Рішення

від 19.12.2024 по справі 610/2641/24

БАЛАКЛІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 610/2641/24

провадження № 2/610/993/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.12.2024 Балаклійський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Тімонової В.М.,

за участю секретарів Черепахи А.А., Кучеренко Ю.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Литовченка С.І.,

відповідачки ОСОБА_2 (в режимі відеоконференції),

представника відповідачки- адвоката Тарусіної Я.М. (в режимі відеоконференції),

представника третьої особи Тронько Т.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Балаклія Харківської області цивільну справу № 610/2641/24 (пр. № 2/610/993/2024) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Савинської селищної військової адміністрації Ізюмського району Харківської області, про усунення перешкод у спілкуванні і вихованні дитини та визначення способу участі одного із батьків у вихованні дитини, -

ВСТАНОВИВ:

24.07.2024 до Балаклійського районного суду Харківської області надійшла позовна заява адвоката Литовченка Сергія Івановича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , у якій просить:

- визначити наступні способи участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з сином - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на період дії в Україні воєнного стану та/або до повернення дитини на територію України:

1) за допомогою відеозв`язку кожного вівторка, четверга та суботи з 18.00 год до 21.00 год протягом 1 год, з урахуванням режиму дня дитини та стану її здоров`я;

2) під час перебування дитини та позивача на території Королівства Швеція - необмежений час, з урахуванням режиму дня дитини.

- після закінчення воєнного стану визначити наступні способи участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з сином - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :

1) щопонеділка, щосереди та щоп`ятниці кожного місяця з 17:00 год до 20:00 год з урахуванням графіку дитини, а також перший, третій та п`ятий тиждень вихідні (субота, неділя) кожного місяця з 09:00 год суботи до 18:00 год неділі з урахуванням графіку дитини за місцем реєстрації або проживання позивача за відсутності матері дитини;

2) половину строку канікулярного періоду навчання (літо, осінь, зима, весна) та святкові дні родини позивача (день народження позивача та його батька) за місцем реєстрації або проживання позивача за відсутності матері дитини.

- зобов`язати ОСОБА_2 надавати ОСОБА_1 інформацію в наступний спосіб:

1) негайно повідомляти батька про факти захворювання і заплановані/ургентні медичні втручання та лікування дитини;

2) негайно повідомляти батька про зміну місця проживання, повідомляти адресу та умови проживання сина за кордоном з наданням відповідних підтверджуючих документів;

3) завчасно (не пізніше, ніж за три дні) повідомляти батька про виїзд сина (мету, причини та напрям) за межі населеного пункту, країни, де наразі проживає син з матір`ю;

4) надати батькові інформацію про місця, адреси, назви та контакти, графік та інформацію щодо навчання та/або відвідування дитиною школи, навчальних закладів, гуртків, секцій тощо, а також негайно (не пізніше, ніж протягом трьох днів з дня виникнення факту) повідомляти батька дитини про факт і причини зміни чи припинення відвідування таких закладів, гуртків, секцій;

5) подавати в будь-які установи та організації на території України та поза її межами будь-які документи, що стосуються життя, розвитку, навчання та медичного догляду дитини за попереднім узгодженням та письмовим погодженням позивача.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали з 2013 року без реєстрації шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син ОСОБА_3 . У зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України відповідач із дитиною, з добровільної згоди позивача, у лютому 2023 року виїхала за межі України до Королівства Швеції, де і перебувають по теперішній час. Протягом перших двох місяців відповідач не вчиняла щодо намагань та спроб позивача спілкуватися з сином жодних перешкод. Позивач мав можливість спілкуватися за допомогою відеозв`язку з дитиною у вільний від навчання час. Згодом відповідач виявила бажання припинити стосунки з позивачем, повідомила про бажання залишитися разом з дитиною на території Королівства Швеції на постійне місце проживання та щодо наявних у неї близьких стосунків з іншим чоловіком. Позивач повідомив про свою позицію щодо дитини та заявив, що не погоджується з наміром відповідача залишити дитину на довготривалий або постійний термін за межами України та не повертати сина на територію України після завершення військового стану, де проживає батько, що в свою чергу обурило відповідача. Ця обставина слугувала початком чинення перешкод з боку відповідача щодо спілкування позивача з дитиною. Так, відповідач обмежила будь-яке спілкування дитини з батьком, протягом тридцяти днів телефони сина та відповідача були заблоковані на вхідні дзвінки від позивача. Коли у позивача з`явилася можливість вийти на зв`язок з відповідачем, він повідомив останню про свій намір приїхати до Королівства Швеції за місцем перебування сина та звернутися до відповідних соціальних органів з приводу перешкоджання відповідачем спілкуванню з дитиною та усунення даних перешкод. Після цього відповідач надала можливість батьку продовжувати спілкуватися з сином за допомогою відеозв`язку. Однак, на той час позивач вже мав намір та придбав квитки до Королівства Швеції, щоб розпочати вирішувати питання щодо усунення перешкод з сином на місці. Позивач прибув на територію Королівства Швеції у червні 2023 року та почав оформлювати документи, які надавали право на законне перебування на території Королівства, йому було надано житло в безпосередній близькості від місця проживання сина. Наступні два місяці перебування на території Королівства Швеції позивач мав можливість спілкуватися з дитиною, проводив разом багато часу. Під час даних зустрічей купував подарунки, одяг та солодощі, однак усі спроби завершувалися супротивом зі сторони матері, яка обмежувала зустріч дитини з батьком. Більш того, з боку матері вбачається постійний наклеп на батька, яким вона намагалася відвернути прихильність сина до позивача та залякувала сина батьком. Коли відповідач побачила прихильність сина до позивача, вона почала погрожувати, що буде переховувати дитину та позбавляти батька усілякої інформації щодо місцезнаходження її та дитини. Як наслідок, позивач, щоб уникнути зайвої психологічної травми дитини, що перекликається з труднощами дитини до адаптації в іншій країні, прийняв рішення покинути безпечне місце перебування та повернутися до країни, де на теперішній час продовжується військова агресія з боку рф. Після повернення до України, позивач мав деякий час можливість продовжувати спілкуватися з сином.

Однак, з січня 2024 року відповідач, усвідомлюючи, що позивач не дасть згоди на оформлення документів на постійне перебування дитини у Королівстві Швеції та внесення даних дитини до реєстрів Королівства Швеції, знову обрала тактику цькування позивача перед сином та утворення негативного образу батька в очах сина, що мало позитивні для неї наслідки.

На теперішній час відповідач повністю обмежила можливість спілкування дитини з батьком, мотивуючи відсутністю дитини вдома, небажанням спілкуватися з батьком та інше.

Відповідач ігнорує будь-яку вимогу позивача щодо надання інформації відносно спільної дитини: про місця, адреси, назви та контакти, графік навчання та/або відвідування дитиною школи, навчальних закладів, гуртків, секцій тощо, а також про факт і причини зміни чи припинення відвідування таких закладів, гуртків, секцій, про факти захворювання і заплановані/ургентні медичні втручання та лікування дитини. Відповідач не надає документ, що підтверджує право законного перебування дитини на території Королівства Швеції.

Ухвалою Балаклійського районного суду Харківської області від 07.08.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

22.08.2024 до суду надійшли пояснення представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Савинської селищної військової адміністрації Ізюмського району Харківської області, у яких вважали за доцільне задовільнити вимоги позивача щодо усунення перешкод у спілкування і вихованні дитини. Надали висновок органу опіки та піклування (а.с. 4142, 44-45).

15.10.2024 від представника відповідачки адвоката Тарусіної Я.М. надійшло клопотання про звернення із судовим дорученням про надання правової допомоги до компетентних органів опіки та піклування Королівства Швеції для надання останніми висновку органу опіки та піклування Королевства Швеція щодо визначення способів участі у вихованні дитини батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

29.10.2024 представником відповідачки адвокатом Тарусіною Я.М. подано відзив на позовну заяву, у якому просила закрити провадження у справі на підставі п. 2 ч.1 ст. 255 ЦПК України та зазначила, що сторона Відповідача заперечує та не визнає доводи даної позовної заяви у зв`язку із тим, що Відповідачкою ніколи не обмежувалися права Позивача, як батька щодо часу, кількості, якості та можливості спілкування із дитиною. Обставини та міркування Позивача стосовно перешкод у спілкуванні із дитиною є вигадками з його боку, які не обгрунтовані ніякими фактичними доказами, дане бачення ситуації, яка склалася, є лише суб`єктивною думкою Позивача, його особистим сприйняттям ситуації, яке є відмінним від думки Відповідачки з цього приводу та від фактичних обставин справи.

Відповідачка дійсно разом із малолітнім сином у лютому 2023 року через продовження збройної агресії рф проти України та через побоювання Відповідачки за своє життя та життя і здоров`я своєї дитини, була змушена виїхати за межі України до Королівства Швеції, де на даний час і знаходиться під тимчасовим захистом. На момент виїзду з України до Королевства Швеції відносини між відповідачкою та позивачем вже були дуже напруженими через постійні сварки та непорозуміння до війни. Відповідачка разом із дитиною час від часу проживала у своїх батьків за місцем своєї реєстрації. Через постійні погрози та застосування фізичного насильства з боку Позивача по відношенню до Відповідачки, остання боялась піти від нього і жила в постійному страху за своє життя, тому виїзд за кордон для неї слугував також шансом почати нове безпечне життя.

Стосовно того, що Позивач вказує в позовній заяві, що Відповідачка "повідомила про бажання залишитись разом з дитиною на території Королевства Швеції на постійне місце проживання та не повертати сина на територію України після завершення військового стану", то дане твердження є відвертою неправдою та вигадкою Позивача. Відповідачка має намір залишатись із дитиною у безпечному середовищі стільки часу, скільки буде тривати війна в Україні. На жаль вона не може впливати на це та , як більшості українців, їй не відома інформація стосовно строків тривалості військових дій в Україні.

Відповідачка ніколи не обмежувала та не мала на меті обмежувати будь-яке спілкування дитини із батьком. Відповідачка зазначає, що дитина має власний планшет із власним номером телефону, на який встановлені месенджери типу Viber та Telegram. Позивачу достовірно відомі місце проживання та адреса Відповідачки та дитини.

Також зазначила, що Позивач не належним чином виконує свої батьківські обов`язки, в добровільному порядку Позивач не систематично та не регулярно надсилав аліменти на утримання дитини, а робив це так, як зручно та комфортно йому, суми також визначав сам. Тому Відповідачка змушена була звернутися до виконавчої служби для примусового виконання судового наказу про стягнення аліментів.

В червні 2024 року соціальною службою м. Тібро було проведено розслідування інциденту приїзду Позивача до школи дитини та за словами очевидців намагання викрасти дитину, результат розслідування був висланий Відповідачу на електронну пошту, який долучила до матеріалів справи разом із офіційним перекладом на українську мову.

Вважає, що позовна заява має штучний характер, бо в даних правовідносинах відсутній спір про право, що тягне за собою відсутність предмету позову. Не існує будь-яких перешкод у спілкуванні і вихованні дитини, які б були створені за ініціативою Відповідачки. На разі єдині перешкоди у спілкуванні та вихованні, які існують в стосунках батька і сина, це перешкоди пов`язані із проживанням дитини в іншій країні (а.с. 113-116).

Ухвалою Балаклійського районного суду Харківської області від 29.10.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Балаклійського районного суду Харківської області від 29.10.2024 у задоволенні клопотання представника відповідачки ОСОБА_2 - адвоката Тарусіної Яни Миколаївни про звернення із судовими дорученням про надання правової допомоги до компетентних органів опіки та піклування Королівства Швеції для надання висновку щодо визначення способів участі у вихованні дитини батьком ОСОБА_1 відмовлено.

04.11.2024 позивачем подано відповідь на відзив, у якій просив задовільнити позов у повному обсязі та вказав, що вважає відзив на позовну заяву наданий представником відповідача використаний нею як спосіб захисту, але він не спростовує тих обставин та фактів, що зазначені в позовній заяві. При цьому доводи викладені у відзиві не підтверджуються належними та допустимими доказами, а навпаки викладені обставини є хибними та такими, щоб завести в оману суд (а.с. 150-154).

Позивач та представник позивача у судовому засіданні позов підтримали та наполягали на його задоволенні з підстав, викладених у позові.

Представник позивача не підтримав по зовні вимоги щодо зобов`язання відповідачки надавати позивачу інформацію в наступний спосіб: негайно повідомляти батька про факти захворювання і заплановані/ургентні медичні втручання та лікування дитини; негайно повідомляти батька про зміну місця проживання, повідомляти адресу та умови проживання сина за кордоном з наданням відповідних підтверджуючих документів; завчасно (не пізніше, ніж за три дні) повідомляти батька про виїзд сина (мету, причини та напрям) за межі населеного пункту, країни, де наразі проживає син з матір`ю; надати батькові інформацію про місця, адреси, назви та контакти, графік та інформацію щодо навчання та/або відвідування дитиною школи, навчальних закладів, гуртків, секцій тощо, а також негайно (не пізніше, ніж протягом трьох днів з дня виникнення факту) повідомляти батька дитини про факт і причини зміни чи припинення відвідування таких закладів, гуртків, секцій; подавати в будь-які установи та організації на території України та поза її межами будь-які документи, що стосуються життя, розвитку, навчання та медичного догляду дитини за попереднім узгодженням та письмовим погодженням позивача.

Відповідачка та її представник у судовому засіданні позов не визнали, з підстав визначених у відзиві на позовну заяву. Відповідачка зазначила, що позивач повідомляв їй декілька разів про те, що він не бажає брати участь у вихованні дитини. Вона не налаштовує дитину проти батька, не заперечує, щоб позивач проводив час із дитиною. Намагалася налагодити відносини з позивачем, спонукала його нормально спілкуватися із сином, але він поводить себе неадекватно.

Представник третьої особи у судовому засіданні позов підтримала, просила врахувати висновок органу опіки та піклування Савинської селищної ради.

Заслухавши позивача, його представника, відповідачку та її представника, дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження, серії НОМЕР_1 , батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 16).

Судовим наказом Дзержинського районного суду м. Харкова від 26.06.2023 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів його доходів (заробітку), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 23.06.2023 та до досягнення дитиною повноліття (а.с. 17).

Позивач ОСОБА_1 працює в АТ «Харківобленерго» з 29.12.2020 на посаді уповноваженого з антикорупційної діяльності, що підтверджується довідкою № 24-1121 від 15.07.2024 (а.с. 19).

Виконавчим комітетом Савинської селищної ради Ізюмського району Харківської області 22.08.2024 складено висновок органу опіки та піклування щодо доцільності задоволення позовних вимог.

З вказаного висновку вбачається, що членами комісії, яка була створена для встановлення факту проживання (не проживання) ОСОБА_2 , було засвідчено факт того, що за місцем реєстрації відповідачка не проживає і за свідченням сусідів не проживає вже більше 10 років. З позивачем ОСОБА_1 проведена телефонна розмова начальником Служби у справах дітей, в якій він повідомив, що на теперішній час не має можливості бачитися та спілкуватися з сином в форматі онлайн через перешкоджання матері дитини, які знаходяться в Королівстві Швеція через збройну агресію російської федерації проти України. Вбачаються поодинокі розмови по телефону, під час яких він стикається з віддаленням дитини від нього. Відповідач перешкоджає зустрічам з дитиною, обмежує спілкування шляхом теле- та відеозв`язку, за весь період перебування у Королевстві Швеції жодного разу не привезла сина на безпечну зону України для побачення та спілкування з батьком та своїм дідусем. З мамою дитини поспілкуватися не вдалося, на телефонні дзвінки не відповідає, в соціальних мережах на даний час не присутня.

Члени органу опіки та піклування Савинської селищної ради Ізюмського району Харківської області, розглянувши дане питання на засіданні, прийняли рішення, що обмеження в спілкуванні з батьком негативно впливає на дитину. Відповідач по справі ставить ціллю дискредитувати поведінку батька в очах малолітнього сина, що в свою чергу призвело до ігнорування дзвінків батька та будь-якого іншого спілкування.

На теперішній час поведінка відповідача негативно позначається на вихованні дитини, яка не має повноцінного спілкування з батьком, вбачається провокування дитини до негативної поведінки до батька, який проживає окремо, у неї сформується негативне, викривлене ставлення до іншого з батьків, як особи; негативне ставлення до інших членів родини іншого з батьків, тощо, що відповідно не може не впливати негативно на розвиток та формування дитини як особистості.

З наведеного вбачається, що між сторонами у справі наявні неприязні, конфліктні відносини, різні бачення ситуації, що склалася з приводу участі батька у вихованні дитини та подальшої долі дитини, який перебуває на території України і не має можливості регулярно відвідувати дитину у Королівстві Швеції за адресою тимчасового перебування дитини з матір`ю. А отже мати, в ситуації, що склалася, чинить перешкоди батькові у спілкуванні та участі у вихованні дитини, позбавляючи його можливості вільного та доступного й допустимого на теперішній час способу спілкування з сином та позбавляє доступу до будь-якої інформації, що стосується сина.

Враховуючи вище зазначене, члени органу опіки і піклування Савинської селищної ради Ізюмського району Харківської області вважають доцільним рекомендувати задовольнити позов батька (а.с. 44-45).

Виходячи з положень ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Проживання батьків окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

У відповідності до ст. 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Виходячи з положень ст. 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо),місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Частиною 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Статтею 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Статтею 18 Конвенції про права дитини, визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Так, звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилався на те, що відповідач чинить йому перешкоди у спілкуванні з дитиною, перешкоджає повноцінно приймати участь у його вихованні, чим порушує його права як батька.

Згідно ч. 3 ст. 12, ч. 1, 5 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом установлено, що заявляючи вимоги про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином позивачем не надано суду доказів на підтвердження факту вчинення відповідачкою перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні. Між тим, суд приходить до висновку, що фактично спір виник у зв`язку з неможливістю сторін досягти домовленостей щодо порядку спілкування позивача з дитиною.

Однак суд вважає, що батько дитини має право на спілкування з нею, але це не повинно заважати нормальному розвитку дитини.

В червні 2024 року соціальною службою м. Тібро Королівства Швеції було проведено розслідування інциденту приїзду Позивача ОСОБА_1 до школи дитини та за словами очевидців намагання викрасти дитину. Зі змісту висновку вбачається, що між батьками дитини існує конфліктна ситуація, в яку втягнута і дитина. Для унеможливлення негативного впливу батька на сина під час спілкування, суд вважає за доцільне присутність матері при їхніх контактах.

Отже, на підставі вищевикладеного, вбачаються підстави для визначення судом способу спілкування батька із сином, дотримуючись розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.

Так, з метою збереження рівності прав батьків та забезпечення інтересів дитини, суд вважає, що спілкування батька з дитиною має бути визначене не суцільно, а з певною періодичністю та саме такий графік не буде суперечити інтересам дитини, не перешкоджатиме її нормальному розвитку і відповідатиме обсягу обов`язків та прав батька щодо сина.

Відтак, до запропонованого позивачем порядку, необхідно внести окремі уточнення щодо спілкування позивача із сином, а саме за участі матері ОСОБА_2 .

Суд зауважує, що право батька на спілкування з дитиною є його незаперечним правом, а спілкування дитини з батьком відповідає його інтересам. Між тим з батьків, хто проживає окремо і дитиною має існувати постійний, систематичний контакт. Таке спілкування буде сприяти повноцінному вихованню дитини, її розвитку, оскільки спілкування дітей з батьками служить задоволенню життєво важливих потреб дитини. Крім того, дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Діти мають рости під опікою і відповідальністю обох батьків, а тому участь позивача у вихованні дитини, спілкуванні між ними не лише забезпечить виконання батьківських прав позивача, а буде відповідати інтересам дитини.

Водночас суд зазначає, що не підлягають задоволенню вимоги позивача в частині, що «після закінчення воєнного стану визначити наступні способи участі його у вихованні та спілкуванні з сином - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : щопонеділка, щосереди та щоп`ятниці кожного місяця з 17:00 год. до 20:00 год. з урахуванням графіку дитини, а також перший, третій та п`ятий тиждень вихідні (субота, неділя) кожного місяця з 09:00 год. суботи до 18:00 год. неділі з урахуванням графіку дитини за місцем реєстрації або проживання позивача за відсутності матері дитини; половину строку канікулярного періоду навчання (літо, осінь, зима, весна) та святкові дні родини позивача (день народження позивача та його батька) за місцем реєстрації або проживання позивача за відсутності матері дитини», оскільки суд вважає їх передчасними, у зв`язку із неможливістю встановлення конкретних обставин, які будуть існувати після закінчення воєнного стану.

Щодо вимоги позивача покладання обов`язку на матір дитини надавати позивачу інформацію про сина суд зазначає наступне.

В судовому засіданні встановлено та не заперечуються сторонами, що батько дитини цілком обізнаний про місце та умови проживання дитини, навчальний заклад та гуртки, які він відвідує. Заявляючи таку вимогу, ОСОБА_1 не обґрунтовує її, в судовому засіданні не підтримує її, а тому не вбачається підстав для її задоволення.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову та вважає, що визначений судом спосіб участі у вихованні та спілкуванні дитини з батьком у формі встановлення порядку спілкування відповідатиме інтересам дитини, сприятиме уникненню між сторонами конфліктів, забезпечить спокійний психологічний розвиток та зростання дитини, створить умови для виконання батьком, який проживає окремо, обов`язку на виховання дитини та здійснення його права на особисте спілкування із сином, відповідатиме вимогам чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини та саме такий спосіб участі батька у вихованні дитини та спілкуванні з нею у повній мірі відповідатиме інтересам як батьків, так і дитини, а також буде достатнім для забезпечення участі батька у процесі вихованні дитини.

Окрім того, суд зауважує, що дане рішення не є перешкодою в подальшому визначити участь у вихованні дитини у інший спосіб, враховуючи її вік, а також, якщо зростання прихильності дитини до батька та належне виконання останнім своїх батьківських обов`язків обумовить це. До того ж дане рішення не є перешкодою визначення батьками в добровільному порядку додаткових днів для побачень позивача з дитиною.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд на підставі ст.141 ЦПК України розподіляє їх пропорційно до задоволених вимог.

Крім того, представник позивача у позові та представник відповідача у відзиві просили стягнути витрати на правову допомогу, зазначили орієнтовну суму витрат на правничу допомогу, але докази щодо витрат на правову допомогу не надали.

Статтею 246 ЦПК України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відтак, суд вважає за необхідне призначити судове засідання для вирішення питання розподілу судових витрат за клопотанням представників сторін.

Суд зазначає, що у разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заяви залишаються без розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 4, 5, 10-13, 19, 23, 76-82, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Савинської селищної військової адміністрації Ізюмського району Харківської області, про усунення перешкод у спілкуванні і вихованні дитини та визначення способу участі одного із батьків у вихованні дитини задовольнити частково.

Встановити порядок участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкування з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначивши наступне:

- за допомогою відеозв`язку кожного вівторка, четверга та суботи з 18.00 год до 21.00 год протягом однієї години, з урахуванням режиму дня дитини та стану її здоров`я за участі матері ОСОБА_2 ;

- під час перебування дитини та ОСОБА_1 на території Королівства Швеція - необмежений час, з урахуванням режиму дня дитини за участі матері ОСОБА_2 .

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Встановити представникам сторін строк для подання доказів щодо розміру понесених ними судових витрат на професійну правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_3 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову: Савинська селищна військова адміністрація Ізюмського району Харківської області, місце знаходження: 64270, смт Савинці Ізюмського району Харківської області, вул. Соборна, 49.

Повний текст рішення складено 30 грудня 2024 року.

Суддя В.М. Тімонова