Рішення

від 23.12.2024 по справі 906/197/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/197/24

Господарський суд Житомирської області у складі судді Прядко О.В.,

за участю секретаря судового засідання: Толстокарової І.С.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного підприємства "МЕБЛІТОРГ"

до ОСОБА_1

про стягнення 30835,55 євро

Процесуальні дії по справі. Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Приватне підприємство "МЕБЛІТОРГ" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 30835,55 євро, з яких 28032,52 євро основного боргу та 2803,25 євро 10% штрафу, що за офіційним курсом НБУ станом на 19.02.2024 еквівалентно 1260933,22 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язання з оплати за поставлений товар згідно з договором поставки №113 від 13.12.2022 (а.с.1-6).

Ухвалою суду від 26.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 29.04.2024.

Оскільки відповідач у даній справі - ОСОБА_1 є нерезидентом України, й інформація щодо наявності на території України офіційно зареєстрованого представництва вказаної юридичної особи відсутня, суд дійшов висновку про необхідність повідомлення відповідача про дату та час судового розгляду в порядку, передбаченому ст.10 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах.

10.04.2024 на адресу суду повернулись нотаріально засвідчені переклади на англійську мову позовної заяви та ухвали суду про відкриття провадження від 26.02.2024 у справі №906/197/24, надіслані за місцезнаходженням відповідача, у зв`язку з невірною адресою (а.с.72-88).

Ухвалою суду від 29.04.2024 поновлено провадження у справі, відкладено підготовче засідання на 18.11.2024 з метою належного повідомлення відповідача про розгляд справи шляхом звернення до компетентного органу Литовської Республіки із судовим дорученням про вручення документів відповідачу в порядку, встановленому укладеним між Україною і Литовською Республікою 07.07.1993 договором про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах; призначено резервні дати підготовчих засідань (в т.ч. у разі якщо виклик (повідомлення) не буде вручено своєчасно відповідачу або засідання не буде проведено з об`єктивних, незалежних від суду, обставин (оголошення повітряної тривоги тощо)) на 27.11.2024, 04.12.2024; призначено дату судового засідання для розгляду справи по суті - 09.12.2024 та резервні дати судових засідань для розгляду справи по суті: 16.12.2024, 23.12.2024; зупинено провадження у справі.

18.11.2024 до суду від представника позивача надійшла заява вих.№4 від 18.11.2024 про долучення до матеріалів справи копії акта виконання робіт та послуг від 11.03.2024 на суму 8350,00 грн та акта приймання-передачі наданих послуг №29 від 30.05.2024 на суму 17100,00 грн на підтвердження понесення позивачем витрат на переклад судових документів. У разі задоволення позову представник позивача просив покласти дані витрати на відповідача (а.с.100-102).

Ухвалою суду від 04.12.2024 поновлено провадження у справі №906/197/24, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.12.2024 (резервні дати судових засідань для розгляду справи по суті: 16.12.2024 та 23.12.2024).

Протокольною ухвалою від 23.12.2024 оголошено перерву в судовому засіданні 23.12.2024 до 17:00 23.12.2024 з метою отримання інформації від Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) щодо вручення/невручення відповідачу, одержання/причини неодержання ним документів у справі №906/197/24.

Після оголошеної перерви 23.12.2024 до суду електронним зв`язком від Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшли документи, складені в ході виконання на території Литовської Республіки судового доручення Господарського суду Житомирської області про вручення судових документів ОСОБА_1, з яких вбачається, що документи по справі №906/197/24 вручені представнику відповідача - ОСОБА_2 03.10.2024 (а.с.119-120).

Суд бере до уваги і те, що відповідач про судові засідання у справі був повідомлений шляхом розміщення оголошень на офіційному вебсайті судової влади України та направлення документів по справі в нотаріально засвідченому перекладі в електронному вигляді на електронну пошту товариства, зазначену у позовній заяві та договорі поставки №113 від 13.12.2022 (а.с.55, 93, 99, 106, 112).

Попри те відповідач явку повноважного представника в судове засідання, у тому числі в режимі відеоконференції, не забезпечив, правом подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Представник позивача після оголошеної перерви у засідання не з`явився, однак через діловодну службу суду подав клопотання від 23.12.2024, у якому просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити. До клопотання додано оригінали документів, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а також копії платіжних інструкцій на підтвердження витрат, понесених у зв`язку з перекладом судових документів (а.с.116-118).

Згідно з ч.1 ст.202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст.13 ГПК України). Подання заяв по суті справи є правом учасників справи (ч.4 ст.161 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене та створення судом в межах наданих йому повноважень усіх належних умов учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів, зважаючи на те, що сторони належним чином повідомлені про розгляд даної справи, явка представників сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась, а їх неявка та неподання відповідачем відзиву на позовну заяву не перешкоджають розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності останніх за наявними матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Судом оглянуто надані позивачем оригінали документів, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

23.12.2024 підписано вступну та резолютивну частини рішення без проголошення, відповідно до ст.240 ГПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

13.12.2022 між ПП "МЕБЛІТОРГ" як постачальником та ОСОБА_1 як покупцем укладено договір поставки №113 (далі - договір) (а.с.11-16), згідно з п.1.1 якого постачальник приймає на себе зобов`язання поставити і передати у власність покупця пелети фасовка по 1т біг-беги, брикети Ruf - продукт дерев`яні гранули (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, визначених даним договором.

Асортимент товару, номенклатура товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, одиниця товару, кількість товару, ціна товару та інші дані, необхідні для організації поставки товару, визначаються у специфікації, яка підписується сторонами на поставку товару та є невід`ємною частиною даного договору (п.1.3 договору).

Згідно з п.п.2.1, 2.3 договору, поставка постачальником товару здійснюється на умовах FCA (Incoterms 2010) - FCA Камінь-Кашинський, якщо інше не зазначено у специфікації. На кожну поставку товару постачальник надає покупцеві такі документи: інвойс; CMR (товарно-транспортна накладна); пакувальний лист; специфікація.

Відповідно до п.п.3.1, 3.3 договору, ціна товару визначається у специфікаціях, які підписуються сторонами на кожну поставку товару та є невід`ємними частинами даного договору. Ціна договору визначається за загальною сумою поставленого та оплаченого товару згідно підписаних сторонами специфікацій та виставлених постачальником рахунків до даного договору протягом строку дії даного договору.

Розрахунок покупцем за товар здійснюється в євро, у безготівковому порядку, шляхом перерахування покупцем грошових коштів на рахунок постачальника, на підставі виставленого постачальником рахунку до даного договору (п.3.4 договору).

Розрахунок покупцем за товар відбувається наступним чином - предоплата 100%, якщо інше не зазначено в специфікації чи інвойсі (п.3.6 договору).

У п.5.3 договору сторонами погоджено, що за прострочення покупцем строку оплати товару, покупець сплачує постачальнику штраф у євро в розмірі 10% від суми боргу прострочення оплати товару, включаючи день оплати, на підставі письмової претензії постачальника.

Пунктом 5.7 договору передбачено, що сплата стороною штрафу в євро та/або відшкодування документально підтверджених збитків, завданих порушенням умов даного договору, іншій стороні, не звільняє її від обов`язку виконати даний договір в натурі, якщо інше прямо не передбачено чинним в Україні законодавством.

За умовами п.6.3 договору, якщо сторони не досягли згоди шляхом переговорів та/або шляхом письмового листування (надіслання письмових претензій), спори та/або розбіжності по даному договору або у зв`язку з ним вирішуються в Господарському суді Житомирської області, Україна, відповідно до чинного законодавства України. Мова господарського судочинства - українська мова.

Відповідно до п.9.1, п.9.3 договору, даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє по 31.12.2022, але в будь-якому випадку до виконання сторонами своїх зобов`язань по даному договору. Закінчення строку дії даного договору або дострокове припинення строку дії даного договору не звільняє сторони від повного його виконання та відповідальності за його порушення, яке мало місце під час строку дії даного договору, а також від гарантійних зобов`язань по даному договору.

Додатковою угодою №1 від 16.01.2023 сторони продовжили строк дії договору поставки №113 від 13.12.2022 по 31.12.2023 (а.с.17).

У специфікаціях до договору №46 від 19.06.2023, №50 від 02.08.2023, №51 від 03.08.2023, №52 від 23.08.2023, №55 від 22.09.2023 сторони узгодили асортимент, кількість, ціну та вартість товару, умови постачання (а.с.21, 26, 30, 36, 40).

Як вбачається з викладених у позовній заяві обставин, на виконання умов договору та вищевказаних специфікацій позивач поставив відповідачу товар:

- брикет паливний типу Ruf, місць 24, вага 23500 кг, за накладною CMR №837 від 03.07.2023, автомобілем Даф - НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , згідно інвойсу №837 від 19.06.2023, митна декларація типу EK - 23UA101020024298U3 (а.с.28-32);

- паливні брикети з тирси деревини агломеровані, 24 піддони, вага 23500 кг, за накладною CMR №600083 від 15.08.2023, автомобілем д.н.з. НОМЕР_3 / НОМЕР_4 , згідно інвойсу №1196 від 02.08.2023, митна декларація типу EK- 23UA205050055789U9 (а.с.33-37);

- паливні брикети з тирси деревини агломеровані, 24 піддони, вага 23500 кг, за накладною CMR №667864 від 15.08.2023, автомобілем д.н.з. НОМЕР_5 / НОМЕР_6 , згідно інвойсу №1213 від 03.08.2023, митна декларація типу EK - 23UA205050055794U8 (а.с.23-27);

- паливні брикети з тирси деревини агломеровані, 24 піддони, вага 23500 кг, за накладною CMR №446515 від 07.09.2023, автомобілем д.н.з. НОМЕР_7 / НОМЕР_8 , згідно інвойсу №1362 від 23.08.2023, митна декларація типу EK- 23UA2050500611471U6 (а.с.38-42);

- паливні брикети з тирси деревини агломеровані, 24 піддони, вага 23500 кг, за накладною CMR №0145332 від 22.09.2023, автомобілем д.н.з. НОМЕР_5 / НОМЕР_6 , згідно інвойсу №1579 від 19.09.2023, митна декларація типу EK - 23UA204180001559U1 (а.с.18-22).

Договір, додаткова угода та специфікації підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками їх юридичних осіб; міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR) містять відмітки про отримання товару відповідачем - ОСОБА_1.

За даними позивача, загальна вартість поставленого товару, за який відповідач не розрахувався, склала 28032,52 євро (а.с.44), у зв`язку з чим останньому було надіслано вимогу 18390номер вихід.03/11-1 від 03.11.2023 про сплату вказаної суми заборгованості протягом 14 календарних днів з моменту її отримання або надсилання (а.с.43-45).

Однак відповідач відповіді на вимогу позивача не надав, за отриманий товар у повному обсязі не розрахувався, про намір виконання своїх зобов`язань за договором поставки №113 від 13.12.2023 не повідомив.

З огляду на викладені обставини, з метою захисту порушених майнових прав та інтересів позивач змушений був звернутися з позовом про стягнення з відповідача 28032,52 євро основного боргу та 2803,25 євро штрафу в судовому порядку.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

За змістом п.1 ч.1 ст.20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Відповідно до ст.366 ГПК України, підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно з п.1 ч.1 ст.76 Закону України "Про міжнародне приватне право", суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема, у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків виключної підсудності у справах з іноземним елементом, передбачених у статті 77 цього Закону.

Домовленості, передбачені сторонами у п.6.3 договору поставки №113 від 13.12.2022, не суперечать ст.ст.43, 76 Закону України "Про міжнародне приватне право", ст.38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність".

Приймаючи до уваги викладені норми чинного законодавства та умови договору, суд дійшов висновку, що даний спір підвідомчий Господарському суду Житомирської області.

Згідно з приписами ст.ст.15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Положеннями ст.ст.626, 627, 628, 629 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ст.1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", зовнішньоекономічний договір (контракт) - домовленість двох або більше суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов`язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Як встановлено судом, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору, який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч.1 ст.662 ЦК України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1 ст.692 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 526, 525 ЦК України, що кореспондуються за змістом з положеннями ст.193 ГК України, передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (ст.599 ЦК України, ч.1 ст.202 ГК України).

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

Факт поставки товару позивачем та прийняття його відповідачем відповідно до умов договору поставки №113 від 13.12.2022 та погоджених сторонами специфікацій до цього договору підтверджується матеріалами справи. Будь-які зауваження, претензії щодо якості, кількості товару чи повідомлення про порушення постачальником договірних зобов`язань з боку відповідача відсутні.

Попри те відповідач своєчасно та у повному обсязі за поставлений товар не розрахувався, у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 28032,52 євро. Доказів протилежного суду не представлено, жодних обґрунтованих заперечень щодо наведених обставин відповідачем у процесі розгляду справи не надано.

Відповідно до приписів ч.ч.1, 3 ст.13 та ч.1 ст.74 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс (така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №916/3027/21).

У даному випадку кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять її у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, у тому числі подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у дослідженні доказів, надати пояснення, обґрунтувати переконливість поданих доказів та позицій у справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Натомість відповідач не представив суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, заявлених до нього вимог належним чином і в установленому законом порядку не спростував, доказів погашення заборгованості станом на час розгляду справи не надав.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги принцип змагальності сторін та стандарт переваги більш вагомих доказів, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 28032,52 євро основного боргу, що за офіційним курсом НБУ станом на день подачі позову - 19.02.2024 становить 1146303,00 грн, є правомірною, обґрунтованою і підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст.218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями, згідно з ч.1 ст.230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 611 ЦК України також передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ст.549 ЦК України).

Враховуючи прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати товару у розмірі 28032,52 євро та умови п.5.3 договору поставки №113 від 13.12.2022, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення штрафу у розмірі 2803,25 євро - 10% від суми простроченого боргу, що за офіційним курсом НБУ станом на день подачі позову - 19.02.2024 становить 114630,22 грн, є правомірною і обґрунтованою, а розрахунок - арифметично вірним, відтак підлягає задоволенню у заявленому обсязі. Відповідач власного контррозрахунку суду не надав.

За приписами ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи та оцінивши з огляду на положення ст.ст.74, 75-79, 86 ГПК України наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат.

Враховуючи приписи ст.ст.123, 129 ГПК України та висновок суду про задоволення позову, витрати зі сплати судового збору в сумі 18914,00 грн (30835,77 євро х 40,8919 (офіційний курс гривні до іноземної валюти, встановлений НБУ на день сплати судового збору - 19.02.2024, а.с.46-47) = 1260933,22 грн х 1,5%) та витрати, пов`язані з перекладом судових документів, в сумі 25450,00 грн (а.с.101-102, 117-118) покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; код НОМЕР_9; ІПН NDS:НОМЕР_10) на користь Приватного підприємства "МЕБЛІТОРГ" (вул. Короленко, 67, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 32805596) 28032,52 євро основного боргу, 2803,25 євро штрафу, 18914,00 грн судового збору та 25450,00 грн витрат, пов`язаних із перекладом судових документів.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 30.12.24

Суддя Прядко О.В.

Друк: 1 - у справу;

2 - позивачу (рек.) + оригінали документів;

- представнику позивача (ел.суд.);

- відповідачу на ел.пошту: ІНФОРМАЦІЯ_1.