Рішення

від 09.12.2024 по справі 390/1726/22

КІРОВОГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 390/1726/22

Провадження № 2/390/266/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2024 р.Кіровоградський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого - судді Бойко І.А.,

при секретарях Пікущій І.М., Кричун А.Ю., Губанові М.М., Кондратовій Г.О.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Чуприни С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Долинське лісове господарство», співвідповідача: Державного спеціалізованогогосподарського підприємства«Ліси України», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Великосеверинівська сільська рада Кропивницького району Кіровоградської області, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю імені Фрунзе, про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася в суд із позовом, в якому після залучення співвідповідача, просить зобов`язати повернути частину земельної ділянки з кадастровим номером 3522584600:02:000:0016, яка розташована за межами населеного пункту території Великосеверинівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області, у стан придатний для використання за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, звільнивши її, за його рахунок, від трьох до п`яти рядів лісових насаджень, загальною площею 0,9844 га відповідно до схеми обстеження земельної ділянки, складеної 26 серпня 2022 року.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що на підставі договору міни від 24.03.2017, вона є власником вищевказаної земельної ділянки площею 7,0898 га. Попереднім власником земельної ділянки була ОСОБА_3 , якій вона належала після розпаювання земель СТОВ ім.Фрунзе. Під час проведення у 2022 році топографо-геодезичних робіт з перенесення в натурі (на місцевості) поворотних точок земельної ділянки встановлено, що на частині земельної ділянки позивача знаходиться від трьох до п`яти рядів лісових насаджень ДП «Долинське лісове господарство», загальною площею 0,9844 га, які межують із земельною ділянкою позивача. Після звернення позивача до ДП «Долинське лісове господарство» із письмовою вимогою прибрати з її земельної ділянки лісові насадження, відповіді вона не отримала. Звернення до Кіровоградського обласного лісового господарства щодо комісійного обстеження земельної ділянки до відновлення порушених прав позивачки не призвели. Захист її інтересів прокурором неможливий через відсутність у останнього функції представництва інтересів громадян в суді. Наявність лісових насаджень, що перебувають на балансі держлісгоспу, які знаходяться на її земельній ділянці, позбавляють позивача можливості у повній мірі використовувати 0,9844 га сільськогосподарських угідь за цільовим призначенням, тому вона звернулась до суду.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Антонов А.А. позов підтримав, пояснив, що право власності позивача на земельну ділянку порушено відповідачами, оскільки земельна ділянка має використовуватися в повній мірі в рамках меж визначених топографо-геодезичних робіт, за цільовим призначенням цієї земельної ділянки. ДП «Долинське лісове господарство» користується частиною земельної ділянки позивача безпідставно. Лісові насадження перешкоджають використанню позивачці належною їй земельною ділянкою. Вжиті заходи досудового врегулювання спору відповідач ДП «Долинське лісове господарство» залишив без реагування. Представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити.

Представник відповідача Державного спеціалізованогогосподарського підприємства«Ліси України» - адвокат Чуприна С.П. зазначив, що позивач не довів факту засадження відповідачами лісовими насадженнями земельної ділянки позивача або попереднього власника. Тим самим не доведено факту самовільного зайняття земельної ділянки відповідачами. За наявності порушення умов використання земельних ділянок спеціальні уповноважені органи шляхом виїзду на місце фіксують таке порушення, про що складається відповідний акт. За обставин, на які посилається позивач, таким спеціальним органом є Головне управління Держгеокадастру в Кіровоградській області, який уповноважений здійснювати фіксацію факту самовільного зайняття земельної ділянки. Проте, до зазначеного державного органу позивач не зверталась. Крім того, під час підписання договору міни позивач не зауважувала на наявність обставин, які можуть перешкоджати їй використовувати спірну земельну ділянку, тому в поєднанні з недоведеністю факту самовільного зайняття земельної ділянки відповідачами, позовні вимоги ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджуються доказами, зокрема показами допитаним судом свідка. Сукупність доказів не дають підстав для переконливого висновку про порушення прав позивача діями відповідачів, тому представник співвідповідача просив відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача ДП «Долинське лісове господарство» подав до суду письмове пояснення, в якому зазначив, що позивач не довів, що ДП «Долинське лісове господарство» здійснило самовільне зайняття земельної ділянки відповідача. Крім того, просив врахувати, що ДП ДП «Долинське лісове господарство» не є належним відповідачем в даній справі, оскільки зазначене підприємство припинилося шляхом приєднання до державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», яке є правонаступником. Просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Допитаний судом свідок ОСОБА_4 пояснив, що він є сертифікованим інженером землевпорядником. У 2022 році на замовлення позивача він здійснював визначення меж земельної ділянки в натурі на місцевості. Кожна земельна ділянка, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі, має свої координати - поворотні точки. Під час винесення меж земельної ділянки на місцевості встановлюється дійсне розташування таких поворотних точок. Під час визначення меж земельної ділянки позивачки встановлено, що крайні праві поворотні точки знаходяться в лісових насадженнях, про що була складена схема. На час складання схеми обстеження, за лісові смуги відповідав Компаніївський лісгосп. Представник Компаніївського лісгоспу, який був присутній під час проведення виносу меж земельної ділянки, щодо наявності лісових насаджень на земельній ділянці ОСОБА_2 не заперечував. Документи щодо присутності представника лісгоспу не складалися і його позиція з цього питання висловлена в усній формі, від підпису в схемі він відмовився. Площа, яку займають лісові насадження, вирахувалась спеціальним ліцензованим програмним забезпеченням. Після складання схеми її неодноразово направляли до ДП «Долинське лісогосподарство» для погодження, однак підприємство ніяк не відреагувало.

Представник третьої особи сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Фрунзе подав письмові пояснення, в яких зазначив, що до 1999 земельна ділянка, щодо якої виник спір належала СТОВ ім.Фрунзе, а після 25.06.1999 передана в приватну власність членам зазначеного товариства. Земельні ділянки надавались не за рахунок земель лісогосподарського призначення, зокрема ОСОБА_3 земельна ділянка надана без жодних лісових насаджень. СТОВ ім.Фрунзе повністю визнає позовні вимоги і не заперечує проти їх задоволення та просить розглядати справу без його участі.

Представник третьої особи Великосеверинівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області в судове засідання не з`явився, про дату, місце і час розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку згідно довідки про доставку електронного документу.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника співвідповідача, допитавши свідка, дослідивши письмові докази у справі, вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, з наступних підстав.

Суд установив, що 24.03.2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір міни, посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Кіровоградської області Коваленко Г.Г. та зареєстрований в реєстрі за № 196. Відповідно до договору ОСОБА_2 та ОСОБА_3 міняють, передають у власність один одному належне їм на праві власності нерухоме майно, а саме: ОСОБА_3 земельну ділянку площею 7,0898 га, кадастровий номер 3522584600:02:000:0016, що розташована на території Оситнязької сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, цільове призначення якої: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а ОСОБА_2 - земельну ділянку, площею 0,0292 га, що розташована на території Соколівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, цільове призначення якої: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Право власності на земельну ділянку ОСОБА_3 , що є предметом цього договору, підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії КР № 200677, виданим 29.06.1999 Кіровоградською районною радою, на підставі рішення сесії Оситнязької сільської ради від 25.06.1999 № 41, зареєстрований в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 677.

Право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 , що є предметом цього договору, підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 72930416 від 12.11.2016. В пункту 8 договору зазначено, що його сторони стверджують про те, що обмінюване майно знаходиться у стані, який є повністю придатним для використання його за цільовим призначенням, внаслідок укладення цього договору не буде порушено прав та інтересів інших осіб. Сторони також стверджують, що земельні ділянки на момент укладення договору нікому іншому не продані, не подаровані, іншим способом не відчужені, під заставою, забороною (арештом), у податковій заставі не перебувають, відносно них не укладено будь-яких договорів з відчуження чи щодо користування з іншими особами (в тому числі договорів найму). Треті особи на відчужуване майно прав не мають (а.с.19-23).

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 83398539 від 24.03.2017 вбачається проведення державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3522584600:02:000:0016, площею 7,0898 га (а.с.24).

Відповідно до договору № 79 від 15.08.2022 про надання послуг, укладеного між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_4 , останній зобов`язався за цим договором провести топографо-геодезичну зйомку, винести межі земельної ділянки з кадастровим номером 3522584600:02:000:0016 в натурі (на місцевості) (а.с.25-26).

З пояснювальної записки про топографо-геодезичні роботи з перенесення в натуру (на місцевість поворотних точок земельної ділянки кадастровий номер 3522586400:02:000:0016 площею 7,0898 га, що перебуває у власності ОСОБА_2 , вбачається, що в межах цієї земельної ділянці містяться ряди лісових насаджень (а.с.27-43, 74).

З технічного звіту по передачі земельних ділянок (паїв) в натурі та виготовленню державних актів на праві приватної власності на землю членам СТОВ ім.Фрунзе Оситнязької сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, вбачається, що ОСОБА_3 згідно сертифіката серії КР № 0125403, передано земельну частку (пай) площею 8,46 умовних кадастрових гектарів, ділянка № НОМЕР_1 . Після погодження розробки схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) СТОВ ім.Фрунзе площа земельної ділянки АДРЕСА_1 , яку отримала ОСОБА_3 внаслідок виділення її паю на місцевості становила 7,0899 га (а.с.45-57).

З листа від 02.08.2022 ОСОБА_2 повідомила директора ДП «Долинське лісове господарство» про проведення топографо-геодезичних робіт земельної ділянки з кадастровим номером 3522584600:02:000:0016 та запропонувала взяти в них участь (а.с.58).

З листа від 17.08.2022 вбачається, що ОСОБА_2 повторно звернулася до ДП «Долинське лісове господарство» з пропозицією взяти участь в проведенні топографо-геодезичних робіт її земельної ділянки 26.08.2022, як власника лісових насаджень, які суміжні із зазначеною земельною ділянкою (а.с.61-62).

В листі від 08.09.2022, адресованого ДП «Долинське лісове господарство», ОСОБА_2 просила підписати та скріпити печаткою примірники схеми обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 3522584600:02:000:0016, яку вона долучила до цього листа (а.с.63-64).

Відповідно до листа від 19.09.2022 ОСОБА_2 звернулася до ДП «Долинське лісове господарство» та повідомила, що на її земельній ділянці розташовані лісові насадження, які займають площу 0,9844 га. Наявність лісових насаджень перешкоджає використанню земельної ділянкиу за цільовим призначенням, тому вона просила припинити порушення її прав та прибрати лісові насадження до 30.09.2022 (а.с.65-67).

З листа від 12.10.2022 вбачається, що ОСОБА_2 звернулася до голови Великосеверинівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області з проханням провести комісійне обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 3522584600:02:000:0016 та прийняти рішення в межах земельного спору, яким зобов`язати ДП «Долинське лісове господарство» усунути порушення її прав (а.с.68).

У відповіді № 02-24/183 від 02.11.2022 сільський голова Великосеверинівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області повідомив ОСОБА_2 , що повернення земельних ділянок у стан придатний до використання здійснюється за рахунок осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки (а.с.69).

З листа від 12.10.2022 вбачається, що ОСОБА_2 звернулася до начальника Кіровоградського обласного лісового господарства та повідомила про факт знаходження на її земельній ділянці лілових насаджень (від трьох до п`яти рядів), у зв`язку з відсутністю належного реагування з боку ДП «Долинський лісгосп» просила звільнити її земельну ділянку від лісових насаджень в найкоротші терміні (а.с.70).

З листа від 12.10.2022 вбачається, що ОСОБА_2 звернулась до керівника Кропивницької окружної прокуратури з приводу наявності на її земельній ділянці від трьох до п`яти рядів лісових насаджень, що перешкоджає використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням ведення товарного сільськогосподарського виробництва, через бездіяльність лісгоспів просила вжити заходи реагування для відновлення її прав (а.с.71-72).

Відповідно до наказу № 83р від 28.10.2022 розпочато процедуру припинення ДП «Долинське лісове господарство», правонаступником якого визначено ДСГП «Ліси України» (а.с.85-92).

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За змістом статті 3 ЗК України земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з чч.1-3, 5 ст.319 ЦК власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (ст.391 ЦК України).

Відповідно до ст. 19 ЗК України до категорії земель України за основним цільовим призначенням відносяться зокрема землі сільськогосподарського призначення та землі лісогосподарського призначення.

Відповідно доприписів ч.1,ч.2ст.79-1ЗК Україниформування земельноїділянки полягаєу визначенніземельної ділянкияк об`єктацивільних прав.Формування земельноїділянки передбачаєвизначення їїплощі,меж тавнесення інформаціїпро неїдо Державногоземельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється у тому числі шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій.

Приписами ч.4ст.79-1ЗК Україниземельна ділянкавважається сформованоюз моментуприсвоєння їйкадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Згідно ізабз.3ч.1ст.1Закону України«Про Державнийземельний кадастр» №3613-VI від 7 липня 2011 року державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Земельна ділянкаможе бутиоб`єктомцивільних праввиключно змоменту їїформування (крімвипадків суборенди,сервітуту щодочастин земельнихділянок)та державноїреєстрації прававласності нанеї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі (ч.9, ч.10 ст. 79-1 ЗК України).

З договору міни вбачається, що відповідно до витягу з Державного земельного кадастру НВ-3504058802017 від 15.03.2017, виданим ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області земельна ділянка з кадастровим номером 3522584600:02:000:0016 зареєстрована 21.12.2010. Відомості про обмеження у використанні земельної ділянки не зареєстровані.

Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, про меліоративні мережі та складові частини меліоративних мереж.

Одним ізбазових принципівДержавного земельногокадастру є об`єктивність, достовірність та повнота відомостей, внесених до кадастру.

Ч. 1 ст. 6, ч.2 ст. 7 Закону № 3613-VI ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Крім того, зазначений орган розробляє форми витягів, інформаційних довідок із Державного земельного кадастру.

Стаття 10Закону № 3613-VI визначає, що об`єктамиДержавного земельногокадастру є: землів межахдержавного кордонуУкраїни, обмеження у використанні земель, меліоративні мережі, складові частини меліоративних мереж, земельні ділянки.

Стаття 15 Закону № 3613-VI, яка визначає відомості про земельні ділянки, зазначає, що до Державного земельного кадастру включаються, зокрема такі відомості про земельні ділянки:

кадастровий номер, опис меж; площа; міри ліній по периметру;

координати поворотних точок меж;

дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі;

цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель);

відомості про обмеження у використанні земельних ділянок;

відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки.

Стаття 33 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачає взаємодію інформаційних систем Державного реєстру прав на нерухоме майно та Державного земельного кадастру.

Пунктом 29 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою КМ України № 1141 від 26 жовтня 2011 р. відомості про земельну ділянку, меліоративну мережу, складову частину меліоративної мережі вносяться автоматично на підставі відомостей, отриманих з Державного земельного кадастру в порядку відповідної інформаційної взаємодії.

Отже, відомості про земельну ділянку, що відображені в Державному земельному кадастрі, відповідають відомостям в Державному реєстрі речових прав.

Таким чином, аналіз ст.ст.10, 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр», Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Пунктом 29 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, дає підстави стверджувати, що земельна ділянка з кадастровим номером 3522584600:02:000:0016 після дати формування, присвоєння їй кадастрового номера 21.12.2010 до проведення її обміну за договором міни від 24.03.2017 не змінювалась.

На підтвердження чого також свідчать твердження, які містяться в самому договорі, а саме, що земельна ділянка з кадастровим номером 3522584600:02:000:0016 знаходиться у стані, який є повністю придатним для використання її за цільовим призначенням, внаслідок укладення цього договору не буде порушено прав та інтересів інших осіб. Треті особи на цю земельну ділянку прав не мають.

Отже, за встановлених обставин суд дійшов до висновку, що станом на дату набуття права власності позивача на земельну ділянку були відсутні перешкоди, які перешкоджали користуватися земельною ділянкою за її цільовим призначенням.

Висновок ґрунтуєтьсяна добросовісностісторін підчас укладеннядоговору міни,а такожтого,що в силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак земельної ділянки позивач, проявивши розумну обачність, могла і повинна знати про те, що земельна ділянка містила лісові насадження в значній кількості, що є значною перешкодою у використанні земельної ділянки за цільовим призначенням.

Зважаючи, що договір міни не містить жодних застережень щодо земельних ділянок, тому після 24.03.2017 позивач стала власником земельної ділянки з кадастровим номером 3522584600:02:000:0016, площею 7,0898 га, що також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 83398539 від 24.03.2017 і підстави стверджувати, що на цій земельній ділянці 24.03.20217 знаходились лісові насадження, що перешкоджали її використовувати за цільовим призначенням, у суду відсутні.

Стаття 54 ЛК України визначає, що облік лісіввключає збірта узагальненнявідомостей,які характеризуютькожну лісовуділянку заплощею,кількісними таякісними показниками. Основоюведення облікулісів єматеріали лісовпорядкування. Веденняобліку лісівзабезпечується постійнимпідтриманням вактуалізованому станіхарактеристик кожноїлісової ділянки,їх змін,спричинених господарськоюдіяльністю,стихійним лихомабо іншимипричинами. Громадянита юридичніособи маютьправо наотримання увстановленому законодавствомпорядку інформаціїпро обліклісів. Порядок веденняобліку лісів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статей 53 і 54 Лісового кодексу України Кабінет Міністрів України постановою № 848 від 20 червня 2007 р. затвердив Порядок ведення державного лісового кадастру та обліку лісів.

Згідно з п.4, п.5 Порядку № 848 документація кадастру ведеться на основі даних державного земельного кадастру, матеріалів лісовпорядкування, інвентаризації, обстежень та первинного обліку лісів окремо за власниками лісів і постійними лісокористувачами на підставі документів, визначених статтею 52 Лісового кодексу України. Дані про розподіл лісового фонду між власниками лісів і постійними лісокористувачами, його кількісний склад погоджуються з територіальними органами Держгеокадастру.

Пунктом 8 передбачено, що документація кадастру поновлюється один раз на п`ять років.

Державний лісовий кадастр та облік лісів ведеться Держлісагентством за єдиною для усіх лісів системою за рахунок коштів державного бюджету з метою забезпечення ефективної організації охорони і захисту лісів, їх раціонального використання та відтворення, здійснення постійного контролю за якісними і кількісними змінами в лісовому фонді України.

Позивач в обґрунтуванні позовних вимог зазначила, що ДП «Долинське лісове господарство» самовільно зайняло частину її земельної ділянки та користується нею, оскільки на останній містяться від трьох до п`яти рядів лісових насаджень.

Згідно із п.6 ч.1 ст.3 ЦК України однією із загальних засади цивільного законодавства є добросовісність.

Добросовісність- це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Відповідно до ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є, серед іншого, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.3 ст.12, ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно правової позиції Верховного Суду, висловленої в постанові від 02.10.2018 року по справі № 917/1307/18, в постанові від 23.10.2019 по справі № 910/18036/17, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Стандарт доказування це та ступінь достовірності наданих стороною доказів, за яких суд має визнати тягар доведення знятим, а фактичну обставину доведеною, отже стандарт доведення - це достатній рівень допустимих сумнівів, при якому тягар доведення вважається виконаним.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (Nadtochiy v. Ukraine, заява N 7460/03, § 26) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

У рішенні ЄСПЛ по справі "J.K. AND OTHERS v. SWEDEN" заява № 59166/12 судом зазначено, що договірна держава зобов`язана брати до уваги не лише докази, подані заявником, але й усі інші факти, які мають значення у справі, яка розглядається. У цивільних позовах закон не вимагає такого високого стандарту, як "доведення поза розумним сумнівом" скоріше суддя має вирішити справу на основі "балансу ймовірностей".Термін «перевага сумнівів» використовується в контексті стандарту доказів, що стосується фактичних тверджень, зроблених заявником.

Отже, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 14.08.2018 року у справі № 905/2382/17, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Бендерський проти України», заява № 22750/02, суд зазначив, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та

мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи, про що зазначено в рішенні по справі "Руїз Торійа проти Іспанії", заява від 09.12.1994. Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних, про що зазначено в рішенні по справі "Артіко проти Італії", заява від 13.05.1980. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом (справи, "Дюлоранс проти Франції" заява № 34553/97, "Донадзе проти Грузії" заява №74644/01).

У даній справі позивачем суду не надано доказів на підтвердження того, що відповідач ДП «Долинське лісове господарство», або його правонаступник ДСГП «Ліси України» здійснювало дії по зайняттю земельної ділянки з кадастровим номером 3522584600:02:000:0016 шляхом розміщення на цій земельній ділянці від трьох до п`яти рядів лісових насаджень.

У справі відсутні належні, допустимі та достовірні докази того, що насадження на території земельної ділянки позивача відносяться до лісових насаджень згідно норм Лісового кодексу України та обліковані відповідно до Порядку ведення державного лісового кадастру та обліку лісів. Так само не доведено, що ці лісові насадження перебувають чи перебували на балансовому обліку ДП «Долинське лісове господарство» або його правонаступника ДСГП «Ліси України».

В письмових поясненнях представник відповідача ДП «Долинське лісове господарство» та в судовому засіданні представник відповідача ДСГП «Ліси України» не визнавав, що лісові насадження на земельній ділянці позивачки належать відповідачам або одному з них на праві користування чи володіння чи оперативного управління або перебувають на їх балансовому обліку.

Таким чином, зважаючи, що позивач не довела позовних вимог, у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Питання щодо розподілу судових витрат суд вирішує згідно вимог ст.141 ЦПК України.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються нормами ст.ст. 19, 79-1 ЗК України, ст.ст.1, 7, 10, 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр», ст. 33 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п.29 29 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 11, 13, 77-81, 89, 95, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Державного підприємства «Долинське лісове господарство», співвідповідача: Державного спеціалізованогогосподарського підприємства«Ліси України», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Великосеверинівська сільська рада Кропивницького району Кіровоградської області, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю імені Фрунзе, про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, - відмовити.

Рішення судунабирає законноїсили післязакінчення строкуподання апеляційноїскарги всімаучасниками справи.Апеляційна скаргана рішеннясуду подаєтьсяпротягом тридцятиднів здня йогопроголошення до Кропивницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст виготовлений 19.12.2024

Відомості про учасників справи:

позивач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 ;

відповідач: Державне підприємство «Долинське лісове господарство», вул.Центральна, 1, м.Долинська, поштовий індекс 28500, код ЄДРПОУ 00992177;

співвідповідач:Державне спеціалізованегосподарське підприємство«Ліси України», вул.Руставеллі Шота, 9, м.Київ, поштовий індекс 016501, код ЄДРПОУ 45111936;

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Великосеверинівська сільська рада Кропивницького району Кіровоградської області, вул.Миру, 1, с.Велика Северинка, Кропивницького району Кіровоградської області, поштовий індекс 27613, код ЄДРПОУ 04365164;

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю імені Фрунзе, вул.Жовтнева, 46, с.Оситняжка, Кропивницького району Кіровоградської області, поштовий індекс 27610, код ЄДРПОУ 03756810.

Суддя Кіровоградського районного суду

Кіровоградської області І.А.Бойко