Постанова

від 17.12.2024 по справі 509/678/24

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/7112/24

Справа № 509/678/24

Головуючий у першій інстанції Панасенко Є.М.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Вадовської Л.М.,

Комлевої О.С.,

за участю:

секретаря Козлової В.А.,

представника ОСББ «Бриз-5» - адвоката Можина О.В.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні апеляційнускаргу ОСОБА_1 ,в інтересахякої діє ОСОБА_2 ,на рішенняОвідіопольського районногосуду Одеськоїобласті від06серпня 2024року,ухваленого підголовуванням суддіПанасенка Є.М.,у цивільнійсправізапозовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Бриз-5» про стягнення заборгованості при розрахунку при звільненні, стягнення середнього заробітку,

встановив:

02.02.2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСББ «Бриз-5» про стягнення 1342,88 грн. заборгованості при розрахунку при звільнення та середній заробіток за затримку по день фактичного розрахунку у розмірі 142 131 грн., всього 143 473,88 грн.

В подальшому, а саме 18.03.2024 року, вона змінила свої позовні вимоги і просила суд стягнути ОСББ «Бриз-5» 2030,04 грн. заборгованості при розрахунку при звільнення та середній заробіток за затримку по день фактичного розрахунку у розмірі 144 078 грн., всього 146 108,04 грн. (т.1, а.с.125-130).

Позивачка посилалась на те, що 20.12.2011 року рішенням правління ОСББ «Бриз-5» вона була обрана головою правління.

20.11.2016 року загальні збори ОСББ «Бриз-5» вирішили припинити повноваження раніше обраних членів правління та обрати правління у складі трьох осіб ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5

11.12.2017 року рішенням правління було обрано головою правління ОСОБА_4 .

20.12.2017 року ОСОБА_4 видав наказ №1/2017, на підставі якого приступив до виконання обов`язків голови правління.

Крім того, 22.12.2017 року ОСОБА_4 видав наказ №2/2017, на підставі якого звільнив позивачку ОСОБА_1 з посади голови правління на підставі п.9 ч.1 ст.36 КЗпП України.

Ці обставини встановлені рішенням Господарського суду Одеської області у справі 509/287/18 від 03.01.2023 року, яке залишене без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22 червня 2023 р. та постановою Касаційного Господарського Суду Верховного Суду від 04 жовтня 2023 року (т. 1, а.с.10-22, 23-46).

Позивачка посилалась на те, що під час розрахунку при звільненні відповідач не провів з нею повний розрахунок, та не виплатив їй заробітну плату за другу половину грудня 2017 року.

Оскільки середній заробіток за два місяці до звільнення складав 1 947 грн. з відрахуванням податку на доходи фізичних осіб та військового збору, що підтверджується витягом з банківського рахунку позивачки, на який надходила заробітна платня від ОСББ «Бриз-5», а остання виплата заробітної плати відбулась 18.12.2017 року у розмірі 604,32 грн. за першу половину грудня 2017 року, позивачка просила її позовні вимоги задовольнити.

При цьому вказала, що на момент звільнення заборгованість складала 1342,88грн., затримка виплат при звільненні триває з 22.12.2017 року по лютий 2024 року, тобто 73 місяці, а тому відповідач має сплатити їй середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні 142 131 грн. (1 947 х 73).

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 06.08.2024 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено (т.1, а.с.195-204).

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Судаков В.В. просить рішення Біляївського районного суду Одеської області від 06.08.2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (т.1, а.с.210-214).

В свою чергу, 12.09.2024 року представник ОСББ «Бриз-5» подав клопотання, в якому просив залишити апеляційну скаргу без руху через пропуск строку на її подання (т.1, а.с.231-232).

Однак, 13.09.2024 року провадження у даній справі було відкрито ухвалою Одеського апеляційного суду (т.1, а.с.234).

Вирішуючи питання про слухання справи у відкритому судовому засіданні, за участю представника ОСББ «Юриз-5» адвоката Можина О.В., у відсутність інших учасників справи, колегія суддів виходить із того, що всі учасники справи були належним чином повідомлені про час і місце судового засідання (т.2, а.с. 23-27).

Також колегія суддів зазначає, що в силу вимог ч. 1ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі Конвенція), кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, ЄСПЛ в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції.

На підставі викладеного, а також враховуючи, що всвоїх рішеннях ЄСПЛ наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, колегія суддів вирішила слухати справу на підставі наявних доказів.

Крім викладеного, слід зазначити, що відповідно до ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність. Згідно зі ст. 12-2 вказаного Закону в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Згідно зі ст. 26 вказаного Закону правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. Явка сторони до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою, а тому перешкоди для розгляду справи в даному випадку відсутні.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що дана справа витікає із трудових правовідносин і перебуває на розгляді суду апеляційної інстанції значний час (т.1, а.с. 234), колегія суддів вирішила дану справу розглядати судом апеляційної інстанції за участю представника «Бриз-5» та на підставі наявних у справі доказів, у відсутність інших учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Ухвалюючи судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачкою ОСОБА_1 до суду не надано належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, в тому числі рішення загальних зборів ОСББ «Бриз-5» про встановлення їй як голові правління ОСББ будь-якої заробітної плати, та укладеного між нею і правлінням ОСББ «Бриз-5» трудового договору.

З таким висновком суду повністю погоджується колегія суддів, з огляду на наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом від 22.12.2017 року №2/2017 позивач ОСОБА_1 була звільнена із займаної посади голови правління ОСББ «Бриз-5».

В свою чергу ОСОБА_1 оскаржувала рішення правління від 11.12.2017 року про обрання нового голови правління та наказ від 22.12.2017 р. про її звільнення у судовому порядку у справі 509/287/18, однак судовими рішеннями судів всіх інстанцій їй у позові було відмовлено (т.1, а.с.10-22, 23-46).

При цьому, в ході розгляду справи №509/287/18 позивачка ОСОБА_1 заявляла, що воназ 11.12.2017 року до 22.12.2017 року перебувала у відпустці за власний рахунок та у підтвердження цього надала суду наказ від 01.12.2017 року КД №07/2017 та довідку готельного комплексу «ТуСтань» від 19.12.2017 року про те, що з 09.12.2017 року по 19.12.2017 року вона перебувала в цьому готельному комплексі за адресою: АДРЕСА_1 (т.1, а.с.103).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що період перебування позивачки у готельному комплексі та у відпустці за власний рахунок з 9 по 22 грудня 2017 року, включно, повністю охоплює другу половину грудня 2017 року до дня звільнення включно, тому ОСОБА_1 заробітна плата за другу половину грудня, коли вона була у відпустці за власний рахунок, не могла бути нарахована та не могла бути виплачена.

З цих підстав, представник ОСББ «Бриз-5» заперечував проти позовних вимог позивачки ОСОБА_1 , у тому числі, проти стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунків при звільненні, з посиланням також на відсутність своєї вини в цьому, посилаючись на те, що ОСОБА_1 при звільненні не передала первинні документи бухгалтерського обліку, на підставі яких може бути здійснено нарахування та виплата належних працівникові при звільненні виплат.

В системі «Електронний суд» 17.03.2024 року ОСОБА_1 надала до суду заяву про зміну розміру позовних вимог, у якій зазначила, що при звільненні їй не у повному розмірі була виплачена заробітна плата не за другу, а за першу половину грудня і заборгованість складає 83,04 грн.

Також зазначила, що при звільненні їй не була виплачена компенсація за невикористану відпустку у розмірі 1 947 грн.

Оскільки затримка виплат при звільненні тривала з 22 грудня 2017 р. по березень 2024 р., тобто 74 місяці, то відповідач має сплатити позивачці середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 144 078 грн. Зазначила, що строки звернення до суду нею не пропущені.

Ухвалою суду від 20.03.2024 р. заява ОСОБА_1 про зміну розміру позовних вимог була прийнята до розгляду, відповідачу був наданий п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву з урахуванням змін.

Через систему «Електронний суд» 03.04.2024 р. відповідач надав до суду та позивачу відзив на позовну заяву з урахуванням змін.

Заперечуючи проти змінених позовних вимог, представник ОСББ «Бриз-5» також зазначав, що відповідно до банківської виписки за листопад 2017 р., позивачці 03.11.2017 р. були виплачені відпускні за листопад 2017 р. у розмірі 1606,88 грн. Отже, відпустку у 2017 р. вона використала.

При цьому, представник ОСББ «Бриз-5» зазначив, що в період, за який заявлено позовні вимоги, позивачка була керівником ОСББ «Бриз-5» і фактично неправомірно самостійно встановлювала сама собі заробітну плату, сама собі її нараховувала і виплачувала.

Також зазначав, що банківська виписка не може бути доказом встановленої позивачці заробітної плати. Розмір середнього заробітку є недоведеним, у зв`язку з чим всі розрахунки безпідставні і неправильні.

Крім цього, при виплаті заробітної плати за першу половину грудня - 18.12.2017 р. позивачці було виплачено не лише заробітну плату за першу половину грудня 2017 р., а й компенсацію за невикористану відпустку, що зазначено у наданій позивачкою виписці з банку і що також може свідчити, що позивачка 18.12.2017 р. припинила трудові відносини і здійснила розрахунок сама з собою, оскільки виплата компенсації за невикористану відпустку здійснюється виключно у випадку звільнення працівника.

Таким чином, позивачка 03.11.2017 р. отримала відпускні і 18.12.2017 р. - компенсацію за невикористані дні відпустки, у зв`язку з чим її вимоги про виплату компенсації за невикористану відпустку є очевидно безпідставними.

Ухвалюючи судове рішення, суд першої інстанції правильно зазначив, що Верховний Суд у постанові від 18.03.2020 р. по справі № 545/3678/16-ц вказав, що правила нарахування заробітної плати трудовим законодавством не регламентовано. У cт. 115 КЗпП України визначено лише порядок її виплати, - не рідше двох разів на місяць. Організація обліку нарахування та виплати заробітної плати відображається в документах бухгалтерського обліку та податкової звітності. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Крім того, підприємства зобов`язані складати фінансову звітність на підставі даних бухгалтерського обліку.

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 11 вищевказаного Закону документи фінансової звітності підписують керівник і бухгалтер підприємства. Згідно з ч. 3 ст. 8 зазначеного Закону відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи відповідно до ч. 8 ст. 9 цього Закону. Тобто керівник як уповноважена особа власника, несе відповідальність за оформлення і зберігання первинних бухгалтерських документів та за організацію обліку.

Згідно ч.ч. 1,5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, заперечень проти оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів також зазначає, що ЄСПЛ вказав, що п. 1 статті 6 Конвенція зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення прийнято у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 06 серпня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Через відпустку судді Комлевої О.С. та її відкликання, повне судове рішення складено 30.12.2024 року.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

Л.М. Вадовська

О.С. Комлева