Повістка

від 02.01.2025 по справі 926/2429/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

02 січня 2025 року Справа № 926/2429/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ФУД СЕРВІС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алеанда і К"

про стягнення збитків в сумі 400000,00 грн

Суддя Тинок О.С.

Секретар судових засідань Марущак Л.В.

Представники:

від позивача не з`явився

від відповідача не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ФУД СЕРВІС" звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алеанда і К" про стягнення збитків в сумі 400000,00 грн.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 18 грудня 2024 року у справі №926/2429/24 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ФУД СЕРВІС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алеанда і К" про стягнення збитків в сумі 400000,00 грн задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алеанда і К" (60520, Україна, Чернівецька область, с. Остриця, вул. Садова, буд. 21, код 43615126) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ФУД СЕРВІС" (09113, Україна, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Генерала Воробйова, буд. 1, код 35591588) збитки в сумі 400000,00 грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 6000,00 грн.

23 грудня 2024 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ФУД СЕРВІС" через підсистему Електронний суд направив до суду заяву (вх. №3325) про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25000,00 грн.

Ухвалою суду від 23 грудня 2024 року призначено розгляд заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ФУД СЕРВІС" про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25000,00 грн (вх. №3325 від 23 грудня 2024 року) у судовому засіданні на 02 січня 2025 року.

31 грудня 2024 року представник відповідача через підсистему «Електронний суд» направив до суду клопотання (вх. № 3409), в якому просив суд: залишити без розгляду заяву позивача про стягнення судових витрат зі сплати витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 25000,00 грн, а у разі, якщо суд дійде до висновку про наявність підстав для стягнення судових витрат - зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування поданого клопотання відповідач вказував про те, що подаючи до суду позовну заяву, представник позивача не додав до заяви копію договору про надання правничих послуг №01-02-24/01 та копію додатку №01/24 від 09 вересня 2024 року у яких сторони узгодили розмір правової допомоги представника позивача у сумі 25000,00 грн.

Також відповідач вважає, що представник позивача жодним чином не обґрунтував неможливість подання доказів щодо розміру понесених витрат до закінчення судових дебатів, що свідчить про наявність підстав залишення заяви позивача про стягнення судових витрат без розгляду.

Сторони по справі явку належних представників у судове засідання 02 січня 2025 року не забезпечили.

При цьому, 26 грудня 2024 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ФУД СЕРВІС" через підсистему «Електронний суд» подав до суду заяву (вх. №4080) про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу за відсутності позивача та його представника.

Так, згідно з частинами 3, 4, 5 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Дослідивши матеріали справи в частині розподілу судових витрат, суд встановив наступне.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам - членам щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать і консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво в судах тощо.

Статтею 16 Господарського кодексу України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, яка здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини, що застосовується як джерело права (частина 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України) у питанні щодо того, чи вимагає стаття 6 Конвенції забезпечення юридичного представництва особи, що є стороною по справі, орієнтує національні суди на необхідності врахування специфічних обставин кожної конкретної справи та з`ясування того, чи відсутність правової допомоги позбавить заявника права на справедливий суд (Airey v. Ireland (Ейрі проти Ірландії), § 26; McVicar v. the United Kingdom (Мак-Вікар проти Сполученого Королівства), § 48; Steel and Morris v. the United Kingdom (Стіл і Морріс проти Сполученого Королівства), § 61). McVicar v. the United Kingdom (Мак-Вікар проти Сполученого Королівства), § 51).

У розвиток наведеного розуміння статті 6 Конвенції суд виходить з того, що надання правової допомоги залежить також і від інших факторів, серед яких: важливість того, що є предметом спору для заявника; складність відповідного закону чи процесу; можливість заявника ефективно представляти себе у суді без адвоката; існування обов`язкової вимоги мати представника у суді (Steel and Morris v. the United Kingdom (Стіл і Морріс проти Сполученого Королівства), § 61); (Airey v. Ireland (Ейрі проти Ірландії), § 26); (McVicar v. the United Kingdom (Мак-Вікар проти Сполученого Королівства), §§ 48-62; Steel and Morris v. the United Kingdom (Стіл і Морріс проти Сполученого Королівства), § 61; P., C. and S. v. the United Kingdom (P., C. та S. проти Сполученого Королівства), § 100); (Airey v. Ireland (Ейрі проти Ірландії), § 26); Gnahorй v. France (Ньяоре проти Франції), § 41).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до практики суду заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 40 рішення Європейського суду з прав людини від 01 лютого 2018 року у справі "Радченко проти України").

Згідно із пунктом 3 частини 1 статті 244 Господарського кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Виходячи зі змісту частини 3 статті 244 Господарського кодексу України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви.

Відповідно до статті 123 Господарського кодексу України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (частина 2 статті 16 Господарського процесуального кодексу України).

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно зі статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Разом із тим, процесуальні норми кожного із кодексів (ГПК, ЦПК, КАС) України визначають критерії, які слід застосовувати суду при визначенні розміру відшкодування стороні понесених нею витрат на правничу допомогу за наслідками судового вирішення спору.

Згідно з частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Правило частини 1 статті 124 та частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує учасника справи у першій заяві по суті спору (позовна заява та відзив на позов) подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Водночас згідно частини 3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України, попередній розрахунок розміру судових витрат, в тому числі, на професійну правничу допомогу, не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до статті 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Судом встановлено, що у поданій позовній заяві Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ФУД СЕРВІС" було зазначено про попередній розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом даної справи в суді, у розмірі 25000,00 грн (фіксований гонорар). Також останнім, крім іншого, до позовної заяви було додано Ордер на надання правничої допомоги серія АІ №1703456 від 16 вересня 2024 року та Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія КС №5320/10 від 12 березня 2015 року.

У подальшому, у судовому засіданні 18 грудня 2024 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ФУД СЕРВІС" до закінчення судових дебатів повідомив суд про те, що у зв`язку з розглядом даної справи, позивач поніс судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 25000,00 грн, а докази понесених позивачем витрат будуть надані суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення у даній справі.

23 грудня 2024 року (після ухвалення судом основного рішення у справі) представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ФУД СЕРВІС" звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 25000,00 грн, до якої останній долучив: Договір про надання правничих послуг № 01-02-24/01 від 01 лютого 2024 року, Додаток №01/24 від 09 вересня 2024 року до Договору про надання правничої допомоги № 01-02-24/01 від 01 лютого 2024 року, Акт про надання правничої допомоги №01-02-24/01//01/24 від 19 грудня 2024 року, рахунок №01-02-24/01//01/24 від 19 грудня 2024 року про оплату правничої допомоги на суму 25000,00 грн, платіжну інструкцію №674 від 20 грудня 2024 року про оплату правничих послуг на суму 25000,00 грн.

Доводи відповідача, викладені у клопотанні (вх. №3409 від 31 грудня 2024 року) про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ФУД СЕРВІС" разом з позовною заявою не подало копію договору про надання правничих послуг № 01-02-24/01 від 01 лютого 2024 року та додатку №01/24 від 09 вересня 2024 року до Договору про надання правничої допомоги № 01-02-24/01 від 01 лютого 2024 року, а також те, що позивач не обґрунтував поважність причини неможливості подання відповідних доказів до закінчення судових дебатів у справі, чим порушено вимоги частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, що є підставою для залишення без розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення, суд вважає безпідставними, з огляду на наступне.

Право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 Господарського процесуального кодексу України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів у справі та повідомити про надання відповідних доказів у визначені Господарським процесуальним кодексом України строки; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат з дотриманням вимог частини 8 статті 129, статті 221 Господарського процесуального кодексу України (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10 грудня 2024 року у справі № 910/17633/23).

Судом було встановлено, що позивачем дотримано вимоги частини 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України, а саме: у поданій позовній заяві позивачем було зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат складатиме 25000,00 грн, що є фіксованим гонораром. Представник позивача 18 грудня 2024 року заявив про розподіл судових витрат у розмірі 25000,00 грн до закінчення судових дебатів у справі та повідомив про те, що відповідні докази будуть подані у визначені Господарським процесуальним кодексом України строки. 23 грудня 2024 року представник позивача подав до суду відповідну заяву про ухвалення додаткового рішення з обґрунтуванням розміру відшкодування судових витрат у сумі 25000,00 грн та підтверджуючі докази у строк встановлений частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, адже 5-й день встановленого строку припадав на 22 грудня 2024 року (неділя), а тому останнім днем для подання відповідної заяви та доказів - 23 грудня 2024 року.

Додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою, ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й первісне судове рішення. Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати, складовою частиною яких є компенсація стороні витрат правничої допомоги. Також додаткове судове рішення може бути процесуальним засобом реалізації прав учасника справи, якщо воно ухвалюється за спеціальною заявою такого учасника, поданою з дотриманням відповідної процедури. Так, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина 1 статті 246 Цивільного процесуального кодексу України). Подібне право має сторона в господарському судочинства згідно з частиною 1 статті 221 Господарського процесуального кодексу України (викладена практика зазначається у пункті 7.24 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі №911/3312/21);

Щодо заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та/чи подання доказів, то процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (викладена практика вказується пункті 3.6 постанови Верховного Суду від 27 січня 2022 року у справі №921/221/21 та у пункті 20 постанови від 31 травня 2022 року у справі №917/304/21).

Також, Верховний Суд у постанові від 06 листопада 2024 року у справі № 916/2737/22 зробив наступні висновки: « 5.62.Оскільки процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми заяви про подання доказів на підтвердження розміру судових витрат, а лише визначає, що вона повинна бути зроблена до закінчення судових дебатів, Суд вважає, що зазначення апелянтом у прохальній частині апеляційної скарги про подання таких доказів не пізніше п`яти днів після ухвалення рішення суду з посиланням на частину восьму статті 129 ГПК необхідно розцінювати як заявлення такої заяви до закінчення судових дебатів, тобто про виконання відповідачем відповідних вимог процесуального закону. 5.63.Отже, за обставин неподання відповідачем відповідних доказів на підтвердження розміру судових витрат до закінчення судових дебатів, проте за умови здійснення ним відповідної заяви про їх подання протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду до закінчення судових дебатів, суд апеляційної інстанції цілком законно та обґрунтовано вважав за можливе врахувати надані відповідачем докази на підтвердження розміру судових витрат до поданої протягом п`яти днів (з урахуванням вихідних) заяви про ухвалення додаткового рішення суду.».

Потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи. Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів у підтвердження розміру витрат, пов`язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду (такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі №161/5317/18).

Таким чином, поважність причин була встановлена судом у судовому засіданні 18 грудня 2024 року після заслухання усної заяви представника позивача, що докази понесених витрат на правничу допомогу будуть подані у строки встановлені частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України внаслідок чого судом було прийнято рішення, що вирішення питання про судові витрати буде розглянуто після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що правові підстави для залишення без розгляду заяви позивача про ухвалення додаткового рішення у справі або відмови в задоволенні такої заяви у зв`язку з недотриманням останнім вимог, передбачених статтями 124, 126, частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України відсутні.

Так, судом встановлено, що заяву про стягнення судових витрат подано в межах строку, встановленого частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відтак, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що визначено частиною 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку / дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Системний аналіз норм Господарського процесуального кодексу України, якими врегульовано питання критеріїв визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу (статті 126, 129 Господарського процесуального кодексу України), дає підстави дійти висновку про те, що вирішення питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу по суті (розміру суми витрат, які підлягають відшкодуванню) є обов`язком суду, зокрема, шляхом надання оцінки доказам поданим стороною, із застосуванням критеріїв, визначених у статті 126 та частинах п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Такий обов`язок у кожному конкретному випадку реалізовується на засадах змагальності та рівності сторін, шляхом надання сторонам можливості надати свої міркування /заперечення. За наслідками оцінки обставин справи і наведених учасниками справи щодо цього питання обґрунтувань та дослідження поданих стороною доказів за правилами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд і ухвалює рішення в цій частині.

Відносини адвоката та клієнта врегульовує договір про надання правової допомоги - домовленість, умови якого визначають зміст очікуваних від адвоката послуг, їх вартість, порядок оплати тощо (пункт 4 частина 1 стаття 1 Закону України від 05 липня 2012 року Про адвокатуру та адвокатську діяльність.

Згідно з частини 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в пункті 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з яким договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 лютого 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ФУД СЕРВІС" (далі - замовник) та Адвокатським об`єднанням Компаньйон та партнери (далі - виконавець) укладено Договір №01-02-24/01 про надання правничих послуг (далі - договір), відповідно до розділу 1 якого виконавець зобов`язується надавати замовнику правничу допомогу, що полягає в комплексному юридичному супроводі поточної господарської діяльності підприємства за фіксовану плату на регулярній основі протягом встановленого договором строку.

Даний договір укладений на строк до 31 грудня 2024 року та набирає чинності з моменту його підписання сторонами (пункт 3.1 Договору).

Згідно з розділом 6 Договору, оплата правничої допомоги за цим договором проводиться щомісячно. Вартість надання правничої допомоги за даним договором складає 10000,00 грн (десять тисяч гривень 00 копійок) за місяць. Розрахунки за цим договором здійснюються шляхом перерахування замовником грошових коштів на поточний банківський рахунок виконавця, зазначений в реквізитах договору, протягом 3 (трьох) календарних днів з дня підписання сторонами акту про надання правничої допомоги (пункт 6.2 Договору). У випадку необхідності додаткових витрат на виконання умов договору, Сторони узгоджують вартість затрат і систему компенсації виконавцю затрат окремим додатком до цього договору (пункт 6.3 Договору). Відповідно до пункту 6.4 Договору надання виконавцем правничої допомоги замовнику за даним договором оформляється двостороннім актом про надання правничої допомоги. Акт про надання правничої допомоги оформляється і підписується сторонами щомісячно, в останній день місяця (в перший робочий день, якщо останній день вихідний), у якому була надана правнича допомога. Акт про надання правничої допомоги є первинним обліковим документом, що підтверджує надання за даним договором виконавцем правничої (адвокатської) допомоги і отримання її замовником (пункт 6.5 Договору). Якщо протягом 5 робочих днів після отримання замовником акту про надання правничої допомоги, підписаного з боку виконавця, замовник не надасть мотивовані заперечення у прийнятті правничої допомоги, акт вважається підписаним з обох сторін на набуває сили первинного облікового документу (пункт 6.6 Договору).

Відповідно до пункту 10.5 Договору, додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід`ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі та підписані сторонами.

09 вересня 2024 року сторони уклали та підписали Додаток 01/24 до договору про надання правничої допомоги №01-02-24/01 від 01 лютого 2024 року, відповідно до пунктів 1 та 3 якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання надавати клієнту правничу допомогу, зокрема: здійснити вивчення документів, що стосуються відшкодування збитків у сумі 400000,00 грн, що виникли в результаті не реєстрації податкової накладної Товариством з обмеженою відповідальністю «Алеанда і К» на операцію з поставки устаткування Товариству з обмеженою відповідальністю «ЄВРО ФУД СЕРВІС» за ціною 2400000,00 грн, у тому числі ПДВ - 400000,00 грн, підготувати позовну заяву за результатами вивчення вказаних вище документів, підписати та/або подати її до суду, здійснити представництво та захист інтересів клієнта у такій справі в суді першої інстанції, в якості представника, з усіма процесуальними правами та обов`язками, передбаченими чинним законодавством України, без будь-яких обмежень. Вартість правничої допомоги становить 25000,00 грн (двадцять п`ять тисяч грн 00 коп), без ПДВ, яка є фіксованою сумою, і не змінюється в залежності від обсягу послуг, витраченого адвокатом часу та кількості судових засідань.

Так, між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ФУД СЕРВІС" та Адвокатським об`єднанням Компаньйон та партнери 19 грудня 2024 року складено та підписано Акт №01-02-24/01//01/24 про надання правничої допомоги про наступне: виконавець надав, а замовник отримав та прийняв правничу допомогу, відповідно до договору про надання правничої допомоги №01-02-24/01 від 01 лютого 2024 року та додатку №01/24 від 09 вересня 2024 року до нього, а саме: вивчення документів, що стосуються відшкодування збитків у сумі 400000,00 грн, що виникли в результаті не реєстрації податкової накладної Товариством з обмеженою відповідальністю "Алеанда і К" на операцію з поставки устаткування Товариству з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ФУД СЕРВІС" за ціною 2400000,00 грн, у тому числі ПДВ 400000,00 грн; складання, підписання та подання позовної заяви до Господарського суду Чернівецької області (14 годин); складання, підписання та подання відповіді на відзив (6 годин); складання, підписання та подання додаткових пояснень (4 години); участь у чотирьох судових засіданнях: 04.11.2024, 25.11.2024, 09.12.2024 (1,5 години). Вартість наданої правничої допомоги за договором №01-02-24/01 від 01 лютого 2024 року та додатку №01/24 від 09 вересня 2024 року до нього, становить 25000,00 грн (Двадцять п`ять тисяч грн 00 коп.), без ПДВ, яка є фіксованою сумою, і не змінюється в залежності від обсягу послуг, витраченого адвокатом часу та кількості судових засідань. Замовник зобов`язаний сплатити зазначену вартість правничої допомоги шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця протягом 3 (трьох) календарних днів з дня підписання акту про надання правничої допомоги та отримання рахунку на оплату.

Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою (вказаний правовий висновок викладений у пункті 6.5 постанови Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19).

Попри означене вище, представником позивача долучено до матеріалів справи копію платіжної інструкції №674 від 20 грудня 2024 року про оплату Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ФУД СЕРВІС" правничої допомоги на суму 25000,00 грн.

Витрати на професійну правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16).

На підтвердження факту понесення вказаних витрат позивачем до матеріалів справи додані такі документи:

- договір про надання правничих послуг № 01-02-24/01 від 01 лютого 2024 року;

- додаток №01/24 від 09 вересня 2024 року до Договору про надання правничої допомоги № 01-02-24/01 від 01 лютого 2024 року;

- акт про надання правничої допомоги №01-02-24/01//01/24 від 19 грудня 2024 року;

- рахунок №01-02-24/01//01/24 від 19 грудня 2024 року про оплату правничої допомоги на суму 25000,00 грн;

- платіжна інструкція №674 від 20 грудня 2024 року про оплату правничих послуг на суму 25000,00 грн.

Як вбачається із акту про надання правничої допомоги та матеріалів справи, представник виконав роботи на суму 25000,00 грн, яка є фіксованою сумою і не змінюється в залежності від обсягу послуг, витраченого адвокатом часу та кількості судових засідань.

Дослідивши надані докази, судом встановлено, що позивачу дійсно надавалась професійна правнича допомога, що підтверджується здійсненням представництва позивача у судових засіданнь у справі, а також наявними в матеріалах позовної заяви, поданої заяви про усунення недоліків позовної заяви, відповіддю на відзив на позовну заяву, додатковими пояснення та іншими процесуальними документами поданими в інтересах позивача.

Отже, Адвокатське об`єднання Компаньйон та партнери надало послуги з правничої допомоги, а Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ФУД СЕРВІС" прийнято послуги за надання правничої допомоги вартістю 25000,00 грн у даній справі.

Таким чином, загальна сума судових витрат на правничу допомогу, понесених Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ФУД СЕРВІС" у даній справі становить 25000,00 грн.

Відповідно до правової позиції, яка викладена в постанові Верховного Суду у справі №910/8443/17 від 11 травня 2018 року та практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26 лютого 2015 року, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10 грудня 2009 року, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12 жовтня 2006 року, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30 березня 2004 року заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2024 року у справі №686/5757/23 наголосила, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (такий висновок викладено у пунктах 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі №910/12876/19);

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення (такий висновок викладений у пункті 180 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2024 року у справі №910/14524/22)

Виходячи з аналізу положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги (такого висновку дійшов Верховний Суд у пункті 40 постанови від 20 листопада 2020 року у справі №910/13071/19).

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Отже, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2020 року у справі № 910/4201/19).

Адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність; відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21).

На підтвердження надання правової допомоги суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24 вересня 2020 року у справі № 520/9408/18).

При цьому, учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права (вказаний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (аналогічний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Виходячи зі змісту положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.

Тобто у розумінні норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22 та від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19).

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (пункт 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21).

У пункті 169 постанови від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила про наявність у суду права на підставі частин 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшувати розмір фіксованого гонорару в разі доведення іншою стороною обставин його неспівмірності зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Заперечуючи проти задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення у розмір 25000,00 грн відповідач зазначає про те, що складність справи незначна та мали типові правові питання, а тому витрачені 25 годин часу адвоката у даній справі є завищеними. Розмір витрат у сумі 25000,00 грн за 25 годин часу у 7,8 разів перевищує середньо ринкову вартість години роботи адвоката, оскільки середня зарплата по Україні у сфері юриспруденції становить приблизно 22500,00 грн.

Інформація щодо середньої заробітної плати у сфері юриспруденції у розмірі 22500,00 грн, а також скріншоти сайту з пошуку роботи в яких зображуються показники рівня зарплати адвоката в Україні не є належними, достовірними та достатніми доказами неспівмірності складності справи, ціни позову, обсягу матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів позивачем, кількістю проведених у справі №926/2429/24 судових засідань, які можуть свідчити про наявність підстав для зменшення розміру понесених витрат позивачем на правничу допомогу.

Разом з тим, позовна заява, відповідь на відзив та додаткові пояснення містили незмінну правову позицію Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ФУД СЕРВІС" і демонстрували повторно зібраний правовий аналіз, а під час розгляду справи не вказувались нові оцінки обставин, не долучались нові докази і не формулювалась/корегувалась обрана при поданні позовної заяви правова позиція позивача, а тому підготовка вказаних процесуальних документів у витрачених 24 годин не потребувала.

Відповідно до частин 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позивних вимог.

У постанові Верховного Суду від 03 листопада 2023 року у справі № 914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.

З врахуванням того, що розмір витрат на правничу допомогу у цій справі визначено у фіксованому розмірі без зазначення вартості кожної із послуг, виходячи з критерію реальності, пропорційності до предмета спору і розумної необхідності розміру заявлених витрат на правову допомогу, суд вважає, що доведеними, документально обґрунтованими та такими, що відповідають вказаним критеріям є витрати у розмірі 20000,00 грн.

Тому, зважаючи на наведені вище висновки Верховного Суду, враховуючи подане заперечення відповідача на заяву про ухвалення додаткового рішення, а також подані позивачем докази понесення витрат на правову допомогу, з урахуванням складності справи, кількість підготовлених процесуальних документів, тривалість розгляду справи, кількість судових засідань, сталу правову позицію позивача при розгляді справи, а також прийнявши до уваги принципи диспозитивності та змагальності господарського судочинства, критерії реальності, співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ФУД СЕРВІС" про ухвалення додаткового рішення та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алеанда і К" 20000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статями 73, 76, 77, 86, 123, 126, 129, 236-238, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ФУД СЕРВІС" про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу (вх. №3325 від 23 грудня 2024 року) задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алеанда і К" (60520, Україна, Чернівецька область, с. Остриця, вул. Садова, буд. 21, код 43615126) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ФУД СЕРВІС" (09113, Україна, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Генерала Воробйова, буд. 1, код 35591588) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн.

3. В іншій частині заяви про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ФУД СЕРВІС" відмовити.

Повне судове додаткове рішення складено згідно з вимогами статті 238, 240 Господарського процесуального кодексу України та підписано 07 січня 2025 року.

Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 Господарського процесуального кодексу України).

Інформацію по справі можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/

Суддя Олександр ТИНОК