Ухвала

від 24.12.2024 по справі 480/156/18

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 480/156/18 Номер провадження 11-кп/814/2120/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2024 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого суддіОСОБА_2 , суддів з секретарем з участю прокурора захисника засудженогоОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтава в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_8 на ухвалу Машівського районного суду Полтавської області від 19 вересня 2024 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою стосовно ОСОБА_8 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою освітою, розлученого, засудженого вироком Миколаївського районного суду Миколаївської області від 16 вересня 2022 року за ч.2 ст.286 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки,

суд задовольнив подання Державної установи «Машівська виправна колонія (№9)» та замінив невідбуту частину основного покарання у виді позбавлення волі, призначеного вироком Миколаївського районного суду Миколаївської області від 16 вересня 2022 року, більш м`яким у виді обмеження волі із залишенням додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

Цією ж ухвалою суд відмовив у задоволенні заяви захисника ОСОБА_7 про заміну невідбутої частини покарання у виді позбавлення волі більш м`яким у виді пробаційного нагляду.

В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції зазначив про те, що саме покарання у виді обмеження волі сприятиме виправленню засудженого, а також запобіганню вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

При цьому суд врахував, що протягом всього періоду досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження засуджений ОСОБА_8 жодної допомоги потерпілій стороні не пропонував та не надавав.

Також суд зауважив, що надані стороною захисту документи не підтверджують той факт, що засуджений являється батьком трьох неповнолітніх дітей, а свідчать лише про наявність у нього дитини, яка досягла повноліття.

В апеляційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити його клопотання та замінити засудженому ОСОБА_8 невідбуту частину покарання у виді позбавлення волі більш м`яким у виді пробаційного нагляду.

При цьому зазначає, що вчинений ОСОБА_8 злочин не є умисним.

Звертає увагу на особу засудженого, який характеризується позитивно, за період відбування покарання має три заохочення, працевлаштований кухарем, підтримує зв`язки з особами позитивної спрямованості, робить для себе належні висновки.

Наголошує, що ОСОБА_8 має на утриманні трьох малолітніх дітей, а також матір похилого віку.

Зауважує, що подальше перебування ОСОБА_8 в установі відбування покарань може не сприяти меті покарання виправленню засудженого.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого та його захисника на підтримання доводів апеляційної скарги, думку прокурорапро законність та обґрунтованість судового рішення, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до такого.

Відповідно дост.82 КК Україниособам, що відбувають покарання у виді позбавлення волі, невідбута частина покарання може бути замінена судом більш м`яким покаранням, якщо засуджений став на шлях виправлення, після фактичного відбуття не менше третини строку покарання, призначеного судом за необережний тяжкий злочин.

За змістом наведеної норми Закону становлення особи на шлях виправлення - це прагнення засудженого до такого виправлення, позитивні зрушення в його поведінці і добросовісне ставлення до праці, які свідчать про сумлінне здійснення процесу виправлення, що може ефективно продовжуватись і в умовах відбування більш м`якого покарання.

Прийняття рішення про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким не є обов`язковим, а залежить від переконаності суду в тому, що цілі покарання досягнуті в більш короткий термін, ніж це було визначено вироком.

При цьому, висновок суду повинен ґрунтуватися на всебічному врахуванні даних про поведінку засудженого і ставлення його до праці за весь час відбування покарання.

Доводи захисника про необхідність застосування до засудженого ОСОБА_8 покарання у виді пробаційного нагляду в порядку ст.82 КК України є непереконливими.

Фактичне відбуття засудженим третини строку покарання, призначеного вироком Миколаївського районного суду Миколаївської області від 16 вересня 2022 року за вчинення необережного тяжкого злочину, передбаченого .2 ст.286 КК України, ніким із учасників провадження не оспорюється.

При цьому, за період відбування покарання ОСОБА_8 дійсно зарекомендував себе з позитивного боку, має три заохочення, працевлаштований робітником їдальні та виконує роботи по благоустрою установи відбування покарань, дбайливо ставиться до майна установи і предметів, якими користується при виконанні дорученої роботи, не допускає порушень вимог пожежної безпеки та безпеки праці, зарахований до програми диференційованого виховного впливу «Правова просвіта».

Крім того, ОСОБА_8 підтримує позитивні зв`язки з рідними, вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнає, а призначене покарання вважає справедливим.

Наведені вище обставини у своїй сукупності свідчать про наявність у поведінці засудженого ОСОБА_8 позитивних тенденцій, що в свою чергу стало підставою для ухвалення комісією виправної колонії рішення про можливість застосування до нього положень ст.82 КК України щодо заміни невідбутої частини покарання у виді позбавлення волі більш м`яким у виді обмеження волі, подальшого звернення установи до суду з відповідним поданням та ухвалення судом оскаржуваного рішення.

Разом з тим, призначення більш м`якого покарання повинно сприяти досягненню мети, передбаченої ст.50КК України - виправленню засудженого і запобіганню вчинення нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п.17 постанови від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким», судам, зокрема, слід ретельно з`ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.

Саме в аспекті ставленнязасудженого до вчиненого ним кримінального правопорушення та його наслідків, місцевий суд обгрунтовано звернув увагу, що за період відбування покарання ОСОБА_8 , отримуючи заробітну плату, не вживав заходів для відшкодування потерпілій стороні заподіяної шкоди, щоб принаймі полегшити перенесені страждання та душевний біль.

Крім того, не здійснював ОСОБА_8 і компенсацію стягнутих із нього за вироком суду процесуальних витрат за проведення судових експертиз у кримінальному провадженні (хоча б частково).

Таким чином, наведені у клопотанні захисника обставини не доводять, що ОСОБА_8 досяг того ступеня виправлення, за якого в суду були б обґрунтовані підстави для заміни призначеного йому найбільш тяжкого виду покарання у видіпозбавлення волі на набагато м`якше покарання у виді пробаційного нагляду.

Твердження захисника про наявність у засудженого матері похилого віку, а також про необхідність допомагати доньці, яка самостійно виховує дітей, не спростовують висновки суду першої інстанції з урахуванням зазначених вище обставин.

Також матеріали провадження та апеляційна скарга захисника не містять переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали подальше відбування засудженим ОСОБА_8 покарання у виді обмеження волі.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду постановити законне та обґрунтоване рішення, колегією суддів не встановлено.

Отже, апеляційна скарга захисника не підлягає до задоволення.

Керуючись статтями 404, 405, 407 та 418 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Ухвалу Машівського районногосуду Полтавськоїобласті від19вересня 2024року щодо засудженого ОСОБА_8 залишити без змін, а апеляційну скаргу його захисника ОСОБА_7 - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4