ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 грудня 2024 року
м. Харків
справа № 639/7029/23
провадження № 22-ц/818/3558/24
Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Тичкової О.Ю.,
суддів колегії ПилипчукН.П.,Мальованого Ю.М.
сторони справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «АН «Рестріелт»
відповідач - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду в м.Харків апеляційну скаргу Костирі Геннадія Анатолійовича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «АН «Рестріелт» на ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 20 серпня 2024 року постановлену у складі судді Баркової Н.В.,-
ВСТАНОВИВ:
В листопаді 2023 року ТОВ «Агентство нерухомості «Рестріелт» звернулось до суду з позовом в якому позивач просив стягнути з відповідача суму заборгованості станом на 27.11.2023 у розмірі 44 000,00 грн, судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 147,20 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 9 435,00 грн.
28.03.2024, а також 10.07.2024 на від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Уманця А.І. надійшло клопотання про закриття провадження у вищевказаній цивільній справі у зв`язку з відсутністю предмету спору, оскільки відповідачем ОСОБА_1 повністю погашена заборгованість, на підтвердження чого надана квитанція. В заяві представник відповідача також заперечує проти стягнення з відповідача суми витрат на правову допомогу, а у випадку стягнення таких витрат - просить зменшити їх суму до 500,00 грн.
21.05.2024 від представника позивача ТОВ «Агентство нерухомості «Рестріелт» - адвоката Костиря Г.А. надійшла заява, в якій останній просив суд закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору на підставі п.2 ч.1 ст. 255 ЦПК України, повернути сплачений судовий збір, та стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 9 435,00 грн. на підставі ч.3 ст. 142 ЦПК України.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 20 серпня 2024 року провадження у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство нерухомості «Рестріелт» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості закрито.
Ухвала мотивована тим, що суду надане письмове підтвердження позивача про відсутність предмету спору. В частині витрат на правничу допомогу ухвала мотивована тим, що ч. 3 ст. 142 ЦПК України застосовується як підстава для відшкодування судових витрат лише в разі, коли позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем, а не у разі відсутності предмету спору, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.04.2021 року у справі № 199/9188/16-ц .
Не погодившись з ухвалою суду ТОВ «АН «Рестріелт» подало апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесульного права просило змінити ухвалу в частині, якою встановлено відсутність підстав стягнення з ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу, та постановити в цій частині нове суд рішення, яким задовольнити вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «АН «Рестріелт» витрат на правничу допомогу у розмірі 9435грн.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що надані позивачем та його представником докази, розміру судових витрат, які сторона сплатила та має сплатити у зв?язку з розглядом справ є документально підтвердженими, обгрунтованими та аргументованими, а отже такими, що підлягають покладенню на відповідача. Оскільки відповідач виконав вимоги позивача пілся звернення останнього до суду і відкриття провадження у справі, суд помилково відмовив позивачу у стягненні з відповідача витрат на правову допомогу підлягають
Апеляційна скаргамістить доводилише в частині відмови в стягненні витрат на професійну правничу допомогу, а тому судом апеляційної інстанції в іншій частині ухвала не переглядалась.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
У відповідності до частин 1-5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам ухвала суду першої інстанції відповідає.
Відповідно до ч.3ст. 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1ст. 4 ЦПК України).
Згідно зіст. 5 ЦПК Українисуд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Зі змістустатті 367 ЦПК Українивбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до положеньст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Таким вимогам закону оскаржувана ухвала суду вповній мірі відповідає.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Статтею 255 ЦПК України визначені підстави закриття провадження у справі, зокрема суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо:
- відсутній предмет спору (пункту 2 частини першої);
- позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом (пункт 4 частини першої).
Згідно з частиною другою статті 255 ЦПК України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.
Предметом апеляційного розгляду у даній справі є судове рішення суду першої інстанції у частині, що стосується розподілу витрат на правничу допомогу.
Частина третя статті 142 ЦПК України визначає, щоу разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
З матеріалівсправи убачається,щопісля відкриттяпровадження усправі,ТОВ «АН «Рестріелт» звернулося до суду із заявою про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, мотивуючи її тим, що відповідачем було задоволено позовні вимоги в повному обсязі, у зв`язку з чим зникли підстави з приводу яких ТОВ «АН «Рестріелт» змушене було звернутися до суду за захистом порушеного права, а тому ТОВ «АН «Рестріелт» не має наміру підтримувати заявлені позовні вимоги. Фактичний зміст зазначеної заяви свідчить про відмову позивача від позовуунаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, разом з тим правовою підставою закриття провадження у справіТОВ «АН «Рестріелт» вказала відсутність предмета спору.
Одним із основних принципів цивільного судочинства є диспозитивність, зокрема стаття 13 ЦПК України зобов`язує суд розглядати справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог (відповідно суд касаційної інстанції у межах доводів та вимог касаційної скарги, та перевіряти законність судових рішень лише в межах вимог заявлених у суді першої інстанції), а учаснику справи надає право розпоряджатися своїми правами, у тому числі вчиняти чи не вчиняти ті чи інші процесуальні дії, на власний розсуд.
ТОВ «АН «Рестріелт» не оскаржує в апеляційному порядку ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 20 серпня 2024 року в частині підстав закриття провадження, що свідчить про те, що позивач погодився з його мотивами, зокрема щодо визначеної ним правової підстави закриття провадження у справі відсутність предмета спору.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суди першої інстанції дійшов правильного висновку, що закриття провадження у справі з підстав відсутності предмета спору (пункт 2 частини першої статті 255 ЦПК України не є відповідно до частини третьої статті 142 ЦПК України підставою для стягнення з відповідача на користь позивача понесених ним судових витрат.
Отже, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції.
Оскільки доводи апеляційної скарги не містять підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, яке є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Відповідно достатті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, питання щодо перерозподілу судових витрат відповідно достатті 141 ЦПК УкраїнитаЗакону України «Про судовий збір»не вирішувалося.
Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційній суд
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу Костирі ГеннадіяАнатолійовича,який дієвінтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «АН «Рестріелт» - залишити без задоволення.
Ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 20 серпня 2024 року залишити без змін
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду лише у випадках, передбачених п. 2 ч. 3ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постаногви складено 30 грудня 2024 року.
Головуючий О. Ю.Тичкова
Судді Ю.М.Мальований
Н.П.Пилипчук
Суд | Харківський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 24.12.2024 |
Оприлюднено | 31.12.2024 |
Номер документу | 124139283 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них страхування, з них споживчого кредиту |
Цивільне
Харківський апеляційний суд
Тичкова О. Ю.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні