Рішення

від 20.12.2024 по справі 922/3295/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.2024м. ХарківСправа № 922/3295/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Колесніченко О.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Приватного підприємства охоронне агентство "Р-4", Харківська обл., Харківській р-н, смт Пісочин до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини", м. Харків про стягнення 6747676,64 грн. за участю представників учасників справи:

позивача - не з`явився,

відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство охоронне агентство "Р-4", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини", відповідач, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в загальному розмірі 6747676,64 грн за договором про охорону № 260/8 ТД від 23.12.2020, а саме: 4485131,05 грн основного боргу, 1871616,30 грн інфляційних втрат, 390929,29 грн 3% річних. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 20.09.2024 позовну заяву Приватного підприємства охоронне агентство "Р-4" залишено без руху. Позивачу встановлений строк на усунення недоліків позовної заяви - сім днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Встановлений Приватному підприємству охоронне агентство "Р-4" спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду: доказів оплати судового збору у встановлених порядку та розмірі. Роз`яснено позивачу що в разі усунення недоліків у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому ст. 176 цього Кодексу.

27.09.2024 до суду від Приватного підприємства охоронне агентство "Р-4" надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 30.09.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін.

Процесуальний рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.

16.10.2024 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він не погоджується з позовною заявою. В обґрунтування заперечень, зокрема, вказує, що при підрахунку річних позивачем не враховано, що у жовтні 2021 року останній день оплати за надання послуг у вересні припав на неділю - 10 жовтня. Відтак, днем закінчення строку оплати у жовтні 2021 року є 11.10.2021 (понеділок), а днем початку заборгованості є 12.10.2021. З огляду на це, розрахунок 3% річних за надання послуг у вересні 2021 року за період у 2021р. може бути зроблений за період прострочення 12.10.2021-31.12.2021 - 81 день. Отже, розрахунок 3% річних за період прострочення 12.10.2021-31.12.2021 за надані послуги у вересні 2021 року дорівнює: 932589,50 грн. (сума заборгованості) х 3,00% х 81 (кількість днів прострочення у періоді): 365 = 6208,75 грн, а не 6285,40 грн, як зазначено у позивача у позові.

Таким чином, на переконання відповідача, загальний розмір 3% річних щодо заборгованості за надані послуги у вересні 2021 році не може перевищувати 81503,90 грн. Загальний розмір 3% річних за пред`явленим позовом не може перевищувати 390852,64 грн.

Крім того, відповідач зазначає, АТ "Завод "Електроважмаш", як боржник, що отримав послуги від позивача був виробником комплектного електрообладнання для залізничного та міського електротранспорту, а саме електродвигунів та тепловозних генераторів, питома вага яких складала понад 70% в загальній структурі запланованого виробництва держави та виконував замовлення на відповідних ринках різних країн світу, а в першу чергу - РФ. 29.12.2018 року постановою уряду РФ від 29.12.2018р. №1716-83 "Про заходи з реалізації указу президента РФ від 22.10.2018 р. №592" введено заборону на ввезення до РФ товарів, країною походження або країною відправлення яких є Україна або які переміщуються через територію України, згідно відповідного переліку, до якого у тому числі включено товари за кодом ТН ЗЕД ЭАЕС 8501 - двигуни та генератори електричні. Відповідач не отримує ані бюджетного фінансування, ані будь-яких дотацій чи преференцій. У зв`язку із тяжкої економічною ситуацією, яка склалася не тільки у галузі важкого машинобудування, але й у всій державі, відповідачем було запроваджено низку операційних заходів, основною метою яких є збереження робочих місць, додержання соціальних гарантій працівників. Ще з 2019 року на рахунки АТ "Завод "Електроважмаш" (його правопопередника ДП "Завод "Електроважмаш") декілька разів були накладені арешти, що сприяло зростанню заборгованості підприємства перед кредиторами, виникненню заборгованості по заробітній плані та по сплаті соціальних внесків до Державного бюджету. У сукупності, блокування господарської діяльності АТ "Завод "Електроважмаш", шляхом накладання арештів на всі його рахунки, а також війна та кризовий стан в галузі машинобудування, сприяло виникненню ситуації коли АТ "Завод "Електроважмаш", відповідач змушений здійснювати часткові виплати не тільки контрагентам, але і працівникам стосовно заробітної плати, платежів до бюджету та комунальних платежів.

Також, відповідач зауважує, що найнегативнішим чином на можливість виконувати зобов`язання на АТ "Завод "Електроважмаш" (відповідача) вплинула епідемічна ситуація через поширення гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненою короновірусом SaRs-CoV-2. Через надтяжкий економічний та епідеміологічний стан у АТ "Завод "Електроважмаш" протягом 2021 року були винесені наказ №261-01/09 від 26.01.2021 щодо простою у лютому 2021 року, наказ №261-01/61 від 22.02.2021 про продовження простою у березні 2021 року, наказ №261-01/145 від 29.03.2021 про подовження простою у квітні 2021 року, наказ №261-01/230 від 22.04.2021 про подовження простою у травні 2021 року, наказ №261-01/381 від 28.05.2021 про подовження простою у червні 2021 року, наказ №261-01/546 від 24.06.2021 про продовження простою у липні 2021 року, наказ №261-01/722 від 22.07.2021 про продовження простою у серпні 2021 року, наказ №261-01/04 від 30.08.2021 про продовження простою у вересні 2021 року; наказ №261-01/202 від 24.09.2021 про продовження простою у жовтні 2021 року, наказ №261-01/380 від 25.10.2021 про продовження простою у листопаді 2021 року, наказ №261-01/530 від 25.11.2021 про продовження простою у грудні 2021 року. Епідемія значним чином вплинула на неможливість АТ "Завод "Електроважмаш" (відповідача) вести повноцінну господарську діяльність.

ДП "Завод "Електроважмаш" звертає увагу на те, що він внесений до переліку об`єктів державної власності, що підлягають приватизації, згідно Наказу Фонду державного майна України №777 від 08.06.2018 та Наказу Фонду державного майна України №764 від 08.06.2017. Розпорядженням КМУ від 16.01.2019 року № 36-р затверджено перелік об`єктів великої приватизації державної власності, відповідно до якого ДП "Завод "Електроважмаш" (відповідач) є включеними до нього. Отже, накладення або стягнення надмірних сум штрафних санкцій, значно зменшує вартість АТ "Завод "Електроважмаш", як відповідача, як об`єкта приватизації, що в результаті купівлі-продажу завдасть збитків державі внаслідок недоотримання реальної вартості єдиного майнового комплексу АТ "Завод "Електроважмаш".

Відповідач зазначає, що не мав жодного відношення за спірним договором до позивача та його відносин з АТ "Завод "Електроважмаш" у справі до 01.12.2021, а також взагалі до їх господарських відносин, оскільки саме 01.12.2021 між позивачем та АТ "Завод "Електроважмаш" було підписано передавальний акт у зв`язку з процедурою приєднання АТ "Завод "Електроважмаш" до АТ "Укренергомашини".

АТ "Завод "Електроважмаш" включено до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, згідно Постанови Кабінету Міністрів України №83 від 04.03.2015. Все вищевикладене вказує на велику цінність АТ "Завода "Електроважмаш" для Держави. Як зазначено у витягу ЄДР щодо АТ "Завод "Електроважмаш" єдиним засновником товариства є Держава.

Також відповідач наголошує, що зафіксовані неодноразові обстріли будівель та споруд АТ "Укренергомашини", протягом лютого 2022 - вересня 2024. Загальна сума заподіяної відповідачу внаслідок неодноразових обстрілів РФ матеріальної шкоди відповідно до висновків Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса" складає 577,8 млн. грн. Оцінка пошкодженого та знищеного майна повністю не закінчена й наразі триває.

Але, при цьому, відповідач під час війни продовжує виконувати покладені на нього зобов`язання з постачання продукції для українських ГЕС, ГАЕС та АЕС - об`єктів критичної інфраструктури загальнодержавного значення, які входять в структури енергогенеруючих компаній ПрАТ "Укргідроенерго" та ДП "НАЕК "Енергоатом", які забезпечують електроенергією все населення, підприємства, установи та організації України. Тобто, безпосередня діяльність відповідача спрямована на відновлення зруйнованого чи пошкодженого внаслідок збройної агресії РФ майна об`єктів критичної інфраструктури, які забезпечують безперебійне функціонування Об`єднаної енергетичної системи України.

Відповідач зазначає, що з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити загальний розмір не тільки пені, штрафу, але й відсотків річних, за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, відповідач вважає обґрунтованим клопотання про зменшення процентів річних та інфляційних втрат, які нараховані позивачем та просить суд зменшити розмір річних на 90% від належним чином обґрунтованої суми, а саме у відповідності до підрахунків відповідача у відзиві зменшити суму річних на суму, що не перевищує 39085,26 грн.

22.10.2024 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вказує, що позивач не погоджується з правовою оцінкою викладених обставин в ньому та вважає викладені твердження такими, що не спростовують доводи та обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Як на правову підставу для зменшення розміру 3% річних відповідач посилається на ст. 233 ГК України. Втім, на думку позивача, ця норма передбачає можливість зменшення розміру штрафних санкцій. За приписами ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування відсотків річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. Такий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 340/385/17. У ч. 2 ст. 625 ЦК України зазначено, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 703/2718/16-ц).

Враховуючи вказане, позивач наголошує, що правове регулювання та висновки Верховного Суду вказують, що нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу не є штрафними санкціями, а тому вони не підлягають зменшенню на підставі ст. 233 ГК України.

Позивач звертає увагу на те, що сума основного боргу, яку позивач просить стягнути з відповідача складає 4485131,05 грн, а 3% річних - 390 929,29 грн. Сума 3% річних становить лише приблизно 8,7% від суми основного боргу. Отже, вказана сума 3% річних не є надмірною, не призведе до безпідставного збагачення позивача, не є невиправдано обтяжливим для відповідача і є необхідним та законним засобом для дисциплінування поведінки відповідача, запобігання порушення ним своїх грошових зобов`язань. Настання комерційного ризику та відсутність у боржника необхідних коштів не може бути підставою для зменшення штрафних санкцій, інфляційних втрат чи 3% річних за користування чужими грошовими коштами.

Позивач зазначає, що відповідач у своєму відзиві стверджує про те, що на можливість виконувати зобов`язання на АТ "Завод "Електроважмаш" негативно вплинула епідемічна ситуація через поширення гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненою короновірусом SaRs-CoV-2. Також відповідач неодноразово посилається на введення воєнного стану та обстріли його майна як обставини, які унеможливили сплату заборгованості.

Втім, позивач наполягає, що у своїй постанові від 13 вересня 2023 року у справі № 910/8741/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду виснував, що "форс-мажор" не звільняє сторін договору від виконання зобов`язань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов`язань на період існування форс-мажору. Верховний Суд виходить з того, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання (постанова Верховного Суду від 14 грудня 2023 року у справі № 910/14817/22).

Сам лише факт проведення бойових дій чи запровадження обмежень воєнного часу не звільняє сторону від відповідальності, якщо такі обставини прямо не перешкоджають фізично чи юридично виконати конкретний обов`язок за договором (постанова КГС ВС від 10 березня 2023 року у справі № 922/1093/22).

Так, позивач наголошує, що з відзиву не вбачається наявності доказів на підтвердження існування форс-мажорних обставин пов`язаних з пандемією COVID-19 чи повномасштабним вторгненням РФ в Україну саме для цього конкретного випадку, які б перешкоджали відповідачу виконати господарське зобов`язання з оплати охоронних послуг. Відповідач чи його правопопередники не були позбавлені можливості сплатити заборгованість до початку активних військових дій та обстрілів м. Харкова. Державне підприємство "Завод "Електроважмаш" уклало договір про охорону № 260/8 ТД від 23.12.2020 року без будь-яких обмежень свободи договору. Дійсність цього договору відповідачем не оспорюється, тому вказаний договір є правомірним, виходячи з презумпції правомірності правочину.

Як вказує позивач, в свою чергу згідно п. 1.4 статуту АТ "Українські енергетичні машини" є правонаступником всіх прав та обов`язків АТ "Завод "Електроважмаш" внаслідок приєднання останнього до АТ "Українські енергетичні машини" відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2021 №1005-р "Про погодження реорганізації акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" шляхом приєднання до Акціонерного товариства "Турбоатом". Тобто в даному випадку до спірних правовідносин застосовуються також і положення про правонаступництво. Відповідно до відповідача перейшли всі обов`язки ДП "Завод "Електроважмаш", які воно взяло на себе керуючись, в тому числі і принципом свободи договору. Положення законодавства, які регулюють правовідносини щодо правонаступництва, не передбачають вибірковий перехід обов`язків у зв`язку з ніби то «обмеженням принципу свободи договору» для правонаступника. У період з березня 2021 року по листопад 2021 року замовник здійснював оплату за надані охоронні послуги. Отже, заперечення відповідача проти позовних вимог є безпідставними, доводи відповідача не спростовують факту порушення ним зобов`язання щодо своєчасної оплати охоронних послуг, а тому відсутні правові підстави для відмови у задоволенні позовних вимог.

29.10.2024 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив де він зазначає, що з огляду на виключні обставини, що склалися для відповідача, викладені у клопотанні про зменшення розміру штрафних санкцій, відсотки річних та інфляційні нарахування носять не просто компенсаційній характер, як про це висловився позивач у відповіді на відзив, а стають для відповідача саме штрафними санкціями. Відповідач навів у клопотанні про зменшення штрафних санкцій ті обґрунтування, які вважає поважними та такими, що заслуговують на увагу при розгляді справи та прийнятті рішення.

20.12.2024 від відповідача до суду надійшли письмові пояснення вступного слова у межах розгляду справи № 922/3295/24 по суті, в яких відповідач наголошує, що Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини" включено до переліку об`єктів державної власності, що підлягають приватизації, згідно Наказу Фонду державного майна України № 764 від 08.06.2017, Розпорядження КМУ від 16.01.2019 року № 36-р.

Згідно наказу Міністерства енергетики України від 04 червня 2024 року №215 є підрядником підприємств паливно-енергетичного комплексу України (ПрАТ "Укргідроенерго", АТ "НАЕК "Енергоатом", ПАТ "Центренерго", ТОВ "ДТЕК").

У відповідності до наказу Міністерства економіки України від 09.02.2024 р. № 3661 є критично важливим підприємством для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.

Включено до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, згідно постанови Кабінету Міністрів України № 83 від 04.03.2015.

Основним акціонером та органом управління, якому належить контрольний пакет акцій відповідача, є Кабінет Міністрів України, що випливає із тексту розпорядження КМУ від 06.10.2023 року № 1228-р "Деякі питання управління акціонерним товариством "Українські енергетичні машини".

Постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2022 № 643 підприємство також віднесено до категорії особливо важливих для економіки суб`єктів господарювання державного сектору економіки.

У зв`язку з викладеним, виключними обставинами, викладеними у клопотанні про зменшення розміру штрафних санкцій від 16.10.2024, та оскільки інфляційні витрати мають подібну природу з річними та правове регулювання можливості їх стягнення передбачено однією статтею - 625 Цивільного кодексу України, відповідач просить суд, також, зменшити розмір інфляційних витрат на 90% до розміру, що не перевищує 187161,63 грн.

20.12.2024 в судове засідання представник позивача не з`явився, ухвалою суду від 17.10.2024 задоволено заяву позивача про проведення підготовчого засідання та розгляду справи № 922/3295/24 без участі представника позивача (вх. № 26098 від 16.10.2024).

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив. Про місце, дату та час проведення судових засідань відповідач повідомлявся належним чином, відповідно до ст. ст. 120, 121 ГПК України.

Враховуючи те, що одним з принципів судочинства є свобода в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

23.12.2020 між Приватним підприємством Фірма "ІНЕКС" ("охоронне агентство" за договором) та Державним підприємством "Завод "Електроважмаш" ("замовник" за договором) було укладено договір про охорону № 260/8 ТД від 23.12.2020.

Відповідно до п. 1.1. договору, охоронне агентство з 01 січня 2021 року (включно) надає послуги з здійснення пропускного режиму і охорони матеріальних цінностей (на постах, вказаних у Дислокації, яка є невід`ємною частиною договору і додатком № 1) на території ДП "Завод "Електроважмаш" за адресою: м. Харків, пр. Московський, 299 (далі по тексту "Об`єкт") з метою недопущення посягань на прийняте під охорону майно, припинення не санкціонованого замовником доступу до майна, для збереження його фізичного стану і забезпечення здійснення Замовником усіх належних йому повноважень щодо цього майна, а Замовник своєчасно здійснює оплату послуг охоронного агентства на умовах і в порядку, передбаченому цим договором.

Відповідно до п. 2.1. договору: вартість, порядок та терміни оплати зазначаються в протоколі погодження ціни, який є додатком № 2 до договору та у відповідності до калькуляції, яка є додатком № 3 до договору.

Відповідно до п. 2.2. договору: загальна сума договору складає 11433430,27 грн (одинадцять мільйонів чотириста тридцять три тисячі чотириста тридцять грн двадцять сім коп.), у тому числі ПДВ 20% - 1905571,70 грн.

За умовами п. 5.1. договору, строк дії цього договору поширюється до 31 грудня 2021 включно і набирає чинності з 01 січня 2021.

Відповідно до п. 1 протоколу погодження вартості охоронних послуг до договору № 260/8 ТД від 23.12.2020 (додаток № 2 до договору, надалі - "протокол"), загальна вартість цього договору за місяць з 01.01.2021 складає 952785,86 грн (дев`ятсот п`ятдесят дві тисячі сімсот вісімдесят п`ять грн вісімдесят шість коп.) у тому числі ПДВ 20% - 158797,60 грн.

Відповідно до п. 2 протоколу, ціна послуг охорони становить 43 (сорок три) грн 32 коп. в тому числі ПДВ 20% - 7,172 грн, за одну годину роботи одного працівника охоронного агентства. Вартість послуг охорони за місяць визначається виходячи з фактично відпрацьованих службових годин з першого по останнє число місяця.

Відповідно до п. 3 протоколу, оплата за охорону здійснюється замовником щомісяця, згідно з виставленими охоронним агентством рахунками на оплату послуг. Терміни оплати: до 10-го числа місяця, наступного за місяцем, в якому були надані охоронні послуги.

На виконання положень договору, Приватне підприємство Фірма "ІНЕКС" здійснювало надання охоронних послуг за період з січня 2021 року по листопад 2021 року включно, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків за січень 2021- листопад 2021 та актами наданих послуг, а саме: акт наданих послуг №15 від 31.01.2021 на суму 974976,02 грн (ПДВ 162496,00 грн), акт наданих послуг № 29 від 28.02.2021 на суму 873893,86 грн (ПДВ 145648,98 грн), акт наданих послуг № 10 від 31.03.2021 на суму 966283,56 грн (ПДВ 161047,26 грн), акт наданих послуг № 24 від 30.04.2021 на суму 936935,74 грн (ПДВ 156155,96 грн), акт наданих послуг № 49 від 31.05.2021 на суму 983668,49 грн (ПДВ 163944,75 грн), акт наданих послуг № 63 від 30.06.2021 на суму 941281,97 грн (ПДВ 156880,33 грн), акт наданих послуг № 82 від 31.07.2021 на суму 970629,79 грн (ПДВ 161771,63 грн), акт наданих послуг № 95 від 31.08.2021 на суму 970629,79 грн (ПДВ 161771,63 грн), акт наданих послуг № 114 від 30.09.2021 на суму 932589,50 грн (ПДВ 155431,58 грн), акт наданих послуг № 123 від 31.10.2021 на суму 979322,26 грн (ПДВ 163 220,38 грн), акт наданих послуг № 125 від 30.11.2021 на суму 932589,50 грн (ПДВ 155431,58 грн).

Приватним підприємством Фірма "ІНЕКС" за період з січня 2021 року по листопад 2021 року включно було надано охоронні послуги за договором на загальну суму 10462800,48 грн.

Відповідно до банківської виписки в період з 01.01.2021 по 01.01.2022 по Приватному підприємству Фірма "ІНЕКС" та акту звірки взаємних розрахунків за січень 2021 листопад 2021 вбачається, що замовник здійснив часткову оплату за отримані охоронні послуги за договором, а саме: 17.03.2021 проведено оплату за охоронні послуги за січень на суму 300000,00 грн, 23.03.2021 проведено оплату за охоронні послуги за січень на суму 674976,02 грн, 16.04.2021 проведено оплату за охоронні послуги за лютий на суму 303893,86 грн, 27.04.2021 проведено оплату за охоронні послуги за лютий на суму 570000,00 грн, 27.04.2021 проведено оплату за охоронні послуги за березень на суму 336283,56 грн, 27.05.2021 проведено оплату за охоронні послуги за березень на суму 630000,00 грн, 08.07.2021 проведено оплату за охоронні послуги за квітень на суму 936935,74 грн, 22.07.2021 проведено оплату за охоронні послуги за травень на суму 300000,00 грн, 09.08.2021 проведено оплату за охоронні послуги за травень на суму 300000,00 грн, 24.09.2021 проведено оплату за охоронні послуги за травень на суму 383668,49 грн, 24.09.2021 проведено оплату за охоронні послуги за червень на суму 941281,97 грн, 16.11.2021 проведено оплату за охоронні послуги за липень на суму 300629,79 грн,

Отже, замовником за період з січня 2021 року по листопад 2021 року включно здійснено оплату Приватному підприємству Фірмі "ІНЕКС" за отримані охоронні послуги на загальну суму 5977669,43 грн.

Однак, замовником так і не було сплачено частину коштів за надані охоронні послуги в липні 2021, та не проведено оплату за надані охоронні послуги за серпень, вересень, жовтень та листопад 2021 року, що в загальному розмірі становить 4485131,05 грн.

27.08.2021 між Приватним підприємством Фірма "ІНЕКС" та Акціонерним товариством "Завод "Електроважмаш" було укладено додаткову угоду № 1 до договору про охорону № 260/8 ТД від 23.12.2020.

Відповідно до п. 1 додаткової угоди № 1 до договору: у зв`язку з реорганізацією Державного підприємства "Електроважмаш" в Акціонерне товариство "Завод "Електроважмаш" сторони домовилися, що усі права та обов`язки замовника за договором про охорону № 260/8 ТД від 23 грудня 2020 року перейшли до АТ "Завод "Електроважмаш" з 27 серпня 2021 року.

Відповідно до п. 2 додаткової угоди № 1 до договору: з моменту набрання чинності цієї угоди зобов`язання сторін, що виникли з договору продовжують виконуватися у тому ж порядку, як вони мали би виконуватися, якщо реорганізація замовника не відбулася.

01.10.2021 Приватне підприємство Фірма "ІНЕКС" направило АТ "Завод "Електроважмаш" заяву про грошові вимоги вих. № 171 від 01.10.2021, з вимогою визнати грошові вимоги кредитора до боржника, що склались з суми основного боргу у розмірі 2873849,08 грн, а саме: за липень 2021 у сумі 970629,79 грн; за серпень 2021 у сумі 970629,79 грн; за вересень 2021 у сумі 932589,50 грн.

Крім цього, 01.11.2021 Приватне підприємство Фірма "ІНЕКС" направило АТ "Завод "Електроважмаш" претензію №161 від 01.11.2021 про стягнення заборгованості у розмірі 3853171,34 грн.

Однак, АТ "Завод "Електроважмаш" так і не було сплачено частину коштів за надані охоронні послуги в липні 2021, та не проведено оплату за надані охоронні послуги за серпень, вересень, жовтень та листопад 2021 року, що в загальному розмірі становить 4485131,05 грн.

Отже, та на підставі акту звірки взаємних розрахунків за січень 2021 - листопад 2021, загальна заборгованість АТ "Завод "Електроважмаш" перед Приватним підприємством Фірма "ІНЕКС" становить 4485131,05 грн.

20.09.2021. від замовника позивачу надійшов лист № 261-22/126 від 20.09.2021, в якому вказано, що Фондом державного майна України, як державним органом приватизації, який здійснює повноваження загальних зборів АТ "Завод "Електроважмаш" було прийнято рішення про припинення АТ "Завод "Електроважмаш" шляхом приєднання до АТ "Українські енергетичні машини", відповідач.

Крім цього, 20.12.2021 від відповідача надійшов лист № 01/03/27-987 від 20.12.2021, в якому вказано, що відповідно до п.1, п.6 Передавального акту, затвердженого рішенням Загальних зборів акціонерів Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" від 01.12.2021 та наказом Фонду державного майна України № 2143 від 01.12.2021 АТ "Завод "Електроважмаш" припинило господарську діяльність та передало свої права, обов`язки та зобов`язання правонаступнику - АТ "Українські енергетичні машини".

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2021 року № 1005-р "Про погодження реорганізації акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" шляхом приєднання до акціонерного товариства "Турбоатом" надано згоду на пропозицією Фонду державного майна щодо реорганізації акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" (код згідно з ЄДРПОУ 00213121) після завершення перетворення державного підприємства "Завод "Електроважмаш" у процесі приватизації шляхом приєднання до акціонерного товариства "Турбоатом" (код згідно з ЄДРПОУ 05762269).

Згідно з відомостями за кодом ЄДРПОУ 05762269 зареєстрована юридична особа: Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини".

Також, Розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.10.2021 року №1228-р встановлює, що Фонд державного майна має забезпечити у тижневий строк після завершення процедури приєднання Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" (але не пізніше 28 грудня 2021 року) передачу в управління Кабінету Міністрів України пакета акцій у розмірі 75,22407664 відсотка, що належить державі у статутному капіталі Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини".

Згідно Протоколу спільних позачергових зборів Акціонерного товариства "Електроважмаш" та Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" від 23.12.2021, згідно п. 1.4, Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини" є правонаступником всіх прав та обов`язків Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" внаслідок приєднання останнього до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2021 №1005-р "Про погодження реорганізації акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" шляхом приєднання до Акціонерного товариства "Турбоатом".

З наведеного вбачається, що належним відповідачем та боржником за договором про охорону № 260/8 ТД від 23.12.2020 р. станом на день подання цього позову є Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини".

22.05.2023 між Приватним підприємством охоронне агентство "Р-4" (цесіонарій за договором) та Приватним підприємством Фірма "ІНЕКС" (цедент за договором було укладено договір відступлення права вимоги (цесії) № 24/02-23 від 22.05.2023 (надалі договір цесії).

Відповідно до п. 1 Договору: у порядку та на умовах, визначених даним договором, цедент відступає цесіонарієві, а цесіонарій набуває право вимоги, належне цедентові, і стає кредитором за договором про охорону № 260/8 ТД від 23.12.2020 між цедентом і Державним підприємством "Завод "Електроважмаш" (відповідно до умов додаткової угоди № 2 до договору про охорону № 260/8 ТД від 23.12.2020 усі права та обов`язки замовника за договором про охорону № 260/8 ТД від 23.12.2020 перейшли до АТ "Українські енергетичні машини" (код ЄДРПОУ 05762269) (надалі іменується "боржник") на суму 4485131,05 грн.

Згідно з п. 3 договору: за даним договором цесіонарій набуває право вимагати від боржника належного виконання таких обов`язків: сплати боржником (Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини") коштів, належних постачальнику послуг (Приватне підприємство Фірма "ІНЕКС") в сумі 4485131,05 грн згідно з договором про охорону № 260/8 ТД від 23.12.2020, сплати штрафних санкцій (штрафу, пені, неустойки), інфляційних витрат та 3% річних, що виникають з неналежного виконання (невиконання) боржником (Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини") умов договору про охорону № 260/8 ТД від 23.12.2020.

До цесіонарія переходить зазначене вище право вимоги цедента в обсязі та на умовах, що існували на дату укладання дійсного договору у зазначеному обсязі.

Відповідно до п. 9 Договору цесії: цедент зобов`язаний письмово повідомити боржника про відступлення права вимоги протягом 20 календарних днів з дня набрання чинності даним договором.

На виконання п.9 договору цесії ПП охоронне агентство "Р-4" було підготовлено та згодом направлено до АТ "Українські енергетичні машини" повідомлення про зміну кредитора за договором про охорону №260/8 ТД від 23.12.20.

Позивач (новий кредитор) після укладання договору відступлення права вимоги (цесії) набув право на стягнення на свою користь заборгованості з відповідача (боржника) за договором про охорону № 260/8 ТД від 23.12.20, а також прав на стягнення штрафних санкцій (штрафу, пені, неустойки), інфляційних нарахувань та 3% річних, що виникають з факту недотримання відповідачем (боржником) положень договору.

З метою досудового врегулювання спору, 28.04.2023 позивачем було підготовлено, а згодом направлено відповідачу вимогу про сплату заборгованості у розмірі 4485131,05 грн за договором про охорону № 260/8 ТД від 23.12.2020. Проте, відповіді отримано не було.

Отже, оскільки відповідачем зобов`язання за договором про охорону № 260/8 ТД від 23.12.20 виконані не були, позивач звернувся до суду з відповідним позовом, в якому просить стягнути з відповідача 4485131,05 грн основної суми боргу.

Крім того, внаслідок прострочення виконання відповідачем зобов`язання зі своєчасної оплати наданих послуг, позивачем нараховано і заявлено до стягнення 1871616,30 грн інфляційних втрат, 390929,29 грн 3 % річних.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Статтею 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору полягає передусім у вільному волевиявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб (стаття 627 ЦК України).

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Статтею 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачений обов`язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги те, що відповідач не вчинив необхідних дій, передбачених сторонами у договорі та не розрахувався за надані послуги у визначений умовами договору строк, доказів протилежного суду не надав, суд дійшов висновку, що останній є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання за договором про охорону № 260/8 ТД від 23.12.20 на суму 4485131,05 грн, а, отже, позовні вимоги в цій частині є правомірними, обґрунтованими, такими, що підтверджуються матеріалами справи, і тому підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення 3 % річних у розмірі 390929,29 грн та інфляційних втрат у розмірі 1871616,30 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з приписами статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 626 ЦК України).

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Разом з тим, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням інфляційних витрат на суму боргу та процентів річних виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов`язання.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).

Згідно розрахунку позивача, який додано до позовної заяви, відповідачу нараховано інфляційні втрати у загальному розмірі 1871616,30 грн та 3% річних у розмірі 390929,29 грн.

Так, заперечуючи проти позовних вимог в цій частині, відповідачем наведено власний розрахунок, відповідно до якого проценти річних складають 390852,64 грн.

Перевіривши розрахунки 3% річних, суд погоджується з розрахунком відповідача та вважає, що стягненню з відповідача підлягає 3% річних у розмірі 390852,64 грн, оскільки при підрахунку річних позивачем не враховано те, що у жовтні 2021 року останній день оплати за надання послуг у вересні припав на неділю - 10 жовтня. Відтак, днем закінчення строку оплати у жовтні 2021 року є 11.10.2021 (понеділок), а днем початку розрахунку заборгованості є 12.10.2021.

Аналогічну правову позицію виснував Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду при розгляді справи № 910/13071/19 у постанові від 20.11.2020, в якій зазначено, що якщо останній день строку для оплати припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, то в силу ч. 5 ст. 254 ЦК України днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Отже, в частині нарахування позовних вимог щодо стягнення 3% річних у розмірі 76,65 грн слід відмовити, як в безпідставно нарахованих.

Перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат, судом встановлено, що останній виконано арифметично вірно, згідно з нормами чинного законодавства.

Стосовно доводів відповідача на відсутність його вини, неможливість набувати кошти та здійснювати господарську діяльність з початком війни, суд зауважує, що відповідно до частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Суд зазначає, що, відповідачем не надано доказів на підтвердження існування форс-мажорних обставин пов`язаних з пандемією COVID-19 чи повномасштабним вторгненням РФ в Україну саме для цього конкретного випадку, які б перешкоджали відповідачу виконати господарське зобов`язання з оплати охоронних послуг.

У постановах Верховного Суду від 25.01.2022 у справі №904/3886/21 та від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання зобов`язання; доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17, від 30.11.2021 у справі №913/785/17.

Відтак, посилання відповідача на форс-мажорні обставини у вигляді воєнного стану та пандемії COVID-19 є необґрунтованим.

Щодо зменшення 3% річних та інфляційних нарахувань, суд враховує таке.

Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.

Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Вказана позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Правовий аналіз зазначених норм свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.

У даній справі, відповідачем доведено, що належні до сплати інфляційні втрати та 3 % річних є надмірно великі, що відповідач знаходиться в тяжкому майновому стані, територія та майно відповідача неодноразово були обстріляні РФ, в результаті чого зазнали руйнувань та пошкоджень - загальна сума заподіяної відповідачу внаслідок неодноразових обстрілів РФ матеріальної шкоди складає 577,8 млн. грн (том № 2, а. с. № 56-61), а також те що згідно наказу Міністерства енергетики України від 04 червня 2024 року №215 відповідач є підрядником підприємств паливно-енергетичного комплексу України, у відповідності до наказу Міністерства економіки України від 09.02.2024 № 3661 є критично важливим підприємством для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, включений до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, згідно постанови Кабінету Міністрів України № 83 від 04.03.2015, основним акціонером та органом управління, якому належить контрольний пакет акцій відповідача, є Кабінет Міністрів України, відповідно розпорядження КМУ від 06.10.2023 року № 1228-р "Деякі питання управління акціонерним товариством "Українські енергетичні машини", постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2022 № 643 підприємство також віднесено до категорії особливо важливих для економіки суб`єктів господарювання державного сектору економіки, а тому суд вбачає законні підстави для часткового задоволення клопотання відповідача про зменшення інфляційних втрат та 3% річних на 50%.

Отже, враховуючи зазначене вище, з урахуванням важливості та необхідності дотримання балансу інтересів сторін у даному конкретному випадку, виходячи з міркувань розумності та справедливості, беручи до уваги матеріальні інтереси обох сторін, характер господарської діяльності, її суспільне значення, а також ступінь виконання відповідачем частини своїх зобов`язань з оплати вартості поставленого товару, господарський суд вбачає наявність низки виняткових обставин, з якими законодавством пов`язується можливість реалізації судом дискреційних повноважень для зменшення розміру інфляційних втрат та трьох відсотків річних на 50%.

З огляду на вказане, на цілковите переконання суду, з урахуванням принципу збалансованості інтересів сторін та верховенства права, обґрунтованим, розумним та справедливим слід вважати зменшений розмір 3% річних та інфляційних на 50%, а саме стягненню в даному випадку підлягає 935808,15 грн інфляційних втрат та 195426,32 грн 3 % річних.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Судом надано оцінку щодо належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок зазначених вище судом доказів у їх сукупності.

З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями статті 129 ГПК України, та, враховуючи висновки суду про часткове задоволення позову, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 03.04.2018 у справі №902/339/16, відповідно до якої судовий збір у разі зменшення судом розміру штрафу покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, судовий збір у даній справі покладається на на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" (просп. Героїв Харкова, 199, м. Харків, 61037, код ЄДРПОУ 05762269) на користь Приватного підприємства охоронне агентство "Р-4" (вул. Некрасова, 11, смт Пісочин, Харківський р-н, Харківська обл., 62416, код ЄДРПОУ 34566985) заборгованість за договором про охорону № 260/8 ТД від 23.12.2020 року в розмірі 4485131,05 грн - основний борг, 935808,15 грн - інфляційних втрат, 195426,32 грн - 3% річних за користування коштами, 80971,20 грн - витрати по оплаті судового збору за подання позовної заяви.

В іншій частині заявленого позову - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Повне рішення складено "30" грудня 2024 р.

СуддяЛ.В. Шарко