Постанова

від 17.12.2024 по справі 522/12909/24

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/7174/24

Справа № 522/12909/24

Головуючий у першій інстанції Ковтун Ю.І.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Комлевої О.С.,

Сєвєрової Є.С.,

за участю секретаря Козлової В.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, у відсутність сучасників справи, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Соловйов Віктор Вікторович, на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 02 вересня 2024 року, про відмову у відкритті провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Приморська районна адміністрація Одеської міської ради, Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради, Комунальне підприємство «Житлово-комунальний сервіс «Порто-Франківський» про встановлення фактів, що мають юридичне значення,

встановив:

01.08.2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, заінтересовані особи: Приморська районна адміністрація Одеської міської ради, Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради, Комунальне підприємство «Житлово-комунальний сервіс «Порто-Франківський».

Заява про встановлення фактів була обґрунтована тим, що встановлення даних фактів необхідно заявнику для подальшого укладання договору найму, переоформлення особового рахунку, приватизації квартири АДРЕСА_1 , та зміни її нумерації.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 02.09.2024 року у відкритті провадження було відмовлено (а.с.15-17).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в особі свого представника - адвоката Соловйова В.В. ставить питання про скасування ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 02.09.2024 року та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (а.23-26).

Вирішуючи питання про слухання справи в порядку спрощеного позовного провадження, у відсутність учасників справи, колегія суддів виходить із того, що всі учасники справи належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання (а.с. 46-52).

Також колегія суддів зазначає, що в силу вимог ч. 1ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі Конвенція), кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, ЄСПЛ в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції.

На підставі викладеного, а також враховуючи, що всвоїх рішеннях ЄСПЛ наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, колегія суддів вирішила слухати справу на підставі наявних доказів.

Також слід зазначити, що відповідно до ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність. Згідно зі ст. 12-2 вказаного Закону в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Згідно зі ст. 26 вказаного Закону правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. Явка сторони до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою, а тому перешкоди для розгляду справи в даному випадку відсутні.

Крім викладеного, колегія суддів зазначає, що від представника ОСОБА_1 адвоката Соловйова В.В. 17.12.2024 року надійшло клопотання про розгляд справи в його відсутність (а.с. 53).

Враховуючи все вищенаведене, а також те, що дана справа перебуває на розгляді суду апеляційної інстанції майже 3 місяці (а.с. 38), колегія суддів вирішила дану справу розглядати судом апеляційної інстанції за наявними матеріалами, у відсутність учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що заявник з метою захисту порушених майнових прав, зокрема, права на приватизацію житла, мав звернутись до суду з відповідною позовною заявою, оскільки встановлення фактів, які просить встановити заявник, підлягають доказуванню під час розгляду справи в порядку позовного провадження та можуть бути встановлені на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням принципу змагальності.

Крім того, з посиланням на правові позиції, які викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №800/559/17, від 03.04.2018 у справі №9901/152/18, від 30.05.2018 у справі №9901/497/18 та від 06.02.2019 у справі №522/12901/17-ц , суд першої інстанції правильно відмовив заявнику у відкритті провадження у справі.

При цьому, слід зазначити, що відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції не зазначав про право заявника звернутись з позовом для вирішення цього спору до адміністративного суду, чим спростовуються доводи заявника апеляційної скарги ОСОБА_1 з цього приводу.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що із тексту позовної заяви і апеляційної скарги ОСОБА_1 вбачається, що вирішення даного спору потрібно ОСОБА_1 для укладення з ним договору найму, переоформлення особового рахунку, подальшої приватизації квартири АДРЕСА_1 , та зміни її нумерації, тобто із даного спору вбачається спір про право ОСОБА_1 на укладення договору найму, на переоформлення особового рахунку, на приватизацію квартири АДРЕСА_1 та зміни її нумерації.

Таким чином, оскільки у відповідності до ч.4 ст.315 ЦПК України суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що мають юридичне значення, вбачається спар про право, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність відмови у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення фактів, що мають юридичне значення, заінтересовані особи: Приморська районна адміністрація Одеської міської ради, Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради, Комунальне підприємство «Житлово-комунальний сервіс «Порто-Франківський».

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів також зазначає, що ЄСПЛ вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, доводи апеляційної скарги її не спростовують, оскільки ухвала прийнята у відповідності до вимог процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381 384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Соловйов Віктор Вікторович, залишити без задоволення.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 02 вересня 2024 року про відмову у відкритті провадження залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Через відпустку судді Комлевої О.С. та її відкликання, повне судове рішення складено 30.12.2024 року.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

О.С. Комлева

Є.С. Сєвєрова