Рішення

від 16.12.2024 по справі 915/1017/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2024 року Справа № 915/1017/24

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Могила А.С.

за участю сторін:

від позивача (представник позивача) - в судове засідання не з`явився,

від відповідача (представник відповідача) - в судове засідання не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Комунального підприємства "Критий ринок м. Южноукраїнська", вул.Європейська (Дружби Народів), 19б, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55001

електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_3

представник позивача, Басараб Ілля Вікторович

електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1

до відповідача: Фізичної особи - підприємця Мартиненко Галини Степанівни, АДРЕСА_1

представник відповідача, адвокат Мартиненко Юлія Ігорівна

електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2

про: стягнення 208 747,62 грн.

Комунальне підприємство "Критий ринок м.Южноукраїнська" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №94 від 20.08.2024 (вх.№10168/24 від 26.08.2024) про стягнення з Фізичної особи - підприємця Мартиненко Галини Степанівни заборгованості в сумі 208 747,62 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що рішенням Господарського суду Миколаївської області від 18.08.2009 у справі № 1/189/09 встановлено, що 01.06.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Центральний міський ринок" і фізичною особою підприємцем Мартиненко Галиною Степанівною укладено договір про надання торговельних місць та оплати послуг, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Центральний міський ринок" надав фізичній особі-підприємцю Мартиненко Галині Степанівні у платне тимчасове користування торговельну площу 79,65 кв. м для встановлення павільйону без права оформлення земельної ділянки, а вона зобов`язалася своєчасно сплачувати за торгівельні місця та надані послуги". Протягом останніх трьох років відповідач не сплачувала позивачу плату за використання належного позивачу торговельного місця, чим заподіяла збитки у розмірі 208 747,62 грн. Зазначає, що для досудового врегулювання спору, 15.05.2024 року, згідно зі ст. 6 ГПКУ, адміністрацією ринку, відповідачу, була направлена Претензія, щодо повернення боргу. Відповіді на яку відповідач не наддав, борг несплатив.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 02.09.2024 позовну заяву №94 від 20.08.2024 (вх.№10168/24 від 26.08.2024) Комунального підприємства "Критий ринок м.Южноукраїнська" залишено без руху, оскільки позивачем: - не зазначено обставин та доказів щодо оформлення сторонами в письмовому вигляді Договору про надання торговельних місць та оплати послуг; - не додано доказів в підтвердження обставин направлення відповідачу 15.05.2024 претензії щодо повернення боргу; - не надано обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються із зазначенням періоду заборгованості (з - по - ) нарахування 3% річних; - не надано доказів відправлення Фізичній особі - підприємцю Мартиненко Галині Степанівні позовної заяви №94 від 20.08.2024 і доданих до неї документів. Вказаною ухвалою позивачу надано строк для усунення недоліків, який не перевищує 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Вказана ухвала була направлена позивачу до електронного кабінету системи "Електронний суд" та отримана останнім 05.09.2024, про що свідчить довідка про доставку документа в кабінет електронного суду.

Від позивача засобами поштового зв`язку до суду надійшов супровідний лист №101 від 11.09.2024 з додатками (вх.№11157/24 від 18.09.2024) згідно якого на виконання ухвали господарського суду Миколаївської області від 02.09.2024 позивач направляє позовну заяву про стягнення заборгованості з ФОП Мартиненко з додатками та виправленнями.

Ухвалою суду від 23.09.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 22.10.2024. Встановлено позивачу строк до 08.10.2024 для надання до суду з доказами направлення на адресу інших учасників справи - Договору про надання торговельних місць та оплати послуг від 01.06.2007; - обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються з посиланням на первинні документи в підтвердження виникнення заборгованості, з зазначенням площі торгівельного місця, суми заборгованості на яку нараховуються інфляційні втрати та 3% річних, періоду прострочення заборгованості (з - по - ); - опису вкладення (ч.1 ст.172 ГПК України) в підтвердження направлення Фізичній особі - підприємцю Мартиненко Галині Степанівні позовної заяви і доданих до неї документів. Встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.

Відповідач через систему «Електронний суд» надав відзив на позовну заяву від 29.09.2024 (вх.№11646/24 від 30.09.2024) (арк.64-72) в якому проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову. Вказує, що відповідач не укладав із позивачем жодних договорів, які би могли бути підставою для виникнення зобов`язання та/або відповідальності перед позивачем. Зазначає, що доказів користування земельною ділянкою, як і розрахунків штрафних санкцій до позовної заяви додано не було.

Позивач через систему «Електронний суд» надав відповідь на відзив від 07.10.2024 (вх.№12041/24 від 07.10.2024) (арк.82-188) в якій зазначає, що рішенням виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради від 29.04.2010 №150, було дозволено підприємцям Мартиненко Арині Ігорівні та Мартиненко Галині Степанівні розмістити стаціонарну тимчасову споруди для здійснення підприємницької діяльності - торговельний павільйон «ТВОЕ», площею 80 кв.м., також рішенням виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради від 17.05.2010 №186, було дозволено підприємцю Мартиненко Галині Степанівні розмістити стаціонарну тимчасову споруди для здійснення підприємницької діяльності - торговельний павільйон промислових товарів, площею 20 кв.м. Зазначає, що Мартиненки отримали дозволи на розміщення малої архітектурної форми (торгівельного павільйону) на території ринку та повинні були оформити відповідну документацію , вони цього не зробили. Окрім вищезазначених дозволів в Мартиненко Галини немає ніяких документів на споруду , ні договору оренди торгового місця з адміністрацією КП «Критий ринок м. Южноукраїнськ». Встановити зв`язок між точним фактичним розміщенням торговельного павільйону «ТВОЕ», площею 80 кв. м та торговельного павільйону промислових товарів, площею 20 кв. м у відповідності до затвердженого плану території ринку є не можливим, оскільки у відділі містобудування та архітектури відсутня будь-яка документація, щодо розміщення вищезазначених торгівельних павільйонів (робочий проект, графічні матеріали, проектна документація, технічний паспорт прив`язки, тощо). Натомість, відповідно до графічних матеріалів плану території ринку, затвердженого рішенням Южноукраїнської міської ради від 31.07.2014 №1329 в секторі II розміщені торгівельні павільйони під №6 в кількості - 5 од. (без визначення належності) Наявність проектної документації торговельного павільйону «ТВОЕ», площею 80 кв.м та торговельного павільйону промислових товарів, площею 20 кв.м відсутня, а це надало б можливість встановити їх точне розміщення на території ринку та встановити їх прив`язаність до торгового павільйону №3, яким користується Мартиненко Галина Степанівна. Зазначає, що 15.02.2024 р. була створена комісія у складі спеціалістів та депутатів міської ради, які встановили відсутність будь яких документів на тимчасові споруди та відсутність договірних відносин з комунальним підприємством « Критий ринок», які користуються земельною ділянкою ринку та роками не укладають відповідні договори та не сплачують орендну плату. У Мартиненко Галини та Мартиненко Арини, всупереч рішенню Южноукраїнської міської ради від 28.01. 2016 № 73, відсутні паспорти прив`язки тимчасових споруд, розміщення яких не передбачено планувальною документацією території ринку (план території ринку) . ТОВ «Центральний міський ринок», яке зазначено в рішенні суду , припинив існування після прийняття рішення Южноукраїнської міської ради від 29.11.2012 року №786 «Про створення комунального підприємства «Критий ринок м. Южноукраїнськ» , який діє по теперішній час. Вказує що з 2012 року ФОП Мартиненко Г.С. категорично відмовляється укладати договір з КП « Критий ринок», не сплачує орендну плату за користування земельною ділянкою та своїми діями наносить збиток підприємству міської ради.

Позивач через систему «Електронний суд» надав заяву №35-10/24 від 07.10.2024 (вх.№12089/24 від 08.10.2024 (арк.189-194) згідно якої надає до суду розрахунок заборгованості, договір №29 від 01.03.2009 про надання торгівельних місць та оплату послуг, який укладений ТОВ «Центральний міський ринок» та СПД Мартиненко Арина та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №5500101707386.

Ухвалою суду від 22.10.2024, яку занесено до протоколу судового засідання, у відповідності до ст.177, 182, 185 ГПК України закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.11.2024.

Позивач через систему «Електронний суд» надав клопотання від 02.11.2024 (вх.№13471/24 від 04.11.2024) (вх.№207-226) в якому зазначає, що відповідач користується земельною ділянкою ринку та не платить роками за оренду земельної ділянки, не укладає договір з адміністрацією ринку. Вказує, що адміністрація ринку не заперечує, щодо ведення відповідачем бізнесу за умови заключення відповідного договору, сплати боргу та розміщення своєї тимчасової споруди відповідно до вимог законодавства. Просить суд залучити клопотання та додатки до нього до матеріалів справи.

Відповідач через систему «Електронний суд» надав заперечення на клопотання (заяву) (вх.№13789/24 від 08.11.2024) (арк.227-238) в яких просить суд відмовити у задоволенні клопотання позивача про доручення до матеріалів справи доказів, оскільки строк для подання позивачем доказів по справі сплив, а можливість продовження такого строку на стадії розгляду справи по суті ГПК України не передбачено.

Ухвалою суду від 14.11.2024, яку занесено до протоколу судового засідання, клопотання представника позивача залишено без задоволення, оскільки воно подану з порушенням ст.80, 81 ГПК України.

У судовому засіданні 14.11.2024, оголошено перерву до 16.12.20204.

Позивач через систему «Електронний суд» надав заяву (вх.№15692/24 від 12.12.2024) в якій у зв`язку з відрядженням просить суд розглядати справу №915/1017/24 без участі позивача.

Відповідач через систему «Електронний суд» надав клопотання (вх.№15832/24 від 16.12.2024) в якому просить суд розглядати справу за відсутності відповідача та його представника, за наявними в матеріалах справи документами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

За твердженням позивача, 01.06.2007 між Товариством з обмеженого відповідальністю «Центральний міський ринок» і фізичною особою підприємцем Мартиненко Галиною Степанівною укладено договір про надання торговельних місць та оплати послуг, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Центральний міський ринок» надав фізичній особі-підприємцю Мартиненко Галині Степанівні у платне тимчасове користування торговельну площу 79,65 кв.м. для встановлення павільйону без права оформлення земельної ділянки, а вона зобов`язалася своєчасно сплачувати за торгівельні місця та надані послуги.

Зазначає, що наказом директора КП «Критий ринок м.Южноукраїнська» від 28 жовтня 2022 року № 21-з/22 встановлено тарифи на вартість торгівельних місць на об`єкті КП «Критий ринок м. Южноукраїиська). Наказом директора КП «Критий ринок м. Южноукраїнська» від 01 березня 2024 року № 4/1-з/24 встановлено тарифи на вартість торгівельних місць на об`єкті КП «Критий ринок м. ІОжноукраїнська».

Позивач вказує, що відповідач протягом останніх трьох років не сплачувала плату за використання належного позивачу торговельного місця, у зв`язку з чим у ФОП Мартиненко Галини Степанівни утворилась заборгованість у розмірі 208 747,62 грн. на яку позивачем нараховано інфляційні втрати 2026,62 грн. а також 3% річних - 6021,00 грн. пені.

Позивач зазначає, що для досудового врегулювання спору ним було направлено позивачу претензію № 55 від 15.05.2024 року в якій просив сплатити суму боргу в розмірі 212 220,00 грн.

Відповідач заперечуючи проти позову вказує, що не укладав із позивачем жодних договорів, які б могли бути підставою для виникнення зобов`язання та відповідальності перед позивачем.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтями 11, 509 Цивільного Кодексу України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ч.7 ст.179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ч.4 ст.179 Господарського кодексу України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:

- вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;

- примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;

- типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;

- договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

У відповідності до ч.1-3 ст.180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно ч.1 ст.640 Цивільного кодексу України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Приписами ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст.ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

При зверненні до суду із даним позовом позивач зазначив, що 01.06.2007 між Товариством з обмеженого відповідальністю «Центральний міський ринок» і фізичною особою підприємцем Мартиненко Галиною Степанівною укладено договір про надання торговельних місць та оплати послуг, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Центральний міський ринок» надав фізичній особі-підприємцю Мартиненко Галині Степанівні у платне тимчасове користування торговельну площу 79,65 кв.м. для встановлення павільйону без права оформлення земельної ділянки, а вона зобов`язалася своєчасно сплачувати за торгівельні місця та надані послуги.

При цьому, до суду надає Договір №29 від 01.03.2009 про надання торгівельних місць та оплату послуг, який укладений з СПД Мартиненко Ариною, тобто з іншою особою.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять обґрунтованих доказів на підтвердження існування договірних відносин між сторонами в межах даного позову з огляду на відсутність в матеріалах справи Договору про надання торгівельних місць та оплату послуг від 01.06.2007, який укладений саме з Мартиненко Галиною Степанівною

Отже, позивач в порушення вищевказаних норм не надав належних та достовірних доказів в підтвердження факту укладення з Мартиненко Галиною Степанівною договору від 01.06.2007 про надання торговельних місць та оплати послуг, на підставі якого заявляє позовні вимоги.

За таких обставин, враховуючи відсутність в матеріалах справи обґрунтованих та первинних доказів на підтвердження отримання відповідачем послуг, зазначених позивачем, суд доходить до висновку про відсутність обґрунтованих підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи, що в позові відмовлено в повному обсязі, то судовий збір покладається на позивача.

Щодо витрат відповідача на правову (правничу) допомогу суд зазначає наступне.

Відповідач у наданому до суду відзиві та клопотанні (вх.№13921/24 від 11.11.2024) просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Так, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно ч.1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

У відповідності до ч.1, 2, 3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Тобто у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Такий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7 та 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Такі висновки щодо застосування статей 126, 129 ГПК України викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 року у справі № 927/237/20).

Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У відповідності до ч.1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в пункті 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з яким договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

У відповідності до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У відповідності до ст.28 Правил адвокатської етики, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання), розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю. Не погодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката. Адвокат має право вимагати від клієнта та/або особи, яка уклала договір в інтересах клієнта, попередньої виплати гонорару та/або компенсації можливих витрат, пов`язаних з виконанням доручення. Адвокат, який надає безоплатну правову допомогу, отримує винагороду виключно за рахунок держави у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Відповідачем зазначено, що ним понесено витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат відповідачем надано:

- копію договору про надання правової допомоги №Ф-АДВ/30 від 06.03.2024 в (арк.233,234);

- акт приймання - передачі послуг від 07.11.2024 (арк.235).

Також, в матеріалах справи наявний ордер серія ВЕ №1132310 від 27.09.2024 на надання правової допомоги Мартиненко Галині Степанівні адвокатом Мартиненко Ю.І. у Господарському суді Миколаївської області (арк.70).

Як вбачається з матеріалів справи, 06.03.2024 між адвокатом Мартиненко Юлією Ігорівною (адвокат) та ФОП Мартиненко Галиною Степанівною (клієнт) укладено Договір №Ф-АДВ/30 про надання правової допомоги (далі - Договір №Ф-АДВ/30), предметом якого є надання адвокатом правової допомоги клієнту у всіх категоріях справ, які пов`язані чи будуть пов`язані із захистом та відновленням (визнанням) порушених (оспорюваних) прав та законних інтересів, у тому числі в кримінальному провадженні, а клієнт зобов`язується оплатити адвокату гонорар за надання правової допомоги та фактичні витрати в порядку та на умовах передбачених цим Договором (п.1.1 Договору №Ф-АДВ/30).

Згідно п.4.1 Договору №Ф-АДВ/30, за надання правової допомоги клієнт (або особа, якій доручено клієнтом здійснити оплату правових послуг адвоката) сплачує гонорар на умовах, які визначаються сторонами у додатках до цього Договору.

У відповідності до п.4.3 Договору №Ф-АДВ/30, оплата за цим Договором здійснюється не пізніше трьох днів з моменту отримання клієнтом рахунку. За результатами надання правової допомоги сторонами складається акт приймання-передачі наданої правової допомоги (Акт), який підписується сторонами (п.4.4 Договору №Ф-АДВ/30).

Відповідно до п.4.5 Договору №Ф-АДВ/30, в акті вказується обсяг наданої адвокатом правової допомоги та її вартість.

07 листопада 2024 року між адвокатом та клієнтом складено акт №1 приймання - передачі послуг від 07.11.2024, про те, що відповідно до Договору про надання правової №Ф-АДВ/30 від 06.03.2024, адвокатом були надані, а клієнтом прийняті наступні послуги:

- підготовка процесуальних документів (відзив на позовну заяву, заперечення на клопотання) по справі №915/1017/24 - вартість послуг 3 000,00 грн.;

- участь у судовому розгляді справи №915/1017/24 (Господарський суд Миколаївської області) дата 22.10.2024 року - вартість 1 000,00 грн.;

- підготовка для участі у судовому розгляді справи №915/1017/24 (Господарський суд Миколаївської області) на 14.11.2024 - вартість 1 000,00 грн.

Загальна вартість послуг за цим актом становить 5 000,00 грн. без ПДВ та підлягає сплаті не пізніше 5 банківських днів з дати підписання сторонами цього акту та виставлення адвокатом рахунку на оплату (арк.235).

Адвокатом було виставлено клієнту рахунок №1 від 07.11.2024 на оплату послуг згідно Договору №Ф-АДВ/30 від 06.03.2024 на суму 5 000,00 грн., які сплачені клієнтом, що підтверджується прибутково касовим ордером №1 від 07.11.2024 (арк.236, 237).

Як вбачається із матеріалів справи, правничу допомогу ФОП Мартиненко Галині Степанівні у Господарському суді Миколаївської області при розгляді справи №915/1017/24 надала адвокат Мартиненко Юлія Ігорівна, повноваження якої підтверджуються ордером на надання правничої (правової) допомоги серія ВЕ №1132310 від 27.09.2024, якою підписано відзив на позовну заяву від 29.09.2024, заперечення на клопотання (заяву) та яка приймала участь у судових засіданнях 22.10.2024 та 14.11.2024.

Суд зазначає, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд зазначає, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Будь-яких клопотань про зменшення розміру витрат відповідача на професійну правничу допомогу адвоката від позивача до суду не надходило.

Зважаючи на зазначені положення законодавства, враховуючи принципи пропорційності та розумності, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5 000,00 грн.

Керуючись ст.ст.2, 7, 11, 12, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 126, 129, 210, 220, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Критий ринок м. Южноукраїнська" (вул.Європейська (Дружби Народів), 19б, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55001, код ЄДРПОУ 38472959) на користь Фізичної особи - підприємця Мартиненко Галини Степанівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрата на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повне рішення складено 26.12.2024.

Суддя Н.О. Семенчук