Постанова

від 27.12.2024 по справі 420/14821/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 грудня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/14821/24

Перша інстанція: суддя Бутенко А.В.,

повний текст судового рішення

складено 20.06.2024, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Кравченка К.В.,судді Джабурія О.В.,судді Вербицької Н.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 червня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Пенсійного фонду України про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

У травні 2024 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Пенсійного фонду України, в якому просив:

-визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №154750010676 від 27.02.2024 «Про відмову у призначенні пенсії за віком», яким у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 було відмовлено;

-зобов`язати Пенсійний фонд України, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та Головне управління Пенсійного фонду в Одеській області: врахувати у загальний страховий (трудовий) стаж позивача строком 36 років 11 місяців та 22 дні періоди роботи: строк у 27 років 5 місяців та 7 днів, який визнаний працівниками ПФУ; строк у 2 місяці та 25 днів навчання на оператора газових котлів у Артемівському учбовому пункті Донецького обласного комунального управління; строк у 2 роки та 1 день військової служби в армії та строк у 7 років 3 місяці та 18 днів праці у колгоспі ім. Кірова Розовської сільської Ради Ясиноватьського району Донецької області;

- призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з дати звернення 20.02.2024 року до Пенсійного фонду України та почати виплачувати пенсію з цієї дати.

В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком. Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області позивачу відмовлено в призначенні пенсії з підстави відсутності необхідного страхового стажу. Вважаючи рішення протиправним позивач звернувся до суду з цим позовом.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20.06.2024 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №154750010676 від 27.02.2024 року.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди навчання з 13.05.1987 по 17.08.1987 року, період проходження військової служби в армії з 07.05.1984 по 04.05.1986 роки, періоди роботи з 11.04.1990 по 05.10.2000 роки та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 20.02.2024 року.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ГУ ПФУ в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.

З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , по досягненню 60-річного віку, звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою від 20.02.2024 року про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV.

Відповідно до п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, яке уповноважено розглядати заяву ОСОБА_1 від 20.02.2024 року.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 27.02.2024 року №154750010676 відмовлено у призначенні пенсії, з підстав відсутності необхідного страхового стажу.

До страхового стажу не зараховані періоди роботи:

- період навчання з 13.05.1987 по 27.09.1987 згідно трудової книжки від 13.08.1986 серії НОМЕР_1 , оскільки відсутній запис про навчання. Окремий документ про освіту не надавався.

- період роботи з 11.04.1990 по 29.06.1996 згідно трудової книжки від 14.05.1990 серії НОМЕР_2 , оскільки записи в трудовій книжці щодо встановленого та відпрацьованого мінімуму фактичної участі у громадському господарстві не підтверджені у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом керівника колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи, печаткою та не мають повного зазначення підстав, номерів та дат підстав внесення записів за кожний рік.

За наведених обставин, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення відмовити заявнику в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Вважаючи рішення протиправним позивач звернулася до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення.

Колегія суддів при вирішенні даного спору виходить з наступного.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон № 1058-IV.

Відповідно до приписів статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно із приписами статті 62 Закону №1788-XII, частини першої статті 48 КЗпП України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуваним рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області від 27.02.2024 року № 154750010676 при обрахунку страхового стажу позивача не взято до уваги період навчання з 13.05.1987 по 27.09.1987 згідно трудової книжки від 13.08.1986 серії НОМЕР_1 , оскільки відсутній запис про навчання. Окремий документ про освіту не надавався; та період роботи з 11.04.1990 по 29.06.1996 згідно трудової книжки від 14.05.1990 серії НОМЕР_2 , оскільки записи в трудовій книжці щодо встановленого та відпрацьованого мінімуму фактичної участі у громадському господарстві не підтверджені у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом керівника колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи, печаткою та не мають повного зазначення підстав, номерів та дат підстав внесення записів за кожний рік.

Відповідно до трудової книжки колгоспника Укр. № 1410969, дата заповнення: 14.05.1990 року, наявні наступні записи щодо роботи у спірних періодах:

- 11.04.1990 року прийнятий в члени колгоспу ім. Кірова Ясиноватського району, Донецької області слюсарем;

- 30.09.1996 року колгосп ім. Кірова перейменований у КСП ім. Кірова;

- 05.10.2000 року звільнений у відповідності до ст. 38 КЗпП України.

Записи про прийняття на роботу в спірні періоди вчинені відповідно до вимог Інструкції №162, №58.

У вказаній трудовій книжці колгоспника містяться записи про суми нарахованих грошових коштів, наявне посилання на підставу для внесення відповідних записів, записи завірені печатками підприємства.

Судова колегія зауважує, що вказані записи в трудових книжках зроблено чітко та зрозуміло, відсутні ознаки підчисток та підробок, на записах проставлені відповідні печатки підприємств та організацій, де працювала позивачка.

У відомостях трудової книжки позивача наявна інформація про вироблений мінімум трудової участі у господарстві, однак не у всіх розділах наявний підпис керівника колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи, печатки та не має повного зазначення підстав, номерів та дат підстав внесення записів за кожний рік.

Разом з тим, відповідачем не доведено, що позивач, як член колгоспу, без поважних причин не виконував встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві.

Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Вищенаведене свідчить про те, що єдиною підставою для не врахування до трудового стажу часу роботи колгоспника за фактичною тривалістю є невиконання встановленого мінімуму трудової участі саме без поважних причин.

Отже, з огляду на відповідні записи трудової книжки, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи позивача у колгоспі за період з 11.04.1990 по 05.10.2000 роки, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач необґрунтовано та безпідставно не врахував до страхового трудового стажу роботи позивача період роботи в колгоспі з 11.04.1990 року по 05.10.2000 року.

Щодо зарахування до страхового стажу періоду навчання з 13.05.1987 року по 27.09.1987 року згідно трудової книжки від 13.08.1986 року серії НОМЕР_1 .

На час навчання позивача порядок визначення трудового стажу, який давав право на пенсію за віком, регулювався постановою Ради Міністрів СРСР від 03 серпня 1972 року №590 «Про затвердження положення про порядок призначення та виплати державних пенсій» (далі Порядок № 590).

Згідно з підпунктом «і» частини першої пункту 109 Порядку № 590 крім роботи в якості робітника або службовця в загальний стаж роботи зараховується також навчання у вищих навчальних закладах, середніх спеціальних навчальних закладах (технікумах, педагогічних і медичних училищах і таке інше), партійних школах, совпартшколах, школах профруху, на рабфаках; перебування в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Частиною другою пункту 109 Порядку № 590 передбачено, що при призначенні пенсій по старості періоди, вказані у підпункті «і», зараховуються до стажу за умови, якщо цим періодам передувала робота в якості робітника чи службовця, або служба у складі Збройних сил СРСР, або інша служба, вказана в підпункті «к».

Позивач на підтвердження своїх вимог надав до суду посвідчення № 58-13 від 11.05.1987 року, відповідно до якого ОСОБА_1 з 14.05.1987 по 07.08.1987 року навчався в Артемівському учбовому пункті Донецького обласного комунального управління по спеціальності оператор котельні по обслуговуванню парових та водогрійних котлів.

У п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 637 (далі - Порядок № 637) визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.

У постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17 викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Верховний Суд у постанові від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Так, Верховний Суд у постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17 зазначив, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення.

У постанові від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а Верховний Суд зауважив, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Таким чином, відсутність запису про період навчання, не є підставою для не зарахування такого періоду до страхового стажу.

Щодо позовних вимог в частині врахування у страховий (трудовий) стаж строк військової служби в армії, суд зазначає наступне.

Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_3 від 03.05.1984 року, ОСОБА_1 проходив військову службу з 07.05.1984 року по 04.05.1986 року.

Вказаний період військової служби відповідачем не зарахований до страхового стажу позивача.

Відповідно до підпункту «в» абзацу 3 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також: військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.

Частиною 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно з підпунктом «а» пункту 2.17 Інструкції №162 до трудової книжки за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер і найменування відповідних документів наступних документів такі записи: про час служби у складі Збройних Сил СРСР, в органах Комітету державної безпеки СРСР і Міністерства внутрішніх справ СРСР, у всіх видах охорони, на яку поширюється законодавство про працю і державне соціальне страхування із зазначенням дати призову (зарахування) і дати звільнення зі служби.

Таким чином, вищевказаний пункт 2.17 Інструкції № 162 містить вимоги щодо записів у трудовій книжці про період військової служби, які передбачають обов`язкове зазначення дати призову (зарахування) і дати звільнення зі служби.

В той же час, Інструкція №162 не передбачає наслідків для особи, на яку оформлено трудову книжку, за порушення порядку ведення такої трудової книжки.

За вказаних обставин, не зарахування пенсійним органом до страхового стажу періоду проходження позивачем військової служби в Армії з 07.05.1984 року по 04.05.1986 року є протиправним.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з обраним судом першої інстанції способом захисту порушених прав позивача, шляхом зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди навчання з 13.05.1987 по 17.08.1987 року, період проходження військової служби в армії з 07.05.1984 по 04.05.1986 роки, періоди роботи з 11.04.1990 по 05.10.2000 роки та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 20.02.2024 року.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.311, ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.328 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 червня 2024 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.

Суддя-доповідач К.В. КравченкоСудді О.В. Джабурія Н.В. Вербицька