Постанова

від 26.12.2024 по справі 393/301/23

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 грудня 2024 року м. Кропивницький

справа № 393/301/23

провадження № 22-ц/4809/84/24

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Карпенка О. Л. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С. М., Чельник О. І.,

учасники справи:

позивач керівник Кропивницької окружної прокуратури Володимир Ізотов, в інтересах держави уповноваженими органами якої виступають: Національна служба здоров`я України, Кіровоградська обласна рада,

відповідач ОСОБА_1 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Комунальне некомерційне підприємство «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради»,

розглянувши за правилами спрощеного (письмового) позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє представник адвокат Болотських Альбіна Юріївна на рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області (суддя Подліпенець Є. О.) від 29.06.2023,

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст позовних вимог

02.06.2023 керівник Кропивницької окружної прокуратури Володимир Ізотов звернувся до суду з позовною заявою вказуючи, що згідно з ухвалою Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 20.06.2022 у кримінальній справі № 390/528/22, що набрала законної сили 28.06.2022, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України у зв`язку з примиренням винного з потерпілим. Цивільний позов в межах кримінального судочинства про стягнення із ОСОБА_1 витрат на лікування потерпілого не заявлявся.

Судом під час розгляду кримінального провадження встановлено, що 05.05.2022, близько 08:00, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем ВАЗ 21150, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить йому на праві приватної власності, рухаючись по автодорозі Н 23 «Кропивницький - Кривий Ріг - Запоріжжя» з м. Кропивницький в напрямку м. Кривий Ріг на території Кропивницького району, грубо порушуючи п. 1.5, 2.3 (б) і (д)ПДРУкраїни, наближаючись до АЗС «Amiс», яка розташована за адресою: вул. Бережинська, 7, с. Бережинка, Кропивницького району, Кіровоградської області, нехтуючи елементарними вимогами щодо забезпечення безпеки дорожнього руху та проявивши особисту неуважність, чим позбавив себе можливості відповідно реагувати на зміну дорожньої обстановки і дотримуватись безпечної дистанції, грубо порушуючи вимоги п.12.3,13.1та 13.3 ПДР України, був неуважним, не слідкував за дорожньою обстановкою, не впевнився, що це буде безпечним маневром та не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, внаслідок недотримання безпечного інтервалу допустив зіткнення з задньою частиною напівпричепа MEGA MNW, реєстраційний номер НОМЕР_2 , в складі автопотягу у складі MAN TGX 18.480, реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2 , який рухався у попутному напрямку та зупинився для подальшого здійснення маневру повороту ліворуч на АЗС «Amiс».

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля ВАЗ 21150, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритого уламкового перелому правого плеча зі зміщенням уламків, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 207 від 24.05.2022 відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, які викликали тривалий розлад здоров`я.

Потерпілий ОСОБА_3 внаслідок злочинних дій ОСОБА_1 в період з 05.05.2022 по 13.05.2022 перебував на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні КНП «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради» та на його лікування закладом витрачено кошти на загальну суму 10971,60 грн (8л/дн. ? 1371,45 грн = 10971,60 грн), з яких за рахунок коштів НСЗУ (державний бюджет) в сумі 10424 грн та за рахунок коштів обласного бюджету (оплата комунальних та енергоносіїв 68,45 грн за 8 л/днів) в сумі 547,60 грн. У вартість ліжко-дня включені витрати здійснені за рахунок коштів державного та обласного бюджету.

ОСОБА_1 кошти на лікування потерпілого в добровільному порядку не відшкодовано.

Невжиття НСЗУ та Кіровоградською обласною радою заходів цивільно-правового характеру до захисту цих інтересів стало підставою для представництва інтересів держави в суді органами прокуратури.

З огляду на таке прокурор просив суд стягнути з ОСОБА_1 витрати на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_3 в сумі 10424 грн, які зарахувати в дохід державного бюджету, та в сумі 547,60 грн, які зарахувати у дохід місцевого бюджету, разом 10 971,60 грн (а. с. 1-64).

2.Короткий зміст рішення суду

Рішенням Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 29.06.2023 позов задоволено (а. с. 83-89).

Суд ухвалив: 1) стягнути з ОСОБА_1 витрати на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_3 в сумі 10 424 грн, які зарахувати в дохід державного бюджету на рахунок: UA 828999980313060115000011567, отримувач: ГУК у Кіров.обл./тг м.Кропивн/24060300, код отримувача: 37918230, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); 2) стягнути з ОСОБА_1 витрати на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_3 в сумі 547,60 грн, які зарахувати у дохід місцевого бюджету на номер рахунку: НОМЕР_4 , МФО 305299, отримувач: КНП «КОЛ КОР», код отримувача: 01994942, банк отримувача: АТ КБ «Приватбанк» філія у м. Кропивницькому; 3) стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати у виді судового збору в розмірі 2684 грн.

Задовольняючи позовні вимоги прокурора, суд виходив з того, що суду не надано доказів того, що відповідач ОСОБА_1 відшкодував кошти, які витрачені на стаціонарне лікування потерпілого у кримінальному провадженні ОСОБА_3 . У результаті протиправних дій відповідача ОСОБА_1 потерпілий ОСОБА_3 перебував на стаціонарному лікуванні в медичному закладі КНП «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради» та на його лікування було витрачено грошові кошти в розмірі 10 971,60 грн, які відповідачем не відшкодовано. Місцевий суд, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

3.Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Відповідач ОСОБА_1 , від імені якого діє представник адвокат Болотських Альбіна Юріївна, подав до суду апеляційну скаргу на рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 29.06.2023, просить скасувати церішенняй ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог прокурора відмовити повністю (а. с. 98 - 126).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що суд першої інстанції не правильно застосував норми матеріального права, порушив норми процесуального права, не повно та всебічно з`ясував обставини справи, що призвело до не правильного вирішення спору по суті.

Зазначає, що ухвалою Новгородківського районного суду від 05.06.2023 відкрито провадження у справі № 393/301/23 та визначено відповідачу п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву. З наданої АТ «Укрпошта» відповіді на адвокатський запит вбачається, що зазначена ухвала та позовна заява з додатками згідно трекінгу поштового повідомлення № 2520001509483 з позначкою «Судова повістка» направлена судом 08.06.2023 на ім`я ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , та вручена матері відповідача 16.06.2023. Таким чином, строк на подачу відзиву на позову заяву сплинув 01.07.2023. Однак, суд першої інстанції 29.06.2023 прийняв рішення по суті позовних вимог, чим порушив право відповідача на подачу відзиву на позовну заяву. Разом з тим, зазначає, що у вказаний період, а саме з 22.07.2023 він перебуває на військовій службі і таким чином він ніяк не міг бути присутнім у судовому засіданні та бути належним чином повідомленим, оскільки фактично виконував бойові завдання.

Крім того, суд не встановив обставину, що станом на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди (05.05.2022) відповідач мав чинний поліс № АТ/0108463 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів зі строком дії з 11.02.2022 по 10.02.2023. Суд не взяв до уваги, що згідно здійсненого розрахунку страхового відшкодування на користь ОСОБА_3 , сума страхового відшкодування склала 22861,57 грн, яка 29.07.2022 перерахована на банківську карту ОСОБА_3 . Розрахунок витрат на лікування, пов`язаних з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, безпосередньо закладом охорони здоров`я Комунальним некомерційним підприємством «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради» потерпілому не надавався, відповідно такі витрати Страховиком і не були виплачені, хоча цілком могли бути виплачені в межах страхової виплати відповідно до полісу ОСЦПВ № АТ/1018463. Таким чином, вимоги прокурора є передчасними, оскільки могли виникнути лише після обґрунтованої відмови Страховика у виплаті страхового відкшодування.

4.Відзив наапеляційну скаргу

Кропивницька окружна прокуратура Кіровоградської області подала до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в якому викладено загальну незгоду з вимогами апеляційної скарги ОСОБА_1 та повторено основні аргументи позову. Крім того, зазначено, що суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог прокурора про стягнення витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину (а. с. 154-169).

5.Розгляд справи в суді апеляційної інстанції

Згідноз ч.1ст.369ЦПК Україниапеляційні скаргина рішеннясуду усправах зціною позовуменше ста(згідноз ЗакономУкраїни № 3831-IXвід 19.06.2024 тридцять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову у позовах про стягнення грошових коштів визначається сумою, яка стягується.

У справі заявлено вимогу про стягнення витрат на лікування у розмірі 10971,60 грн.

Згідно з п. 2 Прикінцевих положень Закону України № 3831-IXвід 19.06.2024 позовні заяви і апеляційні скарги, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Оскільки ціна позову у даній справі становить 10971,60 грн, що не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на дату призначення справи до розгляду менше ста прожиткового мінімуму для працездатних осіб), а справа не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 та частини 4 статті 274 ЦПК України, розгляд вказаної справи здійснюється судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи викладене, справа переглядається судом апеляційної інстанції за наявними у ній матеріалами без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) та без проведення судового засідання і його фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Згідно з частинами 4, 5 статті 268 та статтею 383 ЦПК України, постанова в такому випадку не проголошується, а датою її ухвалення є дата складання повного тексту судового рішення.

6.Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 4 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Переглянувши справув межах доводів та вимог апеляційної скаргиза наявними у ній доказами, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що рішеннясуду першої інстанції зазначеним нормам закону відповідає, а тому вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню.

7.Суд першої інстанції встановив такі неоспорювані обставини:

Відповідно до витягу з ЄРДР 05.05.2022 розпочато кримінальне провадження № 12022121040000254 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Ухвалою Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 20.06.2022 у кримінальній справі № 390/528/22, що набрала законної сили 28.06.2022, ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 286 КК України на підставі ст. 46 КК України, у зв`язку із примиренням винного із потерпілим. Кримінальне провадження № 12022121040000254 за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України закрито.

Цивільні позови у справі № 390/528/22 заявлені не були.

Згідно з ухвалою суду 20.06.2022 у справі № 390/528/22 встановлено таке: 05.05.2022 близько 08:00, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем ВАЗ 21150, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить йому на праві приватної власності, рухаючись по автодорозі Н 23 «Кропивницький - Кривий Ріг - Запоріжжя» з м. Кропивницький в напрямку м. Кривий Ріг на території Кропивницького району, грубо порушуючи п. 1.5, 2.3 (б) і (д) ПДР України, наближаючись до АЗС «Amiс», яка розташована за адресою: вул. Бережинська, 7, с. Бережинка, Кропивницького району, Кіровоградської області, нехтуючи елементарними вимогами щодо забезпечення безпеки дорожнього руху та проявивши особисту неуважність, чим позбавив себе можливості відповідно реагувати на зміну дорожньої обстановки і дотримуватись безпечної дистанції, грубо порушуючи вимоги п. 12.3, 13.1 та 13.3 ПДР України, був неуважним, не слідкував за дорожньою обстановкою, не впевнився, що це буде безпечним маневром та не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, внаслідок недотримання безпечного інтервалу допустив зіткнення з задньою частиною напівпричепа MEGA MNW, реєстраційний номер НОМЕР_2 , в складі автопотягу у складі MAN TGX 18.480, реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2 , який рухався у попутному напрямку та зупинився для подальшого здійснення маневру повороту ліворуч на АЗС «Amiс».

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля ВАЗ 21150, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритого уламкового перелому правого плеча зі зміщенням уламків, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 207 від 24.05.2022 відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, які викликали тривалий розлад здоров`я.

ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, кваліфікованого, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Згідно з відповіді генерального директора КНП «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради» від 28.04.2023 за № 1972/02-18/06 на запит прокуратури за № 51-78-3454ВИХ-23 від 19.04.2023, ОСОБА_3 перебував на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні КНП «КОЛ КОР» з 05.05.2022 по 13.05.2022, тобто 8 ліжко-днів. Вартість лікування по фактичним витратам склала без вартості медикаментів, придбаних хворим за власні кошти, виходячи з вартості одного ліжко дня у травматологічному відділенні: 8л/дн. ? 1371,45 грн = 10971, 60 грн. КНП «КОЛ КОР» проводить свою діяльність за рахунок коштів НСЗУ згідно укладеного договору № 0284-Е122-Р000 від 06.02.2022 та обласного бюджету Кіровоградської області на 2022 рік, згідно з Планом використання бюджетних коштів на 2022 рік, погодженого Директором департаменту охорони здоров`я Кіровоградської ОДА 19.01.2022. Лікування ОСОБА_3 здійснювалося за рахунок коштів: обласного бюджету в сумі 547,60 грн = 8 л/днів ?68,45 грн (оплата комунальних послуг та енергоносії) та коштів НЗСУ в сумі 10 424,00 грн.

8.Суд апеляційної інстанції додатково встановив:

10.02.2022 ОСОБА_1 уклав з ПАТ «НАСК «Оранта» договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, що підтверджується полісом № АТ/0108463 (а. с. 115).

За умовами цього договору страхування забезпечений автомобіль: ВАЗ 21150, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , строк дії договору: 11.02.2022 10.02.2023, страхова сума на одного потерпілого: за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю 260000 грн, за шкоду заподіяну майну 130000 грн.

Колегія суддів апеляційного суду на підставі ч. 3 ст. 367 ЦПК України прийняла новий доказ у справі - полісом № АТ/0108463, з урахуванням того, що на час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач перебував на військовій службі складі ЗСУ у зв`язку з мобілізацією, а тому об`єктивно не мав можливості надати суду цей доказ через його фізичну недоступність для відповідача.

9.Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

У справі, яка переглядається в апеляційному порядку між сторонами наявний спір щодо наявності підстав стягнення витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, безпосередньо з особи, яка вчинила діяння, що має ознаки кримінального правопорушення, та яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність перед третіми особами.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що на підставі ст. 1206 ЦК України та відповідно до затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.1993 № 545 Порядку відповідач зобов`язаний відшкодувати витрати на лікування потерпілого ОСОБА_3 , однак матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем свого обов`язку.

Щодо права прокурора на звернення до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Органи державної влади та органи місцевогосамоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).

Повноваження прокурора у спірних правовідносинах визначено, зокрема, Конституцією України та Законом України «Про прокуратуру».

Відповідно до ч. 3 ст. 56 ЦПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

За приписами ч. 4 ст. 56 ЦПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України, прокуратура України становить єдину систему, на яку покладається, у тому числі, представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Підставою представництва прокурором інтересів держави у суді відповідно до ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» є не здійснення або неналежним чином здійснення захисту інтересів держави органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з п. 76 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону № 1697-VІІ прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. При цьому поняття «компетентний орган у цій постанові вживається в значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (п. 27 зазначеної постанови).

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Основи законодавства про охорону здоров`я» фінансове забезпечення охорони здоров`я може здійснюватися за рахунок коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів, коштів юридичних та фізичних осіб, а також з інших джерел, не заборонених законом.

Кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, призначені на охорону здоров`я, використовуються, зокрема, для забезпечення медичної та реабілітаційної допомоги населенню, фінансування державних цільових і місцевих програм охорони здоров`я та фундаментальних наукових досліджень у цій сфері (ч. 3 ст. 18 Закону України «Основи законодавства про охорону здоров`я»).

У справі, що переглядається, прокурор, звертаючись до суду з позовом відповідно до вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», статті 56 ЦПК України, обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, визначив, у чому полягає порушення інтересів держави, та визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Як зазначив прокурор, спірні правовідносини пов`язані зі сферою формування та виконання місцевого бюджету, до якого мають своєчасно та в повному обсязі надходити відповідні кошти. У цих правовідносинах інтереси держави та позивача, який представляє відповідну територіальну громаду та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, повністю збігаються.

Крім того, прокурор, обґрунтовуючи підстави для представництва в суді інтересів держави, зазначив, що впродовж тривалого часу ні комунальним закладом охорони здоров`я, ні органом місцевого самоврядування з моменту завершення лікування потерпілого не вживались заходи щодо стягнення в установленому порядку вказаних витрат, порушуються інтереси держави внаслідок ненадходження таких коштів до міського бюджету, що є підставою для представництва прокурором цих інтересів у суді.

У постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок про те, що сам факт не звернення до суду ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини (п. 6.43).

У цій справі, яка переглядається в апеляційному порядку, підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив нездійснення НСЗУ та Кіровоградською обласною радою упродовж тривалого часу захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, а саме не звернення до суду з вимогами про відшкодування державі витрат лікувального закладу на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення (злочину).

Згідно з відповіддю Кіровоградської обласної ради від 15.06.2022 на звернення прокурора у ради відсутні заперечення щодо захисту Кропивницькою окружною прокуратурою інтересів держави у даній справі та звернення із відповідним позовом до суду (а. с. 37).

Національна служба здоров`я України повідомила прокурора, що вона не наділена повноваженнями представляти інтереси держави у спарвах про відшкодування коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від злочину. (а. с. 51)

Відповідач наявність у прокурора підстав для звернення до суду з позовом у цій справі не оспорює, а колегія суддів апеляційного суду не вбачає підстав вважати неправильним застосування судом першої інстанції відповідних норм ст. 56 ЦПК України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Щодо суті спору про відшкодування витрат на лікування, то апеляційний суд дійшов таких висновків.

За загальним правилом встановленим ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Питання відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину, врегульовано ст. 1206 ЦК України, Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16.07.1993 (далі - Порядок).

Особа,яка вчинилакримінальне правопорушення,зобов`язанавідшкодувати витратизакладові охорониздоров`яна лікуванняпотерпілого відцього кримінальногоправопорушення,крім випадкузавдання шкодипри перевищеннімеж необхідноїоборони абоу станісильного душевногохвилювання,що виниклораптово внаслідокнасильства аботяжкої образиз бокупотерпілого. Якщо лікуванняпроводилося закладомохорони здоров`я,що єу державнійвласності,у власностіАвтономної РеспублікиКрим аботериторіальної громади,спільній власностітериторіальних громад,кошти навідшкодування витратна лікуваннязараховуються довідповідного бюджету,за рахунокякого такелікування фінансувалося.Якщо лікуванняпроводилося закладомохорони здоров`я,який завідповідні наданімедичні послугиотримує коштизгідно здоговором промедичне обслуговуваннянаселення запрограмою медичнихгарантій,такі коштизараховуються доДержавного бюджетуУкраїни. (ч. ч. 1, 3 ст. 1206 ЦК України).

За змістом наведеної норми матеріального права обов`язок відшкодування витрат, понесених закладом охорони здоров`я на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, покладається саме на винну особу, яка вчинила цей злочин, і заподіяла шкоду здоров`ю потерпілої, як умисними, так і необережними діями.

Таким чином, законодавець відмежовує поняття витрат на лікування потерпілого від злочину та інституту шкоди, відповідальність за заподіяння якої не завжди покладається на винну особу.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.07.1995 № 11 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16.07.1993.

Сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування.

Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебуває на лікуванні. До справи має бути приєднана довідка-розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого.

Пунктом 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.07.1995 № 11 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» постановлено звернути увагу судів на те, що відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину можливе лише тоді, коли є причинний зв`язок між злочинними діями чи бездіяльністю винної особи та перебуванням потерпілого на такому лікування.

Пунктом 3 «Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.1993 № 545 встановлено, що визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров`я або прокурора.

У разі коли при ухваленні вироку сума коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, ще не була визначена і рішення про їх відшкодування не було прийнято, стягнення провадиться в порядку цивільного судочинства за позовом вказаних юридичних осіб. У такому ж порядку відшкодовуються витрати на стаціонарне лікування особи, яка постраждала від злочину, в разі закриття кримінального провадження за нереабілітуючими обставинами.

Згідно з вказаним Порядком сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого форма 003 (у) або інших документів, які підтверджують дати госпіталізації та виписки хворого із стаціонару лікувального закладу.

Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентаря та обладнання.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.

Згідно з ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

УхвалоюКіровоградського районного суду Кіровоградської області від 20.06.2022 року у кримінальній справ № 390/528/22, що набрала законної сили 28.06.2022 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 286 КК України на підставі ст. 46 КК України, у зв`язку із примиренням винного із потерпілим. Кримінальне провадження № 12022121040000254 за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України закрито.

Вказаною ухвалою встановлено, що 05.05.2022 близько 08:00, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем ВАЗ 21150, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить йому на праві приватної власності, рухаючись по автодорозі Н 23 «Кропивницький - Кривий Ріг - Запоріжжя» з м. Кропивницький в напрямку м. Кривий Ріг на території Кропивницького району, грубо порушуючи п. 1.5, 2.3 (б) і (д) ПДР України, наближаючись до АЗС «Amiс», яка розташована за адресою: вул. Бережинська, 7, с. Бережинка, Кропивницького району, Кіровоградської області, нехтуючи елементарними вимогами щодо забезпечення безпеки дорожнього руху та проявивши особисту неуважність, чим позбавив себе можливості відповідно реагувати на зміну дорожньої обстановки і дотримуватись безпечної дистанції, грубо порушуючи вимоги п. 12.3, 13.1 та 13.3 ПДР України, був неуважним, не слідкував за дорожньою обстановкою, не впевнився, що це буде безпечним маневром та не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, внаслідок недотримання безпечного інтервалу допустив зіткнення з задньою частиною напівпричепа MEGA MNW, реєстраційний номер НОМЕР_2 , в складі автопотягу у складі MAN TGX 18.480, реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2 , який рухався у попутному напрямку та зупинився для подальшого здійснення маневру повороту ліворуч на АЗС «Amiс».

У наслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля ВАЗ 21150, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритого уламкового перелому правого плеча зі зміщенням уламків, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 207 від 24.05.2022 відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, які викликали тривалий розлад здоров`я.

Згідно з ухвалою суду, ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, кваліфікованого, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

ОСОБА_3 перебував на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні КНП «КОЛ КОР» з 05.05.2022 по 13.05.2022, тобто 8 ліжко-днів. Вартість лікування по фактичним витратам склала без вартості медикаментів, придбаних хворим за власні кошти, виходячи з вартості одного ліжко дня у травматологічному відділенні: 8л/дн. ? 1371,45 грн = 10971,60 грн. КНП «КОЛ КОР» проводить свою діяльність за рахунок коштів НСЗУ згідно укладеного договору № 0284-Е122-Р000 від 06.02.2022 та обласного бюджету Кіровоградської області на 2022 рік, згідно з Планом використання бюджетних коштів на 2022 рік, погодженого Директором департаменту охорони здоров`я Кіровоградської ОДА 19.01.2022. Лікування ОСОБА_3 здійснювалося за рахунок коштів: обласного бюджету в сумі 547,60 грн = 8 л/днів ?68,45 грн (оплата комунальних послуг та енергоносії) та коштів НЗСУ в сумі 10 424,00 грн.

З аналізу викладеного вбачається, що ОСОБА_1 вчинив діяння, яке має ознаки злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, внаслідок якого ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості у зв`язку з чим перебував на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні КНП «КОЛ КОР» з 05.05.2022 по 13.05.2022, тобто 8 ліжко-днів, на що закладом охорони здоров`я було витрачено 10971,60 грн, що підтверджено належними та допустимими доказами.

За змістом ст. 129 КПК України обвинувачений у кримінальному провадженні звільняється від цивільно-правової відповідальності за шкоду, завдану злочином, у разі встановлення судом відсутності події кримінального правопорушення.

Отже, в усіх інших випадках, у тому числі і у разі, коли кримінальне провадження закрите у зв`язку із примиренням винного із потерпілим, питання про цивільно-правову відповідальність вирішується на загальних підставах.

Враховуючи те, що кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 , закрито у зв`язку із примиренням винного із потерпілим, що відноситься до нереабілітуючих підстав закриття кримінального провадження, витрати на стаціонарне лікування потерпілого від злочину відшкодовуються у такому самому порядку як і при ухваленні обвинувального вироку.

Таким чином, аналізуючи надані сторонами докази та встановлені обставини, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 , як особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, в силу ст. 1206 ЦК України зобов`язаний відшкодувати витрати закладу охорони здоров`я на лікування потерпілого ОСОБА_3 , а тому місцевий суд обгрунтовано задовольнив позов.

Та обставина, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 , як власника наземного транспортного засобу, була застрахована ПАТ «НАСК «Оранта» не спростовує правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та правильність визначення прокурором належного відповідача у справі.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України щодо застосування ст. 1206 ЦК України та ст. 999 ЦК України у поєднанні з п. 22.1ст. 22 Закону № 1961-IV, викладеною у постанові від 24.02.2016 у справі № 1343цс15, сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метоюзабезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам(потерпілим)унаслідок скоєнняДТПза участю забезпеченого транспортного засобу. Отже, витрати лікувального закладу на лікування потерпілого від злочину не можуть бути відшкодовані за договором обов`язкового страхування страховою компанією.

Моніторино Єдиного державного реєстру судових рішень не дав результатів пошуку постанов Верховного Суду в яких був би сформовано правовий висновок про відхід від правової позиції Верховного Суду України щодо застосування ст. 1206 ЦК України та ст. 999 ЦК України у поєднанні з п. 22.1ст. 22 Закону № 1961-IV, викладеної у постанові від 24.02.2016 у справі № 1343цс15.

Колегія суддів апеляційного суду також не бере до уваги доводи апеляційної скарги про те, що 22.07.2022 ПАТ «НАСК «ОРАНТА» було здійснено страхове відшкодування на користь ОСОБА_3 за умовами полісу ОСЦПВ № АТ/0108463 в розмірі 22861,57 грн, оскільки право на компенсацію витрат закладу охорони здоров`я на лікування потерпілої від злочину особи є самостійним і таким, що не залежить від відшкодування шкоди потерпілій особі, які могла мати самостійні витрати на своє лікування, з огляду на відмінність суб`єктного складу, характеру цих правовідносин та їх законодавчого регулювання.

Щодо доводів апелянта про порушення місцевим судом норм процесуального права.

Викладене в апеляційній скарзі твердження відповідача про порушення принципу змагальності та неналежне повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, у зв`язку з перебуванням на військовій службі.

Стаття 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує, зокрема, право на справедливий судовий розгляд.

Відповіднодо усталеноїпрактики Європейськогосуду зправ людининевід`ємними частинами«права насуд» слід розглядати, зокрема, наступні вимоги: вимога «змагальності» процесу відповідно до ст. 6 Конвенції передбачає наявність можливості бути поінформованим і коментувати зауваження або докази, представлені протилежною стороною, в ході розгляду; право на «публічне слухання», що передбачає право на усне слухання і особисту присутність сторони в цивільному судовому процесі перед судом (Екбатані проти Швеції, 26.05.1988); право на ефективну участь (T. та V. проти Сполученого Королівства, 16.12.1999).

Стаття6Конвенції головнимчином служитьдля визначеннятого,чи булинадані заявникудостатні можливостівикласти своюпозицію іоскаржити докази,які вінвважав недостовірними,а недля того,щоб оцінюватиправильність абонеправильність рішення,прийнятого національнимисудами (Каралевічус проти Литви, 06.06.2002).

Згідно з відповіддю АТ «Укрпошта» від 25.07.2023 №015001-7821-23 на адвокатський запит, вручення рекомендованого повідомлення № 2820001509483 з позначкою «Судова повістка» на ім`я ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) вручено матері адресата 16.06.2023 (а. с. 72, 109 - 110).

Порядок вручення судових повісток і повідомлень регламентується Главою 7 ЦПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 130 ЦПК України якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, які проживають разом з нею. У такому випадку особа, якій адресовано повістку, вважається належним чином повідомленою про час, дату і місце судового засідання, вчинення іншої процесуальної дії.

Згідно відомостями з Єдиного державного демографічного реєстру ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 66 - 67).

За приписами ч. 5 ст. 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

З огляду на вказані норми процесуального права, ОСОБА_1 вважається таким, що 16.06.2024 отримав копію ухвали Новогородківського районного суду Кіровоградської області від 05.06.2023 разом з копією позовної заяви та доданими до неї документам, судову повістку та повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Враховуючи вручення повістки члену сім`ї ОСОБА_1 (матері) 16.06.2023 про розгляд справи 29.06.2023 (більш ніж за п`ять днів), - порушенням норм процесуального права судом першої інстанції не вбачається.

Відповіднодо ч.1ст.191ЦПК Україниу строк,встановлений судомв ухваліпро відкриттяпровадження усправі,відповідач маєправо надіслати: 1)суду -відзив напозовну заявуі всіписьмові таелектронні докази(якіможливо доставитидо суду),висновки експертіві заявисвідків,що підтверджуютьзаперечення протипозову; 2) позивачу, іншим відповідачам, а також третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів.

Оскільки суд першої інстанції розглядав справу в порядку спрощеного позовного провадження, то згідно з ч. 1 ст. 278 ЦПК України відзив подається протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Таким чином, відзив на позовну заяву є правом відповідача, а не обов`язком.

З огляду на встановлені обставини, отримавши завчасно членом сім`ї відповідача (матір`ю ОСОБА_1 ) 16.06.2023 копію ухвали про відкриття провадження, позовної заяви, судову повістку на 29.06.2023, відповідач мав право подати відзив на позовну заяву продовж наступних п`ятнадцяти днів, тобто до 01.07.2023.

Однак, до спливу цього строку суд розглянув справу та ухвалив рішення від 29.06.2023.

Отже, право відповідача на відзив на апеляційну скаргу було порушене через обмеження судом встановленого законом строку на вчинення цієї процесуальної дії.

З огляду на це, колегія суддів апеляційного суду прийняла нові докази, які відповідач додав до своєї апеляційної скарги, але, ці докази не вплинули на правильність вирішення справи, а тому, відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦПК України, таке порушення судом норм процесуального права не може бути достатньою підставою для скасування правильного рішення.

Щодо твердження відповідача про неналежне його повідомлення про час, дату та місце розгляду справи, то воно спростовується доказами у справі.

Своєчасне вручення судової повістки матері відповідача, у зв`язку з відсутністю його за місцем проживання, є належним його повідомленням про розгляд справи..

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду по суті вирішення спору і не вказують на допущення судом порушень норм матеріального та/або процесуального права, які б були обов`язковою підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

У постанові Верховного Суду від 17.01.2024 у справі № 522/17831/20 (провадження № 61-7951св23) зазначено, що «справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів».

Разом з тим, суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Бюрг та інші проти Франції), Гору проти Греції).

10.Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Аргументи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного рішення, та зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

11.Про судові витрати

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Принцип розподілу судового збору закріплений у ч. 1 ст. 141 ЦПК України, а саме: судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п.п. «в» ч. 4 ст. 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, то судові витрати відповідача, пов`язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції покладаються на нього.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 , від імені якого діє представник адвокат Болотських Альбіна Юріївна залишити без задоволення, а рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 29.06.2023 без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст цієї постанови складено 26.12.2024.

Учасниксправи,якому повнесудове рішенняне буловручено удень йогопроголошення абоскладення,має правона поновленняпропущеного строкуна касаційнеоскарження,якщо касаційнаскарга поданапротягом тридцятиднів здня врученняйому такогосудового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 3 ст. 394 ЦПК України.

Головуючий О. Л. Карпенко

Судді: С. М. Єгорова

О. І. Чельник