Рішення

від 27.12.2024 по справі 916/2293/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

"27" грудня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/2293/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.

секретар судового засідання Христенко А.О.

розглянувши у судовому засіданні заяву Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі» за вх. ГСОО №2-1938/24 від 20.12.2024 про розподіл судових витрат у справі №916/2293/24

за позовом: Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі» (вул. Миколи Боровського, 28-Б, м. Одеса, 65031)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Чебан Любові Іванівни ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 375342,01 грн,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Калініченко С.М.;

від відповідача: не з`явився.

УСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.12.2024 позов Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі» до Фізичної особи-підприємця Чебан Любові Іванівни було задоволено повністю: стягнуто з відповідача на користь позивача борг в сумі 356384 грн 80 коп, 3% річних в сумі 6667 грн 03 коп, інфляційні втрати в сумі 12290 грн 18 коп та судовий збір в сумі 4504 грн 10 коп.

20.12.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі" надійшла заява, в якій останнє просить суд ухвалити додаткове рішення та стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в сумі 12000,00 грн.

Ухвалою суду від 20.12.2024 судом було прийнято заяву Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі» про розподіл судових витрат у справі №916/2293/24 до розгляду; призначено у справі судове засідання для розгляду заяви на 27 грудня 2024 року об 11:30; запропоновано відповідачу подати суду пояснення щодо заяви позивача.

26.12.2024 до суду від відповідача надійшли письмові заперечення на заяву позивача, в яких відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні заяви про покладення на відповідача витрат АТ «ДТЕК Одеські електромережі», з огляду на таке. Як наголошує відповідач, правова допомога позивачу надавалася АО «Перший радник», при цьому, на підтвердження своїх повноважень при подачі позовної заяви представником позивача- адвокатом Калініченко С.М. надано до суду копію договору про надання правової допомоги № 212-ПД/7074-ООЕ від 22.12.2023, строк дії якого визначено п.5.1 до 31.12.2024 та довіреність № 64/2024 від 12.03.2024, яка діє з 01.04.2024 до 01.04.2026. Разом з цим представник позивача подав суду із вищевказаною заявою договір про надання правової допомоги від 22.01.2024 № 7074-ООЕ, строк дії якого відповідно до п. 5.1 становить до 31.12.2024, а з урахуванням додаткової угоди строк продовжено до 31.12.2025. Відповідач звертає увагу на тому, що акт надання послуг № 184-ОЕМ від 18.12.2024 на суму 12000,00 грн між позивачем та адвокатом підписаний на виконання саме договору від 22.01.2024 № 7074-ООЕ, натомість відповідач вважає, що витрати, які виникли у позивача на підставі договору від 22.01.2024 № 7074-ООЕ, не пов`язані з витратами з розглядом справи № 916/2293/24.

У судовому засіданні 27.12.2024 представник позивача підтримав подану ним заяву та просив суд її задовольнити. Відповідач у судове засідання не з`явився, при цьому про розгляд заяви останній був повідомлений належним чином.

Розглянувши заяву Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі» за вх. ГСОО №2-1938/24 від 20.12.2024 про розподіл судових витрат у справі №916/2293/24, суд дійшов висновку про таке.

Згідно з ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

За змістом частини 1 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Частиною 3 ст. 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За змістом ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ст.124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч.ч.1, 2, ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом ч. ч. 3 - 6 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Таким чином, зважаючи на наведені вище положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони (аналогічні висновки викладені у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18).

Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Згідно з ч.ч.7, 9 ст.129 ГПК України якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За змістом наведеної норми адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічна за змістом позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зокрема, у постанові від 19.01.2022 у справі № 910/1344/19).

Суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю, водночас, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Отже, випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 02.06.2022 у справі №873/108/20, від 31.08.2022 у справі № 912/2171/18.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписів статей 123-130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги тощо.

Так, у позовній заяві позивач вказав, що на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу він надає копію договору про надання правової допомоги, а також заявив, що докази розміру цих витрат подаватимуться в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України.

При цьому разом з позовною заявою позивачем був поданий договір про надання правової допомоги від 22.12.2023 № 2212-ПД/7074-ООЕ, згідно з яким Адвокатське об`єднання «Перший радник» зобов`язалось надати позивачу за його дорученням правову допомогу. У п. 3.1. договору визначено, що приймання-передача послуг за цим договором здійснюється сторонами за актами наданих послуг, що є підтвердженням надання правової допомоги за цим договором. Відповідно до п. 4.2. договору розмір гонорару, який має сплатити клієнт, визначається згідно з актом наданих послуг, в якому зазначається номер справи та судова інстанція, в межах якої надавалась правова допомога. Згідно з п. 4.6. договору оплата наданих послуг з правової допомоги та компенсація витрат здійснюється клієнтом за фактом їх надання (понесення) на підставі погоджених та підписаних сторонами актів наданих послуг протягом 30 календарних днів з моменту фактичного виконання рішення суду, у межах суми, стягнутої на користь позивача. Пунктом 5.1. договору його строк дії визначений до 31.12.2024. Цей договір судом досліджувався у судовому засіданні з електронної справи за даними КП «ДСС».

Також, разом з позовом на підтвердження повноважень представника позивача - адвоката Калініченка Сергія Миколайовича, позивачем до матеріалів справи долучено копію довіреності від 12.03.2024 № 64/2024, строк дії якої визначений з 01.04.2024 до 01.04.2026. Вказана довіреність не містить посилань на реквізити договору про надання правової допомоги.

Отже, при розгляді даної справи представник позивача - адвокат Калініченко Сергій Миколайович здійснював представництво інтересів АТ «ДТЕК Одеські електромережі» на підставі вищевказаного договору від 22.12.2023 № 2212-ПД/7074-ООЕ та довіреності від 12.03.2024 № 64/2024.

Водночас, із заявою про розподіл судових витрат у цій справі позивач надав суду: копію іншого договору про надання правової допомоги від 22.01.2024 № 7074-ООЕ; додаткову угоду від 01.10.2024 до договору від 22.01.2024 № 7074-ООЕ; витяг із наказу АО «Перший радник» від 20.01.2021 № 4-к про прийняття Калініченка Сергія Миколайовича на посаду адвоката з 21.01.2021; акт надання послуг від 18.12.2024 № 184-ОЕМ до договору від 22.01.2024 № 7074-ООЕ; додаток № 1 до акту.

Натомість, як встановлено судом, позивачем не подано суду доказів понесення позивачем витрат на правничу допомогу за договором від 22.12.2023 № 2212-ПД/7074-ООЕ, на підставі якого адвокат був допущений судом до представництва інтересів позивача у цій справі, а отже позивачем не доведено понесення цих витрат.

Крім того, суд наголошує, що статті 129, 221 ГПК України наділяють учасників процесу правом на подання доказів, які підтверджують розмір понесених витрат на правничу допомогу, після ухвалення рішення судом, разом з цим, вищевказані положення процесуального закону визначають, зокрема, що причини неможливості подання стороною відповідних доказів до судових дебатів мають бути поважними. При цьому поважними, з урахуванням конкретних обставин справи, вважаються причини, які за об`єктивних, тобто не залежних від сторони, обставин унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій, при цьому докази, які це підтверджують, подаються стороною і оцінюються господарським судом за загальними правилами Господарського процесуального кодексу України.

Разом з цим, позивач, надавши суду на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу договір від 22.01.2024 № 7074-ООЕ, додаткову угоду від 01.10.2024 до цього договору, витяг з наказу від 20.01.2021 № 4-к не обґрунтував та не довів суду обставини поважності причин неможливості подання цих доказів до закінчення судових дебатів.

З урахуванням того, що позивач не надав доказів щодо вартості витрат, понесених позивачем на правничу допомогу згідно з договором, на підставі якого під час розгляду справи адвокатом здійснювалось представництво інтересів позивача, суд дійшов висновку, що позивачем не доведений розмір цих витрат та не надано належних доказів на підтвердження обставини їх понесення.

Додатково суд зазначає, що як вбачається зі змісту п. 4.3., 4.4. договору від 22.01.2024 № 7074-ООЕ вартість наданих послуг (розмір гонорару) у кожній судовій справи може визначатись погодинно або у фіксованому розмірі. Вартість наданих послуг може визначатись окремо у кожній справі та кожній судовій інстанції (в якій розглядалась справа), про що складається відповідний акт наданих послуг.

У акті наданих послуг до договору від 22.01.2024 № 7074-ООЕ погоджено, що відповідно до договору та замовлення позивача у період з 23.05.2024 по 17.12.2024 позивачу було надано професійну правничу допомогу у справі № 916/2293/24 на суму 12000,00 грн, з посиланням на те, що детальна інформація наведена у додатку до цього документу. Так, у додатку до акту міститься перелік наданих послуг адвокатом та вказано кількість годин, які було витрачено адвокатом (вивчення нормативно-правого регулювання спірних правовідносин, аналіз судової практики з подібних спорів - 1 година, виконано адвокатом Калініченком С.М.; розробка загальної стратегії дій щодо захисту інтересів клієнта, підготовка та систематизація доказової бази - 2 години, виконано адвокатом Калініченком С.М.; підготовка та подання процесуальних та інших документів правового характеру (позовна заява, інші заяви, клопотання), участь у судових засіданнях, загальний моніторинг справ - 7 годин, виконано адвокатом Калініченком С.М.). Тобто, сторонами договору адвокатський гонорар визначено у формі погодинної оплати, а не у формі фіксованого розміру, відповідно, підставою для виплати гонорару, який зазначено у додатку до акту як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години (постанова Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 910/1344/19). Отже, оскільки позивачем не надано доказів щодо погодженої між адвокатом та позивачем вартості години роботи адвоката, позивачем не доведений розмір витрат за договором від 22.01.2024 № 7074-ООЕ.

З поміж цим, як встановлено судом з матеріалів справи (а.с. 84, т.1), Калініченко Сергій Миколайович працює у АТ «ДТЕК Одеські електромережі» на посаді головного юрисконсульта відділу з претензійно-позовної роботи департаменту правового забезпечення. В матеріалах справи відсутня посадова інструкція представника позивача, натомість, з урахуванням посади останнього, можна зробити висновок, що вказані у додатку № 1 до акту надання послуг від 18.12.2024 № 184-ОЕМ роботи мають входити до посадових обов`язків головного юрисконсульта відділу з претензійно-позовної роботи департаменту правового забезпечення позивача - Калініченка С.М., яка оплачується останньому згідно посадового окладу. За цих обставин суд вважає, що позивачем не доведено, що розмір гонорару адвоката, який заявлений до стягнення з відповідача, відповідає критерію реальності адвокатських витрат, зокрема, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

За вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі» про покладення на Фізичну особу-підприємця Чебан Любов Іванівну витрат на правничу допомогу в сумі 12000,00 грн слід відмовити.

Керуючись ст. 123, 126, 129, 221, 240, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні заяви Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі» про покладення на Фізичну особу-підприємця Чебан Любов Іванівну витрат на правничу допомогу в сумі 12000,00 грн - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повний текст рішення складено 30.12.2024.

Суддя Д.О. Бездоля