Постанова

від 27.12.2024 по справі 280/4730/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

27 грудня 2024 року м. Дніпросправа № 280/4730/23

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),

суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2023 року (суддя Татаринов Д.В.)

у справі №280/4730/23

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Запорізькій області

про визнання протиправною та скасування вимоги,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області, в якому просив:

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-57455-50У від 25 червня 2021 року, якою визначено борг з недоїмки по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 37788,74 грн, який виник станом на 27 вересня 2021 року, відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Запорізькій області здійснити коригування інтегрованої картки платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з метою виключення (списання) заборгованості по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 37788,74 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) винесена відповідачем протиправно та підлягає скасуванню, адже позивач в спірний період підприємницьку діяльність не здійснював, перебував у трудових відносинах, відрахування єдиного соціального внеску здійснював за нього роботодавець.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2023 року адміністративний позов задоволено.

Суд першої інстанції виходив з того, що Законом №2464-VI не визначено обов`язку фізичної особи - підприємця сплачувати єдиний внесок за себе самостійно у разі, коли така особа не веде підприємницьку діяльність, а працевлаштована як найманий працівник за трудовим договором і єдиний внесок за неї сплачує роботодавець. Суд першої інстанції вказав, що у періоді з 2017 року по 2021 рік, в якому, як встановлено контролюючим органом, позивачем не сплачено єдиний внесок, за позивача сплачено єдиний внесок роботодавцем, а тому він звільняється від обов`язку по сплаті у цей період єдиного внеску. Доказів зворотного не надано і судом не встановлено.

Також, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки спірна вимога є протиправною та підлягає скасуванню, то зобов`язання відповідача здійснити коригування даних в інтегрованій картці позивача шляхом виключення самостійно нарахованої недоїмки з сплати єдиного внеску в сумі 37788,74 грн є належним способом захисту порушеного права позивача.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Скаржник вважає, що робота за трудовим договором не виключає можливості здійснення особою підприємницької діяльності. Зазначає, що у розумінні Закону №2464-VI позивач, як фізична особа-підприємець є платником ЄСВ з 10.07.2007 по 09.06.2023. Звертає увагу, що лише з січня 2021 року ФОП, які мають основне місце роботи, звільняються від сплати за себе ЄСВ у місяці звітного періоду, за які роботодавцем сплачено страховий внесок за таких осіб. Вказує, у позивача за період з 2017 року по 4 квартал 2020 року наявна заборгованість з ЄСВ у розмірі 37788,74 грн. Відтак, скаржником було складено спірну вимогу через наявність у позивача недоїмки з ЄСВ. Також, скаржник зазначає, що позивач пропустив строк звернення до суду щодо оскарження спірної вимоги.

Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань позивач у період з 10 липня 2007 року по 09 червня 2023 року був зареєстрований як фізична особа-підприємець.

Згідно інтегрованої картки платника податків позивача по коду класифікації доходів бюджету 71040000 (Для фізичних осіб-підприємців, у тому числі які обрали спрощену систему оподаткування, та осіб які провадять незалежну професійну діяльність) проведено нарахування єдиного внеску за наступні періоди:

- за 2017 рік по строку 09 лютого 2018 року нараховано єдиний внесок у сумі 8448,00 грн (мінімальна заробітна тата 2017року 3200 грн х 22 відсотки = 704 грн в місяць, за 12 місяців відповідно 704 грн х 12 = 8448,00 грн);

- за 1 квартал 2018 року по строку 19 квітня 2018 року - 2457,18 грн (мінімальна заробітна плата 2018 року 3723 грн х 22 відсотки - 819,06 грн в місяць, за 3 місяці відповідно 819,06 грн х 3 2457,18 грн);

- за 2 квартал 2018 року по строку 19 липня 2018 року - 2457,18 грн (мінімальна заробітна плата 2018 року 3723 грн х 22 відсотки - 819,06 грн в .місяць, за 3 місяці відповідно 819,06 грн х 3 - 2457,18 грн);

- за 3 квартал 2018 року по строку 19 жовтня 2018 року - 2457,18 грн (мінімальна заробітна плата 2018 року 3723 грн х 22 відсотки = 819,06 грн в місяць, за 3 місяці відповідно 819,06 грн х 3 =2457,18 грн);

- за 4 квартал 2018 року по строку 21 січня 2019 року - 2457,18 грн (мінімальна заробітна тата 2018 року 3723 грн х 22 відсотки - 819,06 грн в місяць, за 3 місяці відповідно 819,06 грн х 3 2457,18 грн);

- за 1 квартал 2019 року по строку 19 квітня 2019 року - 2754,18 грн (мінімальна заробітна плата 2019 року 4173 грн х 22 відсотки 918,06 грн в місяць, за 3 місяці відповідно 918,06 грн х 3 2 754,18 грн);

За 2 квартал 2019 року по строку 19 липня 2019 року 2754,18 грн (мінімальна заробітна плата 2019 року 4173 грн х 22 відсотки 918,06 грн в місяць, за 3 місяці відповідно 918,06 грн х 3 2 754,18 грн);

За 3 квартал 2019 року по строку 21 жовтня 2019 року - 2754,18 грн (мінімальна заробітна плата 2019 року 4173 грн х 22 відсотки - 918,06 грн в місяць, за 3 місяці відповідно 918,06 грн х 3 =2754,18 грн);

За 4 квартал 2019року по строку 20 січня 20202 року 2754,18 грн (мінімальна заробітна плата 2019 року 4173 грн х 22 відсотки - 918,06 грн в місяць, за 3 місяці відповідно 918,06 грн = 2754,18 грн);

За 1 квартал 2020 року по строку 21 квітня 2020 року - 2078,12 грн (мінімальна заробітна тата 2020 року 4723 грн х 22 відсотки 1039,06 грн в місяць, за квартал, з урахуванням карантину з березня 2020 року, відповідно 1039,06 грн х 2 2078,12 грн)

За 2 квартал 2020 року по строку 20 липня 2020 року - 1039,06 грн (мінімальна заробітна тата 2020 року 4723 грн х 22 відсотки = 1039,06 грн за квартал, з урахуванням карантину).

За 3 квартал 2020 року по строку 19 жовтня 2020 року - 3178,12 грн (мінімальна заробітна плата 2020 року 4723 грн х 22 відсотки 1039,06 грн в місяць, відповідно за 2 місяці (липень-серпень) 1039,6 грн х 2 = 2078,12 грн та мінімальна заробітна плата 2020 року 5000 грн х 22 відсотки - 1100,00 грн за вересень, за квартал відповідно 2078,12 грн + 1100,00 грн = 3178,12 грн);

За 4 квартал 2020 року по строку 19 січня 2021 року - 2200,00 грн (мінімальна заробітна плата 2020 року 5000 х 22 відсотки 1100,00 грн в місяць, відповідно за жовтень - листопад 2200,00 грн х 2 2200,00 грн).

Загальна сума заборгованості з єдиного внеску за період з 2017 року по 4 квартал 2020 року за даними контролюючого органу склала - 37 788,74 грн.

У зв`язку з наявністю у позивача недоїмки з єдиного внеску Головним управлінням ДПС у Запорізькій області сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) від 25 червня 2021 року №Ф-57455-50У на суму 37 788,74 грн.

Зазначена вимога надіслана на поштову адресу позивача, втім, поштове відправлення повернуто з відміткою Укрпошти «за закінченням терміну зберігання».

20 червня 2023 року через додаток «ДІЯ» позивач дізнався, що у нього наявне відкрите виконавче провадження ВП 67129525. Ознайомившись з матеріалами виконавчого провадження через автоматизовану систему, позивачу стало відомо про наявність вимоги про сплату боргу №Ф-57455-50У від 25.06.2021.

Не погодившись зі спірною вимогою, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі Закон №2464-VI, в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктами 3 і 10 частини першої статті 1 Закону №2464-VI надано визначення поняттям:

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;

страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Приписами ст. 7 Закону №2464-VI (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску;

Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Проаналізувавши положення Закону №2464, Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року у справі №440/2149/19 виклав правовий висновок, згідно якому особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Як встановлено судом вище, спірна вимога №Ф-57455-50У сформована за наявністю в ІКП позивача облікованої заборгованість по єдиному соціальному внеску за період з 2017 року по 4 квартал 2020 року у розмірі 37788,74 грн.

Втім, з 2017 року по теперішній час позивач є найманим працівником, перебуває у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «АТ Техніка» і товариство сплачувало за позивача єдиний внесок в розмірі не менше мінімального страхового внеску на місяць.

Доказів того, що позивач отримував доходи від здійснення підприємницької діяльності з 2017 року по 4 квартал 2020 року, матеріали справи не містять.

Відтак, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про протиправність вимоги про сплату боргу (недоїмки) від №Ф-57455-50У від 25 червня 2021 року та наявність підстав для її скасування.

Оскільки спірна вимога є протиправною та підлягає скасуванню, суд першої інстанції правильно виходив з того, що для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача необхідним є також зобов`язання відповідача здійснити коригування даних в інтегрованій картці позивача шляхом виключення самостійно нарахованої недоїмки зі сплати єдиного внеску в сумі 37788,74 грн. Доводи апеляційної скарги цей висновок не спростовують.

Стосовно аргументів про порушення позивачем строків звернення з позовом до суду.

Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач посилається на те, що спірна вимога може бути оскаржена в 10-ти денний строк, що прямо передбачено ч.4 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Надаючи оцінку таким аргументам відповідача, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до ч.4 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Отже, положення вказаної норми права свідчать про те, що платник протягом 10-ти календарних днів зобов`язаний або сплати суму недоїмки, визначену вимогою, або оскаржити таку вимогу в адміністративному чи судовому порядку. При цьому, перебіг 10-ти денного строку починається з дня надходження вимоги про сплату недоїмки.

У спірному випадку сам відповідач зазначає, що до позивачу оскаржувана вимога не надійшла, та була повернута поштовим органом відповідачу. У свою чергу, позивач наполягав на тому, що про наявність спірної вимоги йому стало відомо лише після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження.

За таких обставин, які не підтверджують вручення позивачу спірної вимоги, не можливо погодитися з позицією відповідача про недотримання позивачем строків оскарження вимоги, які передбачені ч.4 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Підсумовуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, передбачені ст.317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2023 року у справі №280/4730/23 -залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий - суддяІ.Ю. Добродняк

суддяН.А. Бишевська

суддяЯ.В. Семененко