Рішення

від 25.11.2024 по справі 180/1385/24

МАРГАНЕЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 180/1385/24

2/180/587/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2024 р.

Марганецький міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Нанічкіної Н.М.,

з секретарем судового засідання Лебедєвою К.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Марганець в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Марганецької міської ради Дніпропетровської області, про визначення місця проживання дитини, за участю:

позивачки ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2

представника третьої особи Дзябенко С.І.,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Марганецької міської ради Дніпропетровської області, про визначення місця проживання дитини. В обґрунтування позовної заяви позивач посилається на те, що 16.02.2013 року між нею та відповідачем було укладено шлюб. У даному шлюбі у них народилася дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 10.10.2022 року шлюб було розірвано. Після розірвання шлюбу їх малолітня донька, хоч і зареєстрована за адресою відповідача, але фактично проживала з нею за адресою: АДРЕСА_1 . За весь час після розлучення донька спілкувалася та залишалася на вихідні у відповідача за місцем його проживання, вона ніколи не перешкоджала їх спілкуванню. Факт проживання дитини з нею підтверджено довідкою про склад сім`ї та висновком оцінки потреб сім`ї. Відповідач зі слів самої дитини, маніпулює і емоційно тисне на неї, щоб ОСОБА_4 жила з ним, що суперечить бажанням дитини. Його відношення до дитини негативно впливає на емоційний стан ОСОБА_4 . Як дівчинці, їй комфортніше жити з матір`ю, про своє бажання вона сказала комісії Служби у справах дітей. За інформацією ОСОБА_5 ліцею № 2, мати ОСОБА_4 старається усіляко брати участь у шкільному та особистому житті дитини, спілкується із вчителями, класним керівником, хвилюється за її навчання та виховання, приймає участь у класних батьківських зборах, допомагає дівчинці морально та фізично.

Просить суд визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та стягнути з ОСОБА_2 на її користь понесені судові витрат по справі.

У судовому засіданні позивач просила суд задовольнити позов та пояснила, що вона хоче, щоб дитина проживала з нею. Проти батька вона нічого не має, хоча вони не можуть знайти спільної мови. Він постійно робить їй якість капості. Після розлучення вони з донькою переїхали до іншої квартири. Поки вона робила в новій квартирі ремонт, дитина мешкала з батьком. Вона не заперечує, щоб донька відвідувала батька та іноді з ним залишалась.

Відповідач у судовому засіданні зазначив, що нехай дитина проживає з тим, з ким хоче вона сама. Він буде діяти в інтересах дитини. Він подавав первісний позов, бо хотів, щоб дитина проживала з ним. Зараз він не перешкоджає нічому, нехай донька робить, як хоче. Вона вже велика. Він відмовився від первісного позову в інтересах дитини.

Представник третьої особи у судовому засіданні пояснила, що на засіданні комісії ОСОБА_4 сказала, що хоче проживати з мамою.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_3 . Її батьками у свідоцтві про народження записані: батько ОСОБА_2 , мати ОСОБА_1 (а.с.50).

Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 10.10.2022 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано (а.с.52-53).

08.07.2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: служба у справах дітей Марганецької міської ради Дніпропетровської області, про визначення місця проживання дитини.

Ухвалою Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 13.08.2024 року позов залишено без розгляду за заявою позивача.

ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.54).

Згідно довідки про склад сім`ї, виданої ОСОБА_1 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає з матір`ю (а.с.55).

Згідно висновку (Акт №436) оцінки потреб сім`ї ОСОБА_1 , ОСОБА_2 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 (з ОСОБА_1 розлучені та проживають окремо); ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , проживає за адресою матері АДРЕСА_1 (а.с.56).

Згідно психолого-педагогічно характеристики учениці 5-Б класу Марганецького ліцею № 2 ОСОБА_3 , мати ОСОБА_4 старається усіляко брати участь у шкільному та особистому житті дитини. Спілкується із вчителями, класним керівником. Хвилюється за її навчання та вихованням. Приймає участь у класних батьківських зборах. Допомагає дівчинці морально та фізично (а.с.62).

В ході судового розгляду було з`ясовано думку дитини - ОСОБА_3 , яка пояснила, що хоче проживати з батьком і з матір`ю.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно зч.1ст.161Сімейного кодексуУкраїни якщомати табатько,які проживаютьокремо,не дійшлизгоди щодотого,з киміз нихбуде проживатималолітня дитина,спір міжними можевирішуватися органомопіки тапіклування абосудом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до положень ст.ст.15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до вимог ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З аналізу вказаних норм Закону, вбачається, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа, в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог бо відмову у їх задоволенні.

Згідно ст..6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за ст.13 Конвенції на ефективний спосіб захисту прав, тобто особа має право пред`явити у суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення у справі «Буланов та Купчик проти України» від 09 грудня 2010 року, вказав, що п.1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право звернутись до суду з будь-якою вимогою щодо цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (П. 25 рішення у справі «Кутій проти Хорватії» № 48778\99)

Також Європейський суд з прав людини у своїй практиці, зокрема рішення Артіко проти Італії від 13 травня 1980 року, Михайленко проти України від 30 травня 2013 року зазначає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.

Вирішуючи спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулась з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем. Відсутність прав на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виникнення виконання такого обов`язку (вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення) від зобов`язаних осіб. Тобто встановивши лише наявність у особи яка звернулась із позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і, відповідно приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Така позиція висловлена у постанові Верховного Суду України у справі № 278/2513/17-ц від 07 травня 2020 року.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

В ході судового розгляду справи встановлено, що спір між сторонами щодо місця проживання дитини відсутній: дитина ОСОБА_3 проживає разом з матір`ю, іноді залишається у батька; позивачка не заперечує проти того, щоб дитина відвідувала батька та залишалась на деякий час з ним, ночувала у нього. Відповідач також не наполягає на тому, щоб донька жила тільки з ним. Сама ОСОБА_3 хоче жити і з матір`ю, і з батьком.

Батьки бажають діяти в найкращіх інтересах дитини.

Позови про визначення місця проживання доньки викликані наявністю протиріч між позивачкою та відповідачем, і дитина стала заручником неспроможності батьків вирішити взаємні претензії та проблеми.

Отже, за відсутності спору між сторонами, з огляду на позицію Верховного Суду України, суд вважає за необхідне прийняття рішення про відмову у задоволенні позову.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.12,13,81,141,263-265,352 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Третя особа: служба у справах дітей Марганецької міської ради, адреса: Дніпропетровська область, м.Марганець, вул.Єдності, 29-а, ЄДРПОУ 23928822.

Повне судоверішення складено24.12.2024року.

Суддя: Н. М. Нанічкіна