Рішення

від 15.11.2024 по справі 492/1087/21

АРЦИЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 492/1087/21

провадження № 2/492/32/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

15 листопада 2024 року м. Арциз

Арцизький районний суд Одеської області у складі:

головуючої судді Гусєвої Н.Д.,

за участю секретаря судового засідання Гамурар І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЦИКЛ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» (далі за текстом АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО») звернулось до суду із зазначеною позовною заявою до відповідача, в якій просило суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором на загальну суму 58116,54 грн., а також судові витрати. Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 11 липня 2019 року між АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та ОСОБА_1 на підставі заяви-згоди на укладення Універсального договору банківського обслуговування клієнтів-фізичних осіб було укладено кредитний договір № 22035000135873, згідно з умовами якого АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» надало відповідачу кредит у сумі 43400,00 грн. строком на 60 місяців, а ОСОБА_1 отримав кредит у вказаній сумі та зобов`язався повернути кредитні кошти у повному обсязі не пізніше 11 липня 2024 року згідно з графіком платежів за цим договором та сплатити за користування кредитом проценти у розмірі 0,001 % річних шляхом сплати ануїтетних платежів у розмірі 2242,35 грн. щомісяця, з яких 2242,44 грн. останній платіж. Крім того, ОСОБА_1 зобов`язався сплачувати щомісячну комісію за обслуговування кредиту у розмірі 3,5 % від суми наданого кредиту, що складає 1519,00 грн. АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» виконало умови вказаного договору у повному обсязі, надавши ОСОБА_1 обумовлену суму кредиту, однак відповідач не здійснював повернення коштів, у зв`язку з чим станом на 13 вересня 2021 року у нього виникла заборгованість за кредитом, нарахованими строковими відсотками, нарахованими строковими комісіями, простроченим кредитом, простроченими відсотками, простроченою комісією на загальну суму 58116,54 грн. 28 березня 2024 року між АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТ «ЦИКЛ ФІНАНС» (далі за текстом ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС») було укладено Договір факторингу № 28/03/24, згідно з умовами якого до ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 22035000135873 від 11 липня 2019 року на суму заборгованості в розмірі 58116,54 грн., яку відповідач відмовився повернути в добровільному порядку, тому позивач був змушений звернутися до суду з вказаним позовом.

Представник позивача, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання, у судове засідання не з`явився, але до суду від нього надійшла заява, в якій просив суд про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити, у разі неявки відповідача у судове засідання не заперечував проти ухвалення заочного рішення у справі.

Відповідач, будучи двічі поспіль належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання, у судове засідання повторно не з`явився. Так, судом,відповідно дочастини 6статті 128ЦПК України,надсилались судовіповістки провиклик відповідачау судовезасідання заадресою місцяпроживання відповідача,зареєстрованою увстановленому закономпорядку,однак,згідно зпоштовими конвертамиз судовимиповістками,що повернулисьдо судуз довідкамивідділення «Укрпошти»з позначками«адресат відсутнійза вказаноюадресою»,свідчить пронеможливість врученнявідповідачу судовихповісток,та,відповідно дочастини 8статті 128ЦПК України,в такомувипадку вважається,що судовівиклики врученівідповідачу належнимчином.Клопотання про розгляд справи за його відсутності, відзив до суду не подав, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив.

Суд також враховує, що складовим елементом права на справедливе судочинство є судовий розгляд справи упродовж розумного строку (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції) від 04 листопада 1950 року та рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Світлана Науменко проти України» від 09 листопада 2004 року, пункт 86; «Странніков проти України» від 03 травня 2005 року, пункт 40; «Лещенко і Толюпа проти України» та «Смирнова проти України» від 08 листопада 2005 року, пункт 54; «Антоненков та інші проти України» від 22 листопада 2005 року, пункт 41).

Суд зазначає, що відповідно до вимог частини 1 статті 44 ЦПК України учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Також, у рішенні ЄСПЛ у справі «Тойшлер проти Германії» від 04 жовтня 2001 року наголошено, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.

Отже, відповідач зобов`язаний добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З матеріалів справи не вбачається, що відповідач надавав суду доказів неможливості прибути в судове засідання. Суд враховує строки розгляду справи, передбачені законом, дві неявки відповідача в судове засідання без поважних причин, а також не встановлення наявності поважних причин для неявки.

Також, судом вжито всіх можливих заходів для повідомлення відповідача про розгляд справи, забезпечено всі процесуальні права у спосіб, передбачений ЦПК України.

Виходячи із вищезазначеної практики ЄСПЛ, враховуючи зазначені обставини справи, дві неявки поспіль відповідача у судове засідання, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності відповідача, який з 25 листопада 2021 року, тобто з моменту прийняття судом позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі до ухвалення даного заочного рішення, жодного разу до суду не прибув, станом розгляду справи не цікавився, тим самим своїм процесуальним обов`язком з`явитись в судове засідання за викликом, знехтував.

Вирішуючи питання про проведення розгляду справи в заочному порядку, суд вважає за необхідне зазначити, що інститут заочного провадження призначений впливати на відповідача, який не вчиняє дій щодо участі у розгляді справи.

Враховуючи вказані факти, згоду представника позивача, що викладена у його заяві, суд вважає за можливе, відповідно до частини 4 статті 223 ЦПК України, ухвалити рішення у справі при заочному розгляді справи, що відповідає положенням статті 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, судом, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, надані докази, давши їм оцінку в сукупності, суд вважає позовну заяву позивача обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд вважає, що між сторонами склалися правовідносини, що випливають із зобов`язального права, пов`язані з ухиленням боржника від виконання своїх обов`язків з повернення кредитних коштів кредитору, тому при вирішенні спору між сторонами слід керуватися Цивільним Кодексом України.

11 липня 2019 року між АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» (а .с. 82-85, 86, 87-88) та ОСОБА_1 (а. с. 6, 7-8) на підставі заяви-згоди на укладення Універсального договору банківського обслуговування клієнтів-фізичних осіб було укладено кредитний договір № 22035000135873, за умовами якого АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» зобов`язався надати позичальнику кредит в сумі 43400,00 строком на 60 місяців, а саме до 11 липня 2024 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,001 % річних шляхом сплати ануїтетних платежів, а також щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 3,5 % від суми наданого кредиту (а. с. 9-10, 16, 17). Відповідно до пункту 3.1. кредитного договору цей Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до повного виконання Сторонами зобов`язань за цим Договором. Згідно з пунктом 3.4. кредитного договору, укладаючи з Банком цей Договір Клієнт приймає на себе всі обов`язки та набуває всіх прав, передбачених УДБО. Відповідно до пунктів 3.6.1., 3.6.2. кредитного договору позичальник підтвердив, що Банк у письмовій формі надав всю передбачену чинним законодавством інформацію про умови кредитування, а також надав для ознайомлення в письмовій формі Паспорт кредиту.

Відповідно до графіку платежів, який є невід`ємною частиною кредитного договору № 22035000135873 від 11 липня 2019 року, за період з 11 липня 2019 року до 11 липня 2024 року визначено до погашення основну суму кредиту в розмірі 134541,09 грн., з яких тіло кредиту 43400,00 грн., розрахунково-касове обслуговування 91140,00 грн., інші послуги банку 8400,00 грн. (а. с. 9-10).

Користування відповідачем кредитними коштами підтверджується випискою по особовому рахунку за період з 11 липня 2019 року по 13 вересня 2021 року (а. с. 18-45).

В порушення умов кредитного договору № 22035000135873 від 11 липня 2019 року ОСОБА_1 , відповідач у справі, взяті на себе зобов`язання не виконував, внаслідок чого в нього перед АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» виникла заборгованість, яка згідно з розрахунком заборгованості станом на 13 вересня 2021 року з урахуванням суми заборгованості за кредитом, нарахованими строковими відсотками, нарахованими строковими комісіями, простроченим кредитом, простроченими відсотками, простроченою комісією склала загальну суму 58116,54 грн., з якої заборгованість за: залишком строковогокредиту 25275,16 грн., залишком нарахованихстрокових відсотків 1519,03 грн., залишком простроченогокредиту 0,40 грн., простроченою комісією 21266,00грн.(а. с. 11-14).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частин 1, 3 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями частини 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Положеннями частини 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (стаття 612 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

У частині 2 статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За правилом статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у частині 2 статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Згідно з частиною 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини 1 статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з умовами договору факторингу № 28/03/24 від 28 березня 2024 року, укладеного між АТ «БАНККРЕДИТ ДНІПРО» та ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС», АТ «БАНККРЕДИТ ДНІПРО» передало (відступило) ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» за плату належні йому права вимоги до боржників, в тому числі, право грошової вимоги до ОСОБА_1 , відповідача у справі, за кредитним договором № 22035000135873 від 11 липня 2019 року, що також підтверджується Реєстром боржників, Актом приймання-передачі Реєстру Боржників, Актом приймання-передачі право вимоги та Актом приймання-передачі документації доданими до вказаного договору факторингу (а. с. 136-139, 139 зворотна сторона 140, 140 зворотна сторона, 141, 142).

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

У постанові Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі № 2-2035/11 (провадження № 61-2449св18) викладено висновок, що тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.

Аналогічний висновок також зроблено Верховним Судом у справі № 761/1543/20, провадження № 61-10389св21 від 23 лютого 2022 року, справа № 639/86/17, провадження № 61-5039св21 від 19 січня 2022 року, справа № 554/8549/15-ц, провадження № 61-18460св20 від 14 липня 2021 року.

Оскільки, ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» на підставі договору факторингу № 28/03/24 від 28 березня 2024 року набуло право вимоги за кредитним договором № 22035000135873 від 11 липня 2019 року, укладеним між первісним кредитодавцем АТ «БАНККРЕДИТ ДНІПРО» та ОСОБА_1 , відповідачем у справі, то у нього, як у нового кредитора, виникло право вимоги повернення кредитів та інших передбачених договорами платежів, у зв`язку з неналежним виконанням позичальником ОСОБА_1 , відповідачем у справі, взятих на себе зобов`язань шляхом стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , відповідачем у справі, не спростовано факт укладення між ним та АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» кредитного договору № 22035000135873 від 11 липня 2019 року, не спростовано розмір заборгованості за кредитним договором, не доведено своєчасність сплати кредитних коштів у відповідності до графіку платежів, а тому суд вважає, що позивачем доведений факт неналежного виконання позичальником ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість за вказаним кредитним договором.

Також, судом встановлено, що ОСОБА_1 , відповідач у справі, кредитні кошти отримав, якими в подальшому розпорядився на власний розсуд, однак свої зобов`язання щодо повернення грошових коштів не виконав, тобто кредитні кошти не повернув.

Доказів на спростування отримання кредиту в сумі 43400,00 грн. ОСОБА_1 , відповідачем у справі, суду не надано.

Згідно з розрахунком, наданим позивачем, правильність якого перевірена судом, загальна сума заборгованості відповідача ОСОБА_1 перед позивачем станом на 13 вересня 2021 року з урахуванням суми заборгованості за кредитом, нарахованими строковими відсотками, нарахованими строковими комісіями, простроченим кредитом, простроченими відсотками, простроченою комісією склала загальну суму 58116,54 грн., з якої заборгованість за: залишком строкового кредиту 25275,16 грн., залишком нарахованих строкових відсотків 1519,03 грн., залишком простроченого кредиту 0,40 грн., простроченою комісією 21266,00 грн. (а. с. 11-14).

Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказів, в розумінні статей 77, 78 ЦПК України, щодо неправильності розрахунку заборгованості за кредитним договором № 22035000135873 від 11 липня 2019 року відповідачем суду не надано, інший розрахунок заборгованості на іншу дату за вказаним договором суду також не надано, чим не виконані вимоги частини 1 статті 81 ЦПК України, тому вказаний розрахунок приймається судом як доказ у вирішенні спору.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Беручи до уваги, що ОСОБА_1 , відповідач у справі, доказів на спростування позовних вимог суду не надав, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню, так як обґрунтовані та доведені.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог позивача, відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені позивачем при зверненні з наявним позовом до суду, оскільки сплата судового збору підтверджена відповідною платіжним дорученням (а. с. 1).

Керуючись статтями 4, 5, 7, 12, 13, 19, 44, 48, 76-81, 89, 128, 133, 141, 211, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 273, 274-279, 280-282, 284, 289, 354, 355 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЦИКЛ ФІНАНС» - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ; зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЦИКЛ ФІНАНС» (місцезнаходження: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. № 8, м. Київ, 04112) заборгованість за кредитним договором, а саме:

-за залишком строкового кредиту 25275 (двадцять п`ять тисяч двісті сімдесят п`ять) гривень 16 копійок;

-за залишком нарахованих строкових відсотків 1519 (одна тисяча п`ятсот дев`ятнадцять) гривень 03 копійки;

-за залишком простроченого кредиту 10055 (десять тисяч п`ятдесят п`ять) гривень 95 копійок;

-за залишком прострочених відсотків 0 (нуль) гривень 40 копійок;

-за простроченою комісією 21266 (двадцять одна тисяча двісті шістдесят шість) гривень 00 копійок,

а всього 58116 (п`ятдесят вісім тисяч сто шістнадцять) гривень 54 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ; зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЦИКЛ ФІНАНС» (місцезнаходження: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. № 8, м. Київ, 04112) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривні 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено - 15 листопада 2024 року.

Суддя Арцизького районного суду

Одеської області Гусєва Н.Д.