Рішення

від 24.12.2024 по справі 188/846/23

ПЕТРОПАВЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 188/846/23

Провадження № 2/188/133/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2024 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Місюра К.В.

при секретарі: Бібікова В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Гончаренко Р.О., представник ОСОБА_1

від відповідача: Гончаренко К.Р.

від органу опіки та піклування: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Петропавлівка цивільну справу за позовом ОСОБА_2 (смт. Петропавлівка Синельниківського району Дніпропетровської області)

до ОСОБА_3 (смт. Залізничне Синельниківського району Дніпропетровської області)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Орган опіки і піклування виконавчого комітету Петропавлівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області (смт. Петропавлівка Синельниківського району Дніпропетровської області)

про визначення місця проживання дитини з батьком, -

та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 (смт. Залізничне Синельниківського району Дніпропетровської області)

до ОСОБА_2 (смт. Петропавлівка Синельниківського району Дніпропетровської області)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Орган опіки і піклування виконавчого комітету Петропавлівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області (смт. Петропавлівка Синельниківського району Дніпропетровської області)

про визначення місця проживання дитини з матір`ю,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (смт. Петропавлівка Синельниківського району Дніпропетровської області) звернувся до суду з позовом, відповідно до якого просить визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із ним.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач перебував з відповідачем ОСОБА_3 в зареєстрованому шлюбі до 10.03.2022р. Від шлюбу мають малолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З моменту припинення сумісного життя, приблизно з січня 2022 року, донька проживала з відповідачкою. За домовленістю з матір`ю батько забирав доньку до себе на вихідні дні, але з лютого 2022 року донька виявила бажання постійно проживати з батьком. Позивач зазначає, що донька сама не бажає повертатися жити до матері, оскільки мати самоусунулась від виховання та спілкування з дитиною, в той час коли позивач ніколи не перешкоджав та на сьогодні не перешкоджає спілкуванню матері з дитиною, а навпаки всіляко намагався виправдати поведінку відповідачки, щоб не завдати психологічних травм дитині, постійно спілкується з донькою навіть коли знаходиться на відстані, проводить з нею багато часу, створює всі необхідні умови для її повноцінного життя та розвитку, займається різностороннім вихованням доньки, дитина відвідує різні заклади для розвитку та відпочинку дітей. Батько постійно спілкується з донькою на різні теми, тому мають прив`язаність один до одного. На даний час батько повністю матеріально утримує дитину, яка відвідує школу за місцем проживання позивача, забезпечена всім необхідним. Батько зазначає, що у нього з дитиною психологічний контакт та прив`язаність один до одного. Батько в змозі забезпечити доньку всім необхідним, оскільки працює сам на себе як приватний підприємець, має житло, може в повному обсязі створити всі необхідні умови для проживання та нормального розвитку дитини, задовольнити гармонійний розвиток її особистості в атмосфері любові, моральної і матеріальної забезпеченості. Батько зазначає, що мати не цікавиться дитиною, не рахується з бажаннями дитини, отже не може дати доньці ні належного виховання та розвитку, ні матеріального забезпечення, оскільки працює неофіційно, не може забезпечити нормальних безпечних для здоров`я дитини умов проживання. Вважає, що перебування дитини в сім*ї матері негативно вплине на її виховання і здоров`я, оскільки дитина боїться власної матері. На підставі викладених обставин позивач просить визначити місце проживання малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з ним, що і зумовило позивача звернутися до суду.

В свою чергу, ОСОБА_3 , подала до суду зустрічну позовну заяву, в якій просить визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування зустрічної позовної заяви зазначила, що від шлюбу з ОСОБА_2 , який було розірвано 10.03.2022 року, мають малолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З моменту припинення фактичних сімейних відносин з ОСОБА_2 з січня 2022 року вона залишилась проживати разом із донькою. З січня 2022 року по червень 2022 року батько ніякого інтересу до виховання та життя дитини не виявляв, жодної матеріальної допомоги на утримання дитини не надавав. На початку червня 2022 року вона влаштувалась на роботу з графіком лоба через три, в результаті чого коли вона працювала цілу добу, то просила батька брати маленьку дитину до себе, поки вона на роботі. Так було до листопада 2022 року, поки вона не звільнилась з роботи, так як дитина сумувала за матір`ю і просилась більше часу перебувати з мамою, в результаті чого до грудня 2022 року дитина постійно проживала з мамою. В результаті того, що батько так і не почав матеріально забезпечувати дитину, в кінці грудня 2022 року вона звернулась до суду із заявою про стягнення з нього аліментів на утримання дитини. Після цього батько почав частіше забирати доньку до себе на більш тривалий час і почав розповідати всім оточуючим, що дитина постійно проживає з ним і не хоче повертатись до мами. При цьому дійсно, коли дитина поверталась додому від батька, в її поведінці та відношенні до матері почались явні зміни, які наводили на думку, що дитину налаштовують проти матері, так як донька почала говорити, що не хоче повертатись додому до мами, розмовляла неохоче, почала поводитись агресивно, але причину такої поведінці пояснити не могла та часто плакала. В результаті таких дій, одного дня дитину взагалі не повернули додому, пояснивши тим, що дитина хоче проживати тільки з батьком. Додому до дитини матір не пускають, кожна зустріч з батьком закінчується скандалом на очах у дитини, в зв`язку з чим мати перестала приходити за місцем проживання батька, щоб не травмувати дитину.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити, визначивши місце проживання дітей разом із батьком, оскільки так хоче сама дитина.

В судовому засіданні ОСОБА_3 проти задоволення позовних вимог категорично заперечувала та просила відмовити в їх задоволенні в повному обсязі. В судовому засіданні відповідач зазначила, що дійсно на початку 2022 році вони припинили з відповідачем спільне проживання, батько пішов з родини та до моменту, як вона звернулась до суду із заявою про стягнення аліментів, не проявляв особливої уваги до доньки. Коли він попросив забрати заяву про аліменти, а вона відмовилась, він почав частіше забирати доньку до себе та налаштовувати її проти матері, в результаті чого на початку 2023 року дівчинка не захотіла повертатися до неї додому від батька та почала себе дивно поводити. Відповідач зазначила, що в будинку, де вона зараз проживає, донька забезпечена всім необхідним, має власну кімнату, будинок має належні житлові та санітарні умови проживання, мати має достатній дохід та місце роботи. Батько в свою чергу налаштовує дівчинку проти матері, не дає спілкуватися з дитиною, постійно контролює їх розмови з мамою, дитина залякана та боїться навіть розмовляти про маму в присутності батька, хоча наодинці з мамою веде себе абсолютно нормально, говорить, що сумує за мамою. Відповідач зазначає, що окреме проживання дитини від матері наносить їй непоправиму моральну травму. З цих підстав відповідач просить не розлучати дитину з нею, оскільки дитина повинна проживати з мамою, тим паче у такому маленькому віці.

Представник служби у справах дітей Петропавлівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області зазначила, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 створили рівноцінні умови для проживання та розвитку їх малолітньої дитини ОСОБА_4 , 2016 року народження, кожен за своїм місцем проживання. В даному випадку обидва батьки перебувають у рівних умовах проживання, мають достатній дохід для утримання дитини і вважає, що батькам необхідно налагодити стосунки між собою для вирішення питань, пов`язаних із спільною дитиною.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши позивача і відповідача, представника позивача, представника третьої особи, свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ОСОБА_8 , суд вважає, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадах.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є батьками малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить свідоцтва про народження (а.с. 12).

Відповідно до рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області у справі від 10.03.2022р., шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвано.

Відповідно до акту обстеження умов проживання від 01.05.2023 року ОСОБА_2 зі слів сусідів проживав з 01.02.2022 року по 01.04.2022 року по АДРЕСА_1 разом з неповнолітньою донькою ОСОБА_4 (а.с. 16).

Відповідно до характеристики з місця проживання (без дати) ОСОБА_2 , 1995 року народження, проживає в АДРЕСА_2 разом з цивільною дружиною ОСОБА_9 , 2000 року народження, та донькою ОСОБА_4 , 2016 року народження. З боку сусідів ОСОБА_10 характеризується позитивно, чемний, вихований хлопець, не конфліктний, товариський, спілкується з сусідами, допомагає при виникнення потреби (а.с. 17).

Відповідно до педагогічної характеристики Петропавлівського ЗДО (ясла-садок) № 1 «Барвінок» ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відвідує садочок з 2018 року. Тато і мама приймають участь у житті і розвитку дитини. ОСОБА_11 приймає участь у житті донечки. Відвідував всі свята, які були організовані в закладі. Завжди переймається життям дівчинки, цікавиться її успіхами, задає багато запитань вихователеві, завжди прислуховується до порад педагога. Кірілла завжди емоційно реагує, коли тато приходить по неї в садочок, обіймає, цілує його (а.с. 18).

Згідно довідки про результати проведення перевірки інформації, викладеної у заяві громадянином ОСОБА_2 від 06.02.2023р. рекомендовано звернутися до органу опіки та піклування Петропавлівської селищної територіальної громади, а також до суду для захисту своїх законних прав.

Згідно виписки про рух коштів по рахунку за період з 28.02.2023р. по 16.05.2023р. ОСОБА_2 здійснює підприємницьку діяльність та має певний дохід від вказаної діяльності (а.с. 24-26).

Відповідно до довідки Петропавлівської центральної районної лікарні (без дати) дитину ОСОБА_4 неодноразово приводив на прийом до сімейного лікаря батько ОСОБА_2 , 1995 року народження, які мешкають за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 11).

Довідкою про результати проведення перевірки інформації щодо заяви ОСОБА_2 від 05.07.2023р. також рекомендовано звернутися до суду для вирішення питання щодо місця перебування дитини на постійний основі.

Відповідно до довідки Комунального закладу «Дніпропетровський центр соціально-психологічної допомоги» Дніпропетровської обласної ради від 15.01.2024р., результати методики PARI показали, що ОСОБА_2 має достатній рівень батьківського потенціалу. Між ним та дитиною існує оптимальний емоційний контакт. Він має впевнену життєву позицію та чіткі плани на майбутнє доньки. Стиль батьківської поведінки у ОСОБА_2 авторитетний. Він відкритий для спілкування та обговорення з дитиною встановлених правил поведінки, допускає зміни своїх вимог у розумних межах. Визначає та заохочує автономію своєї дитини. Має високий рівень контролю.

Крім того, результати методики PARI показали, що ОСОБА_3 має достатній рівень батьківського потенціалу. Стиль батьківської поведінки у ОСОБА_3 ліберально-авторитетний. Вона відкрита для спілкування та обговорення з дитиною встановлених правил поведінки, допускає зміни своїх вимог у розумних межах. Визначає та заохочує автономію своєї дитини. Під час включеного та відстороненого спостереження фахівців Центру за спілкуванням матері та дитини було зафіксовано, що дитина вільно спілкується з матір`ю, батько не перешкоджає спілкуванню. Між матір`ю та дитиною існує оптимальний емоційний контакт. Обоє батьків намагалися в присутності дитини не створювати напруженої атмосфери, яка б могла негативно вплинути на психоемоційний стан ОСОБА_12 .

За результатами дослідження було встановлено, що ОСОБА_4 на даний час психологічно комфортніше проживати разом з батьком ОСОБА_2 , батько для доньки є авторитетом, символізує безпеку та захист для неї, задовольняє потреби її віку (базові потреби, навчання та розвиток, спілкування та ін.). Батько не налаштовує дитину проти матері ОСОБА_3 і не перешкоджає у спілкуванні. Згідно результатів психологічного діагностування ОСОБА_2 було встановлено наступне: батько має всі підстави психологічного характеру для проживання з донькою ОСОБА_13 .

Актом про встановлення фактичного місця проживання від 27.12.2022 року встановлено, що ОСОБА_3 , 1997 року народження, разом з донькою ОСОБА_4 , 2016 року народження, фактично проживають за адресою: АДРЕСА_3 . Факт проживання підтверджує ОСОБА_14 , який є цивільним чоловіком, проживає разом з ними і є власником будинку.

Судовим наказом від 30.12.2022 року підтверджується звернення ОСОБА_3 до суду із заявою про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_12 , 2016 року народження.

Постановою про повернення виконавчого документу від 17.04.2023 року підтверджується факт припинення стягнення аліментів на дитину на підставі заяви матері.

Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов від 26.05.2023р. встановлено, що ОСОБА_3 , 1997 року народження, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 . Факт проживання підтверджує ОСОБА_14 , який є власником будинку і цивільним чоловіком ОСОБА_3 . Зі слів матері разом з ними проживає її донька ОСОБА_4 , 2016 року народження. У день проведення обстеження, зі слів матері, дитина перебуває у свого батька. Умови проживання є задовільними. У дитини є окреме ліжко, у кімнаті є іграшки, дитячий одяг.

Згідно акту обстеження умов проживання від 07.05.2023р. з метою обстеження умов проживання проведено обстеження умов проживання по АДРЕСА_3 , де встановлено, що умови проживання задовільні, санітарно-гігієнічні умови в належному стані, будинок об лаштований необхідними меблями та технікою. Для виховання та розвитку дитини створено такі умови: в наявності окрема кімната для дитини, облаштована необхідними меблями. За цією адресою проживають мати ОСОБА_3 та співмешканець ОСОБА_14 .

Відповідач ОСОБА_3 зазначає, що вона, як мати малолітньої дитини, усвідомлюючи свою особисту відповідальність за виховання та піклування про дитину, створення для неї належних соціально-побутових умов проживання, збереження психічного та фізичного здоров`я, духовного та розумового розвитку, вважає, що дитині буде краще проживати разом із нею, оскільки маленькій дитині, тим паче дівчинці, необхідна материнська любов та ласка, особливо в такому маленькому віці.

Позивач ОСОБА_2 в свою чергу зазначає, що він також має всі належні умови щодо належного виховання своєї дитини і просить суд визначити місце проживання доньки разом з ним, посилаючись на ті обставини, що у нього, як у батька, більше можливостей дати належне виховання дитині, оскільки дитина до нього тягнеться, у них налагоджений стійкий емоційний зв`язок, він має належне матеріальне забезпечення, а мати негативно впливає на розвиток дитини, оскільки дитина її боїться і не хоче йти жити до мами, що і є причиною спору.

Згідно з ч.ч. 2, 8, 9 ст. 7 Сімейного Кодексу України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 161 Сімейного Кодексу України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено в судовому засіданні та не заперечується сторонами у справі, після розлучення батьки дитини проживали окремо, кожний за своїм місцем проживання.

Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Частина 2 ст. 161 Сімейного Кодексу України зазначає, що орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами,

своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, батьки мають рівні умови проживання, люблять свою дитину та мають бажання проживати зі своєю дитиною, мають однакові умови для гармонійного розвитку дитини, житлові будинки повністю обладнанні всім необхідним для проживання дитини. Як батько, так і мати мають достатньо облаштовані всім необхідним для дитини житлові будинки, місце роботи та стабільний дохід, дитина любить та прихильна до обох батьків, навіть враховуючи тривалий час проживання з батьком.

Відповідно до висновку комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Петропавлівської селищної ради про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , 2016 року народження, від 26.04.2023р. орган опіки та піклування Петропавлівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області вважає, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 створили рівноцінні умови для проживання та розвитку їх малолітньої дитини ОСОБА_4 , 2016 року народження, кожен за своїм місцем проживання. Рекомендовано батькам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 здійснювати свої дії, керуючись інтересами та потребами дитини, враховуючи її вік та психологічний стан, налагодити стосунки між собою для вирішення питань, пов`язаних із спільною дитиною.

Крім того, відповідно до висновку комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Петропавлівської селищної ради про встановлення порядку способу участі матері ОСОБА_3 у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_4 , 2016 року народження, рекомендовано матері ОСОБА_3 брати участь у вихованні доньки, ОСОБА_4 , 2016 року народження, відповідно до графіку побачень один тиждень у матері один тиждень у батька з 07:00 години понеділка до 19:00 години неділі за місцем проживання батьків за умови: дотримання режиму харчування, відпочинку, правил безпеки, установлених для дитини даного віку, задовільного стану здоров`я дитини, попередження за добу про можливість спілкування з донькою та повідомлення про місцезнаходження доньки, вчасного повернення доньки. До того ж, було рекомендовано батькам звернутися за психологічною допомогою з метою налагодження відносин.

Відповідно до довідки перевірки, проведеної за фактом звернення ОСОБА_3 щодо порушення батьком графіку побачення матері з дитиною від 29.06.2023р., встановлено, що батьки не змогли досягти домовленості щодо спілкування та виховання дитини, навіть всупереч встановленого графіку побачень.

Вказані обставини свідчать про те, що самостійно батьки не змогли досягти згоди щодо спільного виховання, побачень з дитиною та, відповідно, не домовились про місце проживання малолітньої дитини.

З урахуванням всіх викладених вище обставин, суд вважає, що кожен із батьків має можливість належним чином займатись вихованням дитини та її утримувати, забезпечені необхідними умовами для цього, і таким чином сторони в рівній мірі мають право на те, щоб місце проживання дитини було визначено з кожним.

В той же час, у принципі 6 Декларації прав дитини проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

До того ж, у частині першій статті 9 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Отже, за приписами діючого законодавства дитина не може бути повернута лише тоді, коли залишення її за попереднім місцем проживання створюватиме реальну небезпеку для її життя та здоров`я або обставини змінилися так, що повернення суперечить її інтересам.

Матеріали справи не містять доказів, і такі докази не було надано ОСОБА_2 , що повернення малолітньої дитини за її місцем проживання, тобто з матір`ю, створює загрозу її життю та здоров`ю або негативно впливатиме на її розвиток, а також не встановлено обставин, що повернення дитини буде суперечити її інтересам.

У даному випадку судом не встановлено жодних обставин (виключних), за яких можливо було б розлучити малолітню ОСОБА_12 з матір`ю і визначити її місце проживання з батьком, а тому, з урахуванням зазначеного та інтересів дитини суд вважає за необхідне визначити місце проживання дитини з матір`ю.

Оскільки після розлучення батьків місцем проживання дитини було місце проживання матері, беручи до уваги вік дитини, провідною умовою його нормативності є щоденний емоційний контакт з матір`ю, а також враховуючи те, що не встановлено підстав, які б перешкоджали проживанню дитини з матір`ю, суд приходить до висновку про доведеність зустрічних позивних вимог ОСОБА_3 .

Крім того, посилання позивача ОСОБА_2 на те, що дитина сама не хоче проживати з мамою, суд відхиляє, оскільки, як встановлено в судовому засіданні, на час розлучення батьків у 2022 році дитині було лише 6 років і тривалий час до вирішення спору в суді вона проживала з батьком, а мати була позбавлена повноцінного спілкування з дитиною. Тому за таких обставин думка малолітньої дитини щодо бажання проживати з батьком не має вирішального значення.

Іншого в судовому засіданні не встановлено, а ОСОБА_2 , відповідно, не спростовано.

На підставі викладеного, суд не вбачає підстав для задоволення первісного позову ОСОБА_2 .

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України законним і обґрунтованим є рішення, ухвалене судом відповідно до норма матеріального права із дотриманням норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 141, 142, 258, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини з батьком - відмовити.

Судові витрати віднести на позивача.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини з матір`ю задовольнити.

Визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_3 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 ; фактично проживає за адресою: АДРЕСА_6 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) судові витрати в сумі 1 073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя К. В. Місюра