Рішення

від 18.12.2024 по справі 636/5685/24

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 636/5685/24 Провадження 2/636/2106/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.2024 місто Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого судді Буніна Є.О.,

за участю секретаря судового засідання Бруславської В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чугуєві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Дінеро», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Пашков Юрій Дмитрович, про визнання виконавчого напису приватного нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,-

встановив:

До суду надійшов позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Дінеро», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Пашков Юрій Дмитрович, про визнання виконавчого напису приватного нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, стягнення витрат на правову допомогу та витрат по сплаті судового збору.

Позовні вимоги позивач мотивує тим, що вказаний виконавчий напис виконано з порушенням вимог законодавства, а саме: сума вимог не є безспірною, відповідачем не надано повідомлення про відступлення прав вимоги, а також не був повідомлений належним чином про заміну кредитора, відповідачем не надано нотаріусу документи згідно Переліку, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку. Згідно Переліку виконавчий напис вчиняється на підставі оригіналу нотаріально посвідченої угоди, документу, що встановлює прострочення виконання. Кредитний договір, на підставі якого вчинено виконавчий напис, було вчинено у простій письмовій формі і не засвідчено нотаріусом. У зв`язку з чим вказаний виконавчий напис необхідно визнати таким, що не підлягає виконанню.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про дату, час і розгляд справи повідомлялися належним чином, причини неявки до суду не повідомили.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокатЯресько Т.В. надав заяву, в якій просив розгляд справи проводити за його відсутності та за відсутності позивача, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити, не заперечував проти винесення заочного рішення.

Представник відповідача ТОВ «Дінеро»,треті особи:приватний нотаріусКиївського міськогонотаріального округуБригіда В.О.,приватний виконавецьПашков Ю.Д. до суду не з`явилися, про місце та час судового засідання були повідомлені своєчасно та належним чином, відзив та пояснення на позов не надавали, заяв про відкладення розгляду справи або розгляд справи за їх відсутності до суду не надходило.

Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними доказами.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

23 вересня 2021 приватним нотаріусом Київського міськогонотаріального округуБригідою В.О. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 30609, згідно якого з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь ТОВ «Дінеро» заборгованість у сумі 21199,00 гривень.

На підставі вказаного напису приватним виконавцем Попляком В.В. постановою від 12.11.2021 відкрито виконавче провадження № 67504196 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Дінеро» заборгованість у сумі 21199,00 гривень.

В подальшому приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Пашковим Юрієм Дмитровичем прийнято виконавче провадження № 67504196.

Згідно зі ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 87-88 Закону України «Про нотаріат» (у діючій на день учинення виконавчого напису редакції), для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

На виконання ч. 2 ст. 87 Закону, постановою КМУ № 1172 від 29 червня 1999 року затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів (далі Перелік).

З огляду на викладене, учинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, передбачених відповідним переліком, які підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Такі вимоги законодавства встановлені, зокрема, для запобігання зловживань з боку кредитора, який не зазначає всіх обставин при зверненні до нотаріуса.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.03.2015 в справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017, визнано частково незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», а саме в частинах:

п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів "заставлене майно" доповнити словами "(крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку)»;

доповнити розділ пунктом 1-1 такого змісту:

«1-1. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання.

Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу»,

п. 2 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів:

«Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту:

«Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин

2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Таким чином, суд установив, що виконавчий напис учинений з порушенням ст.ст. 87, 88 Закону та Переліку, оскільки на день його вчинення Договір згідно з діючим законодавством не входив до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, який є вичерпним, а тому вчинення виконавчого напису на заборгованість позивача, яка нарахована за договором, є незаконним.

Крім того, на думку суду, навіть у разі наявності правових підстав у відповідності до п. 2 Переліку документів, за яких стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених постановою КМУ № 1172 від 29.06.1999 для вчинення виконавчого напису нотаріуса, неможливість вчинення виконавчого напису щодо заборгованості, визначеної у відповідності до виконавчого напису, була обумовлена й іншими обставинами, наведеними нижче.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного суду України від 05.06.2017 у справі № 6-887цс17, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачам документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів; для правильного застосування положень ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Безспірність документу, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов`язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість вважається безспірною.

З наданих суду документів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, приймаючи до уваги той факт, що не встановлено судом факт отримання позивачем повідомлення вимоги про наявність такої заборгованості, яка була надана нотаріусу для вчинення нотаріального напису. Відповідачем не подано до суду належних та достовірних доказів щодо спростування доводів позивача.

Отже, на думку суду, у даному випадку, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України«Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Суд приймає до уваги, що на підставі постанови ВП ВС від 20.06.2018 по справі № 826/20084, вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності надання йому особою, яка звертається із відповідною заявою про вчинення виконавчого напису, необхідних оригіналів нотаріальних договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такий висновок відповідає, зокрема, правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі № 6-887цс17.

В даному випадку нотаріус при вчиненні спірного напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом.

Отже, незважаючи на відсутність оригіналу нотаріально посвідченого договору та те, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року були скасовані зміни до Переліку № 1172 в частині вчинення виконавчого напису на кредитному договорі, приватним нотаріусом було вчинено виконавчий напис на підставі кредитного договору, який не є нотаріально посвідченим договором, або договором, забезпеченим іпотекою.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що оспорюваний виконавчий напис нотаріусом було вчинено з порушенням чинного законодавства, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 1212ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

У зв`язку з порушенням норм законодавства при вчиненні Виконавчого напису останній не підлягає виконанню, а тому набуті грошові кошти на підставі такого правочину підлягають поверненню.

Суд установив, що відповідач безпідставно отримав грошові кошти в розмірі 3689,44 гривень під час здійснення виконавчих дій у Виконавчому провадженні, а тому вказана сума підлягає поверненню позивачеві.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу позивача у сумі 10000,00 гривень, суд зазначає наступне.

За приписами ст. 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

На підставі ст. 1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Судові витрати на правничу допомогу це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов`язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.

Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони.

На підставі ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження витрат на правову допомогу надано: договір про надання правової допомоги № 24027 від 09.02.2024, укладений між адвокатом Яресько Т.В. та ОСОБА_1 , додаток № 1 договір про надання правової допомоги № 24027 від 09.02.2024, згідно якого вартість послуг адвоката складає 10000,00 гривень, акт приймання передачі послуг № 1 від 12.02.2024, розрахункова квитанція № 12/02/24 про отримання гонорару до договору № 24027 від 09.02.2024.

З урахуванням викладеного, враховуючи складність даної категорії справи, беручи до уваги клопотання відповідача, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог у цій частині, і вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу в розмірі 3500,00 гривень.

Відповідно доч.ч.1,2,8ст.141ЦПК України судовийзбір покладаєтьсяна сторонипропорційно розмірузадоволених позовнихвимог. Іншісудові витрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються: уразі задоволенняпозову на відповідача; уразі відмовив позові напозивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Крім того позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2422,40 гривень (копія квитанції від 12.02.2024), який підлягає стягненню на користь позивача з відповідача.

Згідно ч. 7 ст. 158 КК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Керуючись ст.ст. 258-259, 263-265, 268, 272-273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Дінеро», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Пашков Юрій Дмитрович, про визнання виконавчого напису приватного нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, задовольнити частково.

Виконавчий напис, вчинений 23 вересня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем реєстровий № 30609, про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь товариства зобмеженою відповідальністю«Дінеро» заборгованості у розмірі 21199,00 гривень, визнати таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Дінеро» (код ЄДРПОУ 41350844) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , витрати на правничу допомогу у розмірі 3500,00 (три тисячі п`ятсот) гривень безпідставно набуті кошти у розмірі 3689,44 (три тисячі шістсот вісімдесят дев`ять) гривень 44 (сорок чотири) копійки, та судовий збір у розмірі 3028,00 (три тисячі двадцять вісім) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 (двадцяти) днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. Заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 (тридцяти) днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя