Ухвала

від 30.12.2024 по справі 344/8249/24

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

30 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 344/8249/24

провадження № 61-17290ск24

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Синельникова Є. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду від 17 липня 2024 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 12 листопада 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Стриганецький кар`єр» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Стриганецький кар`єр» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 17 липня 2024 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Додатковим рішенням Івано-Франківського міського суду від 18 вересня 2024 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Стриганецький кар`єр» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 12 листопада 2024 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Івано-Франківського міського суду від 17 липня 2024 року залишено без змін. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Стриганецький кар`єр» 3 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

17 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Івано-Франківського міського суду від 17 липня 2024 рокута постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 12 листопада 2024 року, ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та не може бути вирішено питання про відкриття касаційного провадження, з огляду на таке.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Процесуальний закон покладає на заявника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або порушення норм процесуального права, яке допустили суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 389 ЦПК України, з вказівкою на відповідні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані при розгляді справи.

Касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає зазначеним вище вимогам процесуального закону.

Заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, необґрунтованість судових рішень, проте не зазначає конкретні підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.

Посилання на неврахування судами при ухваленні оскаржених судових рішень норм, які містяться у постановах Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику застосування судами трудових спорів», не є передбаченою частиною другою статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження судових рішень.

Визначення підстав касаційного оскарження, встановлених процесуальним законом, має важливе значення, оскільки суд касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (приписи частини першої статті 400 ЦПК України).

За таких обставин, відповідно до частин другої, четвертої статті 392 ЦПК України заявнику необхідно надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України, та копії скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Не усунення недоліків касаційної скарги є підставою для її повернення.

Враховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду від 17 липня 2024 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 12 листопада 2024 року залишити без руху.

Надати для усунення зазначених вище недоліків касаційної скарги строк до 17 січня 2025 року, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Синельников