикордонної служби України сплатити на користь ОСОБА_1 його середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку за період з 06.03.2024 по 12.04.2024 включно відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

ІІ. Аргументи сторін

(а) Позиція позивача

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що станом на день прийняття наказу про виключення його зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 з ним не проведено розрахунків щодо виплати компенсації вартості речового майна.

При цьому, з урахуванням того, що грошова компенсація вартості за неотримане речове майно виплачена лише 12 квітня 2024 року, позивач зазначає, що має право на виплату середньомісячного заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 06.03.2024 по 12.04.2024 відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100.

(б) Позиція відповідача

31.05.2024 від відповідача, Інформаційний центр « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_1 ) Управління інформації Адміністрації Державної прикордонної служби України, надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача звертає увагу, що на день виключення позивача зі списків особового складу та зняття з усіх видів забезпечення відповідач здійснив усі належні позивачу виплати. При цьому, виплату грошової компенсації за неотримане речове майно позивачу здійснив НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ).

При цьому, представник також звернув увагу, що компенсація за неотримане речове майно має разовий характер, виплачується військовослужбовцю у зв`язку з неотриманням ним, належного йому речового майна, не є щомісячним чи одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, не належить до доходів військовослужбовця у розумінні Закону № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати компенсації за неотримане речове майно».

20.08.2024 від відповідача, НОМЕР_2 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_3 ) Державної прикордонної служби України, надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просив відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог в повному обсязі.

Зокрема, представник звернув увагу, що відповідно до довідки № 13 про вартість речового майна, що належить до видачі позивачу була нарахована грошова компенсація в сумі 63 778,49 грн. Вказана довідка позивачем не була оскаржена. Таким чином, представник зазначив, що позивач дійсно має право на грошову компенсацію замість не отриманого речового майна та вказане право було в повному обсязі реалізовано відповідачем, оскільки дана виплата була здійснена.

(в) Відповідь на відзив

02.09.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він просив задовольнити заявлені позовні вимоги в повному обсязі, з підстав, які зазначені в поданому адміністративному позові.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

06.05.2024 ухвалою Одеський окружний адміністративний суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

31.07.2024 ухвалою Одеський окружний адміністративний суд залучив НОМЕР_2 прикордонний загін (Військова частина НОМЕР_3 ) Державної прикордонної служби України до участі у справі як другого відповідача; розпочав розгляд справи спочатку.

10.10.2024 суд зупинив провадження у справі до отримання витребуваних доказів.

27.12.2024 суд поновив провадження у справі.

IV. Обставини, встановлені судом

Позивач проходив військову службу у відповідача, Інформаційного центру «Одеса» (військова частина НОМЕР_1 ) Управління інформації Адміністрації Державної прикордонної служби України, та відповідно до витягу з наказу начальника Інформаційного центру «Одеса» Управління інформації Адміністрації Державної прикордонної служби України від 05.03.2024 № 4 Р-ОС позивача виключено зі списків особового складу частини та знято з усіх видів забезпечення з 08 березня 2024 року.

При цьому, грошова компенсація вартості за неотримане речове майно в розмірі 63 778,49 грн. виплачена позивачу 12 квітня 2024 року.

Позивач звернувся до відповідачів із заявою, в якій просив виплатити йому середній заробіток за весь час затримки виплати компенсації за неотримане речове майно з 05.03.2024 по день фактичного розрахунку 12.04.2024. Відповідь на вказану заяву станом на дату подання позовної заяви не надійшла. Доказів протилежного відповідачами до суду не надано.

V. Джерела права та висновки суду.

Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить до задоволення частково. Свій висновок вмотивовує наступним чином.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до абзацу 1 статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно статті 4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців не врегульовані положеннями спеціального законодавства.

Згідно статті 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

За приписами статті 117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці військовослужбовців не встановлено відповідальність за невиплату або несвоєчасну виплату належних військовослужбовцям сум, суд приходить до висновку про можливість застосування норм статей 116 та 117 КЗпП як таких, що є загальними.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 01.03.2018 у справах № 806/1899/17, № 806/1551/17, від 19.04.2018 у справі № 806/1183/16 та від 14.03.2019 у справі № 820/660/17 та в постановах Верховного Суду від 28 січня 2021 року (справа № 240/11214/19), від 21 квітня 2021 року (справа №120/3857/19-а).

Відповідно до ст.116 КЗпП України (в редакції, чинній на час звільнення позивача зі служби) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Частиною 1 статті 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті (ч.2 ст.117 КЗпП України).

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений ч.1 ст.117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України, при цьому, визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Суд звертає увагу, що оскільки компенсація вартості речового майна позивачу не виплачена в день його виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, вказане свідчить про те, що при звільненні відповідач не провів повного розрахунку. Тому відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України позивач має право на отримання середнього заробітку за весь період затримки такого розрахунку.

Вказане відповідає правовій позиції, яка викладена у постанові Верховного суду від 12 серпня 2020 року у справі № 400/3151/19 адміністративне провадження № К/9901/12644/20 та у постанові Верховного Суду від 28.01.2021 в адміністративній справі №240/11214/19, яку судом враховано на виконання положень ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на матеріали справи, суд встановив, що позивача виключено з особового складу відповідача 08.03.2024, остаточний розрахунок з позивачем проведений 12.04.2024.

При цьому, суд встановив, що в прохальній частині позову позивач просить визнати протиправними дії Інформаційного центру «Одеса» (військова частина НОМЕР_1 ) Управління інформації Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо не проведення повного розрахунку при звільненні в день виключення зі списків військової частини (05.03.2024) компенсації за неотримане речове майно.

Відповідно до матеріалів справи, як вже встановлено, позивач проходив військову службу у відповідача, Інформаційного центру « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_1 ) Управління інформації Адміністрації Державної прикордонної служби України, та відповідно до витягу з наказу начальника Інформаційного центру «Одеса» Управління інформації Адміністрації Державної прикордонної служби України від 05.03.2024 № 4 Р-ОС позивача виключено зі списків особового складу частини та знято з усіх видів забезпечення з 08 березня 2024 року.

При цьому, питання організації та порядку речового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом в мирний час та особливий період регулювалося Інструкцією про порядок речового забезпечення військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України в мирний час та особливий період, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.10.2016 № 1132, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до пункту 10 Розділу І Інструкції № 1132 речове майно особистого користування військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом, видається в їхню власність. За неотримане згідно із встановленими нормами речового забезпечення речове майно їм виплачується грошова компенсація у порядку, визначеному чинним законодавством України. Нарахування грошової компенсації військовослужбовцям під час їхнього звільнення з військової служби в запас, відставку або загибелі (смерті), за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно здійснюється пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби.

Відповідно до п.1 наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 26.07.2018 № 60 «Про забезпечення підрозділів Управління інформації Адміністрації Державної прикордонної служби України» матеріальне (за винятком паливно-мастильних матеріалів), технічне (за винятком спеціальних технічних засобів інформаційної діяльності, засобі захисту інформації), квартирне, медичне забезпечення, забезпечення озброєнням, міським та відомчим зв`язком, у тому числі, спеціальним телефонним і документальним (за винятком стільникового) зв`язком Центрального апарату та територіальних підрозділів Управління інформації здійснювати безоплатно відповідно до встановлених норм через відповідні органи Державної прикордонної служби України у місцях дислокації підрозділів Управління інформації.

Таким чином, позивач, проходячи військову службу в Інформаційному центрі «Одеса» (військова частина НОМЕР_1 ) Управління інформації Адміністрації Державної прикордонної служби України, перебував на речовому забезпеченні у відповідному підрозділі Державної прикордонної служби України за місцем дислокації підрозділу, а саме НОМЕР_2 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_3 ).

Також суд встановив, що саме НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_3 ) виплатив позивачу компенсацію за неотримане речове майно 12.04.2024 у розмірі 63 778,49 грн.

Отже, фактичні обставини справи свідчать про те, що саме НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_3 ) допустив протиправну бездіяльність, яка полягає у не проведенні повного та належного остаточного розрахунку при звільненні позивача зі служби з ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_1 ) Управління інформації Адміністрації Державної прикордонної служби України.

Що стосується позовної вимоги про зобов`язання виплатити позивачу його середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку, суд зазначає наступне.

День звільнення є останнім робочим днем, який відповідним чином обліковується та оплачується на рівні звичайного робочого дня (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 821/1226/16).

Саме в цей день (день звільнення, або день виключення зі списків частини для військовослужбовців) на підставі ст.116 КЗпП України роботодавець повинен був виплатити звільненому працівнику всі належні йому суми.

Як вже встановлено судом позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 08.03.2024, отримавши розрахунок за час служби.

А тому строк затримки по виплаті грошового забезпечення слід рахувати з 09.03.2024, оскільки відповідальність за порушення зазначених норм починається з наступного дня після не проведення зазначених виплат.

При цьому, суд враховує правові висновки Верховного Суду (зокрема, які викладені у постанові від 06.08.2020 у справі № 813/851/16), відповідно до яких суд, що приймає рішення про стягнення на користь особи суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, має вказати не лише період, а і конкретну суму, яка підлягає стягненню.

Таким чином, для повного і належного захисту порушених прав та інтересів позивача суд вважає за необхідне стягнути з відповідача конкретну суму такої компенсації.

Обчислення середнього заробітку за період затримки розрахунку проводиться із застосуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100.

Абзацом 3 пункту 2 Порядку № 100 передбачено, що у всіх інших випадках (крім випадків обчислення середньої заробітної плати для оплати щорічної відпустки) збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

За правилами п.8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Отже, згідно з чинним законодавством нарахування середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні військовослужбовцям проводиться шляхом множення середньоденного грошового забезпечення на число календарних днів, які мають бути оплачені за середнім грошовим забезпеченням. Середньоденне грошове забезпечення військовослужбовця обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню, та визначається діленням грошового забезпечення за фактично відпрацьовані протягом цих двох місяців календарні дні на число календарних днів за цей період.

Суд встановив, що відповідач 2 провів остаточний розрахунок з позивачем 12.04.2024, виплативши компенсацію за неотримане речове майно у розмірі 63 778,49 гривень.

Згідно із наданою на виконання ухвали суду довідкою про середньомісячне та середньоденне грошового забезпечення позивача за останні два місяці до звільнення позивачу нараховано за січень та лютий 2024 року 102 622,56 грн. (51311,28 грн. + 51311,28 грн.) Кількість календарних днів за цей період складає 61 день.

Таким чином середньоденне грошове забезпечення позивача складає 1710,38 грн. (102 622,56 грн : 60 календарний день).

Затримка розрахунку позивача при звільненні становить 34 календарних днів (період з 09.03.2024 по 12.04.2024).

Із цього слідує, що середнє грошове забезпечення позивача за час затримки розрахунку при звільненні становить 59 863,30 грн. (1710,38 грн. х 34 календарних днів).

За таких обставин, суд вважає, що заявлені позовні вимоги належать до часткового задоволення шляхом стягнення з НОМЕР_2 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_3 ) Державної прикордонної служби України середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні у сумі 59 863 (п`ятдесят дев`ять тисяч вісімсот шістдесят три) грн. 30 коп.

VI. Судові витрати

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, питання щодо розподілу судових витрат суд не вирішує.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст 2, 139, 244-246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_3 ) Державної прикордонної служби України, яка полягає у не проведенні повного та належного остаточного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 зі служби з ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_1 ) Управління інформації Адміністрації Державної прикордонної служби України.

3.Стягнути з НОМЕР_2 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_3 ) Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні у сумі 59 863 (п`ятдесят дев`ять тисяч вісімсот шістдесят три) грн. 30 коп.

4.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом тридцяти днів. Оскільки справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Позивач ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач 1 Інформаційний центр « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_1 ) Управління інформації Адміністрації Державної прикордонної служби України, адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 .

Відповідач 2 НОМЕР_2 прикордонний загін (Військова частина НОМЕР_3 ) Державної прикордонної служби України, адреса: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 .

Суддя Оксана БОЙКО