Рішення

від 30.12.2024 по справі 754/14815/24

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2-а/754/224/24

Справа №754/14815/24

РІШЕННЯ

Іменем України

30 грудня 2024 року Деснянський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Гринчак О.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції та Департаменту патрульної поліції про визнання протиправним та скасування рішення у справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

Зміст позовних вимог

18 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду м. Києва з позовною заявою до Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції, в якій просить судпостанову серія ЕНА № 2781505 від 08.08.2024 «Про накладення адміністративного стягнення штрафу в розмірі 340,00 грн у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожньою руху, зафіксоване не в автоматичному режимі», винесену рядовим поліції 1-го взводу 2-ї роти 2-го батальйону полку-2 Управління патрульної поліції в місті Києві Шабленком Артуром Руслановичем та рішення заступника начальника управління - начальника відділу моніторингу та аналітичного забезпечення управління патрульної поліції у місті Києві майора поліції Олександра Парамонова «щодо залишення постанови ЕНА № 2781505 у справі про адміністративне правопорушення без змін, а скарги без задоволення» скасувати, справу закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

У частині оскарження рішення заступника начальника управління - начальника відділу моніторингу та аналітичного забезпечення управління патрульної поліції у місті Києві майора поліції Олександра Парамонова «щодо залишення постанови ЕНА № 2781505 у справі про адміністративне правопорушення без змін, а скарги без задоволення» позовні вимоги мотивовані тим, що мотивація вказаного рішення є необ`єктивною, не відповідає обставинам події, необґрунтованою, упередженою і незаконною.

Позивач вважає посилання на відео неправдивим, оскільки у відеокамерах фіксується точний час, а ж до секунд. Крім того, в даному посиланні умисно не зазначено напрямок руху інспекторів патрульної поліції під час здійснення патрулювання, умисно не зазначено місце фіксації його автомобіля та інших автомобілів, які нібито здійснили зупинку в зоні дії знаку 3.34 ПДР, також не зазначено в який саме час з точністю до секунди ним було здійснено зупинку в зоні дії знаку 3.34 ПДР.

Позивач вказує, що відповідно до вимог ст. 268 КУпАП під час розгляду інспектором поліції Шабленком А.Р. справи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП, він заявив клопотання щодо надання йому правової допомоги, однак ніякої відповіді не отримав. Позивач повторно звернувся до інспектора поліції з клопотанням про призупинення розгляду адміністративної справи щодо нього до прибуття його адвоката чи іншого фахівця в галузі права. У задоволенні вимог позивача інспектором було відмовлено та винесено постанову ЕНА №2781 505 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Рух справи

Ухвалою суду від 23 жовтня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції про визнання протиправними та скасування постанови та рішення у справі про адміністративне правопорушення залишено без руху.

05 листопада 2024 року позивачем подано заяву про усунення недоліків, до якої додано заяву про поновлення процесуальних строків.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 11 грудня 2024 року визнано неповажними причини пропуску строку звернення до суду ОСОБА_1 з позовом до Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції в частині вимог про визнання протиправною та скасування постанови серії ЕНА № 2781505 від 08.08.2024 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції в частині позовної вимоги про визнання протиправною та скасування постанови серії ЕНА № 2781505 від 08.08.2024 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожньою руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, повернуто без розгляду. Визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено ОСОБА_1 строк для звернення до суду з позовом до Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції в частині вимоги про визнання протиправним та скасування рішення заступника начальника управління - начальника відділу моніторингу та аналітичного забезпечення управління патрульної поліції у місті Києві майора поліції Олександра Парамонова від 27.08.2024 щодо залишення постанови серії ЕНА №2781505 у справі про адміністративне правопорушення без змін, а скарги без задоволення. Прийнято до розгляду позовну заявуОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції в частині позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішеннязаступника начальника управління - начальника відділу моніторингу та аналітичного забезпечення управління патрульної поліції у місті Києві майора поліції Олександра Парамонова від 27.08.2024 щодо залишення постанови серії ЕНА №2781505 у справі про адміністративне правопорушення без змін, а скарги без задоволення. Надано позивачу строк, який не може перевищувати 3 днів з дня отримання даної ухвали для можливості надання до суду заяви на згоду/незгоду щодо заміни неналежного відповідача - Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції на належного - Департамент патрульної поліції.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 19 грудня 2024 року залучено до участі у справі № 754/14815/24 відповідача - Департамент патрульної поліції. Ухвалено здійснювати розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції та Департаменту патрульної поліції про визнання протиправним та скасування рішення у справі про адміністративне правопорушенняв порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідачі не скористалися своїм правом подати відзив на позовну заяву.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

08.08.2024 інспектором роти № 2 батальйону № 2 Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції рядовим поліції Щабленком Артуром Руслановичем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2781505 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 340,00 грн.

В оскаржуваній постанові встановлено, що 08.08.2024 о 10:12 водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Шкода, д.н.з НОМЕР_1 , в місті Києві по вул. Братиславська, 26, не виконав вимоги дорожнього знаку 3.34 (зупинка заборонена), здійснив зупинку в зоні дії знаку, чим порушив п.8.4. "в" ПДР.

Не погодившись з вищевказаною постановою позивач направив 10.08.2024 начальнику Управління патрульної поліції у м. Києві скаргу на постанову серії ЕНА № 2781505 від 08.08.2024.

Рішенням заступника начальника управління - начальника відділу моніторингу та аналітичного забезпечення управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції майора поліції Олександра Парамонова від 27.08.2024 постанову ЕНА № 2781505 від 08.08.2024, винесену інспектором патрульної поліції м. Києва Щабленком А.Р. залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Норми права та мотиви суду

Частиною другою статті 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Отже, нормативно-правові акти чи індивідуальні акти, прийняті суб`єктом владних повноважень з порушенням закону, підлягають визнанню нечинними чи скасуванню лише у разі порушення прав, свобод чи інтересів фізичної особи і необхідності судового захисту з метою поновлення порушеного права.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав, свобод та законних інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист прав, свобод чи законних інтересів. При цьому особа, яка звергається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Згідно зі ст. 46 КАС України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб`єкти владних повноважень.

Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Конституційний Суд України в рішенні від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 вирішив, що поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам.

Також, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення ч. 2 ст. 55 Конституції України, Конституційний Суд України в п. 4.1 рішення від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина 2 статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

На підставі викладеного та з урахуванням приписів ст. 2, 5 КАС України суд дійшов висновку, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків,- тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Таким чином, рішення суб`єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення прийняті владним суб`єктом поза межами визначеної законом компетенції, а, по-друге, оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи, шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов`язку.

Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд зобов`язаний свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то зазначити, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір, суд має пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Тобто, обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема, наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Крім того, у п. 1 рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1097 року № 2-зп (справа 3/35-313) передбачено, що за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.

Зі змісту наведеного можна зробити висновок, що правові акти індивідуальної дії своїми приписами мають породжувати (породжують) права і обов`язки конкретних осіб, на яких спрямована їх дія. Так, відмінною ознакою дій суб`єкта владних повноважень є наявність в них змісту управління особою, здійснення щодо неї влади, шляхом впливу на її права і обов`язки.

Верховний Суд у постанові від 18 липня 2023 року у справі № 826/27791/15 зазначив, що підставами для визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. При цьому, обов`язковою умовою визнання протиправними рішення є наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі та якщо таке порушення відбулось у сфері публічно-правових відносин. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Так, у зв`язку з притягненням ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП та накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 340,00 грн, він звернувся зі скаргою до начальника Управління патрульної поліції у м. Києві скаргу на постанову серії ЕНА № 2781505 від 08.08.2024.

Оскаржуване позивачем рішення винесене заступником начальника управління - начальника відділу моніторингу та аналітичного забезпечення управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції, тобто працівником Управління патрульної поліції у м. Києві, яке є структурним підрозділом Департаменту патрульної поліції.

Таке рішення не має безпосереднього впливу на суб`єктивні права та обов`язки позивача в контексті притягнення його до адміністративної відповідальності на підставі постанови серії ЕНА № 2781505 від 08.08.2024, оскільки за своєю суттю є результатом альтернативного способу захисту прав позивача, яке він вважає порушеними, з огляду на положення ст. 289 КУпАП.

Доводи позивача судом оцінюються критично, оскільки по суті зводяться до неправомірності винесення постанови серії ЕНА № 2781505 від 08.08.2024, яка не є предметом розгляду даної справи, а саме оскаржуване рішення не є актом, на підставі якої позивача притягнуто до адміністративної чи будь-якої іншої відповідальності.

Отже, оскаржуване позивачем рішення не є юридично значимим для позивача, оскільки жодних заходів його реалізації щодо позивача не передбачає, а лише залишає чинною постанову серії ЕНА № 2781505 від 08.08.2024 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а тому не має безпосереднього впливу на суб`єктивні права та обов`язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов`язку.

Підсумовуючи вищевикладене суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки позивачем не доведено факту порушення оскаржуваним рішенням його прав та охоронюваних законом інтересів, а відтак і права на звернення до суду, що є самостійною і достатньою підставою для відмови у задоволенні позову.

Отже, позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції та Департаменту патрульної поліції про визнання протиправним та скасування рішення у справі про адміністративне правопорушення слід залишитибез задоволення.

Керуючись ст. 2, 5, 9, 72-76, 243, 245, 250, 286 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції та Департаменту патрульної поліції про визнання протиправним та скасування рішення у справі про адміністративне правопорушення залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з моменту складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач - Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції, місце знаходження: м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 9.

Відповідач - Департамент патрульної поліції, код ЄДРПОУ 40108646, місце знаходження: м. Київ, вул. Федора Ернста, будинок 3.

Повний текст рішення складено та підписано 30.12.2024.

Суддя Деснянського районного

суду міста Києва Оксана ГРИНЧАК