Рішення

від 23.12.2024 по справі 940/1036/24

ТЕТІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

23.12.2024 Провадження по справі № 2/940/474/24

Справа № 940/1036/24

РІШЕННЯ

Іменем України

23 грудня 2024 року Тетіївський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Мандзюка С.В.

за участю секретаря судових засідань Мудрик Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тетієві в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог - Тетіївський відділ державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про припинення стягнення аліментів, звільнення від сплати аліментів та стягнення сплачених аліментів,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Тетіївського районного суду Київської області з позовом, в якому просить: звільнити його від сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за виконавчим листом № 2/940/336/21 від 13.09.2021, виданим Тетіївським районним судом Київської області, в подальшому та від стягнення нарахованої заборгованості по аліментах у виконавчому провадженні № 66879023; стягнути із ОСОБА_2 на його користь сплачені аліменти за виконавчим провадженням № 66879023 у розмірі 267099 грн 57 коп. та судові витрати.

Позовна заява мотивована тим, що з 2010 року позивач ОСОБА_1 перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою ОСОБА_2 .

Рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 23.11.2012 шлюб між сторонами розірвано.

Рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 13.09.2021 у справі №940/613/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 щомісячно аліменти на утримання дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку, починаючи з 31.05.2021 року і до досягнення дітьми повноліття.

У 2023 році позивач звернувся до Тетіївського районного суду Київської області з позовом про оспорювання батьківства та виключення відомостей про батьківство з актового запису про народження дітей.

Рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 13.09.2021 у справі №940/1008/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про оспорювання батьківства та виключення відомостей про батьківство з актового запису про народження дітей, виключено відомості про ОСОБА_1 як батька дитини з актового запису про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , складеного відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Тетіївського районного управління юстиції у Київській області 12 липня 2013 року за № 92, та виключено відомості про ОСОБА_1 як батька дитини з актового запису про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , складеного відділом державної реєстрації актів цивільного стану Тетіївського районного управління юстиції у Київській області 31 березня 2011 року за № 53.

Водночас, згідно з відповіддю, наданою 19.08.2024 за № 44066 Тетіївським відділом державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), за період із 31.05.2021 до 05.06.2024 боржнику ОСОБА_1 у межах виконавчого провадження № 66879023 з примусового виконання виконавчого листа № 2/940/336/21 від 13.09.2021, виданого Тетіївським районним судом Київської області, нараховано та ним сплачено на користь стягувача ОСОБА_2 аліменти в розмірі 267099 грн 57 коп.

Позивач стверджує, що оскільки він не є біологічним батьком дітей відповідачки, просить суд звільнити його від сплати аліментів та нарахованої заборгованості по аліментах. Водночас, посилаючись на положеннястаттей 1212, 1215 ЦК України, просить стягнути з відповідачки на його користь безпідставно набуті аліменти в розмірі 267099 грн 57 коп., які сплачені ним без достатньої правової підстави.

За вказаних обставин, позивач ОСОБА_1 звернувся за захистом своїх порушених прав до суду.

Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 27.08.2024 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено у справі підготовче засідання.

Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 01.10.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Представник позивача адвокат Столярчук В.М. у судове засідання не прибув, надав до суду заяву, в якій просить розгляд справи здійснювати за його відсутності та позивача. Позовні вимоги підтримують у повному обсязі та просять їх задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилась, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового та майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно доп.1ч.1статті 264ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, з 2010 року позивач ОСОБА_1 перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою ОСОБА_2 .

Рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 23.11.2012 шлюб між сторонами розірвано.

Рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 13.09.2021 у справі №940/613/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 щомісячно аліменти на утримання дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку, починаючи з 31.05.2021 року і до досягнення дітьми повноліття.

У 2023 році позивач звернувся до Тетіївського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 про оспорювання батьківства та виключення відомостей про батьківство з актового запису про народження дітей.

Рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 13.09.2021 у справі №940/1008/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про оспорювання батьківства та виключення відомостей про батьківство з актового запису про народження дітей, виключено відомості про ОСОБА_1 як батька дитини з актового запису про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , складеного відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Тетіївського районного управління юстиції у Київській області 12 липня 2013 року за № 92, та виключено відомості про ОСОБА_1 як батька дитини з актового запису про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , складеного відділом державної реєстрації актів цивільного стану Тетіївського районного управління юстиції у Київській області 31 березня 2011 року за № 53. Це рішення набрало чинності 25.06.2024 (а. с. 6-9).

Згідно з відповіддю, наданою 19.08.2024 за № 44066 Тетіївським відділом державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), за період із 31.05.2021 до 05.06.2024 боржнику ОСОБА_1 у межах виконавчого провадження № 66879023 з примусового виконання виконавчого листа № 2/940/336/21 від 13.09.2021, виданого Тетіївським районним судом Київської області, нараховано та ним сплачено на користь стягувача ОСОБА_2 аліменти в розмірі 267099 грн 57 коп. Крім того, зазначено, що 05.06.2024 державним виконавцем на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу (а. с. 10).

Надаючи правову оцінку встановленим фактам і правовідносинам, суд зазначає наступне.

Так, способи захисту сімейних прав та інтересів встановлені ч. 2 статті 18 Сімейного кодексу України, згідно з нормами якої способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є припинення правовідношення, а також його анулювання.

Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Стаття 121Сімейного кодексу України містить загальні підстави виникнення прав та обов`язків матері, батька і дитини, за якими права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями122 та 125цьогоКодексу.

За змістом статей 122 та 125 СК України, походження дитини від певної особи визначається за фактом народження дитини від цієї особи в шлюбі або поза ним, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, документом закладу охорони здоров`я про народження дитини дружиною та свідоцтвом про народження дитини, виданим органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі актового запису про народження.

Факт походження дитини від певної особи є підставою для виникнення у цієї особи обов`язків щодо виховання та утримання дитини, визначенихрозділом ІІІ Сімейного кодексу України,у тому числі обов`язків щодо утримання дитини.

За загальним змістом цих норм обов`язок утримання дитини батьком дитини виникає з підстав походження дитині саме від цього батька або на підставі акта про визнання особи батьком.

Такого обов`язку у особи, яка не визнана батьком дитини не виникає.

Відповідно до ч. 2 статті 197 Сімейного кодексу України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини у зв`язку з тим, що ця особа не є біологічним батьком дитини, є обставиною, яка припиняє обов`язок утримання дитини з боку особи, яка була зазначена у свідоцтві про народження, як батько.

Норми цивільного права поділяються на норми матеріального та норми процесуального права.

За загальним поняттям нормами матеріального права є правові норми, які визначають права та обов`язки учасників суспільних правовідносин, правила їх суспільної поведінки та санкції за порушення цих приписів, а нормами процесуального права є правила про порядок реалізації норм матеріального права та вирішення судової справи (порядок розгляду справи в суді тощо).

При цьому норми матеріального права можуть міститься у законодавчому акті, який за загальним своїм змістом є процесуальним законом і навпаки, норми процесуального права можуть міститься у законодавчому акті, який за своєю суттю є матеріальним законодавчим актом.

Так, за правилами ч. 4статті 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

За своєю суттю зазначена норма права є нормою матеріального права, оскільки містить право особи на зміну правовідносин, визначених рішенням суду та умови і підстави такої зміни. Той факт, що вона міститься у процесуальному Законі сутті цієї норми не змінює.

Отже, за змістом цієї норми права, особа з якої за рішенням суду стягнуто періодичні платежі у випадку зміни будь яких обставин, що впливають на її обов`язок щодо сплати таких платежів, у тому числі щодо припинення такого обов`язку. При цьому зазначена норма не надає чіткого переліку обставин, що впливають на припинення платежів, а тому не можуть бути будь які обставини, що з урахуванням інтересів першочергово дитини, змінюють обов`язок щодо сплати цих платежів, зокрема й виключення з акту про народження дитини відомостей про походження дитини від певної особи.

Такий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 511/219/18.

Відповідно до ч. 5статті 82 ЦПК Україниобставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Отже, з огляду на те, що у рішенні Тетіївського районного суду Київської області від 15.05.2024, що набуло чинності, в цивільній справі № 940/1008/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про оспорювання батьківства та виключення відомостей про батьківство з актового запису про народження дітей встановлено, що позивач ОСОБА_1 не є біологічним батьком дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відомості про нього як про батька виключені з актового запису про народження дітей, тому це є обставиною, що має істотне значення та є підставою щодо звільнення позивача від сплати аліментів на користь відповідачки ОСОБА_2 на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Разом з тим, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги про звільнення позивача від стягнення нарахованої заборгованості по аліментах у виконавчому провадженні №66879023, оскільки в матеріалах справи відсутні жодні докази наявності такої заборгованості.

Щодо заявленої позовної вимоги позивача про стягнення з відповідачки сплачених ним на користь відпоідачки аліментів у розмірі 267099,57 гривень, суд зазначає наступне.

Так, судом встановлено, що за період із 31.05.2021 до 05.06.2024 у межах виконавчого провадження № 66879023 з примусового виконання виконавчого листа №2/940/336/21 від 13.09.2021, виданого Тетіївським районним судом Київської області, нараховано та позивачем ОСОБА_1 сплачено на користь ОСОБА_2 аліменти в розмірі 267099 грн 57 коп.

Частиною першоюстатті 1212 ЦК Українипередбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Правовий аналізстатті 1212 ЦК Україниі цього інституту цивільного законодавства вказує на те, що правова природа інституту безпідставного отримання чи збереження майна (предмет регулювання) це відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбаченихстаттею 11 ЦК України).

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Згідно з пунктом першим частини першоїстатті 1215 ЦК Українине підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Як встановлено судом, відповідачка ОСОБА_2 отримувала аліменти на утримання дітей на підставі рішення Тетіївського районного суду Київської області від 13.09.2021 у справі № 940/613/21.

Відповідно достатті 129-1 Конституції Українисудове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За загальним правилом, передбаченим частиною першоюстаттею 1215 ЦК України, безпідставно набуті аліменти не підлягають поверненню.

Аналіз частини першоїстатті 1215 ЦК Українисвідчить, що законодавцем передбачені два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.

Схожий за змістом висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 02 липня 2014 року у справі № 6-91цс14 та підтриманий сталою судовою практикою (постанова Верховного Суду від 04 листопада 2020 року у справі № 382/1728/18).

При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15 вказала, що правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Категорія добросовісності визначається через етичні та моральні категорії. Категорія «добросовісність» закріплена в документах міжнародної уніфікації права: добросовісність здійснення прав і виконання обов`язків проголошується принципом міжнародного договірного права.

Цивільний кодекс Українизакріплює презумпцію добросовісності і розумності дій особи, яка здійснює власне право (частина п`ятастатті 12 ЦК України). Ця презумпція діє, поки інше не буде встановлено рішенням суду. Добросовісне здійснення особою свого цивільного права передбачає реалізацію правомочностей відповідного права з урахуванням інтересів інших учасників відносин, публічних інтересів держави тощо. Добросовісність здійснення цивільного права завжди проявляється в такій поведінці особи-носія такого права, яка знаючи (повинна була знати), що здійснення нею прав або виконання обов`язків може призвести до негативних наслідків, не вжила доступних їй заходів для їх усунення. В іншому випадку така особа має вважатися недобросовісною з настанням для неї тих чи інших правових наслідків.

З положень закону випливає, що обов`язок спростування презумпції добросовісності покладається на суб`єкта, який відповідні дії (правочин) ставить під сумнів.

Відповідно до положеньстатті 179 СК Україниаліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання. Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно доЦивільного кодексу України.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності. Водночас, вимога про повернення коштів, витрачених на забезпечення життєдіяльності дитини, не відповідає інтересам дитини.

Всупереч вимогам ст. ст.12,81 ЦПК України, позивачем ОСОБА_1 не доведено жодними доказами, що сплачені ним аліменти витрачались не на утримання дітей.

Крім того, враховуючи, що діти відповідачки не мають біологічно встановленого батька, який би виконував обов`язок щодо їх утримання, повернення отриманих за тривалий час аліментів може зашкодити інтересам дітей та поставити під загрозу їхнє право на належний рівень життя тагармонійний розвиток.

З іншого боку, суд бере до уваги, що державна реєстрація народження дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , була проведена відповідно до ст. 133 СК України на підставі заяви ОСОБА_1 , тобто він був записаний батьком дітей та відповідно виконував стосовно дітей батьківські обов`язки, певний час сплачував аліменти на їхнє утримання та не оспорював своє батьківство.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Враховуючи те, що відповідно до частини першоїстатті 179 СК Українисаме дитина є власником одержаних на її утримання аліментів, а концепція забезпечення найкращих інтересів дитини є провідною у вітчизняному та міжнародному сімейному праві, вимога позивача про повернення сплачених на утримання дітей аліментів не ґрунтуються на вимогах закону, зокрема істатті 1215 ЦК України.

За відсутності достовірних доказів недобросовісного набуття аліментів, які є власністю дітей та якими розпоряджалась їхня мати в інтересах дітей, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення їх з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 як безпідставно набутих.

Відтак, враховуючи наведені вище норми права, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, оцінивши надані докази, встановивши фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення, суд вважає, що позов необхідно задовольнити частково, зокрема, звільнити ОСОБА_1 від сплати аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначених рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 13.09.2021 у цивільній справі № 940/613/21. У задоволенні решти позовних вимог -необхідно відмовити.

Заразом, відповідно до статті 264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до п. 13ч. 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір»від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Із копії посвідчення серії НОМЕР_1 встановлено, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій.

Згідно з ч. 6статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки, у ході судового розгляду суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, відтак, з відповідачки підлягає стягненню судовий збір на користь держави в розмірі 1211 грн. 20 коп.

Крім того, Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт першийстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).

Відтак, у контексті вищенаведеного, суд вважає наведене обґрунтування цього рішення достатнім.

Керуючись статтями 10, 12, 13, 81, 141, 264-268, 273, 279, 354 ЦПК України, статтями 121, 122, 125, 180, 197 Сімейного Кодексу України, статтями 11, 12, 1212, 1215 Цивільного кодексу України, статтею 129-1 Конституції України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,третя особа,що незаявляє самостійнихвимог -Тетіївський відділдержавної виконавчоїслужби уБілоцерківському районіКиївської областіЦентрального міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Київ),про припиненнястягнення аліментів,звільнення відсплати аліментівта стягненнясплачених аліментів - задовольнити частково.

Звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , від сплати аліментів на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , на утримання дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначених рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 13.09.2021 у цивільній справі № 940/613/21 (провадження № 2/940/336/21).

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок на рахунок UA908999980313111256000026001, отримувач коштів: ГУК у м. Києві / м. Київ / 22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного рішення суду: 30 грудня 2024 року.

Суддя С.В.МАНДЗЮК