Ухвала

від 23.12.2024 по справі 545/4696/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 545/4696/24 Номер провадження 11-кп/814/2251/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2024 року м. Полтава

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

представника установи

виконання покарань ОСОБА_7

захисника адвоката ОСОБА_8

засудженого ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції судове провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 , у інтересах засудженого ОСОБА_9 , на ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 25 листопада 2024 року,

в с т а н о в и л а:

Цією ухвалою відмовлено в задоволенні подання ДУ «Крюковська виправна колонія (№29)» про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Луцьк Волинської обл., проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого

22 грудня 2022 року Долинським районним судом Кіровоградської області за ч.2 ст.286 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Ухвалене рішення місцевий суд мотивував тим, що: поведінка ОСОБА_9 протягом усього строку відбування покарання не свідчила на його неухильне бажання стати на шлях виправлення, була нестабільною та непослідовною; необхідність у подальшому відбуванні ним покарання не відпала й мета покарання наразі не досягнута.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 25 листопада 2024 року, ухвалити нову ухвалу, якою задовольнити подання ДУ «Крюковська виправна колонія (№29)» та звільнити ОСОБА_9 умовно-достроково від відбування покарання. Свої вимоги мотивує тим, що суд першої інстанції не врахував те, що: засуджений у ході відбування покарання сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення, при цьому, 4 рази заохочувався, не притягувався до дисциплінарної відповідальності та характеризується позитивно; виконавчий лист про стягнення із ОСОБА_9 відшкодування на користь потерпілої надійшов до ДУ «Крюковська виправна колонія (№29)» лише в серпні 2024 року, у зв`язку з чим він не мав змоги сплачувати кошти за цим листом, натомість, був працевлаштований і отримував заробітну плату, з якої проводились утримання про стягнення витрат на користь держави та за вказаним вище листом, а також добровільно компенсував потерпілій певну суму грошових коштів. Водночас апелянт посилається на те, що: місцевий суд безпідставно зазначив у судовому рішення про відбування ОСОБА_9 покарання за вчинення шахрайства, пов`язаного з продажем військової амуніції, середній ризик вчинення ним повторного кримінального правопорушення; матеріали провадження не містять підтверджень факту фіксування судового засідання в суді першої інстанції технічними засобами, що унеможливлює перевірку аргументів прокурора про недоведеність засудженим свого виправлення.

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ заслухала суддю-доповідача, позицію засудженого, його захисника та представника установи виконання покарань на підтримку апеляційної скарги, заперечення прокурора проти апеляційної скарги, перевірила матеріали судового провадження, особової справи, обговорила доводи апеляційної скарги та дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

За ч.ч.1-2 ст.81 КК України до засудженого, що відбуває покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, якщо він сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

У п.п.1, 2, 17 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 26 квітня 2002 року "Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким" визначено, що умовно-дострокове звільнення особи від відбування покарання має сприяти досягненню мети, передбаченої ст.50 КК України - виправленню засудженого і запобіганню вчинення нових злочинів. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого.

При вирішенні питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання слід ретельно з`ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.

За змістом ст.6 КВК України виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються у його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.

Ресоціалізація - свідоме відновлення засудженого у соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя у суспільстві. Необхідною умовою ресоціалізації є виправлення засудженого.

Однією із головних умов для умовно-дострокового звільнення засудженого від відбування покарання є доведеність виправлення засудженого, тобто доведеність готовності засудженого до: самокерованої поведінки, сприйняття встановлених у суспільстві норм та правил поведінки, дотримання норм чинного законодавства.

Окрім того, відповідно до ст.9 КВК України добросовісна поведінка засудженого під час відбування покарання є обов`язком засудженого.

Під час апеляційного розгляду встановлено, що 22 грудня 2022 року Долинським районним судом Кіровоградської області ОСОБА_9 визнано винуватим і засуджено за ч.2 ст.286 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_9 на користь:

ОСОБА_10 125 000 гривень моральної шкоди;

ОСОБА_11 178 586 гривень моральної шкоди та щомісячно по 1 715 гривень шкоди, заподіяної смертю ОСОБА_12 , в інтересах малолітніх ОСОБА_13 , ОСОБА_14 (з 10 липня 2024 року до 29 грудня 2035 року) та ОСОБА_15 (з 10 липня 2024 року до 10 липня 2032 року);

ОСОБА_14 та ОСОБА_13 по 157 000 гривень моральної шкоди;

держави 10 231 гривню 32 копійки витрат, пов`язаних із залученням експертів.

За вироком суду ОСОБА_9 визнано винуватим і засуджено за те, що він 09 лютого 2021 приблизно о 13 годині 08 хвилин, керуючи автомобілем «BMW 530 D», н.з. НОМЕР_1 , на 72 км + 800 м автомобільної дороги «Кропивницький - Кривий Ріг» на території Долинського р-ну Кіровоградської обл. у порушення вимог п.п.2.3, «б», 12.1, 12.6 «ґ» ПДР України, виконуючи обгін попутного транспортного засобу «Suzuki SX4», перевищив дозволену та безпечну швидкість руху, в результаті його автомобіль занесло на смугу зустрічного руху, де він вчинив зіткнення із зустрічним автомобілем «ЗАЗ 110307», НОМЕР_2 . У результаті ДТП було заподіяно: водієві автомобіля «ЗАЗ 110307», НОМЕР_2 , ОСОБА_12 тілесні ушкодження, що спричинили його смерть; пасажиру ОСОБА_11 тяжкі тілесні ушкодження; пасажирам ОСОБА_14 та ОСОБА_13 легкі тілесні ушкодження (т.1 а.о.с.1-20).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що початок строку покарання засудженому визначено з 21 березня 2023 року, кінець цього строку 12 жовтня 2026 року (з урахуванням зарахованого судом у строк покарання строку попереднього ув`язнення з 09 лютого 2021 року до 21 квітня 2021 року та з 22 грудня 2022 року до 21 березня 2023 року).

Таким чином, наявні передумови (формалізовані підстави, що пов`язуються із фактичним відбуттям засудженим певної частини строку призначеного йому покарання) для розгляду питання про застосування положень ст.81 КК України щодо ОСОБА_9 , що не оспорюється ніким із учасників судового провадження.

Однак для застосування положень ст.81 КК України необхідна наявність не лише формально-юридичних підстав, а й оціночних, які виражаються формулюванням «… засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення».

Як убачається з матеріалів особової справи, ОСОБА_9 у місцях позбавлення волі безперервно знаходиться з 22 грудня 2022 року (до цього часу знаходився під вартою з 09 лютого 2021 року до 21 квітня 2021 року), під час перебування в ДУ «Кропивницький слідчий ізолятор» порушував режим установи, на неодноразові зауваження не реагував, вів себе зухвало, за що з ним проводилась профілактична бесіда, заохочень не мав і не працював.

Із 26 травня 2023 року засуджений відбуває покарання в ДУ «Крюковська виправна колонія (№29)», де 5 разів заохочувався у вигляді подяк, стягнень не має, характеризувася як позитивно, так і посередньо, зокрема, у зв`язку з чим начальник відділення соціально-психологічної служби зазначав про недоцільність застосування заохочення щодо ОСОБА_9 за ІІ квартал 2023 року, працевлаштований, виконує роботи з благоустрою установи, до виконання роботи ставиться належним чином, бере участь у виховних заходах, вважає справедливим ухвалений щодо нього вирок, має низькі ризики вчинення повторного кримінального правопорушення та небезпеки для суспільства, 11 грудня 2024 року сплатив на користь ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_10 по 500 гривень у рахунок стягнутих із нього за вироком відшкодувань, має заборгованість за виконавчими листами в розмірі 674969 гривень 77 копійок та з його заробітної плати у виконавчому провадженні було стягнуто 10231 гривню 32 копійки (процесуальних витрат), 5454 гривні 83 копійки (заподіяної злочином шкоди), що зафіксовано в даних характеристик ДУ «Крюковська виправна колонія (№29)» від 13 лютого 2024 року, 13 жовтня 2024 року, рапорту працівника цієї установи виконання покарань від 09 серпня 2023 року, банківських квитанцій, матеріалів про заохочення, працевлаштування засудженого, порушення ним вимог режиму установи та стягнення з нього відшкодувань за виконавчими листами (т.2 а.о.с.13-16, 64-65, 77-87, 111-122, а.с.п.2, 4-15, 28-32).

При цьому, процес отримання ОСОБА_9 заохочень без порушення режиму установи виконання покарань почав здійснюватися лише із 17 листопада 2023 року, тобто в послідовному виразі не мав місце протягом приблизно половини строку відбутої засудженим частини покарання.

В аспекті ж визнання ОСОБА_9 негативних наслідків вчиненого злочину для потерпілої сторони слід зауважити, що засудженим, який на постійній основі був працевлаштований, здійснено стягнуті з нього за вироком суду відшкодування в розмірі, який становить лише приблизно 1/5 частину від розміру отриманої ним у ДУ «Крюковська виправна колонія (№29)» заробітної плати, при наявності в нього заборгованості за виконавчими листами на загальну суму 674 969 гривень 77 копійок (а.с.п.32).

Таким чином, із установлених вище апеляційним судом обставин у їх сукупності вбачається, що в поведінці ОСОБА_9 наразі спостерігаються певні позитивні тенденції, однак вона не характеризувалась своєю сумлінністю протягом усього строку відбування покарання, а навпаки була нестабільною, та є відсутніми підстави для висновку про досягнення засудженим необхідного ступеню виправлення, який підтверджував би доцільність і необхідність звільнення його умовно-достроково від відбування покарання. Суд апеляційної інстанції наголошує, що в основі висновку суду про виправлення засудженого має лежати аналіз даних про його поведінку й ставлення до праці саме за увесь строк відбування покарання, а не конкретно обраного часу.

Так, необхідність умовно-дострокового звільнення викликана тим, що до моменту звільнення мета покарання в основному досягнута, яка полягає в тому, що засуджений виправився та в подальшому немає необхідності у відбуванні покарання. У цьому випадку, хоча відбутий ОСОБА_9 строк покарання і узгоджується з вимогами КК України, проте наразі застосування положень ст.81 КК України щодо засудженого є передчасним і невиправданим з точки зору дотримання вимог загальної та особливої превенції. Матеріали судового провадження та особової справи не підтверджують досягнення у більш короткий строк, ніж встановлено вироком суду, мету покарання за вчинення ОСОБА_9 тяжкого злочину з непоправними й тяжкими наслідками, внаслідок якого загинула людина та заподіяно шкоду здоров`ю іншим трьом потерпілим, одному з яких тяжкі тілесні ушкодження.

Ураховуючи викладеневище,підстави для задоволення подання та звільнення ОСОБА_9 умовно-достроково від відбування покарання є відсутніми.

Разом з тим, як обґрунтовано зазначено апелянтом, місцевий суд у мотивувальній частині безпідставно врахував те, що ОСОБА_9 відбуває покарання за вчинення шахрайства, пов`язаного з продажем військової амуніції, має середній ризик вчинення повторного кримінального правопорушення, оскільки це не відповідає матеріалам судового провадження, особової справи та спростовується ними, а тому наведені твердження підлягають виключенню з мотивувальної частини оскаржуваної ухвали шляхом її зміни. Але таке виключення, з урахуванням викладених вище в ухвалі апеляційного суду обставин, не свідчить про необхідність скасування судового рішення місцевого суду та застосування до засудженого приписів ст.81 КК України.

Водночас, усупереч доводам захисника, колегією суддів установлено те, що в суді першої інстанції було виконано вимоги про фіксування судового провадження, здійсненого за участю прокурора в судовому засіданні, за допомогою технічних засобів фіксування кримінального провадження, що підтверджується журналом судового засідання та відповідним записом перебігу судового провадження щодо ОСОБА_9 , який, у тому числі містить і виступ прокурора з наведенням аргументів щодо необхідності відмови в задоволенні подання виправної колонії.

Отже, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , у інтересах засудженого ОСОБА_9 , задовольнити частково.

Ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 25 листопада 2024 року щодо ОСОБА_9 змінити.

Виключити з мотивувальної частини ухвали місцевого суду твердження про врахування судом того, що ОСОБА_9 відбуває покарання за вчинення шахрайства, пов`язаного з продажем військової амуніції, згідно оцінки ризику вчинення повторного кримінального правопорушення має середній ризик.

В іншій частині оскаржувану ухвалу залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

С у д д і:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4