Рішення

від 19.12.2024 по справі 293/1224/24

ЧЕРНЯХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 293/1224/24

Провадження № 2/293/527/2024

19 грудня 2024 рокуселище Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області у складі:

головуючої судді Проценко Л.Й.

за участю секретаря судового засідання Тишкевич К.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Черняхів у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Високівської сільської ради Житомирського району Житомирської області про визнання права власності на спадкове майно

ВСТАНОВИВ:

І. СУТЬ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ

19.08.2024 представник позивача адвокат Колосінський І.А., який діє в інтересах ОСОБА_1 на підставі ордера на надання правничої (правової) допомоги серії АІ №1521215 від 16.08.2024, через систему «Електронний суд», звернувся до суду з позовною заявою до Високівської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно. За змістом позову просить визнати за ОСОБА_1 право власності на розташовані на території Високівської сільської ради Житомирської області земельні ділянки площею 0,9329 га, кадастровий номер 1825682000:14:000:0043, площею 0,5052 га, кадастровий номер 1825682000:13:00:0079 та площею 0,4497 га кадастровий номер 1825682000:08:000:0172 цільове призначення яких для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_2 .

В обґрунтування позову представник позивача зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_3 . Спадщину після її смерті прийняв син позивач по справі ОСОБА_1 .

Після смерті матері відкрилась спадщина на належне їй мана, до складу якого входить право на земельну частку (пай), яка перебувала у власності КСП ім.1 Травня розміром 2,8 умовних кадастрових гектарів, без визначення меж цієї частки в натурі, згідно сертифікату серії ЖТ №0070450 виданого на підставі розпорядження Черняхівської районної державної адміністрації від 14.01.1997 №6 ОСОБА_4 як члену КСП ім.1 Травня. В Сертифікаті зазначено, що право на земельну частку (пай) розміром 2,8 умовних кадастрових гектарів передано ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом.

Розпорядженням голови Черняхівської районної державної адміністрації від 20.10.2015 №187 за заявою ОСОБА_2 затверджено технічну документацію із землеустрою, щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості загальною площею 1,8878 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель колективної власності реформованого КСП ім..1 Травня на території Високівської сільської ради Черняхівського району Житомирської області.

Представник ОСОБА_1 ОСОБА_6 , яка діє на підставі відповідної довіреності, 30.07.2024 звернулась до приватного нотаріуса Житомирського районного нотаріального округу Житомирської області Котенко І.М. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері спадкоємця ОСОБА_2 на земельні ділянки площею 0,9329га, 0,5052га, 0,4497 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Високівської сільської ради Черняхівського району Житомирської області.

Однак, нотаріус 30.07.2024 винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, у зв`язку з тим, що представник спадкоємця не подала належних документів, що посвідчують право власності спадкодавця на дане майно.

В позасудовому порядку позивач не має можливості скористатись своїм правом на спадкове майно. В зв`язку з цим, представник позивача звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 за захистом його прав та інтересів з позовом про визнання права власності на спадкове майно.

ІІ. ПРОЦЕДУРА та ПОЗИЦІЇ СТОРІН

22.08.2024 суд постановив ухвалу, якою прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження по справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначив на 10:00 год. 30.09.2024. та задовольнив клопотання позивача про витребування доказів (а.с.64).

28.08.2024 приватний нотаріус Житомирського районного нотаріального округу Котенко І.М. подала до суду копії документів із спадкової справи №14/2024 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 (а.с.67-86).

04.09.2024 на електронну адресу суду надійшла заява Високівської сільської ради Житомирського району Житомирської області про розгляд справи за позовом ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно без їх участі. Позовні вимоги визнають в повному обсязі (а.с.87).

30.09.2024 сторони в судове засідання не з`явились. Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності позивача та його відсутності. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с.89).

Суд постановив ухвалу, якою закрив підготовче провадження та призначив цивільну справу до судового розгляду по суті на 10:30 год. 31.10.2024 (а.с.91).

31.10.2024 розгляд справи відкладено за клопотанням представника позивача на 11 год. 30 хв. 21.11.2024 (а.с.95)

21.11.2024 вказана справа не розглядалась у зв`язку з відсутністю енергопостачання (а.с.96)

19.12.2024 сторони в судове засідання не з`явились. Представник позивача через систему «Електронний суд» подав клопотання про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача. Позовні вимоги підтримує та просить задовольнити (а.с.98-100).

У матеріалах справи міститься заява відповідача про розгляд справи у відсутності їх представника. Позовні вимоги визнають (а.с.87).

У відповідності до частини другої статті 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

В силу ч.8 ст.178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ та ДОКАЗИ НА ЇХ ПІДТВЕРДЖЕННЯ

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження (повторно) серії НОМЕР_1 від 14.02.2024 ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 . Його батьками є ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (а.с.47).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 05.05.2015 (а.с.43).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 10.10.2005 виданого нотаріусом Черняхівської державної нотаріальної контори Пилипчуком В.І. спадкоємцем цілої частки майна ОСОБА_4 є його дружина ОСОБА_3 . Спадкове майно, на яке видане це свідоцтво складається з права власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) КСП ім.1 Травня, що належав померлому на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай члена КПС (майновий сертифікат) серії ЖИ-6 №264599; та грошових вкладів з належними відсотками та всіма видами компенсації, що зберігаються в філії с.Високе Черняхівського відділення ощадного банку №2965/05 на рахунку № НОМЕР_3 . Дане свідоцтво зареєстровано в реєстрі за №1432 (а.с.44).

Відповідно докопії сертифікатуна правона земельнучастку (пай)серії ЖТ№0070450від 30.01.1997виданогочлену колективного сільськогосподарського підприємства КСП ім.1 Травня с.Високе Черняхівського району Житомирської області ОСОБА_4 на підставі розпорядження Черняхівської районної державної адміністрації від 14.01.1997 №6 розміром 2,80 в умовних кадастрових гектарах право власності на земельну частку (пай) передано ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом НАМ 007304 від 12.03.15 (а.с.45-46).

Із копії спадкової справи №14/2024 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , яка розпочата 14.02.2024 вбачається, що ОСОБА_1 прийняв спадщину після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_2 , що підтверджується довідкою Високівської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 13.02.2024 №68 (а.с.77). Крім того в матеріалах спадкової справи міститься копія заповіту ОСОБА_2 від 12.09.2014 посвідченого секретарем Високівської сільської ради Черняхівського району Житомирської області зареєстрованого в реєстрі за №8. Згідно заповіту ОСОБА_2 все належне їй на день смерті майно, де б воно не знаходилось та з чого б не складалось, в тому числі житловий будинок та земельну ділянку, що розташовані в АДРЕСА_1 заповіла своєму синові ОСОБА_1 (а.с.78).

Згідно п.11 розпорядження голови Черняхівської районної державної адміністрації №187 від 20.10.2015 «Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_2 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 » затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_2 загальною площею 1,8878 га, у томі числі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва 0,9329 га, 0,5052 га, 0,4497 га на території Високівської сільської ради діл.№51/240(1), діл.№13/240(2) та діл. АДРЕСА_2 .

Згідно п.12 даного Розпорядження передано у власність ОСОБА_2 земельні ділянки загальною площею 1,8878 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель колективної власності реформованого КСП 1-го Травня на території Високівської сільської ради Черняхівського району Житомирської області (а.с.80-83).

Однак, приватний нотаріус Житомирського районного нотаріального округу Котенко І.М. постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 30.07.2024 вих.№202/14/2024 відмовила спадкоємцю ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті його матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 на земельні ділянки площею 0,9329 га, площею 0,5052 га, площею 0,4497 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Високівської сільської ради Житомирського (попередня назва Черняхівського) району Житомирської області. Причиною відмови є не подання належних документів, що посвідчують право власності спадкодавця на дане майно (а.с.49-50).

Згідно витягів з Державного земельного кадастру про земельні ділянки вбачається, що земельні ділянки за кадастровими номерами:

1825682000:14:000:0043 площею 0,9329 га;

1825682000:13:000:0079 площею 0,5052 га;

1825682000:08:000:0172 площею 0,4497 га;

зареєстровані в реєстрі 01.10.2015 (а.с.7-39).

Право власності на вказані земельні ділянки станом на 14.08.2024 не зареєстровано, що підтверджується інформацією з Державного земельного кадастру про право власності на речові права на земельну ділянку (а.с.53-56).

ІV. НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Згідно з ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Захист цивільних прав це застосування цивільно-правових заходів з метою забезпечення реалізації цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд зобов`язаний поважати честь і гідність усіх учасників судового процесу і здійснювати правосуддя на засадах їх рівності перед законом і судом (ст.6 ЦПК України).

Відповідно дост.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Спосіб захисту порушеного права, відповідно до ст.ст. 15, 16, 20 ЦК України, при зверненні до суду обирається позивачем.

Даний спір виник у зв`язку із неможливістю позивачів отримати свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу - сертифіката на земельну частку (пай) виданого на ім`я спадкодавця.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом. Право власності є непорушним.

Статтею 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»№899-IV від 05.06.2003 визначено, що право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом; громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай).

Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Відповідно достатті 2 цього Законуосновним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

У пункті 11постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснено, щопри вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат на земельну частку (пай).

Згідно з роз`ясненнями, викладеними в п.23постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. Особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження в разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину.

Відсутність правовстановлюючого документу на спадкове майно та відсутність державної реєстрації права власності на нього позбавляє позивача права оформити у нотаріуса спадщину за законом після смерті спадкодавця, відтак звернення позивача до суду з даним позовом є правомірним та обґрунтованим.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року.

Згідно зі статтями 1216 та 1217ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до положень ч.2ст.1220 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Згідно із ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування зі збереженням її цільового призначення.

Згідно з ч.1ст.1296 ЦК Україниспадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст.392 ЦК України).

Згідно з роз`ясненнями, викладеними в п. 23постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. Особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження в разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину.

Відповідно до статті 78 ЗК України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Згідно зі статтею 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки па підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

В абзаці другому підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року N 15-рп/2004 зазначено, що «відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Усі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.». Отже, право позивача, яке перейшло в порядку спадкування від спадкодавця, не може бути звужено чи обмежено.

Частина 3 ст. 22 Конституції України стверджує, що при ухваленні нових законів або внесенні змін в чинні закони не допускається звуження обсягу та змісту існуючих прав і свобод. Ця норма згідно зі ст. 8 Конституції України має найвищу юридичну силу і є нормою прямої дії, вона не може ігноруватися з тієї причини, що суперечить міжнародному договору або практиці Європейського суду.

Відповідно до п. 6 Перехідних положень ЗК України, громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, не може бути позбавлений права переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них. Отже, в даному випадку позивач, успадкувавши право власності на земельну ділянку, відповідно до Перехідних положень ЗК України, повинен переоформити у встановленому порядку право власності на земельну ділянку.

Громадяни та юридичні особи, відповідно до частини 1 статті 116 Земельного кодексу України, набувають право власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Згідно з частиною 1 статті 126 Земельного кодексу України в редакції, яка діяла до 01 січня 2013 року, документом, що посвідчує право власності на земельну ділянку, є державний акт на право власності. Тобто, державний акт, виданий після смерті спадкодавця при зазначенні в ньому дати прийняття уповноваженим органом відповідного рішення про передачу у власність земельної ділянки за життя спадкодавця, свідчить про набуття спадкодавцем права власності на земельну ділянку.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З 1 січня 2013 року у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Державний земельний кадастр» правовстановлюючим документом, який посвідчує право власності на земельну ділянку замість державного акта є свідоцтво про право власності на земельну ділянку, у разі набуття права на земельну ділянку в межах норм безоплатного виділення відповідно до ЗКУ, чи витяг із реєстру нерухомого майна та їх обтяжень, у разі переходу права на земельну ділянку від однієї особи до іншої. Чіткий порядок спадкування як за законом, так і за заповітом передбачений Цивільним Кодексом України, Законом України «Про нотаріат».

На підставі абз. 2 п. 1 розділу X "Перехідні положення" ЗК рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету КМУ від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок" (втратив чинність на підставі Закону України від 14 вересня 2006 року № 139-У) є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку (пункт 1 розділу X доповнено абз. 2 згідно із Законом від 16 вересня 2008 року № 509-УІ).

Отже, якщо видача державного акта про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету КМУ від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок", до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку.

Враховуючи, що мати позивача на законних підставах набула право власності на вказану вище земельну ділянку, але за життя не отримала правовстановлюючий документ, у зв`язку з чим приватний нотаріус правомірно прийняв рішення про відмову у вчиненні нотаріальної дії, тому позивач позбавлений можливості оформити спадкове майно в нотаріальному порядку.

Втім, з аналізу норм права випливає, що відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно та відсутність державної реєстрації права власності на нього позбавляє права позивача оформити спадщину за законом у нотаріуса після смерті спадкодавця, відтак звернення позивача до суду з даним позовом є правомірним та обґрунтованим.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, що мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно із ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Із досліджених матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_4 за життя отримав сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ЖТ№0070450від 30.01.1997.Право на дану земельну частку (пай) передано ОСОБА_5 згідно свідоцтва про право на спадщину за законом НАМ 007304 від 12.03.15 (а.с.45-46).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. Спадщину після її смерті прийняв син ОСОБА_1 , однак не має можливості оформити право власності на спадкове майно у зв`язку тим, що розпорядження голови Черняхівської районної державної адміністрації №187 від 20.10.2015 «Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_2 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 » видане після смерті ОСОБА_2 .

Судом встановлено, що до складуспадщини післясмерті ОСОБА_2 увійшлоправо наземельні ділянки, загальною площею 1,8878га,у томічислі дляведення товарногосільськогосподарського виробництва 0,9329га,з кадастровимномером 1825682000:14:000:0043;площею 0,5052га,з кадастровимномером 1825682000:13:000:0079;площею 0,4497га,з кадастровимномером 1825682000:08:000:0172, які належали померлій на підставі сертифікату серії ЖТ №0070450 від 30.01.1997.

Тобто, ОСОБА_2 за життя висловила волю на приватизацію вище вказаних земельних ділянок, однак померла до прийняття компетентним органом рішення про таку приватизацію, тим самим не набула права власності на земельну ділянку.

Позивач прийняв спадщину після смерті матері, однак, не має можливості отримати свідоцтво про право власності на земельні ділянки в порядку спадкування в нотаріальній конторі.

Видача державного акту після смерті спадкодавця не спростовує факту наявності у неї права власності на ці земельні ділянки і не може бути підставою позбавлення права спадкоємця на спадкове майно. Спадкодавець фактично мала у власності спірні земельні ділянки на підставі сертифікату на земельну частку (пай). Зокрема, як це вбачається з пунктів 16, 17 розділу Х Перехідні положення Земельного Кодексу України, громадянам - власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю. Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (1950р.), ратифікованаЗаконом України від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР, зокрема ст.1 Протоколу №1 (1952 р.) передбачає право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускає позбавлення особи свого майна, крім як в інтересах суспільної необхідності і на умовах, передбаченихзаконом і загальними принципами міжнародного права, визнає право держави на здійснення контролю за використанням власності у відповідності з загальними інтересами або для забезпечення податків, інших зборів чи штрафів.

Зазначені обставини свідчать, що є всі підстави для задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі.

V. ВИРІШЕННЯ ПИТАННЯ ПРО СУДОВІ ВИТРАТИ

Згідно з ч.1ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розподіляючи судові витрати у виді судового збору, суд керується частиною дев`ятою статті 141 ЦПК України, яка передбачає, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи те, що жодним рішенням відповідача права позивача не порушені та вона не просить стягнути з відповідача понесені нею судові витрати, суд вважає за можливе судові витрати залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 4,13,141, 247, 258,259,263-265,268, 352,354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельні ділянки, розташовані на території Високівської сільської ради Житомирської області, а саме: площею 0,9329 га, з кадастровим номером 1825682000:14:000:0043; площею 0,5052 га, з кадастровим номером 1825682000:13:000:0079; площею 0,4497 га, з кадастровим номером 1825682000:08:000:0172, цільове призначення яких для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повний текст рішення не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної силипісля закінчення строку подання апеляційної скарги, а в разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не було скасовано.

Відомості про сторін у справі.

Позивач:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ,

місце проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач:

Високівська сільська рада, код ЄДРПОУ: 04344191.

Місце знаходження: вул.Чешська, 46, с.Високе, Житомирський район, Житомирська область, 12341.

Повний текст рішення суду складений та підписаний 30.12.2024.

Головуюча суддя Людмила ПРОЦЕНКО