Постанова

від 27.12.2024 по справі 333/2103/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 27.12.2024 Справа № 333/2103/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 333/2103/24 Головуючий у 1-й інстанції: Кулик В.Б.

Провадження № 22-ц/807/1522/24 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2024 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Трофимової Д.А.

суддів: Кухаря С.В.

Онищенка Е.А.

розглянувши впорядку письмовогопровадження безповідомлення учасниківсправи занаявними усправі матеріаламицивільну справуза апеляційноюскаргою ОСОБА_1 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26 квітня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОМЕГА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2024 року Товариство зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«ОМЕГА ФІНАНС»(далі ТОВ «ФК «ОМЕГА ФІНАНС»)звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначала, що відповідно до умов кредитного договору № 0.010.30.0318.ФО_К від 05.03.2018 року, АТ «ЮНЕКС БАНК», правонаступником якого є ТОВ «ФК «ОМЕГА ФІНАНС», ОСОБА_1 було надано кредит у сумі 20 000,00 грн. терміном користування до 05.03.2021 року (день остаточного повернення кредиту), а позичальник ОСОБА_1 зобов`язалася повернути отримані кредитні кошти, сплатити комісії, нараховані проценти за користування кредитом та інші платежі в порядку, в строки та на умовах, передбачених цим договором, а також виконати інші умови цього договору (п 1.1 договору).

Відповідно до п. 3.2.2 кредитного договору № 0.010.30.0318.ФО_К від 05.03.2018 року позичальник зобов`язується сплачувати щомісячно платіж по кредиту, комісію за обслуговування та нараховані проценти згідно з п.п. 2.3, 2.4 цього договору, забезпечити повернення отриманого кредиту, комісію за обслуговування і сплату нарахованих процентів та комісій у встановлені цим договором строки.

Додатком № 1 до кредитного договору № 0.010.30.0318.ФО_К від 05.03.2018 року визначено Графік погашення кредиту, нарахованих процентів та інших платежів та обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки за кредитним договором, відповідно до якого кредит надавався строком з 05.03.2018 року по 04.03.2021 року. За цей період позичальник, крім тіла кредиту 20 000,00 грн., мав ще також сплатити проценти за користування кредитом у сумі 3,12 грн. та комісію за обслуговування кредиту у сумі 21 528,00 грн. Всього сума платежів за кредитом протягом дії договору мала скласти 41531 грн. 12 коп.

Однак, відповідач належним чином не виконувала свої зобов`язання по договору, не сплачувала щомісячні платежі за кредитом, комісію за обслуговування та проценти за користування кредитом та інші платежі, тим самим допускаючи порушення умов кредитного договору.

31.03.2021 між АТ «ЮНЕКС БАНК» (клієнт) та ТОВ «ФК «ОМЕГА ФІНАНС» (фактор) укладено Договір факторингу № 31/03-2021. Розмір Прав вимоги, які переходять до нового кредитора, вказаний у Додатку № 1 до Договору факторингу № 31/03-2021 від 31.03.2021 року (Реєстр прав вимог станом на кінець дня 31.03.2021 року). Права кредитора за основними договорами переходять до нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, в день підписання цього договору. Відповідно до умов даного договору ТОВ «ФК «ОМЕГА ФІНАНС» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками AT «ЮНЕКС БАНК», в тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 0.010.30.0318.ФО_К від 05.03.2018 року.

Станом на 31.03.2021 року згідно з Реєстром прав вимоги, відповідач не виконала свої зобов`язання по кредитному договору, внаслідок чого у неї утворилась заборгованість перед новим кредитором ТОВ «ФК «ОМЕГА ФІНАНС», яка складала 48834 грн. 05 коп., з яких: 19161 грн. 31 коп. заборгованість по тілу кредиту прострочена згідно з Графіком платежів; 5,58 грн. прострочені проценти за кредитом, 20930,00 грн. прострочена комісія за обслуговування кредиту, 8 737 грн. 16 коп. штрафи, пені. Кількість днів прострочення станом на 31.03.2021 року складає 1056 днів.

Посилаючись на зазначені обставини, представник позивача просила суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «ОМЕГА ФІНАНС» кредитну заборгованість за вищевказаним кредитним договором станом на день звернення до суду з даною позовною заявою у розмірі 48834 грн. 05 коп., судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422 грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26 квітня 2024 року позов ТОВ «ФК«ОМЕГА ФІНАНС»до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості закредитним договоромзадоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ОМЕГА ФІНАНС» суму заборгованості за кредитним договором № 0.010.30.0318.ФО_К від 05.03.2018 року у сумі 48834 грн. 05 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ОМЕГА ФІНАНС» судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 5000 грн. 00 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ОМЕГА ФІНАНС» судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2422 грн 40 коп.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Узагальненими доводамиапеляційної скарги є те, що у заяві позичальника не досягнуто згоди відносно всіх істотних умов договору щодо суми кредиту, розміру процентної ставки та пені. Позивачем не надано розрахунку заборгованості по заяві відповідача про надання кредитних коштів, що не дає можливості перевірити як нараховувалися проценти.

Також зазначає про безпідставність нарахування комісії за обслуговування кредиту, оскільки умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України «Про захист прав споживачів», є нікчемною.

Крім того, вказує, що позивач не надав суду детальний розрахунок неустойки із зазначенням конкретного періоду нарахування, оскільки з 01 березня 2020 року та на час дії карантину в Україні ОСОБА_1 звільняється від обов`язків сплачувати кредитодавцю неустойку.

Від представника ТОВ «Фінансовакомпанія «ОМЕГАФІНАНС» адвоката Кумко О.Д. на адресу апеляційного суду надійшов відзив, у якому вона просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін. Зазначає, що викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду.

Відповідно до частин 1, 3 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною 13статті 7 ЦПК Українивизначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.

Відповідно до вимог абзацу 2 частини 5статті 268 ЦПК України,датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі є дата складення повного судового рішення 27.12.2024 року.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.ч. 1, 2ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України).

Відповідно дочастин 1,2,5статті 263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає зазначеним вище вимогам закону.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позовні вимоги є доведеними та обґрунтованими.

Проте, з такими висновками суду погодитися не можна з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).

Частиною 1статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 05.03.2018 року ОСОБА_1 , як позичальник, та АТ «ЮНЕКС БАНК», як кредитодавець, уклали кредитний договір № 0.010.30.0318.ФО_К, на підставі якого відповідачу надані кредитні кошти у розмірі 20 000,00 грн. терміном користування до 05.03.2021 року. При цьому позичальник зобов`язався повернути отримані кредитні кошти, сплатити комісії, нараховані проценти за користування кредитом та інші платежі в порядку, в строки та на умовах, передбачених цим Договором, а також виконати інші умови цього Договору (п 1.1 Договору) (а.с. 20-24).

Згідно з п. 1.4. кредитного договору № 0.010.30.0318.ФО_К від 05.03.2018 року, позичальник у будь-якому випадку зобов`язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни, встановлені цим договором, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової домовленості сторін або достроково, відповідно до умов договору або чинного законодавства України. Кредит вважається повернутим в момент зарахування суми кредиту в повному обсязі на відповідні рахунки банку з обліку заборгованості позичальника за цим договором.

Відповідно до п. 1.5. кредитного договору № 0.010.30.0318.ФО_К від 05.03.2018 року, за користування кредитом позичальник сплачує: проценти за користування кредитом щомісячно, із розрахунку фіксованої процентної ставки 0,01 % річних; комісію за надання кредиту одноразово, не пізніше дня отримання надання кредиту, в розмірі 0,00 % від суми кредиту, зазначеної в п. 1.1. цього договору (п.п. 1.5.2. договору); комісію за обслуговування кредиту щомісячно, в розмірі 2,99 % від суми кредиту, зазначеної в п. 1.1 цього договору, яка включається до складу щомісячних ануїтетних платежів (п.п. 1.5.3. договору).

Пунктом 2.3 кредитного договору № 0.010.30.0318.ФО_К від 05.03.2018 року визначено, що погашення кредиту, комісії за обслуговування кредиту та нарахованих процентів здійснюється позичальником щомісячно в період з 01 до 10 (включно) число кожного місяця протягом строку дії цього договору, починаючи з місяця, наступного за місяцем підписання цього договору, в сумі 1154,00 грн.

Відповідно до п. 3.2.2 кредитного договору № 0.010.30.0318.ФО_К від 05.03.2018 року, позичальник зобов`язується сплачувати щомісячно платіж по кредиту, комісію за обслуговування та нараховані проценти згідно п. 2.3, 2.4 цього договору, забезпечити повернення отриманого кредиту, комісію за обслуговування і сплату нарахованих процентів та комісій у встановлені цим Договором строки.

Додатком № 1 до кредитного договору № 0.010.30.0318.ФО_К від 05.03.2018 року визначено Графік погашення кредиту, нарахованих процентів та інших платежів та обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки за кредитним договором, відповідно до якого кредит надавався строком з 05.03.2018 року по 04.03.2021 року. За цей період позичальник, крім тіла кредиту 20 000,00 грн. мав ще також сплатити проценти за користування кредитом у сумі 3,12 грн. та комісію за обслуговування кредиту у сумі 21 528,00 грн. Всього сума платежів за кредитом протягом дії договору мала скласти 41531 грн. 12 коп. (а.с. 25-26).

Факт видачі АТ «ЮНЕКС БАНК» та отримання відповідачем коштів за кредитним договором № 0.010.30.0318.ФО_К від 05.03.2018 року підтверджується випискою за особовим рахунком позичальника (а.с. 32-108).

Крім того, вказаний факт, а саме: отримання відповідачем ОСОБА_1 кредитних коштів від АТ «ЮНЕКС БАНК» сторонами не оспорюється.

З виписки з кредитного рахунку відповідача вбачається, що кредитодавець виконав свої зобов`язання за вищевказаним кредитним договором, а позичальник ОСОБА_1 в порушення вимог кредитного договору не здійснювала щомісячні платежі на погашення кредитних коштів, процентів за користування кредитом та комісії за його обслуговування. З цієї виписки вбачається, що відповідач користувалася кредитними коштами, при цьому не належним чином виконувала свої кредитні зобов`язання з повернення кредитних коштів та сплати відсотків за їх користування, інших обов`язкових платежів. Внаслідок невиконання відповідачем своїх кредитних зобов`язань утворилась заборгованість.

28.03.2021 року на електронному майданчику (електронна торгова система) ТОВ «Смарттендер» відбувся електронний аукціон з продажу лоту № 1, до складу якого входять: Права вимоги за кредитними договорами фізичних осіб, організатором аукціону та власником активів якого було АТ «ЮНЕКС БАНК». Переможцем електронного аукціону є ТОВ «ФК «ОМЕГА ФІНАНС», що підтверджується Протоколом електронного аукціону № UA-PS-2021-03-19-000106-1 від 28.03.2021 року (а.с. 126-127).

31.03.2021 року між АТ «ЮНЕКС БАНК» (клієнт) та ТОВ «ФК «ОМЕГА ФІНАНС» (фактор) укладено Договір факторингу № 31/03-2021. Розмір прав вимоги, які переходять до нового кредитора, вказаний у Додатку № 1 до Договору факторингу № 31/03-2021 від 31.03.2021 року Реєстр прав вимоги станом на кінець дня 31.03.2021 року. Права кредитора за основними договорами переходять до нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, в день підписання цього договору. Відповідно до умов даного договору, ТОВ «ФК «ОМЕГАФІНАНС» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками AT«ЮНЕКС БАНК», у тому числі й до ОСОБА_1 за кредитним договором № 0.010.30.0318.ФО_К від 05.03.2018 року, що підтверджується витягом з Реєстру прав вимоги, що є Додатком № 1 до Договору факторингу № 31/03-2021 від 31.03.2021 року.

Факт переходу права вимоги від АТ «ЮНЕКС БАНК» до ТОВ «ФК «ОМЕГА ФІНАНС» сторонами не оспорюється та визнається.

Таким чином, ТОВ «ФК «ОМЕГА ФІНАНС» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 0.010.30.0318.ФО_К від 05.03.2018 року.

Станом на 31.03.2021 року, згідно з Реєстром прав вимоги, заборгованість ОСОБА_1 перед новим кредитором ТОВ «ФК «ОМЕГА ФІНАНС» складала 48834 грн. 05 коп., з яких: 19161 грн. 31 коп. заборгованість по тілу кредиту прострочена згідно з Графіком платежів; 5,58 грн. прострочені проценти за кредитом, 20 930,00 грн. прострочена комісія за обслуговування кредиту, 8737 грн. 16 коп. штрафи, пені. Кількість днів прострочення станом на 31.03.2021 року складає 1056 днів.

12.10.2021 року ТОВ «ФК «ОМЕГА ФІНАНС» направило боржнику ОСОБА_1 повідомлення про відступлення права вимоги та надавало строк для погашення суми заборгованості у розмірі 48834 грн. 05 коп. Повідомлення повернулось з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Отже, станом на день звернення до суду з даною позовною заявою розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 0.010.30.0318.ФО_К від 05.03.2018 року перед ТОВ «ФК «ОМЕГА ФІНАНС» становить 48834 грн. 05 коп.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Приписами ч.ч. 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Звертаючись із позовом до суду, ТОВ «ФК «ОМЕГА ФІНАНС» посилалося на те, що воно набуло права вимоги до відповідача на підставі договору факторингу №31/03-2021 від 31.03.2021 року.

Частиною першою статті 512 ЦК України унормовано, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Положеннями ст. 513 ЦК України визначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Кредитний договір № 0.010.30.0318.ФО_К від 05.03.2018, укладений між АТ «ЮНЕКС БАНК» та ОСОБА_1 містить власноручний підпис відповідача, тому колегія суддів виходить з доведеності укладення вказаного договору.

Матеріали справи містять належні та допустимі доказами, які свідчать про факт існування у ОСОБА_1 непогашеної заборгованості за тілом кредиту у розмірі 19161,31 грн та заборгованості за простроченими процентами за кредитом у розмірі 5,58 грн. Протягом розгляду справи відповідачем не було спростовано факту наявності такої заборгованості та не надано доказів її сплати повної або часткової.

Посилання в апеляційній скарзі на відсутність погодження між сторонами кредитного договору його істотних умов спростовуються матеріалами справи, оскільки відповідач власноручно підписала як заяву-анкету на видачу кредиту від 03.03.2018, так і кредитний договір № 0.010.30.0318.ФО_К від 05.03.2018 року, в яких сторони узгодили, зокрема, суму кредиту у розмірі 20000,00 грн, річну процентну ставку у розмірі 0 ,01% та строк кредиту 36 місяців.

Разом з тим, суд першої інстанції, вирішуючи питання про стягнення заборгованості за кредитним договором, помилково виходив з наявності підстав для стягнення з відповідача комісії.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, загальна сума нарахованих відповідачу комісій становить 20930,00 грн.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18) зробив висновок, що: "надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.

Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку.

Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконання прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг. Частиною першою, другою статті 228ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У даній справі, яка переглядається за апеляційною скаргою відповідача, умовами кредитного договору передбачено, що банк надає позичальнику кредит на споживчі потреби зі сплатою комісії (пункт 1.5.2 та 1.5.3) (а.с. 20). При цьому, у тексті договору не визначено за яку саме послугу банк встановив щомісячну комісію, тому відповідач не повинен сплачувати комісію банку.

Відповідно до ч. 5 ст. 12Закону України"Проспоживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Згідно з ч. 2 ст. 215ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За таких обставин, суд першої інстанції неправомірно вважав, що вимоги позивача в частині стягнення комісії у розмірі 20930,00 грн підлягають задоволенню.

Досліджуючи доводи апеляційної скарги щодо протиправного нарахування та стягнення пені за кредитним договором, а також пропуску строків давності звернення позивача до суду з такими вимогами, колегія суддів виходить з такого.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина перша статті 549 ЦК України).

За допомогою неустойки (штрафу, пені) допускається забезпечувати виконання значної кількості зобов`язань. Зокрема, неустойка може забезпечувати виконання: договірних зобов`язань, що традиційно для цивільного обороту, оскільки в більшості випадків саме в договорі його сторони встановлюють неустойку (штраф або пеню). Причому це може відбуватися як під час укладення договору для забезпечення виконання зобов`язання, так і після, але до виконання тих зобов`язань, які виникли на його підставі.

Не виключається забезпечення зобов`язань, які виникли на підставі організаційного договору (зокрема, попереднього); недоговірних зобов`язань, що не характерно, проте положеннями статті 549ЦК не виключається; позитивних та негативних зобов`язань. Як правило, неустойка встановлюється для забезпечення позитивних зобов`язань, які передбачають вчинення певних дій (передача речі, сплата грошовитих коштів та ін.). Сутність негативних зобов`язань полягає в тому, що предметом виконання є утримання від дій, і зобов`язання виконується протягом усього часу його існування. Негативні зобов`язання можуть бути забезпечені тільки за допомогою штрафу, адже після порушення такого зобов`язання необхідність стимулювати його виконання шляхом нарахування пені, як це може мати місце при позитивних зобов`язаннях, не призведе до очікуваного результату, тобто його виконання (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2021 року в справі № 172/1159/20 (провадження № 61-14612св21).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Тлумачення статті 549 свідчить, що пеня є змінною величиною, оскільки її нарахування відбувається за кожен день прострочення.

Згідно з п. 3.2.6 кредитного договору сторони дійшли згоди, що у випадку порушення позичальником однієї або декількох умов цього договору, а також пп. 3.2.2, 2.3 цього договору, у т.ч. несвоєчасної сплати процентів за користування кредитними коштами, які сплачуються позичальником згідно з пп.1.5.1 та несвоєчасної сплати комісії за обслуговування кредиту згідно пп. 1.5.3 цього договору, позичальник сплачує банку штраф за кожен випадок такого порушення у розмірі 200,00 грн.

Відповідно до п. 4.1 кредитного договору, у випадку порушення строків повернення кредиту та/або комісії за обслуговування, та/або процентів, та/або комісій позичальник сплачує банку додатково до встановленої за кредитом процентної ставки пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від суми зазначеної простроченої заборгованості (суми кредиту та/або комісії за обслуговування, та/або процентів, та/або комісій), розрахованої за кожний день прострочення платежу, включаючи день сплати заборгованості. Сума пені не може бути більшою за 15 процентів суми простроченого платежу.

Встановлено, що позивачем надавався суду першої інстанції детальний розрахунок нарахування та погашення пені та штрафів за несвоєчасну сплату платежів по кредитному договору за період з 01.05.2018р. по 05.03.2021р. включно (а.с. 180), чим спростовуються посилання у скарзі щодо ненадання позивачем детальних розрахунків заборгованості ОСОБА_1 .

Так, за період з 05.03.2018 по 05.03.2021 ОСОБА_1 було нараховано 7000,00 грн штрафів та 1737,16 грн пені.

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина четверта статті 14 ЦК України).

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18).

У разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється відобов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення (пункт 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від05 квітня 2023 року в справі № 756/7895/21 (провадження № 61-5419св22) вказано, що: "із позовом у цій справі ОСОБА_1 звернувся 18 травня 2021 року (а. с. 68-69 т. 1). Тобто належним періодом нарахування пені є період з 18 травня 2020 року до 13 травня 2021 року. У свою чергу апеляційний суд, застосувавши норму частини третьої статті 551 ЦК України, самостійно зменшив розмір неустойки, який значно перевищує розмір збитків, до 1 618,00 євро.

Водночас пунктом 1 статті 1 Закону України від 16 червня 2020 року № 691-ІХ "Про внесення змін до Господарського кодексуУкраїни та Цивільного кодексуУкраїни щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19", який набрав чинності 04 липня 2020 року та яким внесено зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України та доповнено пунктом 15 такого змісту: "У разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення".

На необхідність застосування пункту 15 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України до спірних правовідносин відповідач звертала увагу у відзиві на позов, на що суд апеляційної інстанції уваги не звернув.

Верховний Суд зазначає, що Законом України від 16 червня 2020 року № 691-ІХ "Про внесення змін до Господарського кодексуУкраїни та Цивільного кодексуУкраїни щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19" скасовано цивільну відповідальність (щодо сплати неустойки, штрафу, пені) за прострочення грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем) на період дії карантину або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину, тобто передбачено правило зворотної дії в часі положень цього Закону до відносин, що виникли до введення його в дію та продовжують існувати після введення його в дію, щодо ненарахування штрафних санкцій під час дії карантину.

З огляду на приписи пункту 15 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, наведені постанови Кабінету Міністрів України, якими з 12 березня 2020 року установлено на всій території України карантин, що діяв протягом всього періоду, за який нараховується пеня, колегія суддів вказує, що суд першої інстанції помилково не застосував вказані норми права та дійшов необґрунтованого висновку про стягнення з ОСОБА_1 суми пені в заявленому позивачем розмірі, що є безпідставним та таким, що суперечить нормам матеріального права. Зазначене відповідає висновкам Верховного Суду у постановах від 16 грудня 2021 року у справі № 922/4076/20 та 25 жовтня 2022 року у справі № 916/183/22, від 14 серпня 2023 року у справі №709/1320/21.

Тлумачення пункту 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину

в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від обов`язку сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку (штраф, пеню) за таке прострочення. Законодавець на рівні акту цивільного законодавстві (пункт 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України) передбачив спеціальний випадок звільнення від обов`язку позичальника сплатити неустойку (штраф, пеню). Такий обов`язок припиняється без його виконання.

Наведене свідчить про необхідність відмови у задоволенні вимоги позивача про стягнення пені за прострочення виконання зобов`язань та штрафів за кредитним договором за період з 12.03.2020 року по 05.03.2021 року.

Досліджуючи доводи апеляційної скарги щодо пропуску позивачем строків давності звернення до суду із вимогами щодо стягнення з відповідача штрафів та пені за період з 01.05.2018 по 11.03.2020 року, колегія суддів виходить з такого.

Суд першої інстанції помилково виходив з того, що строк давності звернення позивача до суду із вимогами про стягнення неустойки є загальним та становить три роки.

Відповідно до положень ст. 258 ЦК України для окремихвидів вимогзаконом можевстановлюватися спеціальнапозовна давність:скорочена абобільш тривалапорівняно іззагальною позовноюдавністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Встановлено, що ТОВ «Фінансова компанія «ОМЕГА ФІНАНС» звернулося до суду з позовом 06.03.2024 року.

Водночас, відповідно до п. 12 Прикінцевих і перехідним положень ЦК України, доповненого Законом України від 30.03.2020 року № 540-ІХ, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Такий карантин був введений Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 року № 211 (із наступними змінами і доповненнями), і існував по 30.06.2023 року включно.

Законом України від 15.03.2022 року № 2120-ІХ Прикінцеві і перехідні положення ЦК України були доповнені пунктом 19, який станом на час подання позову передбачав, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Оскільки вказаний пункт не містив прямої норми про те, що у період дії воєнного стану продовжуються строки позовної давності, які станом на день введення воєнного стану вважались продовженими в силу пункту 12 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України, суд приходить до висновку, що пункт 19 тих же Положень підлягає застосуванню до вимог, щодо яких станом на 24.02.2022 року не сплив строк позовної давності без урахування правила, передбаченого пунктом 12.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення пені та штрафів за період, що передували одному року до дня встановлення в Україні карантину (12.03.2020 року), тобто з 01.05.2018 року по 11.03.2019 року включно знаходяться поза межами строку давності та не можуть підлягати задоволенню.

Натомість, доведеними та обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 штрафу за несвоєчасну сплату платежів по кредитному договору за період з 12.03.2019 року по 11.03.2020 року включно у сумі 2600,00 грн та пені за несвоєчасну сплату платежів по кредитному договору за період з 12.03.2019 року по 11.03.2020 року включно у сумі 992,44 грн, а усього штрафних санкцій на суму 3592,44 грн.

Зважаючи на наведене, колегія суддів вважає, що наявними у матеріалах справи допустимими доказами підтверджується заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 0.010.30.0318.ФО_К від 05.03.2018 року в розмірі 22759,33 грн, на підставі чого позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 22759,33 грн, яка складається з заборгованості по тілу кредиту у розмірі 19161,31 грн, прострочених процентів за кредитом у розмірі 5,58 грн, штрафів за період з 12.03.2019 року по 11.03.2020 року включно у розмірі 2600,00 грн та пені за період з 12.03.2019 року по 11.03.2020 року включно у розмірі 992,44 грн.

Згідно із частинами першою, тринадцятою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У суді першої інстанції позивач просив стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Колегія суддів, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, доходить висновку про те, що наявні в матеріалах справи документи є підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу, оскільки понесення позивачем витрат на правничу допомогу є доведеним, документально обґрунтованим та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат. З урахуванням пропорційності розміру задоволених вимог, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ОМЕГА ФІНАНС» підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2330,50 грн (46,61% задоволених позовних вимог).

Таким чином, враховуючи пропорційність розміру задоволених позовних (46,61%) та апеляційних вимог (55,39%), на користь ТОВ «ФК «ОМЕГА ФІНАНС» з ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати, понесені у зв`язку із розглядом справи в суді першої інстанції у розмірі 1129,10 грн. З ТОВ «ФК «ОМЕГА ФІНАНС» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 1693,65 грн., понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно з ч. 10 ст.141ЦПК України розмір стягненого з ТОВ «ФК «ОМЕГА ФІНАНС» на користь ОСОБА_1 судового збору підлягає зменшенню до 564,55 грн (1693,65 грн 1129,10 грн). Відтак, сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Керуючись ст.ст.367-369, 374, 376,381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26 квітня 2024 року у цій справі скасувати та прийняти нову постанову наступного змісту.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОМЕГА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОМЕГА ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 42436323) суму заборгованості за кредитним договором № 0.010.30.0318.ФО_К від 05.03.2018 року в розмірі 22759 (двадцять дві тисячі сімсот п`ятдесят дев`ять) грн 33 коп., яка складається із заборгованості по тілу кредиту 19161,31 грн, прострочених процентів за кредитом 5,58 грн, штрафів за період з 12.03.2019 року по 11.03.2020 року включно 2600,00 грн та пені за період з 12.03.2019 року по 11.03.2020 року включно 992,44 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОМЕГА ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 42436323) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2330 (дві тисячі триста тридцять) грн 50 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОМЕГА ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 42436323) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 564 (п`ятсот шістдесят чотири) грн 55 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбаченихст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 27 грудня 2024 року.

Головуючий Д.А. Трофимова

Судді: С.В. Кухар

Е.А. Онищенко