Рішення

від 27.12.2024 по справі 580/10436/24

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2024 року справа № 580/10436/24

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово в складі головуючої судді Бабич А.М., розглянувши в залі суду в порядку спрощеного письмового провадження адміністративну справу за позовом адвоката Стеценка Д.Р. від імені ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

23.10.2024 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов адвоката Стеценко Д.Р. від імені ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) (далі позивач) до Військової частина НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України) ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) (далі відповідач) про:

визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та не виплати позивачу у повному обсязі додаткової винагороди, встановленої абз.2 п.1-1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі Постанова №168) за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України на території Харківської та Донецької областей за період з січня 2024 року до березня 2024 року включно з розрахунку до 100000,00грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах;

зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату йому додаткової винагороди, встановленої абз.2 п.1-1 вказаної вище постанови Кабінету Міністрів України за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або здійснені заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України на території Харківської та Донецької областей, за період з січня 2024 року до березня 2024 року включно з розрахунку до 100000,00грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Обґрунтовуючи зазначили, що позивач перебуваючи у відрядженні та виконуючи бойові завдання у вказаному вище періоді набув право на отримання додаткової винагороди, яку відповідач нарахував та виплатив не в повному обсязі. Відповідач листом повідомив про виплату такої винагороди, виходячи з наявних документів. Вважає, що така бездіяльність відповідача суперечить чинному законодавству.

Ухвалою від 28 жовтня 2024 року суд прийняв до свого провадження позовну заяву, відкрив провадження у справі та вирішив на виконання ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) її розгляд здійснювати правилами спрощеного провадження. Вказану ухвалу сторони отримали 29.10.2024, що підтверджується довідками про доставку електронних листів в їх електронні кабінети.

Відповідач правом подати відзив не скористався, про причини суд не повідомив.

Усі подані докази долучені судом до матеріалів адміністративної справи.

Ухвалою від 17 грудня 2024 року суд повернув заяву вх. від 06.12.2024 №57551/24 представника позивача адвоката Стеценка Д.Р. про доповнення і уточнення позовних вимог.

Оскільки обґрунтованих клопотань про судовий розгляд справи з викликом сторін у відкриті судові засідання не надійшло, з огляду на відсутність доцільності призначити експертизу або викликати для допиту свідків, суд вирішив справу розглянути правилами письмового провадження.

Оцінивши доводи, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Копією військового квитка серії НОМЕР_5 позивача підтверджується, що він з проходить військову службу у відповідача, що також підтверджується службовим посвідченням.

Довідкою відповідача від 11.05.2023 №873 підтверджується, що позивач проходить військову службу у відповідача з 14.02.2023 до теперішнього часую

Згідно з довідкою відповідача від 12.01.2024 №221 позивач відповідно до бойового розпорядження вибув для виконання бойових завдань з 21.06.2023 у Харківську та Донецьку області.

Відповідно до довідки відповідача від 16.09.2024 3400 про доходи позивача за період з грудня 2023 року до березня 2024 року йому у спірному періоді, а саме з січня 2024 року до березня 2024 року включно додаткова винагорода (100000,00 грн) не нараховувалася та не виплачувалася. Однак 20.01.2024 нараховано додаткову винагороду у сумі 30000,00грн, 17.02.2024 18387,10грн, 21.03.2024 30000,00грн.

Із листа відповідача від 17.09.2024 суд установив, що представник позивача звертався до нього адвокатським запитом від 13.09.2024 та вказаним листом щодо не нарахування та не виплати позивачу додаткової винагороди в сумі 100000,00грн відповідач повідомив, що питання виплати такої винагороди у Держприкордонслужбі врегульовано наказом МВС від 01.09.2023 №726. Зокрема, визначено, що райони ведення воєнних (бойових) дій визначаються рішенням Головокомандувача Збройних Сил України. Військовослужбовцям відповідача у зазначений період, які виконували завдання безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій, щомісяця виплачувалась додаткова винагорода у розмірі 100000гривень, а військовослужбовцям, які виконували бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, включеними до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, щомісяця виплачувалась додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань, виходячи з умов виконання бойових (спеціальних) завдань та перебування у районах ведення бойових дій на підставах, встановлених Особливостями виплати на період воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджених наказом МВС України від 01.09.2023 №726, аналогічно здійснювалися зазначені виплати військовослужбовцям інших збройних формувань, що виконували свої завдання на територіях Чугуївського та Куп`янського районів Харківської області. У період виконання завдань підрозділами 15 МПРИКЗ на території Вовчанської територіальної громади Чугуївського району Харківської області територія зазначеної громади до наказу Головнокомандувача Збройних Сил України про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій не включалась.

Не отримавши додаткової винагороди у розмірі 10000,00грн за спірний період, позивач подав в суд позовну заяву.

Надаючи оцінку спірним обставинам, суд врахував ч.2 ст.19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року №2232-XII Про військовий обов`язок і військову службу (далі ЗУ №2232-XII).

Так, відповідно до ч.1 ст.1 вказаного Закону захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок згідно з ч.3 ст.1 ЗУ №2232-XII включає: підготовку громадян до військової служби, приписку до призовних дільниць, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу, проходження військової служби, виконання військового обов`язку в запасі, проходження служби у військовому резерві, дотримання правил військового обліку.

Відповідно до ч.4 ст.2 ЗУ №2232-XII порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Початком проходження військової служби згідно з ч.1 ст.24 ЗУ №2232-XII вважається: 1) день відправлення у військову частину з обласного збірного пункту - для громадян, призваних на строкову військову службу, 2) день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов`язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації, 3) день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов`язаних, 4) день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, 5) день зарахування до списків особового складу військової частини - для громадян України, які проходять службу у військовому резерві за контрактом, зараховані під час такої служби до військового оперативного резерву та призиваються на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, 6) день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки - для громадян України, які зараховані до військового оперативного резерву після їх звільнення з військової служби та призиваються на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Закінченням проходження військової служби відповідно до абзацу першого ч.3 вказаної статті Закону вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Згідно з ч.1 ст.40 ЗУ №2232-XII гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.

Фінансове забезпечення заходів, пов`язаних з організацією військової служби і виконанням військового обов`язку, відповідно до ч.1 ст.43 ЗУ №2232-XII здійснюється за рахунок і в межах коштів Державного бюджету України. Додаткове фінансування цих заходів може відбуватися за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей регулює Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (далі ЗУ №2011-XII).

Відповідно до ст.12 ЗУ №2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

У статті 2 ЗУ №2011-XII акцентовано, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Абзацом першим ст.9 ЗУ №2011-XII Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з ч.4 ст.9 ЗУ №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Неправомірні рішення, дії (бездіяльність) органів військового управління та командирів (начальників) згідно зі ст.19 ЗУ №2011-XII можуть бути оскаржені військовослужбовцями в порядку, передбаченому законами, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.

Фінансове забезпечення витрат, пов`язаних з реалізацією цього Закону, відповідно до ст.23 ЗУ №2011-XII здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік для Міністерства оборони України, розвідувальних органів України та інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування та правоохоронні органи, інших джерел, передбачених законом. Пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ.

Оскільки спірні правовідносини виникли в період воєнного стану щодо додаткової грошової винагороди, суд врахував, що на виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 Про введення воєнного стану в Україні та № 69 Про загальну мобілізацію Кабінет Міністрів України виніс постанову від 28 лютого 2022 року №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану (далі Постанова №168), редакція якої протягом спірного періоду неодноразово змінювалася.

Пунктом першим вказаної Постанови установлено на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплату додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Отже, виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

На виконання ст.9 ЗУ №2011-XII, постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", Міністерство оборони України видало наказ від 07 червня 2018 року № 260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197, яким затвердило Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі Порядок №260), який для спірних правовідносин діє в редакції станом на 29.09.2023 (наступні Зміни внесені 22.05.2024 шляхом доповнення Порядку №260 розділом XXXIV «Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану».

Згідно з п.2 розділу XXXIV Порядку №260 на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах:

100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):

під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у тому числі тим, що визначені в абзаці чотирнадцятому цього пункту);

у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника;

із здійснення польотів в повітряному просторі областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії;

з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії, підрозділу (засобу) протиповітряної оборони;

на території противника (у тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);

з вогневого ураження повітряних, морських цілей противника;

з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту;

кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);

у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів (медичних підрозділів підсилення);

з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;

у районах ведення воєнних (бойових) дій з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів у місцях виконання завдань за призначенням згідно з бойовими розпорядженнями;

30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань):

з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави;

з управління угрупованнями військ (сил) у складі розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України;

з управління підпорядкованими силами та засобами відповідно до завдань, які покладаються на Адміністрацію Державної спеціальної служби транспорту, у складі розгорнутих пунктів управління Державної спеціальної служби транспорту;

у складі робочої групи або одиночним порядком, визначені Головнокомандувачем Збройних Сил України, начальником Генерального штабу Збройних Сил України, у межах областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії;

з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів поза районами ведення бойових дій;

у складі діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави згідно з переліком завдань, затвердженим Міністром оборони України;

із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій;

з протиповітряного прикриття та наземної оборони об`єктів критичної інфраструктури (у тому числі об`єктів транспортної інфраструктури - військовими частинами та підрозділами Державної спеціальної служби транспорту).

Відповідно до п.3 розділу XXXIV Порядку №260 райони ведення воєнних (бойових) дій, склад діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України та склад резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України.

Згідно з п.4 розділу XXXIV Порядку №260 підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Відповідно до п.5 розділу XXXIV Порядку №260 одним днем участі у бойових діях або заходах вважається період (з 00 годин до 24 години календарної доби), протягом якого військовослужбовець залучався до участі в бойових діях або заходах, незалежно від кількості та тривалості таких залучень за добу.

У разі, коли військовослужбовець залучається до участі в бойових діях або заходах, які розпочато до 24 години однієї доби і закінчено після 00 годин наступної доби, до розрахунку включається зазначений період як два дні участі у бойових діях або заходах.

Згідно з п.п.6, 7 розділу XXXIV Порядку №260 про підтвердження безпосередньої участі відряджених до військових частин (установ, організацій) військовослужбовців (далі - відряджені військовослужбовці) у бойових діях або заходах командири військової частини (установи, організації), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець, повідомляють органи військового управління, військові частини (установи, організації) за місцем штатної служби військовослужбовців.

Перелік органів військового управління (штабів угруповання військ (сил)), включених до складу діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави, що мають право підтверджувати безпосередню участь у бойових діях або заходах, відряджених до цих органів військовослужбовців, затверджується Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України.

Особливості підтвердження участі військовослужбовців військової частини НОМЕР_6 та підпорядкованих їй військових частин у бойових діях або заходах, а також виконання завдання у складі угруповань військ (сил), резерву, пунктів управління визначаються командиром військової частини НОМЕР_6 .

Пунктом 8 розділу XXXIV Порядку №260 визначено, що командувачами (командирами) угруповань військ (сил), тактичних груп, командирами військових частин (у тому числі резерву, установ, організацій), до яких відряджені військовослужбовці, щомісячно до 5 числа повідомляються органи військового управління, військові частини (установи, організації) за місцем штатної служби цих військовослужбовців про дні безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, а також виконання завдання у складі управління (штабу) угруповання військ (сил), тактичної групи (затверджених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України), угруповань військ (сил), резерву, пунктів управління за минулий місяць.

Підтвердження виконання військовослужбовцями завдань на розгорнутих пунктах управління Генерального штабу Збройних Сил України здійснюється на підставі наказів Головнокомандувача Збройних Сил України, Генерального штабу Збройних Сил України про включення до складу відповідного пункту управління.

Відповідно до п.9 розділу XXXIV Порядку №260 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів:

командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини;

керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.

Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів (п.10 розділу XXXIV Порядку №260).

За вказаних обставин суд акцентує, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах відповідно до ч.1 ст.9 КАС України здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з вимогами ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з довідкою відповідача від 12.01.2024 №221 позивач відповідно до бойового розпорядження вибув для виконання бойових завдань з 21.06.2023 у Харківську та Донецьку області.

Листом відповідача від 17.09.2024 підтверджується, що у період виконання завдань підрозділами 15 МПРИКЗ на території Вовчанської територіальної громади Чугуївського району Харківської області територія зазначеної громади до наказу Головнокомандувача Збройних Сил України про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій не включалась та виплата додаткової винагороди проводилися військовослужбовцям у розмірах 100000,00грн та 30000,00грнвзалежності від виконання бойових завдань та території на якій вони виконувалися.

У спірному періоді позивачу нарахована та виплачена додаткова винагорода згідно з постановою КМУ від 28.02.2022 №168: 20.01.2024 нараховано додаткову винагороду у сумі 30000,00грн, 17.02.2024 18387,10грн, 21.03.2024 30000,00грн, що підтверджується довідкою відповідача від 16.09.2024 №400.

Із наказів Голокомандувача Збройних Сил України від 01.02.2024 №42, від 01.03.2024 №82 та від 01.04.2024 №121 суд установив, що у спірному періоді території Вовчанської територіальної громади Чугуївського району Харківської області не віднесені до районів ведення воєнних (бойових) дій.

Належні, достовірні та допустимі докази виконання позивачем бойових завдань у спірному періоді на інших територіях, зокрема, у районах, які віднесені вказаними вище рішеннями до районів воєнних (бойових) дій відсутні.

Вказана вище довідка відповідача від 12.01.2024 №221 підтверджує, що позивач відповідно до бойового розпорядження вибув для виконання бойових завдань з 21.06.2023 у Харківську та Донецьку області. Відомостей щодо підстав її видачі вона не містить та не містить кількості конкретних днів щодо безпосереднього такого виконання позивачем, обмежуючись виключно посиланням початок вибуття позивача.

Допустимі докази неналежного виконання командуванням службових обов`язків щодо складання первинних документів щодо фактично виконаних позивачем завдань, у т.ч. фактичного виконання позивачем саме бойових завдань, відсутні. Посилання позивача на порушення його прав відповідачем не підтверджені. Надання військовослужбовцям довідок про участь у зазначених заходах здійснює підрозділ, який веде облік особового складу. Належних і достовірних доказів неналежного виконання посадовою особою органу військового командування, в якому безпосередньо перебував позивач у спірному періоді, і відповідача службових обов`язків щодо обліку несення служби позивачем у заявлений спірний період суду не надано. Отже, не доведено протиправної бездіяльності відповідача щодо спірних правовідносин з позивачем.

Указані вище відомості свідчать, що позивач отримав грошове забезпечення у підвищеному розмірі та позивач не спростував періоду (кількість днів), за який їх отримав. При цьому відсутні належні, достовірні та допустимі докази перебування позивача у районах ведення воєнних (бойових) дій та участі у вказаних вище заходах більшу кількість днів, у спірному періоді, аніж фактично оплачену, що передбачає нарахування додаткової спірної виплати у підвищеному розмірі.

Відсутні відомості про бойові накази (бойове розпорядження), журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад), рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, які би підтвердили неналежне обчислення кількості днів, відпрацьованих позивачем для виконання безпосередніх бойових дій чи заходів з безпосередньої відсічі і стримуванні збройної агресії в період перебування безпосередньо в районах ведення бойових дій, з якими чинне законодавство передбачало виплату доплати у підвищеному розмірі.

Доказів безпосереднього виконання бойових наказів, за які позивачу не виплачене підвищене грошове забезпечення у спірному періоді у розмірі 100000,00грн, не надано. Отже, доводи позовної заяви про порушення відповідачем заявлених прав позивача не підтверджені, а позовні вимоги не обґрунтовані.

З огляду на результат вирішеного спору відповідно до вимог ст.ст.132-139 КАС України понесені позивачем судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст.2-20, 72-78, 132-139, 242-245, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні адміністративного позову адвоката Стеценко Д.Р. від імені ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частина НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України) ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про:

визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та не виплати позивачу у повному обсязі додаткової винагороди, встановленої абз.2 п.1-1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України на території Харківської та Донецької областей за період з січня 2024 року до березня 2024 року включно з розрахунку до 100000,00грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах;

зобов`язання здійснити нарахування та виплату йому додаткової винагороди, встановленої абз.2 п.1-1 вказаної вище постанови Кабінету Міністрів України за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або здійснені заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України на території Харківської та Донецької областей, за період з січня 2024 року до березня 2024 року включно з розрахунку до 100000,00грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Суддя Анжеліка БАБИЧ

Рішення ухвалене, складене у повному обсязі та підписане 27.12.2024.