ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
18 грудня 2024 року Справа № 926/2429/24
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ФУД СЕРВІС"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алеанда і К"
про стягнення збитків в сумі 400000,00 грн
Суддя Тинок О.С.
Секретар судових засідань Григораш М.І.
Представники:
від позивача (у режимі ВКЗ) Павловський Б.М.
від відповідача не з`явився
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ФУД СЕРВІС" звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алеанда і К" про стягнення збитків в сумі 400000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок невиконання відповідачем обов`язків щодо своєчасної та правильної реєстрації податкової накладної по факту здійснення господарської операції з поставки товару згідно договору поставки № 14/11-22/ФР від 14 листопада 2022 року на суму 2400000,00 грн (у тому числі ПДВ - 400000,00 грн) позивач зазнав збитків, оскільки позбавлений можливості отримати податковий кредит на відповідну суму податку на додану вартість.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 вересня 2024 року, справу №926/2429/24 передано судді Тинок О.С.
Ухвалою суду від 30 вересня 2024 року постановлено: позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ФУД СЕРВІС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алеанда і К" про стягнення збитків в сумі 400000,00 грн, яка надійшла до Господарського суду Чернівецької області 25 вересня 2024 року вх. №2429 - залишити без руху.
04 жовтня 2024 року представник позивача через підсистему Електронний суд подав до суду клопотання про усунення недоліків (вх. №2513), до якого долучив докази реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ФУД СЕРВІС" електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі 02 жовтня 2024 року.
Ухвалою суду від 07 жовтня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 04 листопада 2024 року.
15 жовтня 2024 року представник позивача через підсистему Електронний суд подав до суду заяву про вступ у справу як представник (вх. №3123), яку суд задовольнив та надав доступ представнику до електронної справи.
24 жовтня 2024 року представник відповідача через підсистему Електронний суд подав до суду заяву про продовження строку на подання відзиву (вх. №2707) в обґрунтування якої зазначив, що для належного, повноцінного та об`єктивного вирішення спору необхідно зібрати та дослідити всі матеріали, що стосуються предмету позову, а задля збору та підготовки таких доказів, а також для формування позиції захисту, відповідач просив суд продовжити строк на подання відзиву та відповідних доказів.
04 листопада 2024 року представник відповідача через підсистему Електронний суд подав до суду відзив на позовну заяву (вх. №3336).
Відповідач стверджує, що викладені у позовній заяві вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, адже у матеріалах справи відсутні рішення податкового органу про відмову в реєстрації податкової накладної та розрахунку коригування, а також відсутні будь-які інші рішення, якими встановлено вину відповідача.
Також відповідач вважає, що в його діях відсутня вина, що унеможливлює стягнення збитків, оскільки товариство виконало свій податковий обов`язок в повному обсязі шляхом подання уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок №9330345967, яким збільшено податкові зобов`язання з ПДВ за листопад 2022 року на 400000,00 грн і самостійно сплачено до бюджету 07 грудня 2023 року суму ПДВ в розмірі 400000,00 грн.
Ухвалою суду від 04 листопада 2024 року відкладено підготовче засідання на 25 листопада 2024 року.
08 листопада 2024 року представник позивача через підсистему Електронний суд подав до суду відповідь на відзив (вх. №3439).
Так позивач зазначає, що позовні вимоги мотивовані не лише порушенням відповідачем свого обов`язку з реєстрації податкової накладної №11 від 16 листопада 2022 року та розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної №10 від 16 листопада 2022 року, складеного 30 листопада 2023 року, а й тим, що станом на 06 вересня 2024 року відповідач не зареєстрував ніяку іншу податкову накладну на операцію з поставки устаткування за договором, тобто, не відніс сплачений позивачем ПДВ в сумі 400000,00 грн до своїх податкових зобов`язань, відтак позивач позбавлений права включити сплачений ПДВ в сумі 400000,00 грн до складу свого податкового кредиту. Вказане підтверджується доданим до позовної заяви витягом з Єдиного реєстру податкових накладних №211370 та квитанціями про реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування.
Також позивач звертає увагу на те, що відповідач склав податкову накладну, яка не містить суми ПДВ та складена з помилками лише після подання позивачем 19 травня 2023 року заяви про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні реквізитів податкової накладної та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в ЄРПН. Надалі, після неодноразових звернень позивача до Державної податкової служби України, відповідачем лише 28 лютого 2024 року подано на реєстрацію розрахунок корегування кількісних і вартісних показників до податкової накладної №10 від 16 листопада 2022 року, який сформовано 30 листопада 2023 року і лише 05 березня 2024 року відповідачем подано на реєстрацію податкову накладну від 16 листопада 2022 року №11 на загальну суму 2400000,00 грн, у т.ч. ПДВ 400000,00 грн, при цьому, реєстрація розрахунку корегування кількісних і вартісних показників до податкової накладної №10 від 16 листопада 2022 року та податкової накладної №11 від 16 листопада 2022 року - зупинена.
13 листопада 2024 року представник відповідача через підсистему Електронний суд подав до суду заперечення на відповідь на відзив (вх. №3484).
Відповідач зазначає, що позивачем не надано належні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог, а твердження позивача про відсутність податкової накладної на операцію з поставки устаткування та про свідоме порушення відповідачем податкового обов`язку не відповідають дійсності. Також, до позовної заяви не долучено рішення податкового органу про відмову в реєстрації податкової накладної та розрахунку коригування, а станом на сьогоднішній день податковий орган не приймав відповідних рішень про відмову в реєстрації податкової накладної та розрахунку коригування.
Так, відповідач вважає, що за відсутності рішення податкового органу про встановлення вини неможливо притягнути його до відповідальності та стягнути збитки.
18 листопада 2024 року представник позивача через підсистему Електронний суд подав до суду додаткові пояснення (вх. №3439).
Позивач вважає за необхідне вказати про те, що уточнюючий розрахунок відповідач подав до своєї декларації з податку на додану вартість за листопад 2022 року, а не до податкової накладної. Подача відповідачем уточнення до податкової декларації разом зі сплатою 07 грудня 2023 року суми ПДВ в розмірі 400000,00 грн не дає права позивачу на податковий кредит і не є виконанням обов`язку відповідача зареєструвати податкову накладну на суму ПДВ в розмірі 400000,00 грн.
Далі позивач стверджує, що наявність вини відповідача презюмується, тобто не підлягає доведенню позивачем. Відповідачем будь-яких доказів вжиття заходів для розблокування розрахунку корегування від 30 листопада 2023 року та податкової накладної №11 від 16 листопада 2022 року для подальшої їх реєстрації, як до відзиву, та і до заперечень, не подано. Також на даний момент податкова накладна на операцію з поставки устаткування позивачу за ціною 2400000,00 грн, у тому числі ПДВ 400000,00 грн відповідачем не зареєстрована, доказів зворотного матеріали справи не містять.
Ухвалою суду від 25 листопада 2024 року закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті на 09 грудня 2024 року.
Ухвалою суду від 09 грудня 2024 року відкладено розгляд справи по суті на 18 грудня 2024 року.
Представник позивача у судовому засіданні 18 грудня 2024 року позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.
Відповідач явку належного представника у судове засідання 18 грудня 2024 року не забезпечив.
При цьому, 12 грудня 2024 року представник відповідача через підсистему «Електронний суд» направив до суду заяву про проведення судового засідання за відсутності учасника справи (вх. №3900), в якій просив суд здійснити розгляд справи №926/2429/24 без участі відповідача та його представника, а також відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Фуд Сервіс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алеанда і К» про стягнення збитків.
Згідно із частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини у справі, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.
14 листопада 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЕАНДА і К» (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Маревен Фуд Європа» (далі - покупець) був укладений Договір поставки №14/11-22/ФР (далі - договір), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця генератор FОGО FDG300S 2021 р.в. та пристрій автоматичного вводу резерву GТМ Energy 630А (далі - устаткування), а покупець зобов`язується прийняти і сплатити устаткування.
Згідно пункту 1.2. Договору, найменування, кількість, комплектація і технічні характеристики устаткування зазначаються у Специфікації №1 до договору, що узгоджені та підписані сторонами і є невід`ємною частиною цього договору.
Пунктами 3.1.-3.3. Договору встановлено, що ціна на устаткування формується виходячи з вартості устаткування в гривні, яка становить 2400000,00 грн, в тому числі ПДВ в сумі 400000,00 грн, а саме 2304000,00 грн за Генератор FОGО FDG300S 2021 р.в., 96000,00 грн за пристрій автоматичного вводу резерву GТМ Energy 630А, сплачується платежем в гривні, протягом 2 (двох) банківських днів з моменту підписання договору, відповідно до умов даного договору та рахунку, що надається постачальником. Оплата за устаткування здійснюється покупцем у національній валюті України - гривні, у безготівковій формі, по реквізитах, вказаних в Розділі 9 за умовами, що вказана в пункту 3.1, відповідно до рахунку, що надається постачальником. Оплата вважається здійсненою в день зарахування коштів на рахунок постачальника.
Відповідно до пункту 5.1. Договору, у випадку порушення своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та діючим законодавством України.
Цей договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами і діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань по ньому (пункт 8.7. Договору).
Доказів розірвання Договору поставки №14/11-22/ФР від 14 листопада 2022 року або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об`єктивних обставин.
14 листопада 2022 року сторонами підписана Специфікація №1 (додаток № 1 до Договору), відповідно до якої сторони прийшли до угоди про поставку Генератора FОGО FDG300S 2021 р.в. та пристрою автоматичного вводу резерву GТМ Energy 630А загальною вартістю 2400000,00 грн, в тому числі ПДВ в сумі 400000,00 грн згідно з цим додатком.
16 листопада 2022 року позивач перерахував відповідачу кошти за устаткування у розмірі 2400000,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією №4909.
Згідно видаткової накладної №28 від 21 листопада 2022 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "Алеанда і К" поставило, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Маревен Фуд Європа» прийняло генератор FОGО FDG300S потуж.-300кВА та пристрій автоматичного вводу резерву 630А загальною вартістю 2400000,00 грн, в тому числі ПДВ в сумі 400000,00 грн, що не заперечується сторонами по справі.
21 листопада 2022 року сторони склали та підписали Акт приймання-передачі майна за Договором поставки №14/11-22/ФР від 14 листопада 2022 року, яким засвідчили факт того, що покупець прийняв, а продавець передав майно: генератор FОGО FDG300S 2021 р.в. та пристрій автоматичного вводу резерву GТМ Energy 630А.
Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про підробку підписів на означеному вище договорі, видаткової накладної чи акту приймання-передачі майна або ж посилання на відсутність у представників сторін повноважень їх підписувати чи доказів втрати печаток, їх підробку або інше незаконне використання третіми особами всупереч волі сторін. Одночасно, відповідач під час розгляду справи в провадженні суду не заперечував проти дійсності укладеності вище визначеного договору.
Як вбачається із матеріалів справи, а саме згідно рішення Єдиного Учасника №62 від 30 січня 2023 року позивач змінив найменування з Товариства з обмеженою відповідальністю «Маревен Фуд Європа» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро Фуд Сервіс».
19 травня 2023 року позивач подав до податкового органу Заяву про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування (Д7), в якому зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Алеанда і К" податкову накладну від 16 листопада 2022 року не зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних та не надав її покупцю.
У матеріалах справи міститься податкова накладна №10 від 16 листопада 2022 року, яка зареєстрована за твердженнями позивача 31 липня 2023 року після подання позивачем скарги до податкового органу. Водночас, у матеріалах справи міститься також і лист-відповідь Товариства з обмеженою відповідальністю "Алеанда і К" на адвокатський запит від 11 квітня 2024 року №11/04-01, в якому відповідач також вказує про те, що виписана податкова накладна №10 від 16 листопада 2022 року доставлена до центрального рівня Державної податкової служби України 31 липня 2023 року.
07 листопада 2023 року позивач звернувся із листом вих. №02.0399.09 до Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області, в якому просив провести перевірку платника податку, в частині законності реєстрації податкової накладної №10 від 16 листопада 2022 року без ПДВ, якщо при цьому реалізації устаткування здійснювалась за ціною з урахуванням ПДВ в сумі 400000,00 грн.
30 листопада 2023 року відповідач сформував розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної №10 від 16 листопада 2022 року, яка зареєстрована 28 лютого 2024 року.
Однак, 28 лютого 2024 року реєстрація розрахунку корегування кількісних і вартісних показників від 30 листопада 2023 року - зупинена. Щодо причин зупинення зазначено: «Відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України, Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165 (зі змінами), реєстрація розрахунку коригування від 30.11.2023 №1 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Перевищення суми компенсації вартості товару/послуги 8502, зазначеного у розрахунку коригування на зменшення суми податкових зобов`язань, над величиною залишку такого товару, визначеного як різниця обсягів придбання та постачання такого товару/послуги його отримувачем, що відповідає п.5 Критеріїв ризиковості здійснення операцій (додаток З Порядку). Додатково повідомляємо: показник "D"=2.6770%, "Рпоточ"=1180646.77. Пропонуємо надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних».
06 грудня 2023 року відповідач подав до Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області Уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок, в якому вказав, що позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 9-рядок 17 декларації) (позитивне значення), яке сплачується до державного бюджету становить 400000,00 грн.
Також, 06 грудня 2023 року відповідач подав до Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області Відомості про суми податку на додану вартість, зазначені у податкових накладних/розрахунках коригування до податкових накладних, не зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, та про податковий кредит з урахуванням його коригування (Додаток 1 до податкової декларації з податку на додану вартість), згідно якого вказав та збільшив податкові зобов`язання з податку на додану вартість на 400000,00 грн за покупцем з кодом - 355915826531 (Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ФУД СЕРВІС") за податковою накладною від 16 листопад 2022 року.
12 грудня 2023 року Головне управління Державної податкової служби у Чернівецькій області направило Товариству з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ФУД СЕРВІС" лист-відповідь вих. №17578/6/24-13-07-02-05, яким повідомило позивача, що 06 грудня 2023 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Алеанда і К" подано:
- «Уточнюючий розрахунок зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку виправленням самостійно виявлених помилок» за №9330345967 яким збільшено податкові зобов`язання з ПДВ за листопад 2022 року на 400000,00 грн, сплачено 07 грудня 2023 року в сумі 400000,00 грн;
- Додаток 1 до податкової декларації з податку на додану вартість «Відомості про суми податку на додану вартість, зазначені у податкових накладних/розрахунках коригування до податкових накладних, не зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, та про податковий кредит з урахуванням його коригування (Д1)» за №9330345962 яким збільшено податкові зобов`язання з ПДВ на 400000,00 грн по контрагенту Товариству з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ФУД СЕРВІС" за листопад 2022 року.
05 березня 2024 року Головне управління Державної податкової служби у Чернівецькій області направило Товариству з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ФУД СЕРВІС" лист-відповідь вих. №3663/6/24-13-07-02, в якому повідомило позивача, що 05 березня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Алеанда і К" подало на реєстрацію податкову накладну від 16 листопада 2022 року №11 на загальну суму 2400000,00 грн, у т.ч. ПДВ 400000,00 грн, реєстрація якої в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена.
Причини зупинення 05 березня 2024 року податкової накладної №11 від 16 листопада 2022 року зазначено: «Відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України, Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165 (зі змінами), реєстрація податкової накладної від 16.11.2022 №11 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Обсяг постачання товару/послуги 8502, перевищує над величиною залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій (додаток 3 Порядку). Додатково повідомляємо: показник "D"=2.6452%, "Рпоточ"=0. Пропонуємо надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних».
18 липня 2024 року позивач направив відповідачу лист вих. №02.0337.12, в якому просив останнього подати до Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області письмові пояснення та копії документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у розрахунку корегування кількісних і вартісних показників до податкової накладної №10 від 16 листопада 2022 року та податковій накладній №11 від 16 листопада 2022 року для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної в Реєстрі.
Нездійснення відповідачем жодних дій щодо розблокування реєстрації податкової накладної №11 від 16 листопада 2022 року та розрахунку корегування кількісних і вартісних показників до податкової накладної №10 від 16 листопада 2022 року, з огляду на те, що відповідач отримав кошти за поставлений товар і виконав свої податкові зобов`язання з ПДВ, а позивач не може реалізувати своє право на податковий кредит в сумі 400000,00 грн через бездіяльність відповідача свідчить про завданні збитки позивачу, що у свою чергу є підставою для звернення із відповідним позовом до суду.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частинами 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Положеннями частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
У відповідності до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а як встановлено у статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Положеннями статті 173 Господарського кодексу України унормовано, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна за змістом норма міститься у частині 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно зі статтею 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об`єктів інтелектуальної власності та інших дій суб`єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
Відповідно до підпункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
3а змістом пунктів 198.1, 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені і нараховані, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
За приписами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Чинне законодавство не передбачає реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем послуг, отже з огляду на положення статті 201 Податкового кодексу України саме на відповідача покладено обов`язок скласти та зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні та/або розрахунки коригування до таких податкових накладних.
Оскільки саме від продавця, який має законом визначений обов`язок вчинити дії, необхідні для реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (а також може у необхідних випадках ефективно оскаржити рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, які перешкодили виконати цей обов`язок), залежить реалізація покупцем означеного вище майнового інтересу, пов`язаного з одержанням права на податковий кредит з ПДВ за наслідками господарської операції, він (продавець) залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій.
Отже, за висновком, наведеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 березня 2023 року у справі № 925/556/21, права покупця у випадку порушення продавцем свого обов`язку щодо належної реєстрації податкових накладних зводяться лише до можливості подання скарги, проте ініціювати проведення податкової перевірки контролюючим органом покупець не може.
Велика Палата Верховного Суду також неодноразово звертала увагу на те, що обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, хоча невиконання цього обов`язку може завдати покупцю збитків. Тому позовна вимога покупця про зобов`язання продавця здійснити таку реєстрацію не є способом захисту у господарських правовідносинах і не підлягає розгляду в суді жодної юрисдикції. Належним способом захисту для покупця може бути звернення до продавця з позовом про відшкодування збитків, завданих порушенням його обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних.
Статтею 224 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно з частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.
Підставою для відшкодування збитків, відповідно до частини 1 статті 611 Цивільного кодексу та статті 224 Господарського кодексу України, є порушення зобов`язання.
Вирішуючи питання про стягнення збитків, заподіяних неналежним складенням та реєстрацією податкових накладних, суди повинні встановити наявність чи відсутність усіх елементів складу господарського правопорушення.
Доведення наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає те, що протиправні дії заподіювана є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.
Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 01 березня 2023 року у справі № 925/556/21 та 05 червня 2019 року у справі № 908/1568/18.
Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.
Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17.
Верховний Суд у постанові від 07 червня 2023 року у справі № 916/334/22 дійшов висновків про те, що саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками.
Водночас, Верховний Суд у постанові від 01 грудня 2023 року у справі 926/3347/22 погоджуючись з висновками щодо тягаря доказування, а також з тим, що рішення суду про стягнення боргу у зобов`язальних правовідносинах не є належними і допустимими доказами вчинення відповідачем порушення податкового зобов`язання, вважав за необхідне частково відступити від цих висновків шляхом уточнення. Зазначене уточнення полягало в тому, що обставини (факти), що стосуються реєстрації податкових накладних, можуть підтверджуватися не тільки матеріалами відповідної перевірки контролюючим органом, а й, зокрема, податковими накладними, розрахунками коригування тощо; господарський суд має повноваження самостійно надавати оцінку правомірності чи неправомірності дій чи бездіяльності відповідача, зокрема стосовно відповідності його дій чи бездіяльності при виконанні зобов`язання податковому законодавству України, якщо це необхідно для вирішення спору.
Як встановлено судом вище, позивач після виявлення порушення відповідачем строків реєстрації податкової накладної на здійснену операцію від 16 листопада 2022 року не звернувся одразу до господарського суду з вимогою щодо зобов`язання продавця здійснити відповідну реєстрацію, а натомість звертався до відповідача та податкового органу задля стимулювання продавця здійснити правильну реєстрацію податкової накладної із зазначенням суми ПДВ у розмірі 400000,00 грн.
Як свідчать матеріали справи, позивач постійно демонстрував зацікавленість щодо дотримання сторонами вимог податкового права та належної реєстрації відповідачем податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
У той же час, відповідач не здійснив реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних в межах строку визначеними пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, а здійснив дії задля такої реєстрації лише через два місяці після звернення позивача із заявою про порушення продавцем граничних термінів реєстрації податкової накладної та через дев`ять місяців після купівлі-продажу товарів за Договором поставки № 14/11-22/ФР від 14 листопада 2022 року.
При цьому, відповідач допустив помилки у заповненні податкової накладної №10 від 16 листопада 2022 року. Складена та зареєстрована податкова накладна №10 від 16 листопада 2022 року відповідачем з кодом пільги 1406544 на суму 2400000,00 грн виписана без зазначення суми ПДВ 31 липня 2023 року на отримувача Товариства з обмеженою відповідальністю «Маревен Фуд Європа». При цьому, з 30 січня 2023 року позивач змінив найменування з Товариства з обмеженою відповідальністю «Маревен Фуд Європа» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро Фуд Сервіс», а умовами договору (пунктом 3.1. Догвоору) сторони передбачили, що ціна устаткування становитиме становить 2400000,00 грн, в тому числі ПДВ в сумі 400000,00 грн. Окрім того, у податковій накладній вказана одна номенклатурна позиція товару (Генератор FОGО FDG300S потуж.-300кВА та пристрій автоматичного вводу резерву 630А) з кодом товару згідно УКТ ЗЕД 8502120090.
Згідно довідника № 111/2 інших податкових пільг станом на 01 жовтня 2022 року, №112/2 станом на 01 січня 2023 року та №117/2 станом на 01 липня 2023 року, код пільги №14060554 - це пільга, яка надається тимчасово, на період, що закінчується останнім числом місяця, в якому завершується дія карантину, що встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з постачання на митній території України товарів (в тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до довідки по товару УКТЗЕД, кодом 8502120090 позначаються інші товари, зокрема: електрогенераторнi установки та обертовi електричнi перетворювачi; електрогенераторнi установки з поршневим двигуном внутрiшнього згоряння iз запалюванням вiд стиснення (дизелем або напiвдизелем): потужнiстю понад 75 кВxА, але не бiльш як 375 кВxА або iншi.
Статтею 192 Податкового кодексу України встановлений порядок коригування податкових зобов`язань та податкового кредиту.
Зокрема, відповідно до пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації; розрахунок коригування до податкової накладної складається також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов`язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.
При цьому, відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.
Отже, за умови розумної і добросовісної поведінки покупця і продавця помилка в реквізитах податкової накладної може і має бути виправлена.
Як вбачається із матеріалів справи, в черговий раз після звернення позивача до контролюючого органу щодо виявленої допущеної відповідачем помилки у сформованій податковій накладній №10 від 16 листопада 2022 року, яка доставлена 31 липня 2023 року в частині не зазначення суми ПДВ в розмірі 400000,00 грн, відповідач, 30 листопада 2023 року сформував розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної №10 від 16 листопада 2022 року.
Згідно розрахунку коригування кількісних і вартісних показників від 30 листопада 2023 року до податкової накладної №10 від 16 листопада 2022 року, відповідачем вказано, що підлягає коригуванню обсяги операцій, звільнених від оподаткування (код ставки 903) -2400000,00 грн, причина коригування код 103.
Так, відповідачем знову були допущені помилки, що стали причиною зупинення контролюючим органом 28 лютого 2024 року реєстрації поданого розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної №10 від 16 листопада 2022 року.
Хоча, контролюючий орган після здійсненої перевірки та зупинення запропонував надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, що у свою чергу вирішило б спір між сторонами, однак, на момент розгляду справи сторонами по справі не надано будь яких належних, достовірних та достатніх доказів того, що відповідачем здійснені дії щодо належної реєстрації розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної №10 від 16 листопада 2022 року.
Вчинені дії відповідачем щодо подання до контролюючого органу 06 грудня 2023 року уточнюючого розрахунку зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку виправленням самостійно виявлених помилок яким відповідачем збільшено податкові зобов`язання з ПДВ за листопад 2022 року на 400000,00 грн, сплаченого 07 грудня 2023 року ПДВ в сумі 400000,00 грн і подання відомостей про суми податку на додану вартість, зазначені у податкових накладних/розрахунках коригування до податкових накладних, не зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, та про податковий кредит з урахуванням його коригування (Д1)» яким відповідач збільшив податкові зобов`язання з ПДВ на 400000,00 грн по контрагенту Товариству з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ФУД СЕРВІС" за листопад 2022 року не можуть свідчити про відсутність вини відповідача по завданим позивачу збиткам, оскільки вказані документи подавались до власних податкових декларацій, а реєстрації податкової накладної №10 від 16 листопада 2022 року і розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної №10 від 16 листопада 2022 року на момент розгляду справи зупинені внаслідок чого позивач не має змогу включити суму ПДВ до податкового кредиту.
У відповідності до норм податкового законодавства, саме податкова накладна, отримана з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Без належним чином зареєстрованої продавцем податкової накладної з Єдиному реєстрі податкових накладних покупець не в змозі врахувати відповідну суму до свого податкового кредиту.
Судом було встановлено, що 05 березня 2024 року відповідач подав на реєстрацію податкову накладну від 16 листопада 2022 року №11 на загальну суму 2400000,00 грн, у т.ч. ПДВ 400000,00 грн, реєстрація якої в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена і знову відповідачу було запропоновано надати контролюючому органу пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Однак, ані зупинення податковим органом реєстрації податкової накладної №11 від 16 листопада 2022 року та розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної №10 від 16 листопада 2022 року, ані звернення позивача з проханням усунути недоліки, які стали причиною зупинення вказаних документів задля отримання позивачем можливості отримати податковий кредит не спонукали відповідача усунити власні порушення.
Означене свідчить про те, що відповідачу було відомо про допущені ним помилки, неможливість позивача врахувати сплачену суму ПДВ до податкового кредиту і те, що контролюючим органом було запропоновано усунути причини зупинення реєстрації означених вище документів. Проте, з моменту поставки товарів та сплатою їх позивачем і до розгляду справи по суті в господарському суді відповідач не вчинив належних дій задля деблокування реєстрації податкової накладної №11 від 16 листопада 2022 року та розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної №10 від 16 листопада 2022 року, а також не виписав будь яку іншу податкову накладну за господарською операцією від 16 листопада 2022 року. Натомість, під час розгляду справи відповідач свою вину і вчинені порушення не визнає і не проявляє наміру добровільно усунути перешкоди, які унеможливлюють позивачу включити сплачену суму ПДВ до податкового кредиту.
Станом на момент розгляду справи, сторонами по справі не долучено до матеріалів будь яких належних, достовірних та допустимих доказів того, що відповідач зареєстрував податкову накладну від 16 листопада 2022 року №11 та розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної №10 від 16 листопада 2022 року, а позивач включив суму ПДВ у розмірі 400000,00 грн до складу податкового кредиту.
Відтак, враховуючи наведені приписи Податкового кодексу України, відповідач повинен був зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну на суму 2400000,00 грн, з яких ПДВ становить 400000,00 грн. Проте, з матеріалів справи вбачається, що відповідач в порушення вищенаведених положень законодавства належним чином не зареєстрував податкову накладні у встановленому законом порядку, що позбавило позивача права включити суму ПДВ у розмірі 400000,00грн до складу податкового кредиту та, відповідно, права скористатись можливістю зменшення податкового зобов`язання на вказану суму.
Пунктом 6 статті 3 Цивільного кодексу України закріплений принцип справедливості, добросовісності та розумності. За висновками Великої Палати Верховного Суду зазначений принцип включає, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість та добросовісно вести переговори (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі №910/719/19. Сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц.
Отже, якщо покупець не включив до податкового кредиту відповідну суму ПДВ на підставі зареєстрованої податкової накладної продавця через помилки в ній, які є перешкодою для такого включення, то покупець, проявляючи розумну дбайливість та враховуючи інтереси, зокрема, іншої сторони, має своєчасно повідомити про помилку продавця. Останній, своєю чергою, дізнавшись про допущену помилку, має невідкладно скласти і зареєструвати розрахунок коригування до податкової накладної, не пов`язаний із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.
Якщо ж покупець не включив до податкового кредиту відповідну суму ПДВ на підставі зареєстрованої податкової накладної продавця через помилки в ній, які є перешкодою для такого включення, і не повідомив своєчасно про помилку продавця, внаслідок чого покупець втратив право на податковий кредит, то слід вважати, що він зазнав збитків внаслідок власної бездіяльності, а тому такі збитки не можуть бути стягнуті з продавця.
Загалом чинне законодавство не містить вимог щодо певних засобів доказування, якими можуть підтверджуватися обставини (факти), що стосуються реєстрації податкових накладних. Крім того, право позивача надавати докази щодо таких обставин (фактів) не може бути обмежене діями чи бездіяльністю контролюючого органу щодо проведення чи не проведення ним відповідної перевірки.
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, на те, що обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов`язується виникнення юридичних наслідків. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв`язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов`язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 910/6355/20.
Отже, за висновками Великої Палати Верховного Суду, навіть правова оцінка, надана рішенням суду в іншій справі, зокрема щодо того, чи є певна поведінка правомірною або неправомірною, не є обов`язковою для суду. Тим більше не може бути обов`язковою така оцінка, надана контролюючим органом.
Разом із цим висновок щодо порушення норм податкового законодавства, допущених при реєстрації податкових накладних чи розрахунків коригування, чи висновок про відсутність такого порушення є саме правовим висновком, а не фактом порушення.
З наведеного слід дійти висновку про те, що у контексті доказування такої складової цивільного правопорушення як протиправна поведінка заподіювача збитків, відсутність матеріалів податкової перевірки (акта або рішення) відповідного контролюючого органу, не може звільняти продавця від відповідальності за завдані покупцю майнові збитки, а господарський суд у такому випадку має як самостійно оцінити надані докази, зокрема ті, що стосуються реєстрації податкових накладних, так і самостійно здійснити оцінку дій чи бездіяльності продавця, у тому числі щодо порушення ним податкового законодавства.
Верховний Суд у постанові від 03 серпня 2018 року у справі №917/877/17 дійшов висновку, що в результаті позбавлення права позивача включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання, свідчить про наявність прямого причинно-наслідкового зв`язку між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкову накладну та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи.
З огляду на викладене вище в сукупності, суд дійшов висновку, що у даному випадку є прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку належно зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.
Станом на день розгляду справи відповідачем не надано доказів, що спростовують позовні вимоги.
Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.
Згідно із статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06 вересня 2005 року).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15 травня 2008 року зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 1 статті 75 Господарського процесуального Кодексу України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Приписами статті 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до пункту 1 статті 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з частини 1 статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. При цьому застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності в тому числі належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством).
Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.
Суд зазначає, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з урахуванням юридичної сили правового акта в ієрархії національного законодавства та з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини при дотриманні норм процесуального права.
Згідно з статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Суд вважає за необхідне вказати, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. У справі Руїз Торіха проти Іспанії Європейський суд з прав людини вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Отже, на підставі викладеного, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що станом на дату прийняття рішення позивачем належним чином доведено наявність факту завдання відповідачем збитків у розмірі 400000,00 грн, оскільки позивач позбавлений можливості включити суму ПДВ до податкового кредиту та, відповідно, зменшити податкове зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками.
Решта доводів сторін по справі, їх пояснень, поданих до матеріалів справи документів та наданих пояснень були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.
Відповідно до норм статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справ.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при зверненні з позовною заявою до суду сплачено судовий збір у розмірі 6000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №3471 від 12 вересня 2024 року.
Відшкодування витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається у повному обсязі на відповідача, з вини якого виник спір.
Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 73, 74, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ФУД СЕРВІС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алеанда і К" про стягнення збитків в сумі 400000,00 грн задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алеанда і К" (60520, Україна, Чернівецька область, с. Остриця, вул. Садова, буд. 21, код 43615126) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ФУД СЕРВІС" (09113, Україна, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Генерала Воробйова, буд. 1, код 35591588) збитки в сумі 400000,00 грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 6000,00 грн.
У судовому засіданні 18 грудня 2024 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 233 ГПК України, повне рішення складено та підписано 30 грудня 2024 року.
Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження.
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).
Суддя Олександр ТИНОК
Суд | Господарський суд Чернівецької області |
Дата ухвалення рішення | 18.12.2024 |
Оприлюднено | 01.01.2025 |
Номер документу | 124151074 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів |
Господарське
Господарський суд Чернівецької області
Тинок Олександр Сергійович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні