Ухвала

від 25.12.2024 по справі 914/2823/15

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

УХВАЛА

25 грудня 2024 року Справа №914/2823/15

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді О.С. Скрипчук

суддів О.І. Матущака

Н.М. Кравчук,

розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 б/н та б/д (вх. № 01-05/1409/16 від 22.03.2016р.)

на рішення Господарського суду Львівської області від 23.12.2015р, повний текст рішення виготовлено 01.02.2016р.

у справі № 914/2823/15, головуючий суддя Кітаєва С.Б., судді Ділай У.І., Мороз Н.В.

за позовом: ОСОБА_1 , с. Грабовець, Стрийського району, Львівської області

ОСОБА_2 , м. Київ

до відповідача 1: Товариства з додатковою відповідальністю «Меблевий комбінат «Стрий», м. Стрий, Львівської області

до відповідача 2: ОСОБА_3 , м. Київ

до відповідача 3: ОСОБА_4 , м. Київ

до відповідача 4: ОСОБА_5 , м. Стрий, Львівської області

до відповідача 5: ОСОБА_6 , м. Стрий, Львівської області

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача1: Реєстраційна служба Стрийського міськрайонного управління юстиції, м. Стрий Львівської області;

про: відшкодування заподіяних збитків (матеріальної шкоди)

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.12.2015р. у справі №914/2823/15 в задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в частині вимог до відповідача 1 - Товариства з додатковою відповідальністю «Меблевий комбінат «Стрий» про відшкодування заподіяних збитків (матеріальної шкоди) - відмовлено повністю.

Припинено провадження у справі в частині вимог до відповідача 2 - ОСОБА_3 , до відповідача 3 - ОСОБА_4 , до відповідача 4 - ОСОБА_5 , до відповідача 5 - ОСОБА_6 про відшкодування заподіяних збитків (матеріальної шкоди).

23 лютого 2016 року позивачі звернулися до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Львівської області від 23 грудня 2015 року у справі № 914/2823/15. В апеляційній скарзі зазначили, що вони звільнені від сплати судового збору на підставі пункту 17 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 24 лютого 2016 року у справі № 914/2823/15 апеляційну скаргу повернуто позивачам.

22 березня 2016 року позивачі повторно звернулись до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Львівської області від 23 грудня 2015 року у справі № 914/2823/15, до якої долучили клопотання про звільнення від сплати судового збору. Зазначали про те, що на момент порушення провадження у справі (21 серпня 2015 року) вони були звільнені від сплати судового збору на підставі пункту 17 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI. Станом на момент подання апеляційної скарги до цього Закону внесені зміни від 03 вересня 2015 року, якими пункт 17 частини першої статті 5 виключений.

Відповідно до статті 8 Закону № 3674-VI підставою для звільнення від сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони. Позивачі вказували, що станом на час подання апеляційної скарги вони знаходяться на пенсії, не працюють, підприємницькою діяльністю не займаються. Розмір пенсії ОСОБА_1 становить 3 975 грн на місяць, пенсія ОСОБА_2 - 1 986 грн на місяць, при цьому витрати зі сплати комунальних платежів становлять 800 грн на місяць. Інших доходів позивачі не мають. ОСОБА_1 є заслуженим працівником промисловості, інвалідом III групи. Наведені обставини не дають ОСОБА_1 та ОСОБА_2 можливості сплачувати судовий збір у великому розмірі, що підтверджується документами, долученими до клопотання.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 25 березня 2016 року у справі № 914/2823/15 апеляційну скаргу та додані до неї матеріали повторно повернуто позивачам.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що відстрочення, розстрочення, зменшення розміру або звільнення від сплати судового збору є правом суду, а не його обов`язком. При цьому, це право суду закон пов`язує із встановленням обставин, які свідчать про дійсну складність фінансового становища сторони, яка звертається з відповідним клопотанням. Водночас законом не визначено обставин, які беззаперечно свідчать про наявність у суду обов`язку вчинення відповідних дій, а обґрунтування відповідних обставин покладається на заінтересовану сторону. Виходячи із зазначеного, звільнення скаржників від сплати судового збору може мати місце за наявності виключних обставин, які наразі відсутні, а скаржниками не наведено обґрунтованих та виключних підстав, які б унеможливили сплату ними судового збору у визначеному законом порядку та розмірі, відтак колегія суддів вважає, що клопотання скаржників про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не може бути прийнята до розгляду Львівським апеляційним господарським судом, оскільки вона не відповідає вимогам розділу ХІІ ГПК України (до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі).

Постановою Вищого господарського суду України від 14 червня 2016 року у справі № 914/2823/15 касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без задоволення, ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 25 березня 2016 року - без змін.

Колегія суддів касаційної інстанції погодилася з висновками апеляційного господарського суду щодо відмови у задоволенні клопотання позивачів про звільнення їх від сплати судового збору, оскільки відповідне звільнення може мати місце за наявності виключних обставин, які у цьому випадку відсутні, при цьому заявниками не було наведено апеляційному суду обґрунтованих та виключних підстав, які б унеможливили сплату ними судового збору у визначеному законом порядку та розмірі.

28 жовтня 2024 року позивачі звернулися до Великої Палати Верховного Суду із заявою про перегляд за виключними обставинами постанови Вищого господарського суду України від 14 червня 2016 року та ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 25 березня 2016 року у справі № 914/2823/15.

Зазначали, що Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) у рішенні «Климух та інші проти України» встановлено порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справи № 914/2823/15 судами в частині незабезпечення доступу заявників до оскарження судових рішень у цій справі. Відтак адекватним заходом індивідуального впливу буде поновлення провадження у справі та надання заявникам можливості добитись апеляційного перегляду рішення Господарського суду Львівської області від 23 грудня 2015 року.

Тому, посилаючись на положення статті 10 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Закон № 3477-IV)та статті 322 ГПК України, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили скасувати ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 25 березня 2016 року та постанову Вищого господарського суду України від 14 червня 2016 року і передати справу № 914/2823/15 на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2024 у справі 914/2823/15 заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про перегляд судових рішень у справі № 914/2823/15 задоволено. Постанову Вищого господарського суду України від 14 червня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 25 березня 2016 року у справі № 914/2823/15 скасовано. Справу № 914/2823/15 передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про прийняття до розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка надійшла до Львівського апеляційного господарського суду 22 березня 2016 року.

Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.12.2024 справу № 914/2823/15 розподілено до розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді О.С. Скрипчук, суддів О.І. Матущака, Н.М. Кравчук.

Вирішуючи питання про прийняття до розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 колегія суддів зазначає наступне.

Апелянти звернулися до суду з клопотанням про звільнення їх від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, мотивуючи тим, що на момент порушення провадження у цій справі (21.08.2015р.) вони були звільнені від сплати судового збору на підставі п.17 ч.1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір". Станом на момент подання апеляційної скарги до Закону України "Про судовий збір" внесені зміни від 03.09.2015р., якими п.17 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" - виключений. В обгрунтування заявленого клопотання зазначили, що на даний час апелянти знаходяться на пенсії, не працюють, підприємницькою діяльністю не займаються. Розмір пенсії ОСОБА_1 становить 3 975 грн. в місяць, розмір місячної пенсії ОСОБА_2 становить 1 986 грн., при цьому витрати по сплаті комунальних платежів становлять 800 грн в місяць. Інших доходів апелянти не мають. Окрім цього, ОСОБА_1 є заслуженим працівником промисловості та інвалідом ІІІ групи. Відтак вважають, що наведені обставини не дають можливості ОСОБА_1 та ОСОБА_2 сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги, а тому просять суд звільнити їх від сплати такого.

Відповідно до ст.8 Закону України "Про судовий збір" (в редакції чинній на момент подання апеляційної скарги) враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій вказаної статті.

В якості доказів про звільнення скаржника ОСОБА_2 від сплати судового збору надано розрахунок пенсії за вислугу років по пенсійній справі ФА 121497 станом на 25.02.2016 року, довідку з місця проживання про склад сім`ї та прописку ОСОБА_2 , копію повідомлення про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 від 06.10.2015р., копію трудової книжки ОСОБА_2 , довідку № 17/02-16 від 26.02.2016 року видану ОСББ "Княжий Затон 16-В" про розмір сплачених комунальних послуг, копію особового рахунку щодо комунальних платежів № 14207202810.

В якості доказів про звільнення скаржника ОСОБА_1 від сплати судового збору надано довідку № 387 від 26.02.2016 р. Грабовецької сільської ради Стрийського району Львівської області про склад сім`ї, довідку № 2076/02-23 від 25.02.2016р. Стрийського об`єднаного Управління ПФУ Львівської області про розмір пенсії ОСОБА_1 за січень 2016р., довідку № 2075/02-23 від 25.02.2016р. Стрийського об`єднаного Управління ПФУ Львівської області про розмір пенсії ОСОБА_7 за січень 2016р., копію посвідчення № НОМЕР_1 інваліда ІІІ групи, копію довідки офтальмологічної МСЕК від 21.02.1997р., копію Указу Президента України про присвоєння почесного звання ОСОБА_1 , копію посвідчення "Ветеран праці".

Відстрочення, розстрочення, зменшення розміру або звільнення від сплати судового збору є правом суду, а не його обов`язком. При цьому, це право суду закон пов`язує із встановленням обставин, які свідчать про дійсну складність фінансового становища сторони, яка звертається з відповідним клопотанням.

Водночас, законом не визначено обставин, які беззаперечно свідчать про наявність у суду обов`язку вчинення відповідних дій, а обґрунтування відповідних обставин покладається на заінтересовану сторону.

У справі «Креуз проти Польщі» ЄСПЛ зауважив, що самі по собі вимоги про сплату судових витрат у цивільному процесі не можуть розглядатися як такі, що у принципі суперечать частині першій статті 6 Конвенції; вказане конвенційне положення не може тлумачитися як таке, котре надає право на отримання безкоштовної юридичної допомоги від держави у процесі вирішення цивільної справи чи право на «безкоштовний» цивільний процес. Однак розмір судових витрат за обставин конкретної справи слід оцінювати з урахуванням можливості заявника сплатити таку суму та зважаючи на стадію провадження у справі, коли у заявника виник обов`язок по сплаті цих витрат. Саме ці обставини є істотними при вирішенні питання про те, чи було порушено право особи на доступ до суду. З цього приводу Суд відзначив, що хоча остаточна сума судових витрат і була істотно зменшена порівняно з їх попереднім розміром, вона все ж таки дорівнювала середній річній заробітній платі у Польщі, що, ясна річ, було досить обтяжливою для пересічного позивача. Крім того, висновки національних судів щодо фінансових можливостей заявника ґрунтувалися радше на гіпотетичних можливостях його перспективних доходів, аніж на реальних фактах, що на них посилався заявник. Національні суди також відмовилися взяти до уваги аргумент п. Креуза про те, що він не в змозі сплатити судові витрати, без отримання і вивчення будь-яких доказів, котрі б спростовували факти, наведені ним у його фінансовій декларації. Таким чином, національні суди дійшли висновку про фінансовий стан заявника без належного врахування представлених ним матеріалів. ЄСПЛ дійшов висновку про те, що національні суди не спромоглися забезпечити належний баланс між інтересами держави щодо отримання судових витрат, з одного боку, і правом заявника на розгляд його справи у судовому порядку - з іншого. Розмір судових витрат, що їх мав сплатити заявник, був надмірним і призвів до неможливості розгляду справи п. Креуза судом, а це, на думку Суду, порушує саму сутність права на доступ до суду. Отже, мало місце порушення частини першої статті 6 Конвенції.

Враховуючи суму позовних вимог та докази надані скаржниками на підтвердження неможливості сплати судового збору, колегія суддів зазначає, що скаржниками наведено обґрунтовані та виключні підстави, які б унеможливили сплату ними судового збору у визначеному законом порядку та розмірі, відтак, колегія суддів вважає, що клопотання скаржників про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги підлягає до задоволення.

Разом з тим, звертаючись з апеляційною скаргою, скаржники просили суд поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Подане клопотання мотивовано тим, що повний текст оскаржуваного рішення виготовлено 01.02.2016. Представник позивачів отримав повний текст рішення 03.02.2016.

Вперше апеляційна скарга була подана 12.02.2016, тобто в межах 10-денного строку з моменту отримання тексту рішення суду.

На момент порушення провадження у справі (21.08.2015р.) позивачі були звільнені від сплати судового збору на підставі п. 17 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». Станом на момент подання апеляційної скарги до Закону України «Про судовий збір» внесені зміни від 03.09.2015р., якими п.17 ч.1 ст. 5 - виключений.

У зв?язку з вищенаведеним Львівський апеляційний господарський суд ухвалою від 24.02.2016 повернув апеляційну скаргу скаржнику без розгляду, вказавши про право заявника повторно подати скаргу після усунення обставин, що зумовили її повернення. Матеріальний стан позивачів не дає їм можливості сплачувати судовий збір у великому розмірі, що підтверджується обставинами та доказами, долученими до клопотання про звільнення від сплати судового збору. (клопотання та докази долучені до апеляційної скарги).

Відтак, скаржники зазначають, що несплата судового збору за подання апеляційної скарги при первинному зверненні до апеляційного суду зумовлена не недбалістю позивачів, а об?єктивними обставинами (відсутністю грошових коштів для сплати судового збору у великому розмірі).

Суд апеляційної інстанції у кожному випадку повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінки доводів щодо причин їх пропуску, зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску такого строку.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див. mutatis mutandis рішення у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine) від 03.04.2008, № 3236/03, § 41).

Отже, можливість поновлення судом апеляційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується із наявністю поважних причин пропуску строку.

Повторна апеляційна скарга ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у справі № 914/2823/15 подана до апеляційного господарського суду 29.02.2016.

Отже, повторна апеляційна скарга, після повернення апеляційним господарським судом первісної апеляційної скарги, подана без надмірних зволікань перевищення строків апеляційного оскарження, що свідчить про цілеспрямованість дій скаржників щодо апеляційного оскарження.

Розглянувши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду у цій справі, з метою забезпечення конституційного права особи на доступ до суду, суд вважає за необхідне його задоволити.

15 грудня 2017 року набрав чинності Господарський процесуальний кодекс України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 року № 2147-VIII.

Відповідно до підпункту 11 пункту 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не порушено на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Враховуючи вищенаведене, суд визнав матеріали апеляційної скарги достатніми для відкриття апеляційного провадження.

Також суддею-доповідачем проведено необхідні підготовчі дії, визначені статтею 267 Господарського процесуального кодексу України, а тому справу слід призначити до апеляційного розгляду.

Керуючись статтями 234, 262, 268 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -

У Х В А Л И В :

1. Клопотання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги задовільнити.

2. Клопотання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовільнити.

3. Поновити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Львівської області від 23.12.2015 у справі № 914/2823/15.

4.Відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 б/н та б/д (вх. № 01-05/1409/16 від 22.03.2016р.) на рішення Господарського суду Львівської області від 23.12.2015 у справі №914/2823/15.

5. Відповідачам подати суду обґрунтовані відзиви на апеляційну скаргу протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. До відзивів додати докази надсилання копій відзивів та доданих до них документів учасникам справи.

6. Третій особі подати суду пояснення на апеляційну скаргу протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. До пояснень додати докази надсилання копій пояснень та доданих до них документів учасникам справи.

7. Скаржникам надати суду оригінал повернутої апеляційної скарги б/н та б/д (вх. № 01-05/1409/16 від 22.03.2016р.).

8. Призначити апеляційну скаргу на рішення суду у справі № 914/2823/15до розгляду у судовому засіданні на 05.02.2025 о 10:30 год. у приміщенні Західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Львів, вул. Личаківська, 81 в залі судового засідання.

Неявка уповноважених представників у судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті відповідно до положень частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України.

Суд звертає увагу учасників справи:

- щодо обов`язку осіб відповідно до частини 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, а саме адвокатів, нотаріусів, державних та приватних виконавців, арбітражних керуючих, судових експертів, органів державної влади та інших державних органів, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України, зареєструвати свій електронний кабінет,

- про можливість ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами,

- на процесуальні наслідки звернення до суду з документами осіб, які зобов`язані зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрували його, які передбачені у частині 10 статті 165, частині 4 статті 170 та частині 4 статті 263 Господарського процесуального кодексу України. Такі наслідки застосовуються судом також у разі, якщо інтереси особи, яка зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, представляє адвокат.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Скрипчук О.С.

Суддя Матущак О.І.

Суддя Кравчук Н.М.