Ухвала

від 26.12.2024 по справі 203/1589/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/3693/24 Справа № 203/1589/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

Головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_8

представника потерпілого адоката ОСОБА_9

обвинуваченого ОСОБА_10

захисника ОСОБА_11

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені Дніпровського апеляційного суду кримінальне провадження №12024041030000263від 19.01.2024за апеляційними скаргами прокурора Центральної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_12 , з наступними змінами, та представника потерпілого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 на вирок Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 жовтня 2024 року, яким:

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Дніпропетровська, громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -

визнано винним та засуджено за ч.1 ст.115 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років.

Строк відбуття покарання ОСОБА_10 ухвалено відраховувати з 19.01.2024.

Долю речових доказів та процесуальних витрат вирішено відповідно до положень ст.ст.100, 124 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК), -

В С Т А Н О В И Л А :

Оскаржуваним вироком ОСОБА_10 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення за наступних обставин.

18.01.2024 після 22 години 00 хвилин ОСОБА_10 , знаходячись у своїй квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , розпивав спиртні напої разом зі знайомим йому ОСОБА_13 . В ході розпиття спиртних напоїв між ОСОБА_10 та ОСОБА_13 виник конфлікт, в ході якого у ОСОБА_10 виник умисел, спрямований на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_13 , реалізовуючи який, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, бажаючи заподіяти смерть ОСОБА_13 , невстановленим предметом, який має колюче-ріжучі властивості, наніс останньому не менше семи ударів вказаним предметом в область голови, не менше п`ятнадцяти ударів невстановленим тупим предметом в область голови, не менше дванадцяти ударів тупим предметом в область тулуба, не менше десяти ударів в область кінцівок, та не менше п`яти ударів в область спини та сідниць також наніс за допомогою тупого предмету, після чого невстановленим предметом стиснув органи шиї останнього. Довівши свій злочинний умисел до кінця, ОСОБА_10 з місця вчинення кримінального правопорушення зник.

Згідно висновку експерта № 162не/100 від 20.02.2024, при експертизі трупа ОСОБА_13 виявлені тілесні ушкодження: одна прижиттєва незамкнена странгуляційна борозна з ознаками локального тривалого стиснення шкіри, крововиливів в товщу м`яких тканин шиї, відповідно борозні, повного перелому лівого великого рогу під`язичної кістки та гострою емфіземою легень з дрібновогнищевим набряком легень подекуди з домішкою еритроцитів у набряковій рідині. Одна забита рана на голові в потиличній ділянці праворуч. Десять синців на голові та кінцівках. П`ятнадцять саден на голові. Три рвані рани на верхній повіці та брові ліворуч. Сім різаних ран на голові. Два крововиливи в товщі м`яких тканин голови з дистрофічними змінами м`язових волокон, дрібносередковим набряком. Один крововилив під тверду мозкову оболонку з домішкою серед еритроцитів поодиноких лейкоцитів. Один крововилив під м`яку мозкову оболонку. Чотири крововиливи в товщу м`яких тканин грудної клітини зі скупченням великої кількості кістковомозкових клітин, проявами артеріоспазму. Дванадцять повних закритих поперечних переломів ребер. П`ять крововиливів в товщу м`яких тканин спини та сідниць.

Смерть ОСОБА_13 настала від механічної асфіксії внаслідок стиснення органів шиї зашморгом,за 1-1,5 доби до експертизи трупа, а саме 19.01.2024. Смерть настала за адресою: АДРЕСА_1 .

Умисні дії обвинуваченого ОСОБА_10 кваліфіковані за ч.1 ст. 115 КК, як умисне вбивство, тобто протиправне заподіяння смерті іншій людині.

В зміненій апеляційній скарзі прокурор порушує питання про скасування вироку суду з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що судове рішення у формі вироку повинно відповідати вимогам статей 368, 374 КПК.

Згідно з вимогами ст. 374 КПК, формулювання обвинувачення, визнано судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Докази, якими обґрунтовується вирок, повинні бути конкретними за змістом.

Таким чином, як зазначає апелянт, суд має проаналізувати фактичні дані, що містяться у показаннях свідків, потерпілих, обвинуваченого, висновках експертів та в інших джерелах доказів, які стверджують чи спростовують обвинувачення. Суд не вправі обмежуватися лише зазначенням прізвищ свідків, потерпілих або назви проведеної експертизи тощо. З названих джерел необхідно навести фактичні дані, які стосуються обставини, що доказується. У цій частині вироку суд наводить статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений, а також докази на підтвердження встановлених судом обставин та мотиви неврахування окремих доказів.

Натомість, як зауважує прокурор, з оскаржуваного вироку убачається, що суд першої інстнації вказаних вимог закону не дотримався, оскільки, дійшовши висновку про доведеність винуватості ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 115 КК, в мотивувальній частині вироку лише перерахував докази, не розкривши їх суть та не надавши їм належної оцінки.

За цих умов вважати, що висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_10 відповідають встановленим фактичним обставинам вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення неможливо.

Враховуючи викладене прокурор просить вирок Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 21.10.2024 щодо ОСОБА_10 за ч.1 ст.115 КК скасувати та призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції.

В своїй апеляційній скарзі представник потерпілого ОСОБА_8 -адвокат ОСОБА_9 вказує на допущене судом першої інстанції істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що свідчить про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що потягло невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості.

Вказує, що при призначенні обвинуваченому ОСОБА_10 покарання, судом першої інстанції не в повній мірі враховано ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, особу обвинуваченого та його поведінку після вчинення злочину.

На думку апелянта суд у вироку формально послався на ступінь тяжкості злочину та дані про особу обвинуваченого, проте фактично їх не врахував, оскільки вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 115 КК відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, невиправним наслідком якого настала смерть людини; останній холоднокровно наніс у загальній сукупності 57 ударів невстановленим предметом в область життєво важливих органів вбитого ОСОБА_13 , після чого невстановленим предметом стиснув органи шиї ОСОБА_13 , що стало підставою для настання його смерті, у зв`язку з чим призначення покарання у виді 8 років позбавлення волі є явно несправедливим внаслідок м`якості, так як воно наближене до мінімального строку, передбаченого санкцією зазначеної статті.

Характер умисних дій обвинуваченого, послідовність і інтенсивність їх вчинення, кількість нанесених тілесних ушкоджень, об`єктивно свідчать, що він усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачав їх суспільно небезпечні наслідки та бажав їх настання, діяв зухвало, нехтуючи загальнолюдськими цінностями, свідчить про те, що обвинувачений ОСОБА_10 мав прямий умисел на позбавлення життя.

Зазначені обставини на думку представника потерпілого свідчать про підвищену суспільну небезпечність обвинуваченого ОСОБА_10 та скоєного ним кримінального правопорушення, що унеможливлює виправлення останнього протягом визначено судом строку покарання. Виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_10 можливе лише в умовах тривалої ізоляції від суспільства, з призначенням йому більш тривалого строку позбавлення волі.

Вказує, що у мотивувальній частині вироку суд першої інстанції не зазначив, які саме обставини справи вказують на наявність такої пом`якшуючої обставини як «щире каяття» та у чому саме воно полягає, що свідчить про те, що таку обставину визнано безпідставно, оскільки у матеріалах провадження відсутні дані на підтвердження вчинення ОСОБА_10 активних дій на спокутування провини перед потерпілим ОСОБА_8 , який є рідним братом загиблого ОСОБА_13 .

Також просить врахувати поведінку обвинуваченого після вчиненого кримінального правопорушення, який залишив місце події, до затримання про події вчинення злочину правоохоронні органи не повідомляв, матеріальної та моральної шкоди потеплілим не відшкодував. Після смерті рідного брата, ОСОБА_8 знаходиться в стані сильного стресу, депресії, горе сильно вплинуло та погіршило стан його здоров`я. ОСОБА_10 не виявив ознак щирого каяття та повного визнання вини як такого, що могло бути визнане судом як пом`якшувача покарання обставина, вибачення у ОСОБА_8 та ОСОБА_7 не попросив, надавши покази на виправдання своїх дій через суперечку із загиблим ОСОБА_13 .

Відсутність до ОСОБА_10 цивільного позову не свідчить про відсутність заподіяння потерпілому матеріальної та моральної шкоди, оскільки останній не має намір збагачуватись за рахунок обвинуваченого, проте останній не проявив в даному питанні жодної ініціативи та бажання взяти участь у якихось витратах, зокрема на поховання ОСОБА_13 .

Враховуючи викладене, представник потерпілого просить вирок Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 21.10.2024 щодо ОСОБА_10 скасувати в частині призначення покарання; ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_10 покарання за ч.1 ст. 115 КК у виді 12 років позбавлення волі; виключити з мотивувальної частини вирок обставину, яка пом`якшує покарання обвинуваченого щире каяття. В іншій частині вирок залишити без змін.

На апеляційні скарги прокурора та представника потерпілого захисником обвинуваченого ОСОБА_10 - адвокатом ОСОБА_11 подані заперечення, в яких наводяться аргументи на спростування доводів сторони обвинувачення та потерпілої сторони, захисник просить подані апеляційні скарги залишити без задоволення, а вирок Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 21.10.2024 щодо ОСОБА_10 - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення:

- прокурора, який підтримав вимоги зміненої апеляційної скарги сторони обвинувачення, просив вирок щодо ОСОБА_10 скасувати і призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції; апеляційну скаргу представника потерпілого підтримав частково та вважав, що призначене покарання ОСОБА_10 є занадто м`яке та не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого;

- представника потерпілого ОСОБА_9 , потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які підтримали доводи своєї апеляційної скарги та наполягали на її задоволенні; зі зміненою апеляційною скаргою прокурора погодилися частково, заперечували проти призначення нового судового розгляду;

- обвинуваченого ОСОБА_10 та його захисника ОСОБА_11 , які заперечували проти апеляційних скарг та просили залишити вирок без змін;

перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши поданих доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Згідно з положеннями ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст.370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.

Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року: «Кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».

Зазначені вимоги закону судом першої інстанції не були виконані належним чином.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, органом досудового розслідування ОСОБА_10 було пред`явлено обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК, а саме вчинення умисного вбивства, тобто протиправного заподіяння смерті іншій людині.

Під час судового розгляду, суд першої інстанції допитав обвинуваченого ОСОБА_10 , потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , та свідків ОСОБА_14 і ОСОБА_15 , дослідив надані сторонами кримінального провадження письмові докази та прийшов до висновку про доведеність вини ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованого злочину.

Апеляційний суд зазначає, що згідно ст.91 КПК, у кримінальному провадженні підлягає доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення). Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Судове рішення у формі вироку повинно відповідати вимогам статей 368, 374 КПК України.

Згідно з вимогами ст. 374 КПК, формулювання обвинувачення, визнано судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Докази, якими обґрунтовується вирок, повинні бути конкретними за змістом.

Відповідно до роз`яснень, які містяться у п.п.16, 17 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» №5 від 29 червня 1990 року, при обґрунтуванні висновків суду належить дати аналіз усіх зібраних у справі доказів, тобто всіх фактичних даних, які містяться в показаннях свідків, потерпілих, у висновку експерта та інших джерелах доказів, які стверджують чи спростовують обвинувачення, не обмежуючись лише зазначенням прізвища свідка, потерпілого або назви проведеної експертизи тощо. Висновки суду щодо оцінки доказів належить викласти у вироку в точних і категоричних судженнях, які виключали б сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу.

За змістом цих норм закону суд має викласти у мотивувальній частині обвинувального вироку результати дослідження, аналізу та оцінки доказів у кримінальному провадженні, зазначити джерело доказу, фактичні данні, що стосуються доказуваної обставини, а також зазначити, які обставини даними доказами спростовуються або підтверджуються. Остаточну оцінку доказам суд дає з точки зору їх стосовності, допустимості, достовірності й достатності для вирішення питань, зазначених у ст.368 КПК, а висновки суду щодо оцінки доказів повинні викладені в точних і категоричних судженнях, які б виключали сумніви в їх достовірності.

Право на отримання мотивованого судового рішення є процесуальним елементом права на справедливий суд (ст. 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод).

Як убачається з оскаржуваного вироку, суд першої інстанції наведених вимог закону не дотримався, оскільки дійшовши висновку про доведеність винуватості ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та про правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 115 КК, в мотивувальній частині вироку лише перерахував докази, не розкривши їх суть та не надавши їм належної оцінки, про що слушно зазначає прокурор в апеляційній скарзі.

Недотримання судом процедури судового розгляду призвело до порушення такої засади кримінального провадження, як забезпечення доведеності вини.

З огляду на це, висновок суду про доведеність вини ОСОБА_10 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК, є передчасним та не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки він зроблений без належної перевірки всіх обставин кримінального провадження і оцінки всієї сукупності доказів щодо їх належності, допустимості, достовірності і достатності, що є порушенням вимог ст.ст. 368, 374 КПК.

Зазначені порушення вимог кримінального процесуального закону є істотними, тягнуть за собою повторне дослідження усіх доказів, що не є завданням апеляційного провадження, тому апеляційний суд вважає за необхідне скасувати вирок із призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.409 КПК, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону;

Згідно ч.1 ст.412 КПК, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Проте, відповідно до вимог ч.6 ст.9 КПК, у випадках, коли положення КПК не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч.1 ст.7 КПК. Колегія суддів вважає, що такими загальними засадами кримінального провадження у цьому випадку є верховенство права та законність, дотримання яких не було забезпечено судом під час розгляду кримінального провадження.

З огляду на вказані вище обставини, колегія суддів вважає за необхідне скасувати вирок суду першої інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і призначити новий розгляд в суді першої інстанції, задовольнивши таким чином апеляційну скаргу прокурора та частково задовольнивши апеляційну скаргу представника потерпілого.

Водночас, згідно з положеннями ч.2 ст.415 КПК, призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.

Натомість колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що у разі доведення винуватості ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення у тому ж обсязі висунутого проти нього обвинувачення та кваліфікації за ч.1 ст.115 КК, слід вважати призначене цим вироком покарання у виді 8 років позбавлення волі занадто м`яким, яке не відповідатиме ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого.

При новому судовому розгляді необхідно усунути порушення, зазначені у цій ухвалі, повно та всебічно дослідити обставини, які мають істотне значення для кримінального провадження, усунувши недоліки, вказані в ухвалі суду апеляційної інстанції, перевірити інші доводи апеляційних скарг, дати на них вичерпну відповідь, дотримуючись вимог статей 2, 7, 8, 9, 17 КПК, ст.62 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і в залежності від встановленого постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення.

Підсумовуючи вищенаведене суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що змінена апеляційна скарга прокурора Центральної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_12 підлягає повному задоволенню, апеляційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 слід задовольнити частково, а вирок Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 21 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_10 за ч.1 ст.115 КК - скасувати, з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

Крім того, беручи до уваги усталену практику ЄСПЛ (зокрема, рішення «Едуард Шабалін проти Росії» від 16.10.2014) щодо неприпустимості тримання особи під вартою без судового рішення та у контексті даного кримінального провадження, не вирішуючи наперед питання щодо винуватості чи невинуватості ОСОБА_10 , з метою попередження ризику його переховування від суду, оскільки останній не можуть не усвідомлювати імовірність повторного визнання його вини за висунутим обвинуваченням, а також незаконного впливу на свідків, ураховуючи особливості апеляційного розгляду, передбачені главою 31 КПК та обмежені можливості щодо повноцінного розгляду та вирішення цього питання в межах процедури апеляційного перегляду, апеляційний суд вважає за необхідне залишити ОСОБА_10 під вартою на строк, мінімально необхідний для вирішення вказаного питання судом першої інстанції, який у будь-якому разі не може перевищувати 60 днів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 412, 415 та 418, 419 КПК, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Змінену апеляційну скаргу прокурора Центральної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_12 задовольнити повністю, апеляційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 задовольнити частково.

Вирок Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_10 , обвинуваченого за ч.1 ст. 115 КК - скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 30 діб, але не пізніше проведення підготовчого судового засідання.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили після її оголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

СУДДІ :

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4