Постанова

від 09.12.2024 по справі 902/1198/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2024 року Справа № 902/1198/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуюча суддя Коломис В.В., суддя Крейбух О.Г. , суддя Саврій В.А.

секретар судового засідання Романець Х.В.

за участю представників сторін:

позивача за первісним позовом - Кузьмінський Ю.В. (в режимі відеоконференції);

відповідача за первісним позовом - Тисевич Л.В. (в режимі відеоконференції), ОСОБА_3. (керівник);

третіх осіб - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРАТ" на рішення Господарського суду Вінницької області від 03 вересня 2024 року та додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 23 вересня 2024 року (повний текст складено 01.10.2024) у справі №902/1198/23 (суддя Міліціанов Р.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРАТ"

до Приватного підприємства "Сонечко-2017"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державного реєстратора речових прав на нерухоме майно Самгородської сільської ради Уперчук Анастасії Володимирівни

про визнання протиправним та скасування реєстрації права на нерухоме майно

та за зустрічним позовом Приватного підприємства "Сонечко-2017"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРАТ"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Комунального підприємства "Вінницьке об`єднане бюро технічної інвентаризації"

про витребування приміщення та зобов`язання усунути перешкоди в користуванні належним на праві власності приміщенням

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 03 вересня 2024 року у справі №902/1198/23 відмовлено в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРАТ" до Приватного підприємства "Сонечко-2017" про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Самгородоцької сільської ради Вінницької області Уперчук А.В. про реєстрацію права власності у розмірі одиниці за Приватним підприємством "Сонечко-2017" на нежитлове приміщення, об`єкта житлової нерухомості загальною площею 11,7 кв.м за адресою: Вінницька область, Хмільницький район, м.Козятин, вул.Стуса, буд.2, прим.1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2714621205120), проведену 23.03.2023.

Зустрічний позов Приватного підприємства "Сонечко-2017" до Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРАТ", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Комунального підприємства "Вінницьке об`єднане бюро технічної інвентаризації" про витребування приміщення та зобов`язання усунути перешкоди в користуванні належним на праві власності приміщенням задоволено частково.

Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "КАРАТ" усунути перешкоди Приватному підприємству "Сонечко-2017" в користуванні належним на праві власності приміщенням, площею 11,7 кв.м., яке розташовано за адресою: Вінницька область, Хмільницький район, Козятинська територіальна громада, м.Козятин, вул.В.Стуса, 2, приміщення 1, шляхом надання вільного доступу до вказаного приміщення і передачі ключів від приміщення 1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2714621205120).

Відмовлено у задоволенні зустрічного позову в іншій частині вимог.

Додатковим рішенням Господарського суду Вінницької області від 23 вересня 2024 року у справі №902/1198/23 судові витрати зі сплати судового збору за подачу первісної позовної заяви в сумі 2 684,00 грн та 20 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу залишено за Товариством з обмеженою відповідальністю "КАРАТ".

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРАТ" на користь Приватного підприємства "Сонечко-2017" 1 789,33 грн - судових витрат зі сплати судового збору за подання зустрічної позовної заяви.

Судові витрати зі сплати судового збору за подачу зустрічного позову в сумі 894,67 грн залишено за Приватним підприємством "Сонечко-2017".

Присуджено до стягнення з Приватного підприємства "Сонечко-2017" в дохід Державного бюджету України 2 684,00 грн судових витрат зі сплати судового збору за розгляд позовних вимог зустрічного позову в частині витребування нерухомого майна.

Не погоджуючись з прийнятими судом першої інстанції рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "КАРАТ" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове судове рішення, яким первісний позов задоволити, а в задоволенні зустрічного позову відмовити; скасувати додаткове рішення місцевого господарського суду в частині залишення витрат зі сплати судового збору за подачу первісної позовної заяви в сумі 2 684,00 грн та 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу за Товариством з обмеженою відповідальністю "КАРАТ" та в частині стягнення 1789,33 грн судових витрат зі сплати судового збору за подання зустрічної позовної заяви.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення Господарським судом Вінницької області норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.10.2024 у справі №902/1198/23 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРАТ" на рішення Господарського суду Вінницької області від 03 вересня 2024 року та на додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 23 вересня 2024 року залишено без руху. Запропоновано скаржнику протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки шляхом подання окремих апеляційних скарг на рішення Господарського суду Вінницької області від 03 вересня 2024 року та на додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 23 вересня 2024 року у справі №902/1198/23, надання суду доказів доплати судового збору в установленому законом порядку і розмірі.

04.11.2024 на адресу апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, встановлених при поданні апеляційної скарги, до якої долучає апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Вінницької області від 03 вересня 2024 року у справі №902/1198/23 та платіжну інструкцію № 9 від 30.10.2024 про сплату судового збору в розмірі 2684 грн.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.11.2024 у справі №902/1198/23 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "КАРАТ" строк на подання апеляційної скарги. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРАТ" на додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 23 вересня 2024 року у справі №902/1198/23. Призначено справу №902/1198/23 до розгляду на 25 листопада 2024 року об 12:00 год. Об`єднано апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРАТ" на рішення Господарського суду Вінницької області від 03.09.2024 та на додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 23.09.2024 у справі №902/1198/23 в одне апеляційне провадження для спільного розгляду.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 у справі №902/1198/23 оголошено перерву в судовому засіданні до 09 грудня 2024 року о 12:00 год.

Відповідач за первісним позовом у відзиві на апеляційні скарги вважає оскаржувані рішення місцевого господарського суду законними та обгрунтованими, а тому просить залишити їх без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.

У відповіді на відзив позивач заперечує проти доводів відповідача та вказує про незаконну реєстрацію ПП "Сонечко-2017" права власності у розмірі 1 на нежитлове приміщення загальною площею 11,7 кв.м за адресою Вінницька область, Хмільницький район, м. Козятин, вул. Стуса буд.2, приміщення 1.

В судове засідання представники третіх осіб не з`явились, про причини неяки суд не повідомили.

Безпосередньо в судовому засіданні представники позивача та відповідача повністю підтримали вимоги та доводи, викладені відповідно в апеляційних скаргах та у відзиві на них.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційних скарг слід відмовити, рішення та додаткове рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, приміщення кафе "Сонечко", по вул. В. Стуса, 2, м. Козятин є окремим об`єктом, який було відчужено міською радою (продано, як окремий об`єкт, юридичній особі - приватному закупівельно-роздрібному комерційному підприємству "Сонечко").

27.12.1995 між представництвом Фонду державного майна України в м. Козятин (продавець) та Приватним закупівельно-роздрібним комерційним підприємством "Сонечко" (засновник підприємства ОСОБА_1.) укладено договір купівлі-продажу приміщення кафе "Сонечко" (т.1, а.с. 14-16), відповідно п.1.1 якого продавець продав, а покупець купив державну споруду кафе "Сонечко", яке знаходиться на земельній ділянці площею 214,2 м.кв. за адресою м. Козятин, вул. Василя Стуса, 2. Земельна ділянка виділена Козятинською районною Радою народних депутатів, на підставі Рішення її сесії Козятинського району 22-го скликання від 23.09.1995.

Право власності продавця на вказане майно підтверджується переліком об`єктів комунальної власності району, які підлягають приватизації, затвердженого рішенням рішення сесії 22-го скликання Козятинської районної Ради народних депутатів (п.1.2 договору).

Відповідно до акту експертної оцінки, складеної за методикою оцінки вартості об`єктів приватизації, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів від 18.0.1995 №36, вартість будівлі кафе "Сонечко" складає 123 млн. карбованців. Акт експертної оцінки об`єкта приватизації, затвердженої наказом Представництва Фонду державного майна України у Козятинському районі №156 від 17.11.1995 (п.1.3 договору).

Вказаний об`єкт приватизації проданий за 310 млн. карбованців.

Право власності на споруду, вказане в акті оцінки, надійшло до покупця 21.12.1995 (дата проведення аукціону, протокол №2 від 21.12.1995) (п.1.4 договору).

Покупець зобов`язаний внести 310 млн. карбованців за придбаний об`єкт приватизації протягом 30-ти календарних днів з моменту продажу - переходу до нього права власності на об`єкт приватизації (п.2.1 договору).

Передача об`єкта приватизації продавцем засвідчується актом передачі та підписується сторонами (п. 3.2 договору).

Договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення (п.13.2 договору).

29.12.1995 договір посвідчено державним нотаріусом Першої вінницької нотаріальної контори Тептею Н.Я., про що вчинено запис № 8-212.

Згідно плану поверхів кафе "Сонечко" за 1999 рік, що розташоване по вул. В.Стуса, 2, в місті Козятин, та згідно експлікації до плану, складається з: торговий зал - 11,7 м2, коридор - 3,6 м.кв., кладова - 6,8 м.кв., та літнього майданчику, площею 214,2 м.кв., як єдиний майновий комплекс. Коридор і кладова споруджені у вигляді дерев`яної конструкції і напряму приєднані до торгівельного залу, площею 11,7 кв.м. (капітальна будова).

Приміщенням кафе "Сонечко" займає певну частину площі від загальної частини всієї будівлі. Решта будівлі, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, по вул. Василя Стуса, 2, м. Козятин знаходиться у власності ТОВ "Карат".

Відповідно до розпорядженням Голови Козятинської райдержадміністрації "Про реєстрацію договору купівлі-продажу приміщення кафе "Сонечко", вказаний договір зареєстровано 23.01.1996 за №28 (т.1, а.с.98).

Відповідно до свідоцтва про право власності від 12.04.1996, виданого Представництвом Фонду державного майна України, власником державної споруди кафе "Сонечко", яке знаходиться на земельній ділянці площею 214,2 кв.м., на підставі договору купівлі продажу № 8-212 є Приватне закупівельно-роздрібне комерційне підприємство "Сонечко" (т.1, а.с.13).

Згідно акту прийому-передачі будівлі кафе "Сонечко" від 12.04.1996 продавець, Представництво Фонду державного майна України у Козятинському районі, в особі начальника Мельник Ольги Вікторівни, передав, а покупець Приватне закупівельно-роздрібне комерційне підприємство "Сонечко", прийняв будівлю кафе "Сонечко", яке розташоване на земельній ділянці площею 214,2 кв.м. за адресою вул. Вавсиля Стуса, 2, м. Козятин, Хмільницький район, Вінницька область.

Відповідно до Реєстраційного свідоцтва, виданого Вінницьким міжміським бюро технічної інвентаризації 13.05.1999, реальна частина домоволодіння № 2, по вул. Василя Стуса, м. Козятин , зареєстровано за ПЗРКП "Сонечко", в особі ОСОБА_2., на праві особистої власності, на підставі Договору купівлі-продажу приміщення кафе "Сонечко", засвідченого Першою Вінницькою державною нотаріальною конторою 29.12.1995 року за №8-212 та записано в реєстрову книгу за №47. Домоволодіння № 2, по вул. Василя Стуса, м. Козятин в цілому складається з кафе "Сонечко" на земельній ділянці 214,2 кв.м.

04.03.2003 Козятинською міською радою надано дозвіл №462 на складання проекту відведення земельної ділянки ПЗРКП "Сонечко" по вул. Стуса, 2 в м. Козятині.

Відповідно до довідки про визначення грошової оцінки земельної ділянки, виданої начальником Козятинського відділу земельних ресурсів 20.05.2004 року за №387, грошова оцінка земельної ділянки розташованої в м. Козятин, по вул. Стуса, 2, цільове призначення якої для комерційного використання, площею 293 кв.м., складає 579999 грн.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 05.07.2005 у справі №8/219-05 визнано за Козятинською районною радою право власності на 23/25 частини будівлі магазину №3 "Ветеран" площею 254 м2 в м. Козятині, Вінницької області по вул. В.Стуса, буд.2 (т.1, а.с. 18-20).

Додатковим рішенням Господарського суду Вінницької області від 19.03.2013 у справі №8/219-05 визнано за Козятинською районною радою Вінницької області право власності на склад площею 169 кв.м та погріб площею 44,1 кв. м, які розташовані за адресою м. Козятин , Вінницької області , вул. В.Стуса, буд.2 (т.1, а.с. 168-169).

04.04.2013 між Козятинською районною радою (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КАРАТ" (покупець) укладено договір купівлі-продажу (т.1, а.с. 9-10), відповідно до п.1 якого продавець на підставі рішення 12 сесії 6 скликання Козятинської районної ради від 29.12.2012 № 16-12-06 продає, передає у власність, а покупець купує набуває у власність, 43/50 частки нежитлових приміщень, а саме: частину будівлі магазину - літ. "А" площею 248,1 кв.м.; будівлю складу - літ. "Б" площею 169,0 кв.м., що знаходяться за адресою: Вінницька область, місто Козятин, вулиця Стуса, номер 2 (два).

Відчужувана частка нежитлових приміщень належить продавцю на підставі Рішення Господарського суду Вінницької області від 05.07.2005 справа №8/219-05, зареєстрованого Козятинським районним структурним підрозділом комунального підприємства "Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації" 26.07.2005 року, номер запису: 47, Додаткового рішення Господарського суду Вінницької області від 19.03.2013 року справа № 8/219-05 та 04.04.2013 року в Державному реєстрі прав на нерухоме майно за реєстраційним номером 34276005105, номер запису про право власності 549587, що підтверджується витягом з Державного реєстру прав нерухоме майно про реєстрацію права власності, виданим Кондратьєвим В.10. спеціальним суб`єктом, на якого покладаються функції державного реєстратора прав нерухоме майно 04.04.2013 року за № 1994513.

Відповідно Витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, виданим Кондратьєвим В.10. , як спеціальним суб`єктом, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно 04.04.2013 року за № 1994513, на земельній ділянці розташовані: житлові приміщення. а саме: будівля магазину - літ. "А" площею - 257,5 кв.м.; будівля складу - літ. "Б", площею 169,0 кв.м.; будівля погребу площею 44,1 (п.2 договору).

Вартість нежитлових приміщень, що відчужуються становить 398 716,00 грн, з яких 262 738,00 грн - частка держави у ринковій вартості об`єкта нерухомого майна, 135 978,00 грн - вартість невід`ємних поліпшень проведених орендарем ТОВ "Карат".

Продаж вчинено за 262 738,00 грн, які покупець зобов`язується сплатити на рахунок продавець на протязі 30 календарних днів з моменту укладення та підписання цього договору (п.4 договору).

Згідно п.5 договору оціночна вартість відчужуваних нежитлових приміщень станом на 25 вересня 2012 року становить 398 716,00 грн, з яких 262 738,00 грн - частка держави у ринковій вартості об`єкта нерухомого майна, 135 978,00 грн - вартість невід`ємних поліпшень проведених орендарем ТзОВ "Карат", згідно висновку про вартість майна, виданого СПД Р.В. Дорошенко (сертифікат ФДМУ та УТО №857 від 02.07.1997 року) та актуалізації оцінки висновок про оцінку майна станом на 22 березня 2013 року, виданий СПД Р.В. Дорошенко (сертифікат ФДМУ та УТО №857 від 02.07.1997 року).

Передача майна, що відчужується за цим договором здійснюється на підставі Акту прийому-передачі між сторонами за умови проведення повного розрахунку відповідно до умов п. 4 договору (п.11 договору).

Договір посвідчено приватним нотаріусом Козятинського районного нотаріального округу Вінницької області, про що вчинено запис № 382.

Згідно витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 04.04.2013 зареєстровано право власності за ТОВ "Карат" на нежитлові приміщення, номер запису про право власності 556954 (т.1, а.с.11).

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.02.2023 у справі №133/3890/21, зобов`язано Виконавчий комітет Козятинської міської ради Вінницької області вчинити дії з приводу присвоєння приміщенню кафе "Сонечко" в м. Козятин, вулиця Василя Стуса, буд.2, належить на праві власності приватному підприємству "Сонечко-2017", юридична адреса: м. Козятин, вулиця Мічуріна, 2 кв.17, поштової адреси, відмінної від поштової адреси нежитлового приміщення в м. Козятин, вул. Василя Стуса, буд.2 яке належить на праві власності Товариству обмеженою відповідальністю "Карат".

Наказом №4 від 21.03.2023 Відділу містобудування та архітектури Козятинської міської ради Вінницької області об`єкту нерухомого майна приміщенню кафе "Сонечко", яке належить ПП "Сонечко-2017" на підставі Договору купівлі-продажу, зареєстрованого в реєстрі від 29.12.1995 за №8-212 державним нотаріусом Тептею Н.Я. і знаходиться в будівлі за адресою: АДРЕСА_1 (власник: ОСОБА_3.), на виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.02.2023 у справі №133/3890/21 присвоєно нову адресу: Україна, Вінницька область, Хмільницький район, Козятинська територіальна громада, м. Козятин, вул. Стуса, 2, приміщення 1.

23.03.2023 керівником ПП "Сонечко-2017" ОСОБА_3. подано заяву про реєстрацію прав на нерухоме майно.

Державним реєстратором Самгородоцької сільської ради Вінницької області Уперчук А.А. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №67036801 від 03.04.2023, на підставі якого відкрито розділ №2714621205120 на нежитлове приміщення загальною площею 11,7 кв.м, розташованого за адресою: Вінницька область, Хмільницький район, м. Козятин, вул. Стуса, буд. 2, прим. 1, та проведено державну реєстрацію права власності за ПП "Сонечко-2017" (код ЄДРПОУ: 20084938) в розмірі частки 1. Підстава внесення: документ отриманий на запит державного реєстратора прав на нерухоме майно, серія та номер б/н виданий 13.04.1998, видавник: КП "Вінницьке обласне мвське бюро технічної інвентаризації"; договір купівлі-продажу №8-212 від 27.12.1995, видавник: Державний нотаріус Тептя Н.Я.

ТОВ "Карат", посилаючись на порушення державним реєстратором процедури вчинення реєстраційної дії (без дослідження оригіналів усіх правовстановлюючих та технічних документів), а також посилаючись на те, що відповідач провів державну реєстрацію права власності на нерухоме майно у розмірі одиниці без згоди іншого співвласника, чим порушив його права і законні інтереси, звернулося до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Самгородоцької сільської ради Вінницької області Уперчук А.В. про реєстрацію права власності у розмірі одиниці за Приватним підприємством "Сонечко-2017" на нежитлове приміщення, об`єкта житлової нерухомості загальною площею 11,7 кв.м за адресою: Вінницька область, Хмільницький район, м. Козятин, вул. Стуса, буд. 2, прим. 1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2714621205120, проведену 23.03.2023.

ПП "Сонечко 2017", в свою чергу, посилаючись на відсутність доступу до власного приміщення, оскільки ТОВ "Карат" здійснило самовільну перебудову нерухомого майна, не надає доступу до нього та перешкоджає використанню нерухомого майна, звернулось до суду з зустрічним позовом про усунення перешкод в користуванні майном шляхом надання вільного доступу до вказаного приміщення і передачі ключів від приміщення 1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2714621205120) та витребування від ТзОВ "Карат" приміщення, яке складається з: торговий зал - 11,7 м.кв., що розташоване: Вінницька область, м. Козятин, вул. Василя Стуса, 2, приміщення 1.

Місцевий господарський суд, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення первісних позовних вимог та, наявність правових підстав для часткового задоволення зустрічних позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Статтею 328 ЦК України визначено презумпцію правомірності набуття права власності. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, власник не зобов`язаний у кожному випадку доводити іншим особам правомірність набуття права власності на належне йому майно. Традиційно підстави набуття права власності поділяють на первісні (набуття права власності вперше, незалежно від волі попередніх власників) і похідні (зміна власника).

Практичне значення такого поділу полягає в тому, що розглядаючи спори про захист права власності, набутого у похідний спосіб, судам необхідно враховувати імовірність наявності прав на відповідне майно в інших осіб. Відповідно до норм ЦК України до первісних підстав набуття права власності належать набуття права на новостворене майно, у тому числі об`єкт будівництва (стаття 331), переробка речі (стаття 332), привласнення загальнодоступних дарів природи (стаття 333), набувальна давність (стаття 344) та інші.

Найбільш поширеними похідними способами набуття права власності юридичними особами є набуття права власності на підставі правочинів (стаття 334) та у порядку правонаступництва (стаття 107).

Аналогічний за змістом висновок викладено і в постанові КГС ВС від 27.06.2018 у справі №904/8186/17.

Згідно встановлених судом обставин ПП "Сонечко-2017" правомірно набуто 27 грудня 1995 року право власності на нерухоме майно на підставі укладеного між представництвом фонду державного майна України в м. Козятин та Приватним закупівельно-роздрібним комерційним підприємством "Сонечко" (засновник підприємства ОСОБА_2 ) Договору купівлі-продажу споруди кафе "Сонечко", яке знаходиться на земельній ділянці площею 214,2 м2 за адресою: м. Козятин, вул. Василя Стуса, 2 .

Відповідно до розпорядженням Голови Козятинської райдержадміністрації "Про реєстрацію договору купівлі-продажу приміщення кафе "Сонечко", вказаний договір зареєстровано 23 січня 1996 року за №28.

Відповідно до свідоцтва про право власності від 12 квітня 1996 року, виданого Представництвом Фонду державного майна України, власником державної споруди кафе "Сонечко", яке знаходиться на земельній ділянці площею 214,2 кв.м., на підставі договору купівлі продажу №8-212 є Приватне закупівельно-роздрібне комерційне підприємство "Сонечко".

Згідно акту прийому-передачі будівлі кафе "Сонечко" від 12 квітня 1996 року продавець Представництво Фонду державного майна України у Козятинському районі в особі начальника Мельник Ольги Вікторівни передав, а покупець приватне закупівельно-роздрібне комерційне підприємство "Сонечко", прийняв будівлю кафе "Сонечко" яке розташоване на земельній ділянці площею 214,2 кв.м. за адресою: м. Козятин, вул. Василя Стуса, 2 (т.1, а.с. 14-16, 144, 145, 182).

Особа, яка до 01.01.2013 року придбала нерухоме майно за договором купівлі-продажу, державну реєстрацію якого було належним чином здійснено, стала власником такого майна з моменту реєстрації відповідного договору купівлі-продажу незалежно від того, чи здійснила ця особа в подальшому реєстрацію свого права власності (постанова ВП ВС від 22.06.2021 №334/3161/17).

Колегія суддів враховує, що вказаний договір є чинним та недійсним не визнавався, тому є достатньо правовою підставою виникнення та дійсності права власності ПП "Сонечко-2017" на спірне нерухоме майно.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 05.07.2005 у справі №8/219-05 визнано за Козятинською районною радою право власності на 23/25 частини будівлі магазину №3 "Ветеран" площею 254 м2 в м. Козятині, Вінницької області по вул. В.Стуса, буд.2 .

У вказаному рішенні встановлено належну ПП "Сонечко-2017" частку 2/25 частини будівлі площею 11,7 м2 в м. Козятині, Вінницької області по вул. В. Стуса, буд.2 (т. а.с. 146-151).

Додатковим рішенням Господарського суду Вінницької області від 19.03.2013 у справі №8/219-05 визнано за Козятинською районною радою Вінницької області право власності на склад площею 169 кв.м та погріб площею 44,1 кв. м, які розташовані за адресою м. Козятин, Вінницької області, вул. В.Стуса, буд.2 (т.1, а.с. 168-169).

Вказане додаткове рішення не стосувалося частки ПП "Сонечко-2017" та не вплинуло на дійсність права власності останнього.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц зроблено висновки про те, що з урахуванням специфіки обороту нерухомого майна володіння ним досягається без його фізичного утримання або зайняття, а державна реєстрація права власності на нерухоме майно підтверджує фактичне володіння ним.

Тобто суб`єкт, за яким зареєстроване право власності, визнається фактичним володільцем нерухомого майна. При цьому, державна реєстрація права власності на нерухоме майно створює спростовувану презумпцію наявності в суб`єкта і права володіння цим майном (як складової права власності).

Отже, особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави, заволодіння нею таким майном право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі - власникові.

Останній має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності. Тому заволодіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на нього ще не означає, що такий володілець набув право власності (права володіння, користування та розпорядження) на це майно.

Власник, якого незаконно, без відповідної правової підстави, позбавили володіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на це майно за іншою особою, не втрачає право володіння нерухомим майном.

Така інша особа внаслідок державної реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає його фактичним володільцем (бо про неї є відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно). Але не набуває право володіння на відповідне майно, бо воно, будучи складовою права власності, і далі належить власникові. Саме тому він має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, ним заволоділа.

Як вже зазначалося вище, предметом первісного позову є визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Самгородоцької сільської ради Вінницької області Уперчук А.В. про реєстрацію права власності у розмірі одиниці за Приватним підприємством "Сонечко-2017" на нежитлове приміщення, об`єкта житлової нерухомості загальною площею 11,7 кв.м за адресою: Вінницька область, Хмільницький район, м. Козятин, вул. Стуса, буд. 2, прим. 1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2714621205120, проведену 23.03.2023.

Отже, результатом задоволення позовних вимог може стати виключення з державного реєстру відомостей про набуте ПП "Снечко-2017" право власності на нерухоме майно. Відтак, позивач повинен належними та допустимими доказами спростувати правову презумпцію правомірності набуття відповідачем права власності та внесених до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей.

Однак, як встановлено судами обох інстанцій, правомірність набуття, а також дійсність права власності відповідача на приміщення площею 11,7 кв.м. підтверджується як договором купівлі-продажу від 27 грудня 1995 року, рішенням Господарського суду Вінницької області від 05.07.2005 у справі №8/219-05, а також висновками постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.02.2023 у справі №133/3890/21 (т.1, а.с. 102-107), яким зобов`язано Виконавчий комітет Козятинської міської ради Вінницької області вчинити дії з приводу присвоєння приміщенню кафе "Сонечко" в м. Козятин вул. Василя Стуса, 2, яке належить на праві власності приватному підприємству "Сонечко-2017", поштової адреси, відмінної від поштової адреси нежитлового приміщення в м. Козятин, вул. Василя Стуса, буд.2 яке належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Карат".

Належність відповідних відомостей щодо частки у нерухомому майні ПП "Сонечко-2017" та площі приміщення №3-1 підтверджено також Довідкою КП "ВООБТІ" №5094 від 23.12.2022 (т.1, а.с. 183-184), у якій послідовно описано зміну власників та площ приміщення у м. Козятин по вул. В. Стуса, 2, за виключенням приміщення №3-1, площею 11-7, належного відповідачу.

Щодо зазначення інформації, що станом на 06.04.2023 до складу нерухомого майна входять лише належні ТОВ "Карат" об`єкти, то відповідні відомості стосуються лише частини приміщень (магазин літ. "А", склади літ. "Б", "Б1", погріб), а тому відповідні відомості не спростовують належність на праві власності ПП "Сонечко-2017" приміщення площею 11,7 кв.м.

Вказані обставини також підтверджуються матеріалами інвентаризаційної справи (т.1, а.с. 99-101, 154), у яких на планах нерухомого майна виокремлено приміщення 3-1 площею від 9,4 до 11,7 кв.м., як самостійне приміщення (торговий зал).

При цьому, помилкове віднесення відповідного приміщення до складу приміщення №1 у літ. "А" під час неодноразових процесів інвентаризації (т.1, а.с. 29-31, 35-40) шляхом найменування приміщення 3-1, як підсобного, не може спростовувати дійсність правових підстав набуття права власності ПП "Сонечко-2017".

Щодо Наказу Міністерства юстиції України від 19.12.2023 №4335/5 "Про результати проведення камеральної перевірки державного реєстратора Самгородської сільської ради Вінницької області Уперчук Анастасії Володимирівни" (т.2, а.с. 17-19), то колегія суддів зазначає наступне.

Рішенням Конституційного Суду України від 16.11.2022 у справі №3-270/2019(6302/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), припис пункту 1 частини сьомої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 1 липня 2004 року № 1952-IV в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення механізму протидії рейдерству" від 12 травня 2022 року № 2255-IХ, а саме "скасування рішення державного реєстратора".

Конституційний Суд України у вказаному рішенні зазначив, що унаслідок внесення реєстраційного запису про скасування державної реєстрації права власності до Державного реєстру прав Товариство втрачає можливість вільно та на власний розсуд розпоряджатись нерухомим майном у спосіб його відчуження, оскільки за чинним законодавством України відчуження нерухомого майна можливе лише в разі наявності реєстраційного запису про державну реєстрацію права власності на таке майно. Ухвалення Міністерством юстиції України на підставі оспорюваного припису статті 37 Закону рішення про скасування рішення про державну реєстрацію права власності спричиняє юридичну невизначеність у відносинах власності та обмежує Товариство в розпорядженні майном. Оспорюваний припис статті 37 Закону всупереч принципам "відповідальності держави перед людиною" та "добропорядного врядування" не встановлює домірних засобів втручання у право власності у випадках, коли підставою для скасування рішення про державну реєстрацію прав є помилкові рішення та дії державного реєстратора.

Отже, Міністерство юстиції України не уповноважено вирішувати спори щодо правомірності набуття права власності, тому анулювання доступу державному реєстратору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не може впливати на правомірність вчинених реєстраційних дій або спростовувати правові підстави набуття права власності Приватним підприємством "Сонечко-2017" на нерухоме майно.

Крім того, судом першої інстанції було витребувано у Державного нотаріального архіву у Вінницькій області для огляду в судовому засіданні оригінал Договору купівлі-продажу будівлі/приміщення кафе "Сонечно" від 27.12.1995, зареєстрованого в реєстрі № 8-212, посвідченого 29.12.1995 державним нотаріусом першої Вінницької нотаріальної контори Тептею Н.Я., який був укладений між представництвом Фонду державного майна України в м. Козятин та Приватним підприємством "Сонечко".

Так в матеріалах справи міститься копія договору купівлі-продажу будівлі/приміщення кафе "Сонечно" від 27.12.1995, зареєстрованого в реєстрі №8-212 (надана Державним нотаріальним архівом у Вінницькій області на вимогу суду), яка містить підписи уповноважених представників сторін, відтиск їх печаток, а також відмітку про посвідчення договору 29.12.1995 державним нотаріусом першої Вінницької нотаріальної контори Тептею Н.Я. (т.2, а.с. 95-106)

Отже, викладені у Наказі Міністерства юстиції України від 19.12.2023 № 4335/5 висновки щодо відсутності на договорі вказаних реквізитів спростовуються матеріалами справи.

Дублікат - повторно оформлений службовий документ для використання замість втраченого чи пошкодженого оригіналу, який має таку саму юридичну силу.

Дублікат виготовляється на такому самому бланку, що й оригінал, містить аналогічну інформацію, що і в оригіналі, на ньому проставляються відбиток печатки установи і підписи посадових осіб, які мають право підпису цих документів на момент оформлення дубліката. На дублікаті проставляється у правому верхньому куті відмітка "Дублікат".

Згідно з вимогами ст.ст. 35, 53 Закону України "Про нотаріат", глави 22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 за № 296/5, у разі втрати або зіпсування документа, посвідченого або виданого нотаріусом, за письмовою заявою осіб, за дорученням яких або щодо яких учинялася нотаріальна дія, нотаріус видає дублікат утраченого або зіпсованого документа.

Отже, наявність у ПП "Сонечко-2017" дублікату договору купівлі-продажу не обмежувало останнього у зверненні до державного реєстратора.

При цьому, колегія суддів зазначає, що власник нерухомого майна не може нести відповідальність за неналежне внесення до електронного реєстру примірників наданих документів під час вчинення реєстраційної дії.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивачем не спростовано презумпції правомірності набуття права власності відповідачем.

Відповідно до ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з частиною першою статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частинами першою та другою статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 321 ЦК України закріплено конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.

Положеннями статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Концепція "майна" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне тлумачення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві. Певні права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися правом власності, а отже, і «майном».

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття "суспільний інтерес" має широке значення (рішення від 23 листопада 2000 року у справі "Колишній король Греції та інші проти Греції"). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить "суспільний інтерес" (рішення ЄСПЛ від 02 листопада 2004 року в справі "Трегубенко проти України").

Таким чином, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Відповідно до ч.3 ст.26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Тобто, законом не передбачено часткового скасування відомостей у державному реєстрі, а скасування рішення державного реєстратора Самгородоцької сільської ради Вінницької області Уперчук А.В. про реєстрацію права власності у розмірі одиниці за Приватним підприємством "Сонечко-2017" на нежитлове приміщення, об`єкта житлової нерухомості загальною площею 11,7 кв.м за адресою: Вінницька область, Хмільницький район, м. Козятин, вул. Стуса, буд. 2, прим. 1 призведе до невиправданого припинення права власності, правомірно набутого відповідачем з 1995 року.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Способами захисту суб`єктивних цивільних прав є закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у частині другій статті 16 ЦК України. Схожий перелік способів захисту прав та інтересів суб`єктів господарювання містить частина друга статті 20 ГК України, положення якої кореспондуються із частиною другою статті 16 ЦК України.

Перелік способів захисту порушених прав та інтересів, закріплений у наведених нормах, не є вичерпним. Абзацом дванадцятим частини другої статті 16 ЦК України визначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Подібне нормативне регулювання містить абзац дванадцятий частини другої статті 20 ГК України, відповідно до якого права та законні інтереси суб`єктів господарювання захищаються також іншими способами, передбаченими законом.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту її права чи інтересу. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Якщо обраний позивачем спосіб захисту порушеного права враховує зміст порушеного права, характер його порушення, наслідки, які спричинило порушення, правову мету, якої прагне позивач, обставини, наслідки порушення, такий спосіб захисту відповідає властивості (критерію) належності.

Також колегія суддів звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду вже зауважувала, що у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог, але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом. Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2021 у справі № 9901/172/20, від 01.07.2021 у справі № 9901/381/20, від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18, від 01.02.2022 у справі № 750/3192/14, від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц, від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18).

Задоволення судом позовної вимоги має, з урахуванням вимог правовладдя (верховенства права), дозволити досягнути мети судочинства, зокрема реально відновити суб`єктивне право, яке порушив, оспорює або не визнає відповідач. Якщо таке право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, і той, який обрав позивач, можна використати для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких він звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним, зокрема неефективним, і відмовляє у позові. У тому ж випадку, якщо заявлену позовну вимогу взагалі не можна використати для захисту права чи інтересу, оскільки незалежно від доводів сторін спору суд не може її задовольнити, таку вимогу не можна розглядати як спосіб захисту (див. mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 331/6927/16-ц, від 22.09.2020 у справі № 127/18934/18).

Колегія суддів зазначає, що посилаючись на неможливість визначення своєї частки у нерухомому майні позивачу слід керуватися положеннями ст.ст. 356-367 ЦК України щодо правового режиму здійснення права спільної часткової власності.

Згідно з ч.3 ст.358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Згідно з ч. 1,2 ст.364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Виділ частки у натурі можливо здійснити у позасудовому та судовому порядку.

В силу ст.367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

У постанові Верховного Суду України від 10.05.2023 у справі № 404/7307/14 зазначено, що учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна. Якщо в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина нерухомого майна, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на це майно

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19.05.2021 у справі №501/2148/17 зроблено висновок, що поняття "поділ" та "виділ" не є тотожними. При поділі майно, що знаходиться в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються. При виділі частки правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється. Винятком з цього правила є ситуація, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, - тоді має місце поділ спільного майна. Тобто, поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється.

Таким чином, з метою визначення частки у спільному нерухомому майні позивач не позбавлений можливості, з використання спеціальних знань у сфері будівництва, ініціювати питання стосовно визначення частки у спільному майні або виділу її в натурі, що на підставі укладеного сторонами договору або судового рішення може стати підставою для зміни відомостей у державному реєстрі.

Щодо посилання ТОВ "Карат" на те, що в зв`язку з реєстрацією ПП "Сонечко - 2017" він не може реалізувати своє право на виділ в натурі своєї частки, то колегія суддів зазначає, що у даній справі позивачем заявлені позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про реєстрації права власності у розмірі 1 без позовної вимоги про виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, на підставі статті 364 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що обраний позивачем спосіб захисту прав шляхом скасування частки зареєстрованого права власності не відповідає вимогам ч.3 ст.26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а тому не ефективним.

Крім того, колегія суддів зазначає, що згідно з частиною першою статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому ГПК України порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити. Близький за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Особа, яка звертається до суду з позовом вказує у позові власне суб`єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмета заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (висновок Верховного Суду викладений у постановах від 19.09.2019 у справі №924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 22.09.2022 у справі №924/1146/21, від 06.10.2022 у справі №922/2013/21, від 17.11.2022 у справі №904/7841/21).

Колегія судів зазначає, що позивачем не надано, а матеріали справи не містять, доказів того, що ТОВ "Карат" було вжито будь-яких заходів для виділення своєї частки в натурі, з огляду на що колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивачем не доведено порушення його прав зі сторони відповідача або неможливість їх поновлення у позасудовий спосіб.

Крім того, як вже зазначалося вище, в обґрунтування наявності порушеного цивільного права (інтересу) позивач зазначає про те, що внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на спірне нерухоме майно позбавляє ТОВ "Карат" виділити в натурі свою частку, на підтвердження чого надає відмову Державного реєстратора прав на нерухоме майно Кукурудзи В.М. у внесенні реєстраційних дій, який повідомив про наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами.

Однак, даний доказ не може підтверджувати наявне порушене право, оскільки ПП "Сонечко - 2017" було внесено до Державного реєстру речових прав інформацію про набуте у власність приміщення у 1995 році попередньо присвоївши йому іншу поштову адресу, а площі вказаних об`єктів, є різними.

Разом з тим, доказів оскарження вищевказаної відмови державного реєстратора у встановленому порядку чинним законодавством України матеріали справи не містять.

Оскільки ТОВ "Карат" не спростовано презумпції правомірності набуття права власності відповідачем, а також не доведено порушення його прав зі сторони відповідача або неможливість їх поновлення у позасудовий спосіб, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення первісних позовних вимог.

Щодо зустрічних позовних вимог, то колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається, предметом зустрічного позову є усунення перешкод Приватному підприємству "Сонечко-2017" в користуванні належним на праві власності приміщенням, площею 11,7 кв.м., яке розташовано за адресою: Вінницька область, Хмільницький район, Козятинська територіальна громада, м. Козятин, вул. В.Стуса,2, приміщення 1, шляхом надання вільного доступу до вказаного приміщення і передачі ключів від приміщення 1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2714621205120), оскільки ТОВ "Карат" здійснив самовільну перебудову нерухомого майна, не надає доступу до нього та перешкоджає використанню нерухомого майна.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння у порядку статей 387, 388 ЦК України (віндикаційний позов) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном згідно зі статтею 391 ЦК України (негаторний позов).

Позовом про витребування майна (віндикаційним позовом) є вимога власника, який не є володільцем належного йому на праві власності індивідуально визначеного майна, до особи, яка ним заволоділа, про витребування (повернення) цього майна з чужого незаконного володіння.

Негаторний позов - це вимога власника, який є володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, які можуть призвести до виникнення таких перешкод. Схожі висновки викладені, зокрема, у пункті 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України). За змістом цієї статті негаторний позов застосовується для захисту від порушень, які не пов`язані із позбавленням володіння (пункт 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними, зокрема, у пункті 72 постанови від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц та пункті 100 постанови від 18.01.2023 у справі №488/2807/17, визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правомочності власника, включаючи право володіння.

Одночасне пред`явлення позову про витребування майна із чужого незаконного володіння (оскільки віндикація - це позов неволодіючого власника про витребування майна від володіючого невласника) і про усунення перешкод у користуванні майном (оскільки негаторний позов - це позов про захист права власності від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння) є неправомірним, адже віндикаційний і негаторний позови є взаємовиключними.

Отже, позивачем - ПП "Сонечко-2017" у зустрічному позові пред`явлено взаємовиключні вимоги: як про витребування майна, так і про усунення перешкод у користуванні належним на праві власності приміщенням площею 11,7 кв.м., розташованого: Україна, Вінницька область, Хмільницький район, Козятинська територіальна громада, м. Козятин, вул. В.Стуса,2, приміщення 1.

Оскільки, за ПП "Сонечко-2017" зареєстровано право власності на нерухоме майно, то відсутні підстави для його витребування у ПП "Карат", яке не є володільцем відповідного майна та не має зареєстрованих прав на нього.

Відтак, у задоволенні вимог зустрічного позову в частині витребування з ТОВ "Карат" на користь ПП "Сонечко-2017" приміщення, яке складається з: торговий зал - 11,7 м2, що розташоване: Вінницька область, м. Козятин, вул. Василя Стуса, 2, приміщення 1, слід відмовити.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про обґрунтованість вимог зустрічного позову в частині зобов`язання ТОВ "Карат" усунути перешкоди Приватному підприємству "Сонечко-2017" в користуванні належним на праві власності приміщенням, площею 11,7 кв.м., яке розташовано за адресою: Вінницька область, Хмільницький район, Козятинська територіальна громада, м. Козятин, вул. В.Стуса,2, приміщення 1, шляхом надання вільного доступу до вказаного приміщення і передачі ключів від приміщення 1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2714621205120).

Щодо позовних вимог ПП "Сонечко-2017" стосовно покладення на ТОВ "Карат" обов`язку з облаштування окремого входу до приміщення, який існував станом на 08.04.2004 (згідно Інвентаризаційної справи №6 за 2004 рік), то місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про відсутність правовових підстав для їх задоволення, оскільки до предмету спору не віднесено вирішення питань щодо проведених перепланувань приміщень, здійснення реконструкції в період з 1995 по 2023 рр.

Відповідні перепланування здійснені на підстави прийнятих рішень Козятинською міської радою, затверджені Актом державної приймальної комісії №439 від 22.08.2005 (т.1, а.с. 156-163). Вказані рішення органу місцевого самоврядування та результати прийняття закінченого будівництвом в експлуатації не оспорені та не скасовані.

Крім того, за матеріалами технічної інвентаризації приміщення площею 11,7 кв.м. має окремий вхід, а тому, отримавши доступ до нього, ПП "Сонечко-2017" зможе самостійно визначити порядок користування або звернення з окремим позовом щодо відновлення попереднього становища чи відшкодування витрат на перепланування.

Щодо апеляційної скарги на додаткове рішення, то колегія суддів зазначає наступне.

Так, рішенням Господарського суду Вінницької області від 03 вересня 2024 року у справі №902/1198/23 відмовлено в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРАТ" до Приватного підприємства "Сонечко-2017" про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Самгородоцької сільської ради Вінницької області Уперчук А.В. про реєстрацію права власності у розмірі одиниці за Приватним підприємством "Сонечко-2017" на нежитлове приміщення, об`єкта житлової нерухомості загальною площею 11,7 кв.м за адресою: Вінницька область, Хмільницький район, м.Козятин, вул.Стуса, буд.2, прим.1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2714621205120), проведену 23.03.2023.

Зустрічний позов Приватного підприємства "Сонечко-2017" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карат", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Комунального підприємства "Вінницьке об`єднане бюро технічної інвентаризації" про витребування приміщення та зобов`язання усунути перешкоди в користуванні належним на праві власності приміщенням задоволено частково.

Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Карат" усунути перешкоди Приватному підприємству "Сонечко-2017" в користуванні належним на праві власності приміщенням, площею 11,7 кв.м., яке розташовано за адресою: Вінницька область, Хмільницький район, Козятинська територіальна громада, м.Козятин, вул.В.Стуса, 2, приміщення 1, шляхом надання вільного доступу до вказаного приміщення і передачі ключів від приміщення 1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2714621205120).

Відмовлено у задоволенні зустрічного позову в іншій частині вимог.

Призначено судове засідання з приводу розподілу судових витрат на 23.09.2024. Встановлено сторонам п`ятиденний строк з дати складення повного судового рішення на подачу доказів щодо понесених судових витрат, а також заперечень проти їх розміру.

Так, відповідно до ч.4 ст.129 ГПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за первісним позовом заявлено позовні вимоги немайнового характеру та сплачено судовий збір в сумі 2 684,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №6 від 11.09.2023.

При цьому, у клопотанні про стягнення судових витрат (б/н від 03.09.2024) позивач за первісним позовом просить суд стягнути з відповідача 20 000,00 грн судових витрат понесених на професійну правничу допомогу.

В підтвердження понесених витрат до матеріалів справи додано копії договору про надання правової допомоги від 09.08.2023, Акту приймання перелачі виконаних юридичних послуг від 02.09.2023, Детального опису робіт, виконаних адвокатом, від 02.09.2024, платіжних інструкцій №09.08.2023 на суму 10 000,00 грн та №4 від 05.09.2023 на суму 10 000,00 грн.

Враховуючи, що рішенням Господарського суду Вінницької області від 03.09.2024 у справі №902/1198/23 відмовлено у задоволенні первісного позову повністю, судові витрати зі сплати судового збору за подання первісної позовної заяви в сумі 2 684,00 грн та судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн правомірно залишені судом першої інстанції за Товариством з обмеженою відповідальністю "Карат".

Щодо розподілу судових витрат за зустрічним позовом Приватного підприємства "Сонечко-2017", то колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за зустрічним позовом заявлено позовні вимоги як майнового (про витребування майна), так і немайнового характеру (зобов`язання усунути перешкоди в користуванні належним на праві власності приміщенням, надання вільного доступу до вказаного приміщення шляхом облаштування окремого входу передачі ключів) та сплачено судовий збір в сумі 2 684,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №170 від 09.10.2023 (т. 1, а.с. 114).

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 03.09.2024 у справі №902/1198/23 зустрічний позов Приватного підприємства "Сонечко-2017" задоволено частково.

Зобов`язано ТОВ "Карат" усунути перешкоди ПП "Сонечко-2017" в користуванні належним на праві власності приміщенням, площею 11,7 кв.м., яке розташовано за адресою: Вінницька область, Хмільницький район, Козятинська територіальна громада, м. Козятин, вул. В.Стуса,2, приміщення 1, шляхом надання вільного доступу до вказаного приміщення і передачі ключів від приміщення 1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2714621205120).

Разом з тим, судом відмовлено у задоволенні зустрічного позову в іншій частині вимог, а саме про витребування майна та частини немайнової вимоги щодо усунення перешкод шляхом облаштування окремого входу до приміщення.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п.2 ч.1 ст.129 ГПК України).

Враховуючи часткове задоволення зустрічних позовних вимог, місцевий господарський суд правомірно стягнув з ТОВ "Карат" 1 789,33 грн судових витрат зі сплати судового збору за подання зустрічної позовної заяви в частині розгляду немайнових вимог, які було частково задоволені (пропорційно задоволеним позовним вимогам). При цьому, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 894,67 грн правомірно залишено за Приватним підприємством "Сонечко-2017".

Разом зтим, згідно ч.4 ст.124 ГПК України суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Оскільки, лише на стадії винесення судового рішення судом визнано встановленими обставини набуття відповідачем права на спірне нерухоме майно, визнано необґрунтованими вимоги зустрічного позову в частині витребування нерухомого майна, місцевий господарський суд правомірно стягнув з Приватного підприємства "Сонечко-2017" в дохід Державного бюджету України 2 684,00 грн судових витрат зі сплати судового збору за розгляд позовних вимог зустрічного позову в частині витребування нерухомого майна, у задоволенні яких було відмовлено.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення та додаткового рішення місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційних скаргах, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення та додаткове рішення Господарського суду Вінницької області ґрунтуються на матеріалах і обставинах справи, відповіда.ть нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для їх скасування.

Керуючись ст.ст. 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРАТ" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Вінницької області від 03 вересня 2024 року та додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 23 вересня 2024 року у справі №902/1198/23 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складений "16" грудня 2024 р.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Саврій В.А.