Постанова

від 10.12.2024 по справі 522/4953/22

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5609/24

Справа № 522/4953/22

Головуючий у першій інстанції Чернявська Л.М.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Таварткіладзе О.М.,

суддів: Заїкіна А.П., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря судового засідання: Чередник К.А.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Одесі апеляційнускаргу Об`єднання співвласників «Сімекс» багатоквартирних будинків №№3, 3А, 3Б по провулку Дунаєва на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 17 квітня 2024 року за заявою Об`єднання співвласників «Сімекс» багатоквартирних будинків № 3, 3А, 3Б по провулку Дунаєва про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню по справі за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників «Сімекс» багатоквартирних будинків №№3, 3А, 3Б по провулку Дунаєва про визнання незаконним та скасування наказу про призупинення дії трудового договору (трудових відносин), поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників «Сімекс» багатоквартирних будинків №№3, 3А, 3Б по провулку Дунаєва про визнання незаконним та скасування наказу про призупинення дії трудового договору (трудових відносин), поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 14 червня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників «СІМЕКС» багатоквартирних будинків №№3, 3А, 3Б по провулку Дунаєва про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати задоволено.

24 січня 2024 року представник Об`єднання співвласників «Сімекс» багатоквартирних будинків АДРЕСА_1 звернувся до суду з заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню по справі за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників «СІМЕКС» багатоквартирних будинків №№3, 3А, 3Б по провулку Дунаєва про визнання незаконним та скасування наказу про призупинення дії трудового договору (трудових відносин), поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування зазначено, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 14.06.2023 року по справі № 522/4953/22 було задоволено позов ОСОБА_1 та поновлено його на роботі на посаді сторожа в Об`єднанні співвласників «Сімекс» багатоквартирних будинків АДРЕСА_2 , 3а, АДРЕСА_2 та стягнуто на користь боржника 178 122,04 гривень.

У порядку виконання рішення суду ОСББ «Сімекс» негайно як стало відомо про винесення рішення, 15.06.2023 року видало наказ № 15062023 про прийняття ОСОБА_1 на роботу на посаду сторожа, яке одразу довело до відома стягувача та в подальшому направило на адресу боржника рекомендованим листом з описом вкладення, на підтвердження чого надається копія фіскального чеку АТ «Укрпошта» від 16.08.2023 року (ідентифікатор 6504416428301), копія фіскального чеку АТ «Укрпошта» від 07.09.2023 року (ідентифікатор 6501500828510), накладної АТ «Укрпошта» 6501500828510 від 07.09.2023 року та опису вкладення до цінного листа № 6501500828510 відділення 65015.

10.08.2023 року старшим державним виконавцем Приморського ВДВС м. Одеси ПМУМЮ (м. Одеса) Білаш Євгенієм Геннадійовичем була прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження та про стягнення з ОСББ «СІМЕКС» на користь боржника витрат на проведення виконавчих дій.

Боржником у повному обсязі було добровільно виконано рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14.06.2023 року по справі № 522/4953/22 про поновлення стягувача ОСОБА_1 на посаді сторожа, останній мав можливість приступити до виконання своїх обов`язків на посаді сторожа, однак жодного разу не звернувся до боржника із такими вимогами, на роботу не з`являвся з моменту його поновлення протягом більше ніж 2 місяців підряд, за що був звільнений 24.08.2023 року з посади за прогули.

Тобто факт звільнення стягувача з посади після його поновлення на роботі вже свідчить про виконання боржником рішення суду в повному обсязі та унеможливлює здійснення боржником будь-яких додаткових дій, направлених на виконання рішення суду про поновлення такої особи на роботі, адже це буде повністю суперечити факту звільнення такої особи з посади, на яку її було поновлено.

У відповіді старшого державного виконавця зазначено про відсутність підстав для закінчення виконавчого провадження, оскільки до служби було надано копію наказу ОСББ «Сімекс» № 15062023 від 15.06.2023 про прийняття ОСОБА_1 на роботу та докази направлення такого наказу накладна АТ «Укрпошта» 6501500828510 від 07.09.2023 року та опис вкладення до цінного листа № 6501500828510 відділення 65015, з яких незрозуміло, який саме номер наказу був направлений стягувачу, а також зазначено, що наказ ОСББ «СІМЕКС» № 23.08.2023 від 23.08.2023 року про внесення змін до наказу № 15062023 від 15.06.2023 року не був доведений до відома стягувача, а отже боржником не надано достатніх підтверджень виконання виконавчого документа в межах виконавчого провадження № 72492468.

При цьому, в своїх листах-відповідях на звернення представників боржника, а ні старший державний виконавець Приморського ВДВС м. Одеси ПМУМЮ (м. Одеса) Білаш Євгеній Геннадійович, а ні начальник відділу жодного разу не повідомляють боржнику, які саме документи необхідно подати боржнику до служби на підтвердження належного виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14.06.2023 року по справі № 522/4953/22 про поновлення стягувача ОСОБА_1 на посаді сторожа, та яким законодавчим актом вимагається подання таких документів.

У зв`язку з чим, просили визнати виконавчий лист з виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14.06.2023 року по справі № 522/4953/22, яким було задоволено позов ОСОБА_1 та поновлено його на роботі на посаді сторожа в Об`єднанні співвласників «Сімекс» багатоквартирних будинків АДРЕСА_2 , 3а, АДРЕСА_2 , таким що не підлягає виконанню.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 17 квітня 2024 року у задоволені заяви представника Об`єднання співвласників «Сімекс» багатоквартирних будинків № 3, АДРЕСА_3 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню - відмовлено.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду, представник Об`єднання співвласників «Сімекс» багатоквартирних будинків №№3, АДРЕСА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 17 квітня 2024 року скасувати та заяву представника Об`єднання співвласників «Сімекс» багатоквартирних будинків № 3, 3А, 3Б по провулку Дунаєва про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що на сьогоднішній день, стягувач ОСОБА_1 , обізнаний про своє поновлення в ОСББ «Сімекс» на посаді сторожа на підставі наказу від 15.06.2023 року, оскільки оскаржує в судовому порядку своє звільнення з посади сторожа від 24.08.2023 року після поновлення на посаді в червні 2023 року. Зазначене, зокрема, підтверджується наданими до заяви доказами, а саме фіскального чеку AT «Укрпошта» від 07.09.2023 року (ідентифікатор 6501500828510), накладної AT «Укрпошта» 6501500828510 від 07.09.2023 року та опису вкладення до цінного листа № 6501500828510 відділення 65015.

При цьому, посилання суду на те, що в матеріалах справи відсутні докази внесення відповідного запису до трудової книжки ОСОБА_1 є необґрунтованими, адже відповідні записи про поновлення стягувача на роботі з 15.06.2023 року, та в подальшому про звільнення його з роботи з 24.08.2023 року містяться в трудовій книжці стягувача, яка була надіслана останньому 28.08.2024 року після його звільнення та яку останній отримав. Більш того, судом не відображено у своєму рішенні та взагалі не було надано жодної оцінки додатково наданим 14.03.2024 року боржником доказів виконання рішення суду.

На підставі наведеного, ОСББ «Сімекс» просить суд визнати виконавчий лист, виданий Приморським районним судом м. Одеси від 14.06.2023 року по справі № 522/4953/22 таким, що не підлягає виконанню.

Представник ОСОБА_1 адвокат Доніна Людмила Анатоліївна подала на дану апеляційну скаргу відзив, в якому зазначає про те, що відповідач не виконав вимоги трудового законодавства в частині поновлення позивача на роботі, фактичного допуску позивача на роботу та сплаті заробітної плати за увесь час його вимушеного прогулу. Так, всупереч встановленої законом процедури виконання судового рішення, ОСББ «Сімекс» не скасував незаконний Наказ від 28.03.2022, не скасував незаконний Наказ від 24.08.2023 (тобто, не ухвалював дане скасування окремим Наказом), не попереджав ОСОБА_1 про поновлення на роботі та допуск до роботи, не допустив позивача до фактичного виконання роботи, не вносив відповідних записів до трудової книжки позивача, не погасив заборгованість по виплаті заробітної плати за увесь час вимушеного прогулу, не здійснив платежі до бюджету. Виходячи з вищенаведеного, позивач вважає апеляційну скаргу відповідача такою, що не підлягає задоволенню, а ухвала Приморського районного суду міста Одеси від 17квітня 2024рокує такою, що повинна бути залишена без змін.

Будучи в розумінні ст. ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання, призначене на 10.12.2024 року на 15:30 год. Представник ОСББ «Сімекс» не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, належної ініціативи взяти участь у розгляді справи в режимі відеоконференції не виявив та заяв про відкладення судового засідання не подавав.

Присутній в судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Донін С.В. не заперечував проти розгляду справи за фактичною явкою сторін.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Оскільки явка учасників справи до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою, поважність причин неучасті у судовому засіданні 10.12.2024 року учасників справи, належним чином повідомлених про розгляд справи, судом апеляційної інстанції не встановлено, а наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, спір підлягає вирішенню по суті, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тому розгляд апеляційним судом справи у відсутності учасників (відповідачів), які відсутні у судовому засіданні при таких обставинах не є порушенням їхніх прав щодо забезпечення участі у судовому засіданні і доступі до правосуддя. Схожі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду у справі Верховного Суду у справі № 361/8331/18.

За таких обставин, колегія суддів не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні докази підтвердження виконання виконавчого документа в межах виконавчого провадження № 72492468, оскільки заявником не надано доказів обізнаності про наявність наказу про поновлення ОСОБА_1 на посаді сторожа, також в матеріалах справи відсутні докази внесення відповідного запису до трудової книжки ОСОБА_1 .

Колегія суддів погоджується з вищевказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що в провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників «СІМЕКС» багатоквартирних будинків №№3, 3А, 3Б по провулку Дунаєва про визнання незаконним та скасування наказу про призупинення дії трудового договору (трудових відносин), поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 14 червня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників «СІМЕКС» багатоквартирних будинків №№3, 3А, 3Б по провулку Дунаєва про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати задоволено.

Поновлено ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 ) на роботі в Об`єднанні співвласників «СІМЕКС» багатоквартирних будинків №№3, 3А, АДРЕСА_2 (ЄДРПОУ: 25831535, місцезнаходження: 65044, місто Одеса, провулок Дунаєва, будинок 3) на посаді сторожа.

Стягнуто з Об`єднання співвласників «СІМЕКС» багатоквартирних будинків №№3, 3А, 3Б по провулку Дунаєва (ЄДРПОУ: 25831535, місцезнаходження: 65044, місто Одеса, провулок Дунаєва, будинок 3) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 ) заробітну плату за весь час вимушеного прогулу починаючи з 28 березня 2022 року по день ухвалення судового рішення, тобто по 14 червня 2023 року, загалом 178 122 (сто сімдесят вісім тисяч сто двадцять два) грн 04 коп.

Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі.

Приморським районним судом м. Одеси було видано виконавчі листи про поновлення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 ) на роботі в Об`єднанні співвласників «СІМЕКС» багатоквартирних будинків №№3, 3А, АДРЕСА_2 (ЄДРПОУ: 25831535, місцезнаходження: 65044, місто Одеса, провулок Дунаєва, будинок 3) на посаді сторожа.

Також, виконавчий лист про стягнення з Об`єднання співвласників «СІМЕКС» багатоквартирних будинків №№3, 3А, 3Б по провулку Дунаєва (ЄДРПОУ: 25831535, місцезнаходження: 65044, місто Одеса, провулок Дунаєва, будинок 3) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 ) заробітної плати за весь час вимушеного прогулу починаючи з 28 березня 2022 року по день ухвалення судового рішення, тобто по 14 червня 2023 року, загалом 178 122 (сто сімдесят вісім тисяч сто двадцять два) грн 04 коп.

10 серпня 2023 року старшим державним виконавцем Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відкрито виконавче провадження № 72492468 за виконавчим листом про поновлення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 ) на роботі в Об`єднанні співвласників «СІМЕКС» багатоквартирних будинків №№3, 3А, АДРЕСА_2 (ЄДРПОУ: 25831535, місцезнаходження: 65044, місто Одеса, провулок Дунаєва, будинок 3) на посаді сторожа.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, боржником ОСББ «Сімекс» 15.06.2023 року видано наказ № 15062023 про прийняття ОСОБА_1 на роботу на посаду сторожа, яке направлено на адресу боржника рекомендованим листом з описом вкладення, що підтверджується копією фіскального чеку АТ «Укрпошта» від 16.08.2023 року (ідентифікатор 6504416428301).

18.08.2023 року представником боржника було надано до Приморського ВДВС м. Одеси ПМУМЮ м. Одеса заяву від 17.08.2023 року про виконання рішення суду, до якої було додано наказ № 15062023 ОСББ «Сімекс» від 15.06.2023 про прийняття ОСОБА_1 на роботу з проханням закінчити виконавче провадження.

12.12.2023 року представником боржника ОСББ «Сімекс» подано виконавцю заяву про виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14.06.2023 року по справі № 522/4953/22 про поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді сторожа в ОСББ «Сімекс» в повному обсязі, до якої було додано копію наказу № 15062023 про прийняття ОСОБА_1 на роботу на посаду сторожа, в якій представник боржника просив закінчити виконавче провадження та надав завірені копії документів, що подавалися до такої заяви.

19.12.2023 року старшим державним виконавцем надано лист-відповідь № 190058, в якій зазначено про відсутність підстав для закінчення виконавчого провадження, оскільки до служби було надано копію наказу ОСББ «Сімекс» № 15062023 від 15.06.2023 про прийняття ОСОБА_1 на роботу, в той час як відповідно до рішення суду боржника необхідно було поновити на роботі, а також боржником не було надано до служби документів, що підтверджують факт ознайомлення боржника із наказом про його поновлення, що відповідно до судової практики щодо виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі, є обов`язковим для виконавця для встановлення факту належного виконання виконавчого документу.

21.12.2023 року представник ОСББ «Сімекс» знову звернувся до виконавця із заявою про закінчення виконавчого провадження, до якої надав завірену копію наказу ОСББ «СІМЕКС» № 23.08.2023 від 23.08.2023 року про внесення змін до наказу № 15062023 від 15.06.2023 року, в якому було зазначено: «Виправити помилково зазначене «прийняти на роботу з 15.06.2023 року» на правильне «поновити на роботі з 15.06.2023 року на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14.06.2023 року по справі № 522/4953/22». Доповнити ідентифікуючі дані ОСОБА_1 , зазначивши « ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ».

Також боржник надав виконавцю завірені копії фіскального чеку АТ «Укрпошта» від 07.09.2023 року (ідентифікатор 6501500828510), накладної АТ «Укрпошта» 6501500828510 від 07.09.2023 року та опису вкладення до цінного листа № 6501500828510 відділення 65015.

У відповідь на вказану заяву представника боржника, старший державний виконавець надіслав 27.12.2023 року лист-відповідь № 195895, в якому знову зазначив про відсутність підстав для закінчення виконавчого провадження, оскільки до служби було надано копію наказу ОСББ «Сімекс» № 15062023 від 15.06.2023 про прийняття ОСОБА_1 на роботу та докази направлення такого наказу накладна АТ «Укрпошта» 6501500828510 від 07.09.2023 року та опис вкладення до цінного листа № 6501500828510 відділення 65015, з яких незрозуміло, який саме номер наказу був направлений стягувачу, а також зазначено, що наказ ОСББ «СІМЕКС» № 23.08.2023 від 23.08.2023 року про внесення змін до наказу № 15062023 від 15.06.2023 року не був доведений до відома стягувача, а отже боржником не надано достатніх підтверджень виконання виконавчого документа в межах виконавчого провадження № 72492468.

Колегія суддів виходить з наступного.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними в постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

У відповідності до положень ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

У випадку невиконання цього обов`язку добровільно, рішення суду підлягає виконанню у примусовому порядку.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначають Закон України "Про виконавче провадження".

Відповідно до положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 січня 2019 року у справі № 760/9521/15-ц провадження № 61-24060св18 вказано, що "Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, підлягає негайному виконанню (стаття 235 КЗпП України).

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєвоважливих прав та інтересів громадян і держави.

Обов`язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства, а тому, з огляду на принцип загальнообов`язковості судових рішень судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов`язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.

Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Виконання рішення вважається закінченим із моменту фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акта органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення працівника.

Тобто, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника.

КЗпП України не містить визначення поняття "поновлення на роботі", як і не встановлює порядку виконання відповідного рішення. Частково умови, за яких рішення суду про поновлення на роботі вважається примусово виконаним, закріплені у статті 65 Закону України "Про виконавче провадження".

За змістом статті 65 Закону України "Про виконавче провадження" виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту видачі наказу про поновлення працівника на роботі та фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків.

При розумінні роботи як регулярно виконуваної працівником діяльності, обумовленої трудовим договором, поновлення на роботі також включає допущення працівника до фактичного виконання трудових обов`язків, тобто створення умов, за яких він може їх здійснювати у порядку, що мав місце до незаконного звільнення.

Отже, виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту видачі наказу про поновлення працівника на роботі та фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків.

При цьому, працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення на роботі і йому повинно бути фактично забезпечено доступ до роботи і можливості виконання своїх обов`язків.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 06 грудня 2018 року у справі № 465/4679/16 (провадження № 61-29024св18), від 26 лютого 2020 року у справі № 702/725/17 (провадження № 61- 12857св18), від 17 червня 2020 року у справі № 521/1892/18 року.

Відповідно до частини першої статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до положень статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. При цьому метою визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню є унеможливлення подальшого проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом та закінчення виконавчого провадження (пункт 5 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження").

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.

До матеріально-правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна віднести ті обставини, що свідчать про припинення обов`язку боржника з передбачених законом підстав.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); якщо виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Вказане узгоджується із висновком Верховного Суду у постанові від 09 вересня 2021 року у справі № 824/67/20.

У постанові Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі № 824/2/22 зазначено, що законодавець не дав чіткого визначення "інших причин" для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у частині другій статті 432 ЦПК України. При цьому словосполучення "або з інших причин" не стосується припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад: в апеляційному чи касаційному порядку скасовано або змінено рішення суду, або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний.

Загальні підстави припинення цивільно-правових зобов`язань містяться у главі 50 розділу І книги п`ятої ЦК України. Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Отже перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.

У зазначеній категорії справ саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.

Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 24 червня 2020 року у справі № 520/1466/14-ц (провадження № 61-43447св18), від 09 вересня 2021 року у справі № 824/67/20 (провадження № 61-10482ав21), від 09 червня 2022 року у справі № 2-118/2001 (провадження № 61-1762ав22), 19 січня 2023 року у справі № 824/2/22 (провадження № 61-9190ав22).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання рішення Приморського районногосуду м.Одеси від14червня 2023рокуу справі № 522/4953/22, в частині його негайного виконання, судом видано виконавчий лист, яким зобов`язано боржника - Об`єднання співвласників«Сімекс» багатоквартирнихбудинків АДРЕСА_2 , АДРЕСА_2 ,3Бпо провулкуДунаєвапоновити ОСОБА_1 на роботі в Об`єднанні співвласників«Сімекс» багатоквартирнихбудинків АДРЕСА_2 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_2 на сторожа.

Постановою старшого державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Білаш Є.Г. від 10 серпня 2023 року відкрито виконавче провадження № 72492468 з виконання вищевказаного виконавчого листа.

Звертаючись із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, ОСББ «Сімекс»посилалося на те, що у порядку виконання рішення суду боржник негайно як стало відомо про винесення рішення, 15.06.2023 року видав наказ № 15062023 про прийняття ОСОБА_1 нароботу на посаду сторожа, яке одразу довело до відома стягувача та в подальшому направило на адресу боржника рекомендованим листом з описом вкладення.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до чч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зі змісту ст.ст. 76-80 ЦПК України убачається, що суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, на підставі належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів.

За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України.

За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов`язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суд від 02 жовтня 2019 року у справі № 522/16724/16-ц.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦПК України, слід зробити висновок, що ОСББ «Сімекс», посилаючись на те, що вжило заходів для належного повідомлення ОСОБА_1 про його поновлення на роботі, шляхом направлення поштового відправлення, мало довести ці обставини, водночас, апеляційний суд погоджуючись із судом першої інстанції зазначає, що з наявних у матеріалах справи, копії фіскального чеку АТ «Укрпошта» від 16.08.2023 року (ідентифікатор 6504416428301) та копії фіскального чеку АТ «Укрпошта» від 07.09.2023 року (ідентифікатор 6501500828510) неможливо встановити факт його отримання ОСОБА_1 , а з накладної АТ «Укрпошта» 6501500828510 від 07.09.2023 року та опису вкладення до цінного листа № 6501500828510 відділення 65015 дійсний вміст такого відправлення, а саме який номер наказу було направлено стягувачу.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, виходячи з норм чинного законодавства України, дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не впливають на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення.

За таких обставин колегія суддів вважає, що відсутні підстави для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, з мотивів наведених у скарзі.

Отже, доводи апеляційної скарги висновок районного суду не спростовують і зведені лише до незгоди з висновком суду без наведення будь-яких обставин, які б ставили під сумнів набутий судом висновок або свідчили б про невірну оцінку судом доказів, які надані сторонами та невірне застосування законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) неодноразово вказував, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі "Руїз Торіха проти Іспанії"). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").

Також, Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Ураховуючи викладене, колегія суддів проходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 375, 381, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників «Сімекс» багатоквартирних будинків №№3, 3А, 3Б по провулку Дунаєва - залишити без задоволення.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 17 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складений: 30.12.2024 року.

Головуючий: О.М. Таварткіладзе

Судді: А.П. Заїкін

С.О. Погорєлова