Рішення

від 27.12.2024 по справі 600/3206/24-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2024 р. м. Чернівці Справа № 600/3206/24-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боднарюка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області, про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області щодо відмови у наданні, на підставі поданого 24 червня 2024 року рапорту, відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною - ОСОБА_2 , до досягнення ним чотирьохрічного віку, у відповідності до частини 2 статті 92 Закону України «Про Національну поліцію» та пункту 3 частини 1 статті 25 Закону України «Про відпустки»;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Чернівецькій області надати позивачеві відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною - ОСОБА_2 , до досягнення ним чотирьохрічного віку, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відповідності до частини 2 статті 92 Закону України «Про Національну поліцію» та пункту 3 частини 1 статті 25 Закону України «Про відпустки»;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області понесені судові витрати.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

1. Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що звертався до відповідача із рапортом про надання відпустки без збереження заробітної плати для догляду за його дитиною - ОСОБА_2 , до досягнення ним чотирьохрічного віку, у відповідності до частини 2 статті 92 Закону України «Про Національну поліцію» та пункту 3 частини 1 статті 25 Закону України «Про відпустки».

Відповідач, посилаючись на частину 2 статті 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного часу» листом відмовив позивачу у наданні такої відпустки, оскільки у період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами і відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо працівник залучений до виконання робіт на об`єктах критичної інфраструктури або до виконання мобілізаційного завдання. Також відповідач у листі зазначив, що згідно статті 12 Закону України «Про Національну безпеку України» Національна поліція України входить до складу сектору безпеки і оборони, а отже віднесена до об`єктів критичної інфраструктури.

Позивач не погоджується із відмовою відповідача у наданні відпустки, оскільки вважає що не є працівником, залученим до виконання робіт на об`єктах критичної інфраструктури, робіт з виробництва товарів оборонного призначення або до виконання мобілізаційного завдання (замовлення). Крім того, позивач вважає безпідставним посилання відповідача на положення статті 12 Закону України «Про Національну безпеку України».

Таким чином, на переконання позивача, відповідач не навів належним обґрунтувань відмови йому у наданні відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення ним чотирьохрічного віку, у відповідності до частини 2 статті 92 Закону України «Про Національну поліцію» та пункту 3 частини 1 статті 25 Закону України «Про відпустки».

З вказаних підстав просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

2. Відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого заперечив щодо задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Заперечуючи проти позову зазначив, що згідно Переліку секторів критичної інфраструктури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 жовтня 2020 року №1109 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16 січня 2024 року №48) визначено розгалужений список секторів критичної інфраструктури, серед яких і є сектор громадської безпеки, до якого входить підсектор громадської безпеки, пов`язаної з охороною публічного (громадського) порядку, охороною критичної інфраструктури, у тому числі на договірних засадах. Відповідач також вказував, що Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, а завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах забезпечення публічної безпеки і порядку. Таким чином, відповідач наголошував на важливості поліції у системі захисту критичної інфраструктури держави.

Також у відзиві зазначено, що позивач, будучи старшим слідчим слідчого відділу розслідування у сфері транспорту слідчого управління ГУНП, може проводити слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії в тому числі на різних об`єктах критичної інфраструктури.

Крім того, відповідач звертав увагу, що адміністративні будівлі органів/підрозділів поліції (в тому числі там де працює позивач) є критично важливими об`єктами у відповідності до додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 25 липня 2024 року №856.

Таким чином, на думку відповідача, вищенаведене в повній мірі підтверджує той факт, що позивач в розумінні вищенаведених норм матеріального права є працівником, який залучений до виконання робіт на об`єктах критичної інфраструктури, що дає підстави для відмови останньому у наданні відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею 4-річного віку у відповідності до положень ч. 2 ст. 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Відповідач також звертав увагу суду, що позивачем не було наведено інших поважних причин, які могли б зумовити необхідність надання йому такої відпустки та які б переважали важливість його можливого залучення до робіт на об`єктах критичної інфраструктури в умовах збройної агресії РФ та введеного режиму воєнного стану.

З огляду на викладене, просив відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

3. Позивач подав до суду відповідь на відзив, в якому заперечував доводи відповідача, викладені у відзиві. Позивач зазначив, що твердження відповідача стосовно його залучення до робіт на об`єктах критичної інфраструктури є безпідставними та жодних доказів цього ним не надано. У відповіді на відзив також зазначено, що суб`єкт національної системи захисту критичної інфраструктури не є тотожним до поняття об`єкт критичної інфраструктури, а тому відповідач помилково відносить ГУНП до об`єктів критичної інфраструктури. Крім того, відповідач не надав доказів на підтвердження того, що згідно інформації з Реєстру об`єктів критичної інфраструктури, включення таких об`єктів до Реєстру, доступу та надання інформації з нього» ГУНП відноситься до таких об`єктів. Також позивач наголосив, що у відповідності до п.3 ч.1 ст.25 Закону України «Про відпустки» він має право на відпустку по догляду за дитиною і чинним законодавством України не передбачено надання йому такого виду відпустки лише за умови, що хтось інший з членів його родини та зокрема його дружина не може здійснювати такий догляд, а також не передбачена відмова у наданні даної відпустки у разі необґрунтованості заяви про її надання.

За таких обставин, позивач просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

4. Відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначив, що наказом ГУНП від 12.08.2024 №266 о/с позивача було звільнено зі служби в поліції за власним бажанням, а відтак позивач втратив статус поліцейського та працівника ГУНП, а тому і втратив своє право на надання йому будь-якої відпустки, в тому числі тієї, про яку просить згідно позовних вимог. Таким чином, поданий позов є безпідставним та не спрямований на захист будь-яких прав та інтересів, а тому в його задоволенні слід відмовити.

5. В судовому засіданні 06.09.2024 сторони підтримали свої вимоги і обгрунтування, які викладені у заявах по суті справи, а також подали заяви про подальший розгляд справи і прийняття рішення за їх відсутності у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи подання сторонами заяв про подальший розгляд справи за їх відсутності та зважаючи на зміст ч. 3 ст. 194 КАС України, суд прийшов до висновку про можливість проведення подальшого розгляду справи у письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ В СПРАВІ.

1. Ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

2. Ухвалою суду здійснено перехід із спрощеного позовного провадження без виклику сторін у справі - у спрощене позовне провадження з викликом сторін, у розгляді справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області, про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії.

3. Ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області про закриття провадження у справі.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ ТА ВІДПОВІДНІ ПРАВОВІДНОСИНИ.

1. Позивач з 2015 року проходив службу на різних посадах в Національній поліції України, зокрема в Головному управлінні Національної поліції України в Чернівецькій області.

2. Матеріалами справи підтверджується, що у позивача є двоє дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

3. Згідно довідки №21/48 від 19.06.2024 про потребу дитини (дитини-інваліда) у домашньому догляді, виданої КНП «Міська дитяча поліклініка», ОСОБА_2 у зв`язку із захворюванням потребує домашнього догляду. Довідка дійсна до 19.02.2025.

4. 24.06.2024 позивач, будучи старшим слідчим відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області в Чернівецькій області, звернувся із рапортом до начальника Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області, в якому просив на підставі статті 90 Закону України «Про національну поліцію» надати йому відпустку без збереження заробітної плати (відпустку для догляду за дитиною) до досягнення нею 4-ти річного віку з 01.07.2024 19.02.2025, у зв`язку із потребою його малолітнього сина у домашньому догляді.

5. Листом Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області від 11.07.2024 №3436/123/04/12-2024 позивачу відмовлено у наданні відпустки для догляду за дитиною, оскільки відповідно до частини 2 статті 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного часу» у період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами і відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо працівник залучений до виконання робіт на об`єктах критичної інфраструктури або до виконання мобілізаційного завдання. До них відносять об`єкти, які є надзвичайно важливими для функціонування суспільства та економіки країни. До такої інфраструктури відносять в першу чергу об`єкти оборони, а також ті, що забезпечують життєво важливі послуги та комунікацію.

Також у листі зазначено, що згідно статті 12 Закону України «Про Національну безпеку України» Національна поліція України входить до складу сектору безпеки і оборони.

Таким чином, у цьому випадку надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку не є обов`язком роботодавця, а тому за результатами розгляду поданого позивачем рапорту позитивного рішення не прийнято.

6. Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача щодо не надання відпустки по догляду за дитиною, позивач звернувся до суду із цим позовом.

ДО ВКАЗАНИХ ПРАВОВІДНОСИН СУД ЗАСТОСОВУЄ НАСТУПНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ТА РОБИТЬ ВИСНОВКИ ПО СУТІ СПОРУ.

1. Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон №580) Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку

Частиною 1 статті 2 Закону №580 визначено, що завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Згідно частини 1 статті 18 Закону №580 поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Приписами статті 92 Закону №580 визначено, що поліцейським надаються щорічні оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 25 Закону України «Про відпустки» відпустка без збереження заробітної плати за бажанням працівника надається в обов`язковому порядку матері або іншим особам, зазначеним участині третій статті 18тачастині першій статті 19цього Закону, в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку.

Згідно частини 3 статті 18 Закону України «Про відпустки» ця відпустка може бути використана повністю або частинами також бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною, або особою, яка усиновила чи взяла під опіку дитину, одним із прийомних батьків чи батьків-вихователів.

Частиною 1 статті 19 Закону України «Про відпустки» передбачено, що одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або які усиновили дитину, матері (батьку) особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73Кодексу законів про працю України).

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України,Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженимЗаконом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, було введено воєнний стан. Строк дії Указу в подальшому продовжено відповідними Указами Президента України (№ 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, №58/2023 від 06.02.2023, №254/2023 від 01.05.2023, № 451/2023 від 26.07.2023, № 734/2023 від 06.11.2023, № 50/2024 від 05.02.2024, № 271/2024 від 08.05.2024, № 469/2024 від 23.07.2024, № 704/2024 від 28.10.2024) з 10 листопада 2024 року строком на 90 діб.

Відповідно до частини 2 статті 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв`язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об`єктах критичної інфраструктури, робіт з виробництва товарів оборонного призначення або до виконання мобілізаційного завдання (замовлення).

Згідно пунктів 9, 11 та 13 частини 1 статті 1 Закону України «Про критичну інфраструктуру» від 16 листопада 2021 року №1882-ІХ (далі Закон №1882-ІХ) критична інфраструктура - сукупність об`єктів критичної інфраструктури; національна система захисту критичної інфраструктури - сукупність органів управління, сил та засобів центральних і місцевих органів виконавчої влади (військово-цивільних адміністрацій - у разі утворення), органів місцевого самоврядування, операторів критичної інфраструктури, на які покладається формування та/або реалізація державної політики у сфері захисту критичної інфраструктури; об`єкти критичної інфраструктури - об`єкти інфраструктури, системи, їх частини та їх сукупність, які є важливими для економіки, національної безпеки та оборони, порушення функціонування яких може завдати шкоди життєво важливим національним інтересам.

Відповідно до пункту 12 частини 1 статті 14 Закону №1882-ІХ суб`єктами національної системи захисту критичної інфраструктури є правоохоронні та розвідувальні органи, суб`єкти оперативно-розшукової та контррозвідувальної діяльності.

Постановою Кабінету Міністрів від 16.01.2024 №48 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2020 №1109» затверджено Секторіальний перелік об`єктів критичної інфраструктури, згідно пункту 12 якого передбачено сектор громадської безпеки, в тому числі громадська безпека (охорона публічного (громадського) порядку, охорона критичної інфраструктури, у тому числі на договірних засадах), а секторіальний орган у сфері захисту критичної інфраструктури МВС.

2. За змістом частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно обставин цієї справи, між сторонами виник спір щодо правомірності відмови позивачу у наданні відпустки по догляду за дитиною у зв`язку із її необхідністю у домашньому догляді під час дії воєнного стану на території України.

3. Надаючи оцінку наведеним доводам та аргументам сторін, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом вище, позивач будучи старшим слідчим відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області в Чернівецькій області, звернувся із рапортом до начальника Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області в Чернівецькій області, в якому просив на підставі статті 90 Закону України «Про національну поліцію» надати йому відпустку без збереження заробітної плати (відпустку для догляду за дитиною) до досягнення нею 4-ти річного віку з 01.07.2024 19.02.2025, у зв`язку із потребою його малолітнього сина у домашньому догляді.

Листом Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області позивачу відмовлено у наданні відпустки для догляду за дитиною, оскільки відповідно до частини 2 статті 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного часу» у період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами і відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо працівник залучений до виконання робіт на об`єктах критичної інфраструктури або до виконання мобілізаційного завдання. До них відносять об`єкти, які є надзвичайно важливими для функціонування суспільства та економіки країни. До такої інфраструктури відносять в першу чергу об`єкти оборони, а також ті, що забезпечують життєво важливі послуги та комунікацію.

Також у листі зазначено, що згідно статті 12 Закону України «Про Національну безпеку України» Національна поліція України входить до складу сектору безпеки і оборони.

Таким чином, у цьому випадку надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку не є обов`язком роботодавця, а тому за результатами розгляду поданого позивачем рапорту позитивного рішення не прийнято.

4. Суд погоджується із відмовою відповідача щодо надання позивачу відпустки по догляду за його дитиною у зв`язку із її необхідністю у домашньому догляді, виходячи з того, що системний аналіз вказаних вище приписів Законів України «Про Національну поліцію» та «Про критичну інфраструктуру», а також положень Постанови Кабінету Міністрів від 16.01.2024 №48 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2020 №1109», якою затверджено Секторіальний перелік об`єктів критичної інфраструктури, дає підстави для висновку про те, що Національна Поліція України відноситься до об`єктів критичної інфраструктури, оскільки виконує ключові функції з підтримання громадського порядку, забезпечення безпеки громадян, боротьби зі злочинністю та реагування на надзвичайні ситуації, що є критично важливими для стабільного функціонування суспільства та держави.

5. При цьому, слід зазначити, що пунктом 12 Секторіального переліку об`єктів критичної інфраструктури передбачено сектор громадської безпеки, до основних послуг якого віднесено охорону публічного (громадського) порядку, що в свою чергу, також відноситься як і до основних завдань Національної поліції України згідно статті 2 Закону України «Про Національну поліцію», так і службових обов`язків позивача як поліцейського.

6. Поряд з цим, згідно приписів статті 12 Закону України «Про національну безпеку України» сектор безпеки і оборони України складається з чотирьох взаємопов`язаних складових: сили безпеки; сили оборони; оборонно-промисловий комплекс; громадяни та громадські об`єднання, які добровільно беруть участь у забезпеченні національної безпеки. Функції та повноваження складових сектору безпеки і оборони визначаються законодавством України. До складу сектору безпеки і оборони входить Національна поліція України.

Крім того, об`єкти критичної інфраструктури це об`єкти інфраструктури, системи, їх частини та їх сукупність, які є важливими для економіки, національної безпеки та оборони, порушення функціонування яких може завдати шкоди життєво важливим національним інтересам.

З наведеного слідує, що позивач, як старший слідчий відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області в Чернівецькій області, в силу своїх повноважень зобов`язаний вживати всіх заходів з метою підтримання громадського порядку, забезпечення безпеки громадян, боротьби зі злочинністю та реагування на надзвичайні ситуації, що є критично важливими для стабільного функціонування безпосередньо як і об`єктів критичної інфраструктури та і суспільства та держави в цілому, в тому числі в період дії воєнного стану на території України.

7. Таким чином, враховуючи дію воєнного стану внаслідок військової агресії російської федерації проти України та зважаючи на важливість Національної поліції України в системі захисту та функціонування критичної інфраструктури держави, суд приходить до висновку, що відповідач правомірно відмовив позивачу у наданні йому відпустки по догляду за його дитиною у зв`язку із її необхідністю у домашньому догляді з огляду на приписи частини 2 статті 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

8. При вирішенні даного спору також слід зазначити, що відпустка по догляду за дитиною на підставі статті 90 Закону України «Про національну поліцію» та статті 25 Закону України «Про відпустки» може надаватися позивачу виключно за умови його перебування на службі в Національній поліції України.

Разом з тим, в ході судового розгляду справи судом встановлено, що 26.07.2024 позивач подав рапорт про його звільнення зі служби за власним бажанням.

Наказом керівника Головного управління Національної поліції України в Чернівецькій області від 12.08.2024 №266 о/с позивача звільнено зі служби в поліції на підставі пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України «Про національну поліцію» (за власним бажанням).

Таким чином, звільнення позивача з Головного управління Національної поліції України в Чернівецькій області додатково підтверджує безумовний факт втрати у нього права на відпустку по догляду за дитиною, передбачену статтею 90 Закону України «Про національну поліцію» та статтею 25 Закону України «Про відпустки».

9. Решта доводів учасників справи не спростовують висновків суду стосовно правомірності відмови позивачу у наданні відпусти по догляду за дитиною у зв`язку із її необхідністю у домашньому догляді.

10. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 90 КАС України).

11. Відповідно до норм статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

12. Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів учасників справи, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази надані позивачем - суд дійшов висновку, що обґрунтування на які посилається позивач, не дають суду підстав для висновків, які б спростовували доводи відповідача, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

1. З урахуванням того, що в задоволенні позовних вимог відмолено повністю підстави для розподілу судових витрат (судового збору) відсутні.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 );

Відповідач - Головне управління Національної поліції в Чернівецькій області (вул. Головна, буд. 24, м. Чернівці, Чернівецький р-н, Чернівецька обл., 58008, код ЄДРПОУ: 40109079).

Суддя О.В. Боднарюк