Рішення

від 26.12.2024 по справі 517/1451/24

ФРУНЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 517/1451/24

Провадження № 2/517/294/2024

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2024 рокусмт. Захарівка

Фрунзівський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Гончар І.В., при секретарі Заболотній Л.В., за участі позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом представника ОСОБА_1 - адвоката Булгарова Олександра Олександровича до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Затишанської селищої ради Роздільнянського району Одеської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини,

ВСТ АНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 третя особа: Служба у справах дітей Затишанської селищої ради Роздільнянського району Одеської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після народження дитини у травні 2019 року мати покинула позивача та дитину та з того часу позивач проживає сам із донькою, тобто мати самоусунулася від виконання батьківських обов`язків. По теперішній час участі у вихованні дитини не приймає, не виявляє піклування, проживає окремо, матеріально не утримує. У зв`язку із чим вимушений звернутися до суду.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідачка в судове засідання не з`явиласяне, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, шляхом направлення судових повісток за місцем її реєстрації та оголошенням на офіційному веб-сайті судової влади України.

Представник Затишанської селищої ради Роздільнянського району Одеської області в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ст.3 «Конвенції про права дитини» від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. За ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Згідно із ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці, а також несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону. На підставі ст.15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. Відповідно до ч.ч.1-3 ст.150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. На підставі ч.5 ст.150 СК передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. За ч.1 ст.151 СК батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Відповідно до ч.2 ст.155 СК батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Згідно із ч.ч.2,3 ст.157 СК той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею, а той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. На підставі ст.141 СК встановлюється рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. За загальним правилом розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до ч. 1 ст. 180, ч. 1 ст. 181 СК батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. Системний аналіз наведених міжнародних правових норм та норм внутрішнього законодавства України вказує на те, що питання виховання дитини вирішуються батьками спільно. При цьому визначальним принципом регулювання сімейних відносин за участю дитини є максимально можливе урахування інтересів дитини відповідно до ч.8 ст.7 СК та ст.11 Закону України «Про охорону дитинства». Сімейні обов`язки особистого або майнового характеру є обов`язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом. Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється. З огляду на зазначене, вбачається, що у справі, яка розглядається, наявний спір про право, зокрема, спір щодо участі одного з батьків у вихованні дитини та/або ухилення від участі у вихованні, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження із залученням органу опіки та піклування відповідно до ч. 4, 5 ст.19 СК. Тобто факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини. Аналогічна правова позиція була викладена Великою палатою Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2024 року по справі №201/5972/22. При цьому доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов`язане із настанням обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом. Аналогічна правова позиція була викладена Великою палатою Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2024 року по справі № 201/5972/22. Враховуючи, що ОСОБА_1 не ставить питання визначення місця проживання неповньолітньої дитини разом із ним або питання участі матері у її вихованні чи утриманні, а заявляє вимоги про встановлення факту самостійного виховання ним та утримання такої дитини. Між тим за наявності спору між сторонами щодо обсягу виконання ними батьківських обов`язків з утримання та виховання спільної для них доньки, суд вважає можливим вирішити даний спір між ними в позовному провадженні. Таким чином суд вказує, що незважаючи на проживання матері окремо від дитини, це не впливає на обов`язок ОСОБА_2 піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, готувати її до самостійного життя, а також на її обов`язок утримувати неповнолітню донюку до досягнення нею повноліття. Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого 15.05.2019 р. Великомихайлівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ в Одеській області. Матір`ю ОСОБА_3 в свідоцтві про народження записана ОСОБА_4 , з якою він не перебував у шлюбі.

Згідно відповіді начальника відділу обліку та моніторингу ГУ ДМС України в Одеській області Єгорцева К.В. 19.02.2022 року змінила прізвище на - " ОСОБА_5 ".

З пояснень ОСОБА_6 вбачається, що він зі своєю донькою проживають за адресою: АДРЕСА_1 .. У травні 2019 року Відповідачка залишила дитину у віці 10 місяців на виховання та утримання позивача, самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків. По теперішній час участі у вихованні та утриманні дитини відповідачка не приймає, не цікавиться її станом здоров`я, матеріально її не забезпечує, що було підтверджено Службою у справах дітей Затишанської селищної ради. З того часу не з`являється в житті дитини та не виявляє піклування щодо своєї доньки. Проживає окремо від доньки. Жодного разу, з часу залишення, не навідала свою малолітню дочку. Матеріально не утримує дитину.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду, така особа має право на відстрочку від мобілізації. Додатком 5 "Перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу пі час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, для оформлення відстрочки за п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" передбачено надання ТЦК рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачу було відмовлено у оформлені відстрочки та видана повістка для відправки 21.06.2024 року у війська, у звязку з тим, що він не може надати рішення суду про встановлення факту самостійного виховання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 .

Подання цієї заяви також необхідне у силу абз. 5 п. З ч. 12 ст. 26 Закону України "Про військовий обовязок та військову службу", який передбачає звільнення з військової служби у воєнний час особи, яка має дитину віком до 18 років і самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду.

Факт самостійного виховання ОСОБА_1 неповнолітньої доньки підтверджується рішенням виконавчого комітету місцевої ради, Актами обстеження умов проживання органів опіки і піклучання, довідками та характеристиками відповідних органів, які додаються до позовної заяви. Факт одноосібного виховання дитини одним із батьків не підлягає з`ясуванню в порядку окремого провадження та може бути встановлений судом як одна з обставин, що становить предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини. Так, судом було враховано встановлені судом обставини справи, за якими неповнолітнітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , фактично з 2019 року постійно мешкає із батьком. У судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_1 фактично одноосібно утримує свою доньку, оскільки доказів утримання спільної для сторін дитини з боку матері суду не було надано. Згідно з ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Враховуючи встановлені судом обставини, виходячи з якнайкращих інтересів дитини, з метою надання батьку більших повноважень з приводу виховання неповнолітньої доньки, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити в повному обсязі, встановивши факт самостійного виховання та утримання ОСОБА_1 його неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На стягнення судових витрат позивач не наполягає. Користуючись принципом диспозитивності визначеним ч.1 ст.13 ЦПК України, суд не виходить за межі заявлених позовних вимог, а тому підстав для стягнення судових витрат із відповідача на користь позивача не вбачається. Керуючись ст.ст. 12, 81, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Булгарова Олександра Олександровича до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Затишанської селищої ради Роздільнянського району Одеської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини - задовольнити. Встановити факт самостійного виховання та утримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , своєї доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду.

Повний текст рішення складено 30 грудня 2024 року.

Суддя: Ірина ГОНЧАР