Ухвала

від 12.12.2024 по справі 761/22245/21

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/22245/21

Провадження № 2/761/1509/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва в склад:

головуючого судді Юзькової О.Л.

при секретарі Марінченко Л.В.,

розглянувши у підготовчому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська торгово-інвестаційна компанія» про визнання договору позики недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Шевченківського районного суду м. Києва перебуває дана цивільна справа.

Так, в судове засідання, позивач та його представник не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином, поважність причин неявки не повідомили, заяв та клопотань в адресу суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

За положеннями ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Як свідчать матеріали справи, позивач та його представник в судові засідання призначенні на 13.06.2024, 19.11.2024, 12.12.2024 не з`явились, причини неявки не повідомили.

Заяв про розгляд справи за відсутністю позивача в адресу суду не надходило.

Пояснення по суті спору учасниками процесу не надавались.

Приписами ч. 5 ст. 223 ЦПК України визначено, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Отже, повторна неявка позивача є підставою для залишення позову без розгляду незалежно від причин такої неявки.

Такі висновки Верховний Суд зробив у постанові від 22 вересня 2021 року у справі № 465/205/17 (провадження № 61-9536св21).

У постанові від 28.10.2021 в справі № 465/6555/16-ц Верховний суд зазначив - згідно зі статтею 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Під добросовісністю необхідно розуміти користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживання процесуальними правами.

Системний аналіз зазначених норм процесуального права дає підстави для висновку, що законодавець диференціює необхідність урахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, якою є неявка: першою чи повторною. Така диференціація обумовлена як необхідністю забезпечити дотримання прав позивача на участь у судовому засіданні в разі першої неявки за належного його повідомлення про час та місце судового засідання та поважності причин неявки, так і необхідністю введення певних обмежень з метою дотримання процесуальних строків розгляду справи, прав та інтересів іншої сторони - відповідача, який притягнутий до участі у справі позивачем, а тому саме останній має продемонструвати свій інтерес у як найскорішому розгляді справи, а отже зобов`язаний у розумні інтервали цікавитися провадженням у справі. Саме тому, повторна неявка позивача в судове засідання, незалежно від поважності її причин, дає суду підстави залишити позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його неявка не перешкоджає вирішенню спору по суті.

Таким чином, зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами щоб не допустити затягування розгляду справи.

Подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 11 березня 2021 року у справі № 558/9/18 (провадження № 61-13892св20).

Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії»).

Так, у своїх рішеннях у справах «Осман проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Зважаючи на викладене, беручи до уваги, що позивач та його представник будучи належним чином повідомленими про дату та час розгляду справи в судове засідання не з`явилися, заяв про розгляд справи за їх відсутності в адресу суду не надходило, наявні підстави для залишення позову без розгляду.

Виходячи з наведеного, керуючись ст. ст. 223, 353 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська торгово-інвестаційна компанія» про визнання договору позики недійсним залишити без розгляду.

Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до вказаного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень ЦПК України.

Суддя: