Рішення

від 17.12.2024 по справі 918/784/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

"17" грудня 2024 р. м. РівнеСправа № 918/784/24

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В., при секретарі судового засідання Мельник В.Я., розглянувши у матеріалах справи

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Парк-Хаус" (33028, Рівненська область, м. Рівне, вул. Княгині Ольги, буд.4Б, код ЄДРПОУ 38503494)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Рівненської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (33027, м. Рівне, вул. Івана Вишенського, буд. 4, код ЄДРПОУ 45182059)

про визнання недійсним рішення

Заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Парк-Хаус" про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на правничу допомогу

В судовому засіданні приймали участь:

від позивача: адвокат Буковський В.М.;

від відповідача: адвокат Янкевич Л.Д.

ВСТАНОВИВ:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Парк-Хаус" звернулося в Господарський суд Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Рівненської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в якому просило визнати недійсним рішення комісії з розгляду актів про порушення Рівненської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» від 11.07.2024, яке оформлене протоколом засідання комісії від 11.07.2024 № 0175-2, яким задоволено акт про порушення № 0175 від 14.05.2024складений щодо Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Парк-Хаус» (код ЄДРПОУ 38503494) про порушення вимог підпункту 1 пункту 3 глави 2 розділу XI Кодексу газорозподільних систем на об`єкті за адресою: м. Рівне, вул. Княгині Ольги, 4Б.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 04.12.2024 року позов задоволено. Визнано недійсним рішення комісії з розгляду актів про порушення Рівненської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» від 11.07.2024, яке оформлене протоколом засідання комісії від 11.07.2024 № 0175-2, яким задоволено акт про порушення №0175 від 14.05.2024, складений щодо Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Парк-Хаус» (код ЄДРПОУ 38503494) про порушення вимог підпункту 1 пункту 3 глави 2 розділу XI Кодексу газорозподільних систем на об`єкті за адресою: м. Рівне, вул. Княгині Ольги, 4Б..

06.12.2024 року до Господарського суду Рівненської області Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Парк-Хаус» подано Заяву, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Рівненської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" на його користь 40 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. До Заяви додано: Договір на професійну правничу допомогу №02-05/2024 від 02.05.2024 року; Акт приймання-передачі наданих послуг від 05.12.2024 року.

Ухвалою суду від 06.12.2024 року розгляд Заяви Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Парк-Хаус" про відшкодування витрат на правничу допомогу призначено у судовому засіданні на "17" грудня 2024 року.

Відповідач подав до суду Клопотання в якому, зокрема, просить суд відмовити ОСББ «Парк-Хаус» у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у справі № 918/784/24, при прийнятті додаткового рішення про задоволення заяви - зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 3 000 грн 00 коп.. При цьому посилається на те, що заявлена позивачем сума гонорару та визначена виплата гонорару в сумі 40 000,00 грн. виходячи зі змісту частини четвертої статті 126 ГПК України не є співмірною зі складністю справи та часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.

Під час розгляду по суті Заяви Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Парк-Хаус» представник останнього вимоги вказаної заяви підтримав з мотивів, наведених у ній. Натомість представник відповідача проти вимог заяви заперечив з мотивів, наведених у клопотанні.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, заслухавши представників сторін, з`ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд прийшов до висновку, що Заява Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Парк-Хаус" про відшкодування витрат на правничу допомогу підлягає частковому задоволенню. При цьому суд керувався наступним.

Пунктом 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту ГПК України) передбачено, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; (4) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу чи розподіл витрат судом (стаття 129 ГПК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Разом з тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, актів виконаних робіт тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі висновки сформульовані в пунктах 106-108 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21.

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

Судом встановлено, що між Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Парк-Хаус", як Замовником та адвокатом Буковським Вололимиром Миколайовичем, як Виконавцем укладено Договір на професійну правничу допомогу №02-05/2024 від 02.05.2024 року (далі по тесту Договір). Відповідно до умов Договору Виконавець на умовах і в порядку, що визначений договором, зобов`язується здійснити захист та представництво Інтересів ОСББ « Парк-Хаус» в усіх підприємствах, установах та організаціях, бути представником в судах всіх істанцій по всіх питаннях, пов`язаних з діяльністю ОСББ "Парк-Xаус» по питаннях, що виникають із договірних взаємовідносин Замовника та Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Рівненської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», в тому числі, що пов`язані із роботою комерційних вузлів обліку природного газу за адресою; м. Рівне, вул. Княгині Ольги, 4Б (далі - Послуги), а Замовник зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання даного Договору (п 1.1. Договору).

Відповідно до п.4.1. Договору Сторонами з урахуванням принципу свободи договору погоджено, що розмір винагороди за цим договором визначено у формі нарахування та виплати, у порядку передбаченому даним договором, фіксованого розміру винагороди у розмірі 40 000.00 грн. (сорок тисяч гривень 00 коп.) без ПДВ.

На виконання Договору між сторонами складено Акт приймання-передачі наданих послуг від 05.12.2024 року у п. 1 якого зазначено, що на виконання договору на професійну правничу допомогу №02-05/2024 від 02 травня 2024 року Виконавцем надано протягом травня-грудня 2024 року, а Замовником отримано наступну професійну правничу допомогу:

-Надання консультацій Замовнику з правовідносин, які склалися між Замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Рівненської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (далі по тексту - відповідач) та регулюються положеннями Закону України "Про ринок природного газу», Кодексом газорозподільних систем, Правил безпеки системи газопостачання України, затверджених наказом Міністерства вугільної енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 року №285,. Правил постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2496.

-Аналіз наданих Замовником:

Акта перевірки вузла обліку природного газу від 14.05.2024 року;

Акта розпломбування та зняття засобів вимірювальної техніки на комерційному вузлі обліку газу від 14.05.2024 року:

Протоколи №175 від 14.05.2024 року направлення ЗВТ на позачергову повірку;

Акта про порушення №0175 від 14.05.2024 року;

Довідки №5л/15 від15.05.2024, у відповідностідо якої встановлено невідповідність засобу вимірювальної техніки - лічильника газу GSМ G40, рік виготовлення: 2008. заводський номер: 025912, виробник: ДП завод «Арсенал», вимогам ДСТУ 9034:2020. Підстави для визнання ЗВТ непридатним: «Похибка на витраті Qmіп= 56.68%, Періодичне підклинювання роторів на витраті Qmіп;

Довідки №5л/16 від15.05.2024, увідповідностідо якої встановлено невідповідність засобу вимірювальної техніки - обчислювача Універеал-02, рік виготовлення: 2008. заводський номер: 6801, виробник: ТОВ НВП «Гремпіс», вимогам ДСТУ 9039:2020. Підстави для визнання ЗВТ непридатним: «Некоректне відображення інформації на індикаторі.".

Протоколу повірки лічильника від 15.05.2024 року.

Надання консультацій Замовнику з приводу вказаних документів.

- Аналіз наданих Замовником:

Рішення засідання комісії з розгляду актів про порушення Рівненської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України", оформлене протоколом №0175-2 від 11.07.2024 року;

Акту-розрахунку необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу і його вартості №0175 від 11.07.2024 року.

Надання консультацій Замовнику з приводу вказаних документів.

-Складання для Замовника проектів документів непроцесуального характеру в тому числі: заяв ОСББ «Парк-Хаус», що адресовані Рівненській філії ТОВ ««Газорозподільні мережі України»;

*заява від 27.05,2024 (вхідний №2760- Р-РвФ/100/05.4-24) з проханням при розгляді комісією акту про порушення №075 від 14.05.2024 врахувати ряд обставин, вказаних у заяві.

* заява від 09.07.2024 (вхідний №3566-Р-РвФ/100/05.4-24) з проханням врахувати долучені до заяви документи, а також врахувати вказані в заяві обставини.

-Надання консультацій Замовнику в частині обрання ефективного способу захисту порушених прав ОСББ «Парк-Хаус» у взаємовідносинах з відповідачем. Формування правової позиції по справі.

- Пошук та аналіз судової практики у подібних спірних правовідносинах, які склалися між Замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Рівненської філії Товариства а обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України».

-Збір і аналіз доказів, отримання та збирання відомостей про факти, які можуть бути використані, як джерело відомостей та докази у судовій справі. Узгодження з Замовником правової позиції та стратегії у справі.

-Підготовка документів та складення позовної заяви та документів процесуального характеру у справі, подання до суду документів через систему «Електронний суд».

-Аналіз отриманої Замовником ухвали Господарського суду Рівненської обласні від 28.09.2024 року у справі №918/784/24 за позовом ОСББ «Парк-Хаус» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України" в особі Рівненської філії Товариства з обмеженою відпоіидальністю «Газорозподільні мережі України» про визнання недійсним рішення. Надання консультацій Замовнику з питань вказаної ухвали.

-Аналіз отриманого Замовником відзиву Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Рівненської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» від 09.09.2024 року з додатками на позовну заяву Замовника. Надання консультацій Замовнику з питань вказаного відзиву. Підготовка для Замовника проекту відповіді на відзив.

-Здійснення представництва інтересів Замовника в Господарському суді Рівненської області 17.09.2024 року, 09.10.2024 року, 04.12.2024 року під час розгляду справи №918/784/24 за позовом ОСББ «Парк- Xаус » до Товариста з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Рівненської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про визнання недійсним рішення.

При цьому в п. 5 Акту зазначено, що винагорода за надану Виконавцем професійну правничу допомогу складає 40 000.00 грн. (сорок тисяч гривень 00 коп.) без ПДВ. А в п. 6 Акту - що оплата наданої Виконавцем професійної правничої допомоги здійснюється Замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця в розмірі визначеному в пункті п`ятому чинного акту в порядку обумовленому в Договорі на професійну правничу допомогу №02-05/2024 від « 02» травня 2024 року.

Судом встановлено, що представництво інтересів Позивача у даній справі здійснював адвокат Буковський Вололимир Миколайович, повноваження якого підтверджено Довіреністю від 30.08.2024 року.

З огляду на вищевикладене суд зазначає наступне.

За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 26 Закону № 5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону № 5076-VI).

Закон № 5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Суд зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:

- фіксованого розміру,

- погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

За положенням частини другої статті 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Пункт 1 частини третьої цієї статті визначає верховенство права однією із основних засад (принципів) господарського судочинства.

Зміст вказаного принципу неодноразово і досить детально аналізував Конституційний Суд України. Так, зокрема, в абзаці другому підпункту 4.1 пункту 4 Рішення від 02.11.2004 № 15-рп/2004 ним акцентувалася увага на тому, що верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Так, частина третя статті 126 ГПК України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Оцінюючи зміст зазначених приписів, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 по справі №922/1964/21 виснувала, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише не зазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові також зауважила, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Відтак Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 по справі №922/1964/21 дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Статтею 126 ГПК України також не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити співмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на співмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Частиною 1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту ГПК України) передбачено що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч.3 ст.123 ГПК України).

Порядок розподілу судових витрат регламентований ст. 129 ГПК України.

Відповідно до ч.8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до п. 5 ч.1 ст.237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до частин 5 та 6 статті 238 ГПК України у резолютивній частині рішення суду зазначається, зокрема, розподіл судових витрат (пункт 2 частини 5 статті 238 ГПК України), а в разі необхідності у резолютивній частині також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат (пункт 5 частини 6 статті 238 ГПК України).

Проаналізувавши наведені положення процесуального закону у їх системному взаємозв`язку і в контексті заявлених позивачем вимог про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу шляхом ухвалення додаткового рішення відповідно до статті 244 ГПК України, суд зазначає, що такий механізм виправлення чи усунення допущеного судом не вирішення таких вимог при ухваленні рішення передбачає, що питання, які не вирішив суд, ухваливши рішення, яким закінчено розгляд справи, повинні існувати на дату його ухвалення; відповідно до процесуального закону суд мав їх вирішити і результат їх вирішення мав би бути відображений в тексті ухваленого рішення (зокрема, в резолютивній частині).

За правилами ст.237, ст. 238 ГПК України питання щодо розподілу судових витрат має бути вирішеним при ухваленні рішення у справі. Водночас, суд може і повинен вирішувати це питання в межах та на підставі тих документів, які є в матеріалах справи на момент ухвалення рішення у справі.

Як уже зазначалося вище відповідно до ч.8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Оцінивши вказані докази щодо їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами пунктів 1, 2 частини 2 статті 126 ГПК України, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 3 статті 126 ГПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Таким чином, якщо стороною не буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: не надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для стягнення таких витрат.

Крім того, частиною 4 статті 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, інші істотні обставини, гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц). Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/Wcst Alliance Limited" проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5-6 статті 126 ГПК України).

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 904/3583/19.

Стаття 126 Господарського процесуального кодексу України детально врегульовує питання, щодо того, у якій мірі витрати на правничу допомогу, які сторона погодилась заплатити адвокату, стануть судовими витратами, і які підлягають стягненню з іншої сторони судового процесу.

Для забезпечення дотримання приписів статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд здійснює аналіз інформації, вказаної у поданих відповідачем доказах, зокрема, в акті наданих послуг, як інформації про виконану правову допомогу її тривалість та вартість та зазначає наступне.

У пункті 1 Акту приймання-передачі наданих послуг від 05.12.2024 міститься інформація про те, що адвокатом у справі надано позивачу таку професійну правничу допомогу як:

- Надання консультацій Замовнику з правовідносин, які склалися між Замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Рівненської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (далі по тексту - відповідач) та регулюються положеннями Закону України "Про ринок природного газу», Кодексом газорозподільних систем, Правил безпеки системи газопостачання України, затверджених наказом Міністерства вугільної енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 року №285,. Правил постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2496.

-Аналіз наданих Замовником:

Акта перевірки вузла обліку природного газу від 14.05.2024 року;

Акта розпломбування та зняття засобів вимірювальної техніки на комерційному вузлі обліку газу від 14.05.2024 року:

Протоколи №175 від 14.05.2024 року направлення ЗВТ на позачергову повірку;

Акта про порушення №0175 від 14.05.2024 року;

Довідки №5л/15 від15.05.2024, у відповідностідо якої встановлено невідповідність засобу вимірювальної техніки - лічильника газу GSМ G40, рік виготовлення: 2008. заводський номер: 025912, виробник: ДП завод «Арсенал», вимогам ДСТУ 9034:2020. Підстави для визнання ЗВТ непридатним: «Похибка на витраті Qmіп= 56.68%, Періодичне підклинювання роторів на витраті Qmіп;

Довідки №5л/16 від15.05.2024, увідповідностідо якоївстановлено невідповідність засобу вимірювальної техніки - обчислювача Універеал-02, рік виготовлення: 2008. заводський номер: 6801, виробник: ТОВ НВП «Гремпіс», вимогам ДСТУ 9039:2020. Підстави для визнання ЗВТ непридатним: «Некоректне відображення інформації на індикаторі.".

Протоколу повірки лічильника від 15.05.2024 року.

Надання консультацій Замовнику з приводу вказаних документів.

- Аналіз наданих Замовником:

Рішення засідання комісії з розгляду актів про порушення Рівненської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України", оформлене протоколом №0175-2 від 11.07.2024 року;

Акту-розрахунку необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу і його вартості №0175 від 11.07.2024 року.

Надання консультацій Замовнику з приводу вказаних документів.

-Складання для Замовника проектів документів непроцесуального характеру в тому числі: заяв ОСББ «Парк-Хаус», що адресовані Рівненській філії ТОВ ««Газорозподільні мережі України»;

*заява від 27.05,2024 (вхідний №2760- Р-РвФ/100/05.4-24) з проханням при розгляді комісією акту про порушення №075 від 14.05.2024 врахувати ряд обставин, вказаних у заяві.

* заява від 09.07.2024 (вхідний №3566-Р-РвФ/100/05.4-24) з проханням врахувати долучені до заяви документи, а також врахувати вказані в заяві обставини.

В той же час суд зазначає, що вищевказані послуги адвоката не можуть бути віднесені до судових витрат пов`язаних з розглядом справи, так як надавалися адвокатом поза межами судової справи.

Отже, суд вважає, що заявлений позивачем до відшкодування розмір судових витрат на професійну правничу допомогу в цій частині є надмірним.

Відтак, з огляду на вищезазначене, суд доходить висновку, що співмірною із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи є вартість витрат позивача на правничу допомогу адвоката у розмірі 20 000 грн. 00 коп..

Додатково в обгрунтування вищевказаного висновку суд зазначає, що в даному випадку слід розділяти поняття "зменшення судових витрат" та "розподіл судових витрат". Розділяючи ці поняття, детальніше суд зазначає таке.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.

Зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 11.02.2021 у справі №920/39/20.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

За приписами пункту 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

За таких обставин, враховуючи те, що судом позовні вимоги задоволені, перевіривши подані позивачем докази на підтвердження обсягу виконаних робіт на надання правової допомоги, дослідивши співмірність заявленої суми із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), суд зазначає, що заява представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню.

Тож, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, критерію розумності їхнього розміру, з огляду на предмет спору, обсяг поданих позивачем заяв по суті справи, клопотань, часу витраченого у судових засіданнях, вірності здійснених розрахунків сум, суд доходить висновку про покладення на відповідача судових витрат понесених позивачем на професійну правничу допомогу в сумі 20 000 грн. 00 коп..

В рішенні ЄСПЛ "Кузнєцов та інші проти Росії" від 11.01.2007 р., аналізуючи право особи на справедливий розгляд її справи відповідно до статті 6 Конвенції, зазначено, що обов`язок національних судів щодо викладу мотивів своїх рішень полягає не тільки у зазначенні підстав, на яких такі рішення ґрунтуються, але й у демонстрації справедливого та однакового підходу до заслуховування сторін.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Згідно зі статтею 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За приписами статті 221 ГПК України для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання та ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Відповідно до норм статті 224 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі в тому самому порядку, що й судове рішення.

Керуючись статтями 129, 236-241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Парк-Хаус" про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на правничу допомогу задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Рівненської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (33027, м. Рівне, вул. Івана Вишенського, буд. 4, код ЄДРПОУ 45182059) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Парк-Хаус" (33028, Рівненська область, м. Рівне, вул. Княгині Ольги, буд.4Б, код ЄДРПОУ 38503494) 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. В решті вимог Заяви Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Парк-Хаус" про ухвалення додаткового рішення у задоволенні відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено та підписано 30.12.2024 року.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: https://court.gov.ua/sud5019/.

Суддя Марач В.В.