ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/10855/24 Справа № 176/3365/23 Суддя у 1-й інстанції - Павловська І. А. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 грудня 2024 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді Петешенкової М.Ю.,
суддів Городничої В.С., Красвітної Т.П.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник за довіреністю ОСОБА_2 ,
на рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2024 року у справі за позовом Комунального підприємства Жовтоводськтепломережа Жовтоводської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення, -
В С Т А Н О В И Л А:
У грудні 2022 року КП Жовтоводськтепломережа Жовтоводської міської ради звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 на предмет стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення за період з 01 листопада 2021 року по 01 жовтня 2023 року у сумі 7158,89 грн., та судових витрат, обґрунтовуючи це тим, що квартира АДРЕСА_1 є приватною власністю відповідача на підставі свідоцтва про право власності на житло від 09 грудня 2008 року.
На підставі рішення Жовтоводського міськвиконкому №410/1 від 29 листопада 2000 року функції по збору платежів від населення за послуги гарячого водопостачання та опалення перейшли від ВЖРЕО м. Жовті Води до КП «Жовтоводськтепломережа», яке на прізвище відповідача відкрило особовий рахунок № НОМЕР_1 , а 23 листопада 2013 року КП «Жовтоводськтепломережа» з ОСОБА_1 уклала договір про надання послуг з централізованого опалення №743024, за яким підприємство взяло на себе обов`язок надавати споживачу послуги з централізованого опалення, а споживач зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги у строки і на умовах цього Договору.
У звязку із невиконанням відповідачем зобов`язань по оплаті за централізоване опалення, у останньої виникла заборгованість за вказаний період в сумі 7158,89 грн. яку відповідач в добровільному порядку не погашає, що і стало підставою для звернення до суду з цим позовом (а.с.3-5 Том І).
Рішенням Жовтоводського міськогосуду Дніпропетровськоїобласті від26вересня 2024року позов КП «Жовтоводськтепломережа» Жовтоводської міської ради задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Жовтоводськтепломережа» Жовтоводської міської ради заборгованість за послуги з централізованого опалення за період з 01 листопада 2021 року по 01 жовтня 2023 року в сумі 7158 ,89 грн. Відповідача ОСОБА_1 звільнено від сплати судового збору відповідно до п. 9 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». Компенсовано на користь КП «Жовтоводськтепломережа» Жовтоводської міської ради судовий збір у сумі 2684 грн. за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (а.с.28-30 Том ІІІ).
Рішення суду мотивовано наявністю підстав для задоволення позову, передбачених ст. 19, 25 ЗУ Про теплопостачання, ст. 322, 509, 526 ЦК України, п.п.5п.45Правил наданняпослуги зпостачання тепловоїенергії,затвердженихПостановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №830, оскільки відповідач, як власник майна, де позивачем здійснюється надання послуги з постачання опалення, повинен своєчасно та у повному обсязі сплачувати за користування такою послугою у відповідності до умов укладеного між сторонами договору про надання послуг з централізованого опалення, однак, своїх зобов`язань не виконує.
Непогодившись зтаким рішеннясуду, ОСОБА_1 через свогопредставника ОСОБА_2 звернулася з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про вчинення певних дій, а саме:
-підготувати і надати споживачу ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 договір про надання послуги теплопостачання в приватну квартиру споживача ОСОБА_1 протягом 10 днів від дати ухвалення постанови про узгодження істотних умов договору;
-надавати послуги з теплопостачання споживачу ОСОБА_1 відповідно до індивідуального замовлення у відповідності до ЗУ Про захист прав споживачів;
-припинити вимагати від споживача ОСОБА_1 сплату за обсяг і перелік послуг, який перевищує обсяг і перелік послуги, замовлений споживачем ОСОБА_1 і не передбачений ЗУ Про житлово-комунальні послуги і замовленням споживача ОСОБА_1 (а.с.43-66 Том ІІІ).
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при розгляді справи не застосовано принцип верховенства права та законодавства про захист прав споживачів, які регулюють спірні правовідносини. Разом з цим, скаржник зазначив, що захист прав споживачів застосовується не лише за позовом споживача до виконавця послуг, а і при зверненні виконавця послуг до споживача, адже цей Закон захищає права споживача, як слабку сторону у договорі. Наголошує, що укладений договір між позивачем та відповідачем суперечить нормам зазначеного Закону, а його умови є нечесними та агресивними у відношенні споживача. Вказує, що позивач не звертався до відповідача та не надавав до позову первинний документ, а саме розрахунковий документ про надання послуги. Суд ухвалив рішення без дотримання правової та юридичної визначеності обставин, що є фундаментальною засадою принципу верховенства права, як і порушив всебічність, об`єктивність, неупередженість і безсторонність розгляду справи, чим ввів в оману суспільство. Разом з цим, скаржник зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги те, що поняття послуга з централізованого опалення та теплова енергія є різними за своєю правовою суттю у відповідності до ст. 5 Закону України Про житлово-комунальні послуги, якої судом застосовано не було. Вказує, що позивачем не було надано до позову договір №743024 від 25 листопада 2013 року про централізоване опалення, а наданий копії договір є підробленим, що не може бути, в розумінні положень ст. 77-79 ЦПК України, належним та допустимим доказом.
Позивач своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, не скористався та відзиву не подавав, але, в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з таких підстав.
Згідно із ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно із ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 09 грудня 2008 року ОСОБА_1 на праві власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.8 Том І).
25 листопада 2013 року між КП «Жовтоводськтепломережа» та ОСОБА_1 укладений Договір №743024 про надання послуг з централізованого опалення, відповідно до якого постачальник зобов`язується надавати споживачу послуги з централізованого опалення, а споживач зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги у строки і на умовах цього договору (а.с.9 Том І).
Згідно рішення №410/1 від 29 листопада 2000 року функції по збору платежів за послуги гарячого водопостачання та опалення від Жовтоводського виробничого житлово-експлуатаційного об`єднання та виробничого об`єднання житлово-комунального господарства перейшли безпосередньо виробнику цих послуг КП «Жовтоводськтепломережа» (а.с.10 Том І).
Відповідач ОСОБА_1 , будучи власником квартири, за надані послуги з централізованого опалення сплачувала не в повному обсязі, у зв`язку з цим, за період з 01 листопада 2021 року по 01 жовтня 2022 року виникла заборгованість у розмірі 7158,89 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості по о/р № НОМЕР_1 (а.с.6 Том І).
Відповідач ОСОБА_1 28 жовтня 2022 року зверталась до КП «Жовтоводськтепломережа» ЖМР» із заявою, в якій просила постачати послугу теплопостачання для опалення її квартири виключно в обсязі соціальної норми, встановленої державою (а.с.78 Том І).
Договором №743024 від 25 листопада 2013 року, укладеним між КП «Жовтоводськтепломережа» ЖМР» та ОСОБА_1 про надання послуг з централізованого опалення, обумовлені права та обов`язки сторін. Однак, замовлення послуги теплопостачання для опалення квартири в обсязі соціальної норми не передбачено даним Договором.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року було визнано протиправними дії Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області щодо відмови, згідно листа №38904-30413/Л-01/8-0400/23 від 15 серпня 2023 року, у виплаті ОСОБА_1 житлової субсидії з 01 травня 2023 року та зобов`язано Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області призначити та нарахувати ОСОБА_1 житлову субсидію з 01 травня 2023 року (а.с.114-116 Том І). Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2024 року апеляційну скаргу Головного Управління ПФУ в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року було повернуто заявнику (а.с.113 зворот Том І).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із встановленої наявної заборгованості відповідача перед позивачем у відповідності до приведеного розрахунку заборгованості, та невиконання відповідачем умов договору, яким передбачено своєчасну сплату коштів у відповідності до тарифів та строків сплати за користування послугою з опалення, яку надає позивач.
Колегія суддів погоджується з встановленими фактичними обставинами справи та висновком суду першої інстанції.
Так, з`ясовуючи характер спірних правовідносин та фактичні обставини справи, суд першої інстанції звернув увагу на умови договору, укладеного між сторонами у справі на певних умовах, які погоджені шляхом підписання такого договору.
Колегія суддів наголошує, що судом першої інстанції вірно зазначено про наявність між сторонами договірних правовідносин з постачання позивачем послуг з опалення житлового приміщення відповідача, а остання зобов`язалась своєчасно та у встановленому тарифами розмірі та строки сплачувати за отримання та користування такої послуги.
Доводи скаржника щодо невірного тлумачення умов договору судом першої інстанції та неврахування різної природи понять як централізоване опалення та теплова енергія, колегія суддів до уваги не приймає, адже це не впливає на предмет спору щодо стягнення заборгованості з відповідача на умовах вже підписаного та не скасованого договору від 2013 року, коли діяла інша редакція Закону України Про житлово-комунальні послуги, де і передбачалось термін функціонального призначення житлово-комунальних послуг саме централізоване опалення.
Доказів на спростування приведеного розрахунку заборгованості шляхом подання контррозрахунку стороною відповідача не надавалось як суду першої інстанції, так і під час перегляду справи в апеляційному порядку. Натомість, твердження, що умови укладеного договору не відповідають положенням Закону України Про захист прав споживачів, не базуються на доведеності зазначеного будь-якими письмовими доказами, як то, судові рішення про визнання такого договору в судовому порядку або частини його положень нечинними, не чесними, в розумінні Закону України Про захист прав споживачів.
Колегія суддів наголошує, що і в даній справі такі зустрічні вимоги стороною відповідача не заявлялись, а, відтак, і не були предметом цього спору, тому всі доводи скаржника, направлені на піддання сумніву умов договору, який укладений позивачем та відповідачем на предмет, зокрема, отримання та користування з належною сплатою за це коштів відповідачем на користь позивача, є безпідставними.
Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення спору.
Докази мають бути належними, допустимими, достовірними.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. ст. 76, 77, 78, 79 ЦПК України).
Згідно із вимогами ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Права споживачів житлово-комунальних послуг визначені у ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Кожний мешканець будинку є споживачем житлово-комунальних послуг. Їх основний перелік є вичерпним і чітко визначеним вказаним Законом, що введено в дію у травні 2019 року.
За новим розподілом до комунальних належать: послуги з постачання та розподілу природного газу, електричної та теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, поводження з побутовими відходами, до житлових послуга з управління багатоквартирним будинком.
Закон в цілому окреслив нові аспекти функціонування даної сфери. Крім запровадження моделі договірних відносин між виконавцями та споживачами, було чітко визначено права та обов`язки усіх учасників правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг.
Законом такожчітко визначеноперелік обов`язківіндивідуальних таколективного споживачівжитлово-комунальнихпослуг.
Аналогічні положення містив і Закон України Про житлово-комунальні послуги в редакції станом на листопад 2013 року, тобто, на момент укладення договору між позивачем та відповідачем.
Так, у відповідності до ст. 13 зазначеної редакції Закону, у п.1 ч.1 цієї статті чітко передбачено, що залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).
За ч.3 ст. 20 цього Закону передбачалось, зокрема, що споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору та оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Колегія суддів наголошує, що відповідач, як власник приміщення, що знаходиться у житловому багатоповерховому будинку, за положеннями Закону України Про житлово-комунальні послуги як в редакції від 18 листопада 2012 року, тобто, на час укладання договору, так і в редакції від травня 2019 року, є споживачем саме комунальних послуг у вигляді постачання позивачем опалення у житлове приміщення та користування ним, як це визначено як Законом, так і умовами укладеного між позивачем та відповідачем Договором про надання послуг з централізованого опалення від 25 листопада 2013 року, яка і відноситься саме до комунальних послуг, що він зобов`язався оплачувати належним чином.
Колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції правомірно вважав доведеним наявність заборгованості відповідача перед позивачем та її розмір, що стороною скаржника спростовано не було.
Отже, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності - достатніми. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов`язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача.
Колегія суддів наголошує, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по оплаті комунальних послуг з опалення та невиконання відповідачем умов договору, укладеного між сторонами у 2013 році.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані та підтверджуються письмовими доказами.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив позов, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для скаржника, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.
Скаржник не скористався наданими йому правами, не обґрунтував свої доводи апеляційної скарги, враховуючи, що вимоги апеляційної скарги містять вимоги, які не відповідають встановленій ст. 356 ЦПК України формі та змісту, тобто, без визначення бажаного скаржником результату після можливого скасування судового рішення апеляційним судом. Також скаржник не надав суду доказів на підтвердження своїх доводів, а згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Згідно із ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Колегія суддів при цьому наголошу, що усі доводи, приведені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду першої інстанції, яким у досить повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України, і його слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник за довіреністю ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2024 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий: М.Ю. Петешенкова
Суддя: В.С. Городнича
Т.П. Красвітна
Суд | Дніпровський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 30.12.2024 |
Оприлюднено | 01.01.2025 |
Номер документу | 124146611 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них надання послуг |
Цивільне
Дніпровський апеляційний суд
Петешенкова М. Ю.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні