Ухвала

від 25.12.2024 по справі 916/1757/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"25" грудня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/1757/21

Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М.

секретар судового засідання Дерік М.О.

розглянувши скаргу (вх.№2-1725/24 від 11.11.2024) Обслуговуючого кооперативу "Вимпел-Південь" на неправомірні дії (бездіяльність) Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), подану у справі №916/1757/21

за позовом: Обслуговуючого кооперативу "Вимпел-Південь" (65113, Одеська обл., місто Одеса, вул. Люстдорфська дорога, буд. 146/3)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Моісеєва Максима Сергійовича ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 766 786,72 грн

за участю представників сторін:

від позивача (скаржника): Демидова О.В. самопредставництво;

від відповідача: не з`явився;

від суб`єкта оскарження: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

В провадженні судді Господарського суду Одеської області Щавинської Ю.М. перебувала справа за позовом Обслуговуючого кооперативу "Вимпел-Південь" до Фізичної особи-підприємця Моісеєва Максима Сергійовича про стягнення 766 786,72 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 20.09.2021 по справі №916/1757/21 позов задоволено частково, стягнуто з Фізичної особи-підприємця Моісеєва Максима Сергійовича на користь Обслуговуючого кооперативу "Вимпел-Південь" суму основного боргу у розмірі 740 024 грн, 3% річних у сумі 4 562 грн, судовий збір у сумі 11 168,79 грн. В задоволенні решти позову відмовлено.

На виконання вказаного рішення 26.10.2021 судом було видано відповідний наказ.

11.11.2024 до суду від Обслуговуючого кооперативу "Вимпел-Південь" надійшла скарга на неправомірні дії Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якій останній просить суд визнати неправомірною бездіяльність у виконавчому провадженні №67851083 від 10.12.2021, за яким не відбулось примусове виконання наказу від 26.10.2021 Господарського суду Одеської області, виданого на підставі рішення у справі № 916/1757/21, та поновити порушене право ОК "Вимпел-Південь" (65113, Одеська обл., місто Одеса, вул. Люстдорфська дорога, буд. 146/3, код ЄДРПОУ 41781969) на забезпечення виконання державою судового рішення у справі №916/1757/21, яке набрало законної сили 20.10.2021, шляхом скасування постанови від 09.10.2023 про повернення виконавчого документу стягувачу, що передбачено ч.1 ст. 41 Закону № 1404-VIII.

Обґрунтовуючи подану скаргу, позивач зазначає, що винесення постанови від 09.10.2023 про повернення виконавчого документу стягувачу є наслідком недотримання порядку, засад провадження (ст. 2 Закону № 1404-VIII), відсутності здійснення усіх заходів, передбачених Законом, спрямованих на розшук боржника та його майна з метою реального виконання рішення.

Скаржник зазначає, що, як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, у відповідь на запит №126194159 від 10.12.2021 до Державної фіскальної служби України, остання зазначила, що виконавцем не заповнені або некоректно заповнені поля, що обов`язкові для заповнення; у відповідь на запит №126194160 від 10.12.2021 Державна фіскальна служба України повідомила про наявність рахунків визначені рахунки боржника.

Натомість, постанова про арешт коштів від 10.12.2021 не містить визначення рахунків боржника, на які накладено арешт. Копії постанови вирішено надіслати усім банкам, небанківським надавачам платіжних послуг, емітентам електронних грошей, іншим фінансовим установам.

Постанови від 29.08.2022 та 11.11.2022 також позбавлені юридичної визначеності.

Матеріали ВП № 67851083 від 10.12.2021 не містять належних та допустимих доказів виконання постанов. Відсутність визначення рахунків, майна боржника, установ, до яких повинні бути направлені відповідні постанови, безрезультатні відповіді внаслідок запитів з некоректно заповненими полями, що обов`язкові для заповнення, свідчать про дії, не спрямовані на позитивний результат розшуку майна боржника.

На думку скаржника, про неналежне виконання державним виконавцем своїх обов`язків щодо розшуку майна боржника та здійснення заходів, необхідних для своєчасного виконання рішення, також безперечно свідчить недотримання періодичності перевірки майнового стану боржника відповідно до ч. 8 ст. 48 Закону № 1404-VIII.

Крім того, у матеріалах виконавчого провадження відсутні відомості про накладання штрафу, акту щодо невиконання з боку боржника вимог державного виконавця та Закону, звернення до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення відповідно до розділу XI Закону №1404-VIII; відсутні звернення до суду з відповідним зверненням щодо розшуку відповідно до ч.1 ст. 36 Закону № 1404-VIII та звернення до правоохоронних органів.

У матеріалах ВП № 67851083 від 10.12.2021 також відсутня постанова про об`єднання виконавчих проваджень. Проте, як встановлено скаржником з інформації за кодом ІПН 3315419170 Моісеєва Максима Сергійовича в АСВП містяться: - ВП № 59730622 від 09.08.19; № 62805217 від 27.08.20; № 66095880 від 15.07.21; № 67851083 від 10.12.21; № 71037116 від 14.02.23.

Вказані обставини, на думку скаржника, також надають підстави стверджувати про бездіяльність державного виконавця щодо перевірки інформації про боржника, порушення порядку здійснення виконавчого провадження, а також упередженості (необ`єктивності) підстав для прийняття постанови від 09.10.2023 про повернення виконавчого документу стягувачу.

При цьому, Обслуговуючий кооператив "Вимпел-Південь" стверджує, що ним отримана постанова про відкриття ВП №67851083 від 10.12.2021 на електронну пошту лише 06.11.2024. Усі інші постанови кооператив не отримував, ймовірно, як й боржник, що є перешкоджанням реалізації прав сторони ВП, зокрема, перешкодою реалізувати право повторно пред`явити виконавчий документ до виконання.

Ухвалою суду від 11.11.2024 було призначено розгляд скарги Обслуговуючого кооперативу "Вимпел-Південь" (вх.№2-1725/24 від 11.11.2024) в засіданні суду на "20" листопада 2024 р. о 11:00.

18.11.2024 до суду від органу ДВС надійшла заява про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору.

В обґрунтування вказаної заяви останній зазначає, що 12.11.2024 постанову від 09.10.2023 скасовано Відділом в позасудовому порядку, відповідно до ч. 3 ст. 74 Закону №1404-VIII. При цьому, 14.11.2024 виконавче провадження № 67851083 було відновлено та призначено іншого державного виконавця Відділу.

19.11.2024 до суду від позивача надійшли заперечення на заяву про закриття провадження у справі, у якій останній просить суд відмовити у задоволенні вказаної заяви.

При цьому, позивач зазначає, що постанова про результати перевірки законності дій у ВП № 67851083 від 12.11.2024, якою скасована постанова від 09.10.2023 про повернення виконавчого документу стягувачу, є лише безперечним доказом визнання позиції кооперативу щодо неправомірної бездіяльності у ВП у період з 10.12.2021 по 09.10.2023, викладеної у скарзі. Проте, ця постанова не свідчить про виконання наказу від 26.10.2021 Господарського суду Одеської області, виданого на підставі рішення у справі № 916/1757/21, тобто, не усуває правопорушення, яким є невиконання судового рішення внаслідок неправомірної бездіяльності Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

20.11.2024 в судове засідання сторони та представник органу ДВС не з`явилися. Про час та місце розгляду скарги сторони були повідомлені належним чином.

Враховуючи необхідність додаткового ознайомлення з матеріалами справи, суд відклав розгляд скарги на 04.12.2024 о 14:00.

04.12.2024 в судове засідання з`явився представник позивача в режимі відеоконференції. Відповідач та представник органу ДВС в судове засідання не з`явилися.

Протокольною ухвалою суд оголосив перерву при розгляді скарги до "25" грудня 2024 р. о 12:00.

У судове засідання 25.12.2024 з`явився позивач. Відповідач та представник органу ДВС в судове засідання не з`явилися, про дату та час повідомлялися належним чином.

У судовому засіданні 25.12.2024 представник скаржника просив суд задовольнити скаргу.

У судовому засіданні судом було оголошено вступну та резолютивну частину ухвали.

Розглянувши вищевказану скаргу Обслуговуючого кооперативу "Вимпел-Південь" з наданими доказами, суд дійшов висновку про її часткове задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

В силу статті 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Частинами першою, другою статті 18 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (рішення Конституційного Суду України №18-рп/2012 від 13.12.2012).

Відповідно до ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п.1, 2 ч.1 ст.3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

В ч.1 ст.5 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до п.1 ч.1 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Як встановлено судом з відомостей та інформації про виконавче провадження №67851083 (т.2 а.с.26-31), постановою від 10.12.2021 відкрито виконавче провадження №67851083 з примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 26.10.2021 №916/1757/21.

Крім того, 10.12.2021 державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, постанову про стягнення виконавчого збору, постанову про арешт коштів боржника та постанову про арешт майна боржника.

29.08.2022 державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника.

Постановою від 11.11.2022 державним виконавцем повторно накладено арешт на кошти боржника.

Постановою від 14.04.2023 передано матеріали виконавчого провадження до Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Постановою від 18.05.2023 Київським відділом державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) прийнято до виконання виконавче провадження (виконавчий документ).

Постановою Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 9.10.2023 стягувачу повернуто виконавчий документ.

При цьому, державним виконавцем зазначено, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем, відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Згідно з відповідями на запити до ПФУ у порядку доступу державних виконавців до відповідних реєстрів встановлено, що боржник пенсію не отримує та інформація про боржника, який працює за трудовими та цивільно-правовими договорами, про останнє місце роботи відсутня.

Згідно з відповідями на запити до ДФС України у порядку доступу державних виконавців до відповідних реєстрів встановлено, що інформація стосовно боржника щодо сум доходу, нарахованого (сплаченого) податковим агентом на користь платників податку, та сум утриманого з них податку в ДРО відсутня, боржник на обліку в органах ДПС не перебуває.

Відповідно до відповіді з МВС України про зареєстровані за боржником транспортні засоби, відсутні дані про зареєстровані за боржником транспортні засоби,

Як вбачається з відомостей щодо виконавчого провадження, державним виконавцем було направлено запити до ДФС України від 10.12.2021 (щодо наявних рахунків), 11.12.2021 (щодо джерел отримання доходів), 15.08.2022 (щодо джерел отримання доходів), 29.08.2022 (щодо джерел отримання доходів), 21.09.2022 (щодо наявних рахунків), 6.10.2022 (щодо наявних рахунків та джерел отримання доходів), 24.10.2022 (щодо наявних рахунків та джерел отримання доходів), 14.05.2023 (щодо наявних рахунків); а також запити до МВС України від 15.12.2021, 15.08.2022, 29.08.2022, 1.10.2022, 24.10.2022, 12.11.2022, 15.05.2023.

У відповідь на запит щодо даних фізичної особи від 10.12.2021 ДВС України зазначила, що державним виконавцем не заповнені або некоректно заповнені поля, що обов`язкові до заповнення. У відповідь на запит від 10.12.2021 щодо рахунків боржника ДФС України надало інформацію щодо наявних у боржника банківських рахунків.

29.08.2022 державним виконавцем був направлений запит до ДПСУ щодо перетину боржником державного кордону України.

29.06.2023 державним виконавцем була направлена вимога на отримання інформації, яка містить банківську таємницю.

Постановою про результати перевірки законності виконавчого провадження від 12.11.2024 начальником Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) скасовано постанову про повернення виконавчого документу стягувачу та зобов`язано старшого державного виконавця відновити виконавче провадження №67851083.

При цьому, у вказаній постанові зазначено, що державним виконавцем не були реалізовані повноваження щодо примусового виконання рішення, а саме, звернення до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України.

Постановою Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 14.11.2024 відновлено виконавче провадження №67851083.

При цьому, як встановлено судом, скаржник вважає, що приватний виконавець не дотримувався вимог щодо періодичності (системності) перевірки майнового стану боржника.

Відповідно до частини 8 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не менше одного разу на два тижні - щодо виявлення рахунків, електронних гаманців боржника, не менше одного разу на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

При цьому, суд бере до уваги правову позицію Верховного Суду стосовно застосування частини 8 статті 48 цього Закону, викладеної у постанові від 17.02.2021 у справі №904/3525/18, зокрема, такого змісту: періодичність проведення таких перевірок чітко визначено Законом, тобто такі перевірки мають вчинятися державним виконавцем систематично, а не одноразово. При цьому сам факт здійснення окремих дій щодо виявлення майна та коштів боржника, без встановлення та дослідження обставин того, що державним виконавцем проводилася перевірка майнового стану боржника з відповідною періодичністю, встановленою частиною 8 статті 48 Закону, не свідчить про належне виконання державним виконавцем своїх обов`язків щодо розшуку майна боржника та здійснення заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення. Водночас відсутність обґрунтованого висновку стосовно належного та повного вчинення державним виконавцем визначених законом дій щодо розшуку майна боржника дає підстави вважати передчасним висновок про відсутність такого майна у боржника (подібний за змістом правовий висновок наведено у постановах Верховного Суду від 18.07.2018 у справі № 915/1294/13, від 23.08.2018 у справі № 911/167/17, від 19.08.2019 у справі № 913/438/16).

Як було встановлено судом з наданих як скаржником, так і органом ДВС матеріалів, останнім не в повному обсязі було здійснено всі необхідні для примусового виконання рішення дії.

Так, державним виконавцем були направлені запити до ДФС України від 10.12.2021 (щодо наявних рахунків), 11.12.2021 (щодо джерел отримання доходів), 15.08.2022 (щодо джерел отримання доходів), 29.08.2022 (щодо джерел отримання доходів), 21.09.2022 (щодо наявних рахунків), 6.10.2022 (щодо наявних рахунків та джерел отримання доходів), 24.10.2022 (щодо наявних рахунків та джерел отримання доходів), 14.05.2023 (щодо наявних рахунків); а також запити до МВС України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів від 15.12.2021, 15.08.2022, 29.08.2022, 1.10.2022, 24.10.2022, 12.11.2022, 15.05.2023. 29.06.2023 державним виконавцем була направлена вимога на отримання інформації, яка містить банківську таємницю.

Вказане свідчить про те, що державним виконавцем не було дотримано положень частини 8 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" щодо проведення перевірки майнового стану боржника, адже останній не проводив не менше одного разу на два тижні перевірку щодо виявлення рахунків боржника та не менше одного разу на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника і його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Крім того, скаржник вказує на те, що державний виконавець не вирішував питання щодо притягнення керівника боржника до адміністративної відповідальності або застосування заходів для встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника за межі України.

Відповідно до пункту 19 частини 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Згідно зі статтею 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в країну громадян України" право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадку, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов`язань.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання покладається на виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що закон передбачає юридичні наслідки у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим з метою всебічного і повного з`ясування усіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин заявник повинен надати достатньо підтверджені відомості про те, чи дійсно особа свідомо не виконувала належних до виконання зобов`язань в повному обсязі або частково.

Ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника судовим рішенням, може полягати як в активних діях (нез`явлення на виклики виконавця, приховування майна, доходів тощо), так і в пасивних діях (невжиття будь-яких заходів для виконання обов`язку сплатити кошти).

Проаналізувавши надані учасниками матеріали виконавчого провадження, суд доходить висновку про те, що державний виконавець не встановив відсутність об`єктивних обставин ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням суду, які б зумовлювали відсутність у виконавця підстав для застосування повноважень, передбачених пунктом 19 частини 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження".

Крім того, державний виконавець не звертався до суду з поданням про застосування заходів для встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України, про що також зауважує начальник Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у постанові про результати перевірки законності виконавчого провадження від 12.11.2024.

Суд також враховує, що згідно з пп.4 п. 10-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану. Водночас, вищенаведені положення законодавства не позбавляють обов`язку виконувати рішення суду, які є обов`язковими.

Натомість, як встановлено судом, у цьому випадку недотримання вимог Закону щодо вчинення всіх дій, необхідних для примусового виконання рішення, призвело до передчасного винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012р. № 11-рп/2012).

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) як джерело права.

Європейський суд з прав людини повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі Глоба проти України, no. 15729/07, від 05.07.2012).

Так, з огляду на вищевикладене, господарський суд вважає, що встановлена судом бездіяльність державного виконавця під час примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 26.10.2021 № 916/1757/21 порушує права скаржника як стягувача на виконання рішення суду, яке гарантоване йому Конституцією України.

При цьому, суд зауважує, що скасування постановою про результати перевірки законності виконавчого провадження від 12.11.2024 постанови про повернення стягувачу виконавчого документу від 9.10.2023 та відновлення виконавчого провадження №67851083 постановою від 14.11.2024 жодним чином не впливає на висновки суду щодо бездіяльності Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Щодо клопотання органу ДВС про закриття провадження по скарзі, суд зауважує, що спеціальними нормами ГПК України не передбачено такої процесуальної дії, як закриття провадження у скарзі внаслідок скасування спірної постанови державного виконавця вищою посадовою особою.

Крім того, як встановлено судом, предметом розгляду поданої скарги є саме встановлення факту бездіяльності органу ДВС, наслідком якої є оскаржувана постанова, з огляду на що суд зазначає про відсутність підстав для закриття провадження по скарзі.

Згідно ч. 1, 5 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Приймаючи до уваги те, що Київським відділом державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) не було надано належних та допустимих доказів вчинення всіх передбачених законом виконавчих дій у виконавчому провадженні №67851083, проаналізувавши усі обставини, на які посилається скаржник, надану інформацію про виконавче провадження №67851083, зважаючи на широке коло повноважень та законодавчо визначені механізми, які мають бути застосовані державними виконавцями в процесі виконання судових рішень, суд доходить висновку щодо наявності правових підстав для задоволення часткове задоволення скарги у частині визнання неправомірною бездіяльності Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

При цьому, враховуючи, що Постановою про результати перевірки законності виконавчого провадження від 12.11.2024 начальником Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) скасовано постанову про повернення виконавчого документу стягувачу від 09.10.2023, у задоволенні вимог скаржника у частині поновлення порушеного права ОК "Вимпел-Південь" про скасування відповідної постанови слід відмовити.

Керуючись ст. 234, ч.2, 3 ст. 343 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Скаргу задовольнити частково.

2. Визнати неправомірною бездіяльність Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у виконавчому провадженні № 67851083 від 10.12.2021, за яким не відбулось примусове виконання наказу від 26.10.2021 Господарського суду Одеської області, виданого на підставі рішення у справі № 916/1757/21.

3. У задоволенні решти скарги відмовити.

Ухвала набирає чинності 25.12.2024 та може бути оскаржена в порядку ст. 256 ГПК України.

Повний текст ухвали складено 27.12.2024.

Суддя Ю.М. Щавинська