Рішення

від 02.12.2024 по справі 644/3363/24

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Суддя Попова В. О.

Справа № 644/3363/24

Провадження № 2/644/2150/24

02.12.2024

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

02 грудня 2024 року м. Харків

Орджонікідзевський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді - Попової В.О.,

за участю секретаря судового засідання -Плаксій К.А.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представник відповідача Фільчакової Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Орджонікідзевського районного суду м. Харкова в порядку загального позовного провадження цивільну справуза позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Геопрактик»</a>, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

про стягнення моральної шкоди

в с т а н о в и в:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Геопрактик»</a>, змінивши предмет позову 19.08.2024, остаточно просила стягнути з ТОВ «Геопрактик» на свою користь суму моральної шкоди в розмірі 100 000 грн. Позовні вимоги обґрунтовані наступними обставинами. З 01.07.2022 по 06.10.2023 позивачка перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 . Відповідно до Витягу ЄДР та статуту ОСОБА_4 є керівником ТОВ «Геопрактик» , а ОСОБА_3 - засновником ТОВ «Геопрактик». З 07.10.2020 по 26.06.2024 юридична адреса ТОВ «Геопрактик» - це АДРЕСА_1 . Співвласником квартири за вказаною адресою є позивачка. Після розірвання шлюбу позивачка неодноразово зверталася до відповідача ОСОБА_4 та третьої особи ОСОБА_3 з проханням змінити юридичну адресу ТОВ «Геопрактик». 21.03.2024 позивачкою було направлено письмову вимогу-претензію на адресу фактичного місцезнаходження ТОВ «Геопрактик»: пр. Гагаріна, 20, оф. 1310, м. Харків, так і на адресу фактичного місця проживання директора ТОВ «Геопрактик» ОСОБА_4 . Але її законні вимоги було проігноровано. Відповідно до Витягу ЄДР (дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб від 27.06.2024) юридичну адресу ТОВ «Геопрактик» змінено. Позивачка вважає, що внаслідок того, що відповідачем було зареєстровано юридичну адресу ТОВ «Геопрактик» за адресою нерухомого майна, співвласником якого вона є, було порушено її законні права як власника. Дані обставини стали підставою для звернення позивачки до суду з позовом.

Ухвалою суду від 17 червня 2024 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено проводити в порядку загального позовного провадження, (а.с.61-62).

Ухвалою суду від 23 жовтня 2024 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті, (а.с.146-147 ).

В судовому засіданні позивачка просила задовольнити позов та стягнути з ТОВ «Геопрактик» на свою користь моральну шкоду в розмірі 100 000 грн. Пояснила, що її колишній чоловік ОСОБА_4 є керівником ТОВ «Геопрактик», юридичною адресою якого відповідно до установчих документів з 07.10.2020 було зазначено адресу нерухомого майна, співвласником якого вона є. Після розірвання шлюбу, тобто з 06.10.2023,вона переконливо просила відповідача змінити юридичну адресу зазначеного підприємства. Але юридична адреса ТОВ «Геопрактик» згідно установчих документів була змінена лише 26.06.2024, внаслідок чого було порушено її законні права як власника.

Представник позивачки ОСОБА_2 просила задовольнити позовні вимоги, обґрунтовуючи свою доводи аналогічно викладеному в ньому.

Представник відповідача ОСОБА_5 просила відмовити в задоволенні позову за безпідставністю вимог, обґрунтовуючи свої заперечення, тим, що позивачкою не доведено факту завдання їй будь якої шкоди з боку ТОВ «Геопрактик». Підприємством не вчинялося жодних дій чи бездіяльності щодо позивачки, права якої жодним чином не порушено, ТОВ «Геопрактик» не є завдавачем шкоди. Вважала,що відсутні докази того,що внаслідокдіяльності чимісця реєстрації ТОВ «Геопрактик» позивачці було спричинено будь які переживання, страждання чи емоційна напруга.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася , про дату та час розгляду справи повідомлялась належним чином.

Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлено, що з 01.07.2022 по 06.10.2023 позивачка ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_4 .

Згідно установчих документів ОСОБА_4 є керівником ТОВ «Геопрактик», юридична адреса якого з 07.10.2020: АДРЕСА_1 ,- адреса нерухомого майна, співвласником якого є позивачка ОСОБА_1 .

Відповідно до Витягу ЄДР (дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб від 27.06.2024) юридичну адресу ТОВ «Геопрактик» змінено.

За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

За змістом статей 23, 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Під моральною шкодою потрібно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Таким чином, цивільне законодавство у деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини особи, яка завдала шкоду (завдавача шкоди). Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди, її розмір, протиправність дій відповідача та причинний зв`язок між ними.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною 2 цієї статті (частина 1 статті 1167 ЦК України).

У постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року в справі № 197/1330/14 (провадження № 61-21956св19) вказано, що причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду. Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин.

Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами. При цьому причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди.

Як зазначено вище, ч.1ст.1167 ЦК Українипередбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно із ч.1ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи, що визначено ч. 2 ст. 23 ЦК України.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст.23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (у тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Зазначені висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Вказані висновки викладено у постанові Верховного Суду від 10 серпня 2022 року у справі № 635/6868/16-ц.

Окрім цього, при розгляді справи суд з`ясовує: наявність самої моральної шкоди та її вплив на життя позивача; факт вчинення протиправних дій відповідачем та його вину; зв`язок між дією (бездіяльністю) відповідача та моральною шкодою, яку поніс позивач; обґрунтованість суми компенсації моральної шкоди, що зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 травня 2022 року у справі № 761/28949/17.

Практика Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питання відшкодування моральної шкоди свідчить про те, що оцінка такої шкоди, за своїм характером, є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом. Цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності. При цьому судова практика має забезпечувати правову визначеність у питанні щодо компенсацій за вчинення аналогічних правопорушень.

З цього погляду можливість людини реалізувати своє природне право на одержання компенсації за страждання і переживання, спричинені посяганням на належні їй особисті немайнові блага, слід розцінювати як один з виявів верховенства права. Водночас усвідомлення взаємозв`язку відшкодування моральної шкоди з правом на доступ до ефективного засобу юридичного захисту вочевидь має спиратися на загальне переконання у спроможності юрисдикційного органу сформувати обґрунтоване уявлення щодо наявності та специфіки втілення моральної шкоди, що зазвичай виникає за подібних життєвих обставин.

У переважній більшості випадків ЄСПЛ наголошує на розумно очікуваних, передбачуваних або звичайних за подібних обставин негативних наслідках, що мали б виникнути у немайновій сфері потерпілої особи; виходить з розумного врахування суті порушеного права, особливостей вчинення конкретного правопорушення та характерного для останнього негативного впливу на стан потерпілого.

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи. Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20.

Згідно ч. ч. 1-3ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

При цьому, з врахуванням конкретних обставин справи, суд не має процесуальної можливості без клопотання сторони призначити у справі відповідні експертизи чи вчиняти інші дії, спрямовані на отримання доказів, що відповідає ст.13 ЦПК України.

Як передбачено ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, що визначено ч.1 ст. 81 ЦПК України.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів), відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України.

Суд зазначає, що реалізуючи на власний розсуд свої права, визначені ст. 43 ЦПК України щодо подання доказів, заяв та клопотань, Позивачка не реалізувала своє право, передбачене ст. 105 ЦПК України щодо призначення експертизи для з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Суд не приймає до уваги твердження позивачки ОСОБА_1 щодо можливого спричинення їй моральної шкоди внаслідок того, що з 07.10.2020 по 26.06.2024 за юридичною адресою ТОВ - це АДРЕСА_1 було зареєстровано ТОВ «Геопрактик»

Відтак, стороною позивача не надано доказів на підтвердження спричинення моральної шкоди, а отже такі твердження засновані на припущеннях, на яких не може ґрунтуватися доказування.

Також,з урахуваннямдосліджених доказів,судом невстановлено іжодного зелементів складуцивільного правопорушення,таких як:протиправної поведінкивідповідача тавини, збитків;причинного зв`язкуміж протиправноюповедінкою ташкоди,в томучислі моральної,завданої внаслідокреєстрації З 07.10.2020по 26.06.2024 ТОВ«Геопрактик» за юридичноюадресою ТОВ -це АДРЕСА_1 .

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт першийстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Враховуючи викладене, суд повно, всебічно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 82, 141, 263, 264, 265, 268, 273, 352 ЦПК України,

у х в а л и в:

В позовних вимогах ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Геопрактик»</a>, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 12.12.2024.

Суддя В.О. Попова