Постанова

від 17.12.2024 по справі 539/6275/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 539/6275/23 Номер провадження 22-ц/814/3489/24Головуючий у 1-й інстанції Мирошникова О. Ш. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Чумак О.В.

суддів Карпушина Г.Л., Пилипчук Л.І.

за участю секретаря Галушко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційноюскаргою представника позивача ОСОБА_1 адвоката Костенка Володимира Олександровича на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 14 серпня 2024 року, ухвалене суддею Мирошниковою О.Ш., повне рішення складено 16.08.2024 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України, про встановлення факту родинних відносин.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача,-

встановила:

У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом до Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України, про встановлення факту родинних відносин, а саме, що вона є матір`ю загиблого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки їх прізвища різняться. В обґрунтування позову зазначила, що вона народила сина ОСОБА_2 , однак через скрутне матеріальне становище залишила сина в пологовому будинку, надалі син був влаштований до Прилуцького будинку дитини. Позивач неодноразово писала заяви про продовження перебування сина в будинку дитини. Після досягнення сином 18 років, він проживав разом з позивачкою.Після повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України ОСОБА_2 був мобілізований до Збройних Сил України та ІНФОРМАЦІЯ_2 загинув.

Встановлення факту родинних відносин між ОСОБА_1 та загиблим ОСОБА_2 необхідно позивачці для отримання одноразової грошової допомоги в зв`язку з загибеллю військовослужбовця та надання їй статусу члена сім`ї загиблого військовослужбовця, якому встановлені державні пільги.

Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 05.01.2024 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Міністерство оборони України.

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 14 серпня 2024 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України, про встановлення факту родинних відносин.

Судовий збір компенсовано за рахунок держави.

З цим рішенням суду не погодилась позивачка ОСОБА_1 , та її представником адвокатом Костенко В.О. до апеляційного суду подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати рішення Лубенського міськрайонний суд Полтавської області від 14.08.2024 і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.

Апелянт стверджує про доведеність факту, що правовий статус матері ОСОБА_1 відносно її загиблого сина ОСОБА_2 існував, а висновки суду про дослідження різних категорій щодо біологічних та інших статусів є виходом за межі чинного законодавства України.

Оскільки суд першої інстанції допустив невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, дав неправильну оцінку беззаперечним доказам, що стало результатом неправильного застосування норм матеріального права, представник позивача вважає, що існують підстави для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду та задоволення позову.

Відзив на апеляційну скаргу учасниками справи не подавався.

Представник відповідача та третьої особи в судове засідання не з`явились, про день та час розгляду справи належним чином повідомлялися.

Відповідно до ст. 372 ч.2 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи вищенаведене та положення ст. 372 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи у відсутності осіб, які в судове засідання не з`явились.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, позивачку та її представника адвоката Костенка В.О., перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ст. 374 ч. 1 п. 2 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно із ст. 376 ЦПК України, підставами дляскасування судовогорішення повністюабо частковота ухваленнянового рішенняу відповіднійчастині абозміни судовогорішення є: неповнез`ясування обставин,що маютьзначення длясправи; недоведеністьобставин,що маютьзначення длясправи,які судпершої інстанціївизнав встановленими; невідповідністьвисновків,викладених урішенні судупершої інстанції,обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до запису в акті про народження № 62 від 26.09.1996 та повним витягом від 28.02.2024 з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження, ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_2 в смт Козелець Чернігівського району Чернігівської області; документ, що підтверджує народження дитини: медичне свідоцтво про народження № 286 від 25.09.1996 виданий Козелецькою районною лікарнею; батьки дитини: батько ОСОБА_3 без зазначення дати народження та мати ОСОБА_1 без зазначення дати народження (а. с. 73 - 74).

У повному витязі зазначені відомості про заявника: ОСОБА_4 , районний педіатр Козелецької районної лікарні; відомості про відмітки зроблені в актовому записі: «Графи 14 - 15, 17 - 18 не заповнені, дані не відомі. Дитина залишена в родильному будинку, дані записані у гр. 11 - 13, 16 за вказівкою заявника, актовий запис підписаний заявником.

За розпорядженням Козелецької районної державної адміністрації від 28.10.1996 № 462 дитина ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , влаштований до Прилуцького будинку дитини, в зв`язку з тим, що мати ОСОБА_1 , 1973 року народження, без певного місця проживання, ніде не працює, не в змозі в подальшому виховувати свою дитину (а. с. 20 зворот).

Відповідно до листа Козелецької районної державної адміністрації від 21.10.1999 № 5-10/63 направленого на адресу дирекції Прилуцького спецбудинку дитини, ОСОБА_1 подала заяву на продовження терміну перебування дитини ОСОБА_2 ще на 2 роки. Невідвідування дитини пояснює тим, що повністю відсутні кошти для придбання продуктів харчування, одягу та взуття, не має коштів на дорогу (а. с. 26).

01.01.1999, 22.06.1999, 27.09.1999 адміністрація Прилуцького дитбудинку зверталася до голови Козелецької райдержадміністрації та до відділу сім`ї та молоді Козелецької райдержадміністрації з листами про перебування в дитбудинку дитини ОСОБА_2 та про сплив трирічного строку перебування дитини в дитбудинку, з проханням вирішити питання щодо позбавлення батьківських прав матері для того, щоб дитину можна було всиновити. Мати до дитини не являлася, не писала листів, не телефонувала, не цікавилася дитиною, не брала участі у вихованні (а. с. 20, 24 зворот, 25).

Станом на 11.09.2000 дитина ОСОБА_2 перебував в Прилуцькому спеціалізованому будинку дитини «Надія» (а. с. 21 зворот).

Відповідно до акту від 30.07.2002, який складений комісією Прилуцького дитбудинку, ОСОБА_1 написала заяву від 30.08.1996 на влаштування хлопчика ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , до дитячого будинку. У 1999 році ОСОБА_1 продовжила термін перебування дитини в дитячому будинку до 2001 року. Заява надіслана поштою. За весь час перебування ОСОБА_2 в дитячому будинку ОСОБА_1 не проявляла до нього материнського піклування: не відвідувала, не телефонувала, листів не писала, грошових переказів не надсилала (а. с. 22).

31.10.2002 ОСОБА_1 звернулася з заявою до директора Прилуцького дошкільного дитячого будинку «Сонечко» про продовження терміну перебування дитини ОСОБА_2 в дитячому будинку на 2 роки (а. с. 19 зворот).

Згідно з листом директора Прилуцького дитбудинку № 166 від 28.03.2002 ОСОБА_2 знаходився в дитбудинку з 30.08.1996 по теперішній час (дата листа 28.03.2002), за весь час перебування хлопчика в дитячому будинку з 30.08.1996 мати ОСОБА_1 не брала участі у його вихованні, не відвідувала, не телефонувала, листів не писала, грошових переказів та посилок не направляла (а. с. 21).

Згідно з карточкою прописки утриманець дитячого будинку ОСОБА_2 , який народився, станом на 30.09.2000 до 01.09.2003 має адресу місця проживання в АДРЕСА_1 (а. с. 22 зворот - 23).

За інформацією з Єдиного державного демографічного реєстру ОСОБА_2 з 26.03.2013 мав адресу реєстрації в АДРЕСА_2 та 04.07.2023 був знятий з реєстрації (а. с. 128).

Згідно з актом комісії від 22.09.2023, ОСОБА_2 з 2016 року проживав в АДРЕСА_3 (а. с. 134).

Відповідно до довідки Лубенської лікарні від 09.08.2024, яка видана ОСОБА_2 , зазначено, що він дійсно перебував на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні лікарні в період з 21.10.2020 по 26.10.2020, згідно записів стаціонарного журналу хірургічного відділення (а. с. 132).

24.05.2023 ОСОБА_2 був виданий військовий квиток серії НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 (а. с. 15).

Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть № 4775 від 29.06.2023, оформленим Комунальним закладом «Дніпровське обласне бюро судово-медичної експертизи», ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 та проживав в с. Сокиринці Срібнянського району Чернігівської області, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце смерті місто Кремінна Сєвєродонецького району Луганської області; смерть настала у зоні військових дій, причина смерті відкрита рана інших частин шиї, проникаюче сліпе вогнепальне поранення шиї, ушкодження внаслідок військових дій, неуточнені (а. с. 14).

28.06.2023 ІНФОРМАЦІЯ_5 на ім`я ОСОБА_1 направив сповіщення сім`ї № 83 про те, що її син солдат ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 загинув на позиціях поблизу міста Кремінна Сєвєродонецького району Луганської області від ворожого артилерійського обстрілу в ході виконання бойового завдання (а. с. 13).

04.07.2023 Лубенський відділ державної реєстрації актів цивільного стану видав свідоцтво про смерть ОСОБА_2 , актовий запис № 768 від 04.07.2023 (а. с. 12).

Згідно з відповіддю КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» від 18.12.2023 № 4226, 28.06.2023 проведена судово-медична експертиза трупа за фактом смерті ОСОБА_2 , під час якої були вилучені кров та нігтьова пластина та ці зразки зберігаються у відділенні судово-біологічних експертиз та досліджень протягом трьох років (а. с. 27).

Згідно з висновком експерта № 828-МГ від 07.05.2024, встановлено, що ОСОБА_1 може бути біологічною матір`ю дитини ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 та загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 з вірогідністю 99,99999% (а. с. 92 - 94).

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин із загиблим ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що наявність кровного споріднення між позивачкою та ОСОБА_2 не породжує юридичних наслідків, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення немайнових або майнових прав, враховуючи те, що позивачка не подавала до відповідних органів заяви про реєстрацію народження дитини, не забрала її з пологового будинку та не виконувала обов`язків по її утриманню та вихованню.

Колегія суддів не в повному обсязі погоджується з цим висновком суду, враховуючи наступне.

Суд апеляційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав і не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦК України).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки замінаненалежного відповідача здійснюється в порядку, визначеномуЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в його задоволенні.

Відповідно до змісту позовної заяви ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою про встановлення факту родинних відносин, а саме, що вона є матір`ю ОСОБА_2 , який загинув. Встановлення цього факту необхідне їй для отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця ЗСУ та надання їй статусу члена сім`ї загиблого та державних пільг.

Відповідачем у справі позивачка визначила Лубенську міську раду Полтавської області. Разом з тим, визначена ОСОБА_1 юридична особа її прав не порушувала; спадкоємцем загиблого, який також має право на встановлені законом виплати, не являється; повноваженнями на призначення та виплату одноразової грошової допомоги не наділена.

Належним відповідачем у справі, що переглядається, є спадкоємці загиблого ОСОБА_2 (в разі наявності), а також ІНФОРМАЦІЯ_1 та Міністерствооборони України, які здійснюють призначення та виплату допомоги, та які залучені до справи у якості третьої особи. Клопотань про заміну неналежного відповідача або про їх залучення до участі у справі як співвідповідача ОСОБА_1 не подавала. Як наслідок у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 необхідно було відмовити з підстав їх пред`явлення до неналежного відповідача.

Суд першої інстанцій зробив правильний висновок про відмову в задоволенні позову, однак помилився щодо мотивів такої відмови. За таких обставин оскаржене судове рішення слід змінити в мотивувальних частинах, виклавши їх у редакції цієїпостанови.

Оскільки апеляційний суд змінює судові рішення, але виключно у частині мотивів їх прийняття, то новий розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 368, 374, 376, 382-384,389 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Костенка Володимира Олександровича задовольнити частково.

Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 14 серпня 2024 року змінити в частині мотивів відмови, виклавши їх у редакції мотивувальної частини цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.В.Чумак

Судді Г.Л.Карпушин

Л.І.Пилипчук