Ухвала

від 19.12.2024 по справі 521/7305/24

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 521/7305/24

Провадження №4-с/523/73/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2024 р. м. Одеса

Суворовський районний суд м. Одеси, в складі:

головуючого судді Дяченко В.Г.,

за участю секретаря судового засідання Томілко М.В..,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 7, в місті Одеса скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця, особа, дії якої оскаржуються : Малиновський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Одеса), стягувач: ОСОБА_2 , -

ВСТАНОВИВ:

До Малиновського районного суду м. Одеси звернувся ОСОБА_1 , зі скаргою в якій просив:

- зобов`язати посадову особу Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт з рухомого майна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , накладений постановою державного виконавця про арешт майна боржника від 06.09.2022 року у виконавчому провадженні № 67278462.

- витребувати оригінали виконавчого провадження № 67278462 для огляду в судовому засіданні.

Скарга мотивованатим,що у Малиновському відділі державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Одеса) перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 523/13891/21 про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання малолітньої доньки та дружини.

Посилаючись на те, що на дату звернення до суду з вказаною скаргою заборгованість зі сплати аліментів відсутня, одна державний виконавець відмовляється зняти арешт з рухомого майна боржника, скаржник звернувся до суду з вказаною скаргою.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси скаргу направлено до Суворовського районного суду м. Одеси.

Скаржник, державний виконавець, стягувач в судове засідання не з`явилися, повідомленні про дату, час та місце розгляду скарги у встановленому законом порядку.

Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Дослідивши письмові докази у справі суд встановив.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Як встановлено судом, на виконанні у Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебувають виконавчі провадження № 67278462 та № 67278844 з примусового виконання виконавчих листів про стягнення з з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП: НОМЕР_2 , уродженця м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м. Одеси, що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ,РНОКПП: НОМЕР_3 ) аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку щомісячно,але не менш 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з02.08.2021р.до досягнення ОСОБА_3 , повноліття, тобто ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також аліменти на її ( ОСОБА_2 ) особисте утримання у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку щомісячно до досягнення ОСОБА_3 , трьох років, тобто ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Постановою державного виконавця від 06.09.2022 року у виконавчому провадженні № 67278462, накладено арешт на рухоме майно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Дана скарга була подана до суду 07.05.2024 року. Згідно з довідкою ВДВС від 24.04.2024 року заборгованість ОСОБА_1 з жовтня 2022 року по 01.09.2024 року становить 226707,95 грн.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб)сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається, зокрема, на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).

Статтею 10Закону України «Про виконавче провадження» визначені заходи примусового виконання рішень, якими є :

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Як вбачається зі ст.13 Закону України «Про виконавче провадження», під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі ст.56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Умови зняття арешту з майна боржника визначені статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч.3 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Даних про порушення порядку накладення арешту суду учасниками справи не надано.

При цьому, статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження»визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

В ч.1ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» закріплено, що державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

ОСОБА_1 у скарзі зазначено, що підстави для звернення стягнення на його майно відпали, оскільки заборгованість відсутня, отже, немає підстав і для подальшого тривання арешту майна. Таке твердження скаржника не відповідає дійсності, оскільки судом за даними субєкта оскарження, не спростованими ОСОБА_1 , вище встановлена наявність заборгованості як на момент звернення заявника до суду, так і на час розгляду скарги.

Згідно ч.2 ст. 452 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні скарги.

Керуючись ст.ст. 255, 260, 447- 451 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця, особа, дії якої оскаржуються : Малиновський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Одеса), стягувач: ОСОБА_2 .

Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Одеського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали виготовлено 19.12.2024 року.

Суддя