Рішення

від 30.12.2024 по справі 914/2753/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.12.2024 Справа № 914/2753/24

Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В., розглянувши матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбуд-2016», с. Байківці, Тернопільського району, Тернопільської області;

до відповідача: Корпорації «Комунальник», м. Львів;

про стягнення заборгованості в сумі 122 068,84грн.

Представники сторін не викликалися.

Заяв про відвід не поступало.

Розгляд справи судом.

На розгляд Господарського суду Львівської області поступив позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбуд-2016» до Корпорації «Комунальник» про стягнення заборгованості в сумі 122 068,84грн., з яких 67 517,20грн. - основний борг, 44 526,48грн. інфляційних втрат та 10 025,16 грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 12.11.2024р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та без виклику представників сторін.

Відповідач письмового відзиву не подав. Причин не подання відзиву чи доказів не повідомлено, хоча судом належно виконано обов`язок, щодо повідомлення усіх учасників справи про дату, час та місце розгляду справи, зокрема відповідача, шляхом надіслання ухвали суду від 12.11.2024р. в електронній формі до Електронного кабінету відповідача та оприлюднення в електронній формі в Державному реєстрі судових рішень.

Згідно з частиною 5 та 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Ухвала суду від 12.11.2024р. була внесена до АСДС та автоматично направлена в електронний кабінет відповідача 12.11.2024р., та доставлена до електронного кабінету 12.11.2024р. о 21:01год., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Абзацом 2 зазначеної норми врегульовано, що якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Ухвалу від 12.11.2024р. доставлено до електронного кабінету відповідача 12.11.2024р. о 21:01год., таким чином відповідачу вручено ухвалу в електронному кабінеті підсистеми «Електронний суд» - 13.11.2024р.

В пунктах 41-42 постанови Верховного Суду від 30.08.2022р. у справі № 459/3660/21 викладена правова позиція, що довідка про доставку документа в електронному вигляді до «Електронного кабінету» є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.

За змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. (Постанова Верховного Суду від 11.12.18р. у справі № 921/6/18.).

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема відповідачу надіслано та доставлено ухвалу Господарського суду Львівської області до Електронного кабінету, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, а також оприлюднено в електронній формі в Державному реєстрі судових рішень. Отже, судом виконані всі необхідні та можливі заходи, щодо сповіщення усіх учасників про розгляд справи.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Позиції учасників справи.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у 2020 році Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестбуд-2016» (Позивач) поставило Корпорації «Комунальник» (Відповідач) товар - вапняковий відсів у загальній кількості 610,61 тон на загальну суму 317 517,20 грн., що підтверджується підписаними обома сторонами та скріпленими їх печатками видатковими накладними № 254 від 22 вересня 2020 року; № 267 від 22 вересня 2020 року; № 268 від 22 вересня 2020 року; № 280 від 28 вересня 2020 року; № 281 від 28 вересня 2020 року; № 282 від 28 вересня 2020 року; № 283 від 28 вересня 2020 року; № 295 від 06 жовтня 2020 року;№ 302 від 08 жовтня 2020 року; № 305 від 16 жовтня 2020 року; № 307 від 19 жовтня 2020 року.

Позивач вказує, що між сторонами відбувались переговори щодо укладення договору купівлі-продажу (поставки) №111020 для врегулювання правовідносин, однак такий договір не було укладено в письмовій формі.

Позивач стверджує, що відповідач частково оплатив поставлений товар в загальному розмірі 250 000,00 грн., відповідно до платіжних доручень №428 від 30.10.2020р., №13 від 12.01.2021р. та №90 від 15.07.2021р.

З огляду на наведене, заборгованість відповідача за поставлений товар становить 67 517,20грн.

Позивач зазначає, що 27.02.2024р. звернувся до відповідача із письмовою претензією-вимогою про сплату заборгованості, однак вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

У зв`язку із невиконанням відповідачем зобов`язань щодо оплати поставленого товару позивач нарахував інфляційні втрати в розмірі 44526,48грн. та 3% річних в сумі 10025,16 грн.

Письмового відзиву чи заперечень від відповідача не подано.

Обставини, встановлені судом.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 317 517,20 грн., що підтверджується видатковими накладними № 254 від 22.09.2020р. на суму 11762,40грн., № 267 від 22.09.2020р. на суму 12240,80грн., № 268 від 22.09.2020р. на суму 12459,20грн., № 280 від 28.09.2020р. на суму 12220,00грн., № 281 від 28.09.2020р. на суму 12194,00грн., № 282 від 28.09.2020р. на суму 12251,20грн., № 283 від 28.09.2020р. на суму 12324,00грн., № 295 від 06.10.2020р. на суму 60996,00грн., № 302 від 08.10.2020р. на суму 48880,00грн., № 305 від 16.10.2020р. на суму 61245,60грн., № 307 від 19.10.2020р. на суму 60944,00грн.

Видаткові накладні підписані обома сторонами, скріплені їх печатками та копії видаткових накладних долучено до матеріалів справи.

Відповідач частково оплатив поставлений товар на загальну суму 250 000,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 428 від 30.10.2020р. на суму 150 000,00грн. з призначенням платежу «Оплата за відсів зг накладної №305 від 16.10.2020р у т.ч. ПДВ 20% - 25000,00грн.», № 13 від 12.01.2021р. на суму 50 000,00грн. з призначенням платежу «Оплата за відсів зг накладної №305 від 16.10.2020р у т.ч. ПДВ 20% - 8333,33грн.» та № 90 від 15.07.2021р. на суму 50 000,00грн. з призначенням платежу «Оплата за відсів зг накладної №305 від 16.10.2020р у т.ч. ПДВ 20% - 8333,33грн.».

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо оплати поставленого товару, позивач 27.02.2024р. скерував відповідачу претензію № 27022024, якою просив здійснити оплату за отриманий товар у розмірі 67 517,20 грн. протягом трьох календарних днів з моменту отримання даної претензії. В підтвердження скерування претензії позивачем до матеріалів справи долучено скриншот про надіслання претензії на електронні адреси agrogazlviv та komunalnuk2. Однак, вказана претензія залишена без відповіді та задоволення.

У зв`язку із невиконанням відповідачем зобов`язань щодо оплати поставленого товару позивач нарахував інфляційні втрати в розмірі 44526,48грн. та 3% річних в сумі 10025,16 грн. за період з 23.09.2020р. по 22.10.2024р. із врахуванням здійснених відповідачем оплат, відповідно до наданого суду розрахунку.

Відповідач відзиву на позовну заяву та доказів оплати заборгованості суду не надав.

Позиція суду.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (частина перша статті 173 Господарського кодексу України).

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Як встановлено судом із матеріалів справи між позивачем та відповідачем виникли господарські відносини з поставки товарів.

За умовами ст.525 ЦК України та ст.193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору тощо. Згідно ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що позивачем було поставлено відповідачу, а відповідачем прийнято без зауважень чи заперечень товар на загальну суму 317 517,20 грн., що підтверджується долученими видатковими накладними. Однак, відповідач, в порушення вимог законодавства здійснив оплату за поставлений товар частково, на загальну суму 250 000,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 428 від 30.10.2020р. на суму 150 000,00грн. з призначенням платежу «Оплата за відсів зг накладної №305 від 16.10.2020р у т.ч. ПДВ 20% - 25000,00грн.», № 13 від 12.01.2021р. на суму 50 000,00грн. з призначенням платежу «Оплата за відсів зг накладної №305 від 16.10.2020р у т.ч. ПДВ 20% - 8333,33грн.» та № 90 від 15.07.2021р. на суму 50 000,00грн. з призначенням платежу «Оплата за відсів зг накладної №305 від 16.10.2020р у т.ч. ПДВ 20% - 8333,33грн.». Інших доказів в підтвердження здійснення оплат суду не представлено.

Станом на день прийняття рішення суду, доказів в спростування вищенаведених обставин не поступало, доказів щодо оплати заборгованості не представлено, відтак заборгованість відповідача перед позивачем з основного боргу становить 67 517,20 грн.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (ст.610 ЦК України). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).

В силу ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст. 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати в розмірі 44526,48грн. та 3% річних в сумі 10025,16 грн. за період з 23.09.2020р. по 22.10.2024р. із врахуванням здійснених відповідачем оплат.

Перевіривши проведені нарахування, судом встановлено, що позивач припустився арифметичної помилки при обрахунку 3% річних, включивши в період обрахунку дні проведення часткових оплат. Відтак, в перерахунку, підставними є вимоги, щодо стягнення 3% річних в розмірі 9 975,70грн. Врешті вимог щодо стягнення 3% річних належить відмовити у зв`язку із безпідставністю заявлення.

Відповідно до частин 1, 2 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Доказів в спростування вищенаведених обставин не поступало, доказів щодо оплати заборгованості відповідачем не представлено.

Позивачем в позовній заяві визначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на правничу допомогу, які позивач очікує понести у зв`язку із розглядом справи в розмірі 30000,00 грн., та зазначено, що фактичний розмір судових витрат буде повідомлено суду позивачем та надано на його підтвердження докази у порядку, передбаченому ч. 8 ст. 129 ГПК України, протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Згідно із ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч.1 ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Статтею 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що обставини які є предметом доказування у справі судом визнаються встановленими та позовні вимоги до відповідача в частині стягнення 67 517,20грн. основного боргу, 44 526,48грн. інфляційних втрат та 9 975,70грн. 3% річних є обґрунтованими, не спростованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню. Врешті вимог щодо стягнення 3% річних належить відмовити у зв`язку із безпідставністю заявлення.

На підставі положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягають відшкодуванню судові витрати в розмірі судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задоволити частково.

Стягнути з Корпорації «Комунальник» (79014, Львівська обл., місто Львів, вулиця Личаківська, будинок 128, ідентифікаційний код 22331507) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбуд-2016» (47711, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, село Байківці, вул. Січових Стрільців, будинок 73, ідентифікаційний код 40732470) 67 517,20грн. основного боргу, 44 526,48грн. інфляційних втрат, 9 975,70грн. 3% річних та судовий збір в розмірі 3 026,77грн.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Врешті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 30.12.24р.

СуддяІванчук С.В.