Постанова

від 17.12.2024 по справі 552/6414/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 552/6414/23 Номер провадження 22-ц/814/3500/24Головуючий у 1-й інстанції Самсонова О.А. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Чумак О.В.

суддів Карпушина Г.Л., Пилипчук Л.І.

за участю секретаря Галушко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційноюскаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 16 серпня 2024 року, ухвалене суддею Самсоновою О.Л., повне рішення виготовлено 23.08.2024, у справі за позовом ОСОБА_1 до Київської районної у м. Полтави ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання права власності на об`єкт самочинного будівництва.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом до Київської районної у м. Полтави ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 провизнання прававласності наоб`єкт самочинногобудівництва про визнання права власності на об`єкт самочинного будівництва.

В позовній заяві позивач зазначив, що на підставі свідоцтва про право на спадщину від 05 травня 2016 року йому на праві власності належить 1/4 частка житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 .

Зазначений житловий будинок загальною площею 229,7 кв.м., житловою площею 107,8 кв.м. перебуває у спільній частковій власності відповідачів, розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 5310136400:10:005:0006 площею 1806 кв.м. комунальної форми власності, призначений для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, та фактично складається з чотирьох квартир.

На вказаній земельній ділянці позивачем самочинно збудовано гараж літ. Щ, гараж літ. Т, гараж літ. У.

При будівництві ним було дотримано будівельні, архітектурні, санітарні, протипожежні та екологічні норми.

Проте позивач не може легалізувати виконане ним будівництво, оскільки документи на введення в експлуатацію до органу державного архітектурно-будівельного контролю подаються від імені співвласників, які йому відмовляють в їх поданні.

Тому позивач просив суд визнати за ним право власності на гараж літ. Щ, гараж літ. Т, гараж літ. У, розташовані на земельній ділянці кадастровий номер 5310136400:10:005:0006 за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Київського районногосуду м.Полтави від16серпня 2024року узадоволенні позову ОСОБА_1 до Київської районної у м. Полтаві ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання права власності на об`єкт самочинного будівництва відмовлено.

З вказаним рішенням суду не погодився ОСОБА_1 та подав на рішення суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на упередженість, однобічність та неповноту рішення суду, просить його скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що відповідно до технічного паспорту житловий будинок складається з 4-х груп приміщень, які розподілені на окремі квартири, з окремими входами та огорожею. Відповідно він на своїй частині земельної ділянки перебудував вже існуючі гаражі літ. Щ та літ. Т, літ. У. Ці гаражі відповідають будівельно-технічним вимогам, що діють на території України. Оскільки між ним та відповідачами існує конфлікт через їх небажання легалізувати виконане ним будівництво, він був вимушений звернутися до суду. Приймаючи до уваги те, що він не порушує інтереси інших співвласників, що не було враховано місцевим судом, просив скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги.

Відзиви від інших учасників судового розгляду не надходили.

Позивач та відповідачі в судове засідання не з`явились, про день та час розгляду справи належним чином повідомлялися.

Відповідно до ст. 372 ч.2 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи вищенаведенета положенняст.372ЦПК України,колегія суддівдійшла висновкупро розглядсправи увідсутності осіб,які всудове засіданняне з`явились.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на таке.

Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно дост.374ч.1п.1ЦПК Українисуд апеляційноїінстанції зарезультатами розглядуапеляційної скаргимає право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першоїінстанції вірновстановлено,і цепідтверджується матеріаламисправи,що на підставі свідоцтва про право на спадщину, посвідченого 05 травня 2016 року приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Оканенко Т.Є., ОСОБА_1 на праві власності належить 1/4 частина житлового будинку з господарськими спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Це підтверджується також Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 14 травня 2016 року (а.с. 11-12).

Рішенням Київської районної у м. Полтаві ради від 18 червня 2020 року «Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» співвласникам житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за цією адресою площею 1806 кв.м. в користування для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (а.с. 13).

Згідно із витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, 28 серпня 2020 року зареєстровано земельну ділянку площею 0,1806 га., кадастровий номер 5310136400:10:005:0006, адреса: АДРЕСА_1 . Але інформація про зареєстроване право в Державному земельному кадастрі відсутня (а.с.14-18).

Також як підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 19 червня 2024 року, крім ОСОБА_7 співвласниками житлового будинку за вказаною вище адресою є:

ОСОБА_4 - на підставі договору дарування, серія та номер 178, виданий 01.09.2020, посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Георгієвською Т.В.1/4 частини;

ОСОБА_2 - на підставі договору дарування, ВВВ/998324, 18.03.2004, посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Башинською Т.В., реєстровий №102719/100 частин;

ОСОБА_3 - на підставі договору дарування, ВВВ/998324, 18.03.2004, посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Башинською Т.В., реєстровий №102719/100 частин.

При цьому наявними у справі доказами не підтверджується, чи є співвласниками будинку за цією адресою інші відповідачі - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та на підставі яких правовстановлюючих документів.

Також місцевим судом встановлено, що у вказаному домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0,1806 га., кадастровий номер 5310136400:10:005:0006 співвласником ОСОБА_1 самовільно збудовано об`єкти нерухомого майна: гараж літ. Щ, гараж літ. Т, гараж літ. У.

Відмовляючи у задоволенні позову про визнання права власності на самовільно збудовані споруди, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що всі співвласники не заперечують проти визнання за ним права власності на самочинно збудовані гаражі. Також позивачем не надано доказів на підтвердження того, що відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є співвласниками будинку та користувачами земельної ділянки, на якій проведено будівництво.

Також суд першої інстанції послався на те, що відповідно до роз`яснень, викладених у постанові Пленуму ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30.03.2012 року розташовані на земельній ділянці поряд із житловими будинками господарсько-побутові будівлі й споруди, в тому числі гаражі, є приналежністю головної речі (будинку). Тому положення ч. 5 ст. 376 ЦК України не є підставою для визнання за власником такого будинку самостійного права власності на самочинно побудовані господарсько-побутові споруди.

Колегія суддів погоджується з цими висновками суду, приймаючи до уваги наступне.

Відповідно до ч.2 ст.331ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст.376ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Суд першої інстанції, встановивши, що будівництво спірних гаражів позивачем виконано без одержання необхідних дозволів та проекту, дійшов правильного висновку, що зазначене будівництво є самочинним.

Відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_1 самовільне будівництво здійснено на земельній ділянці, стосовно якої рішенням Київської районної у м. Полтаві ради від 18 червня 2020 року співвласникам житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за цією адресою площею 1806 кв.м. в користування для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. Цільове призначення земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництводля будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Згідно із ч. 2-5ст. 376 ЦК Україниособа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Проаналізувавши надані позивачем докази та встановлені обставини, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що ОСОБА_8 не надано доказів на підтвердження того, що інші співвласники домоволодіння та користувачі земельної ділянки не заперечують про визнання за ним права власності на самочинно побудовані гаражі, а також що їх права не будуть порушені.

Також матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є співвласниками будинку та землекористувачами земельної ділянки, на якій він розташований.

Крім того суд першої інстанції вірно врахував, що відповідно до роз`яснень, викладених в Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 6 "Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)" розташовані на земельній ділянці поряд із житловим будинком господарсько-побутові будівлі й споруди: сараї, гаражі, літні кухні тощо відповідно до положень статей186,381 ЦК є приналежністю головної речі (будинку). У зв`язку із цим положення частини п`ятоїстатті 376 ЦКне є підставою для визнання за власником такого житлового будинку самостійного права власності на самочинно побудовані господарсько-побутові будівлі й споруди, що були зведені після набуття ним права власності на будинок чи садибу. Прийняття в експлуатацію таких об`єктів нерухомості має здійснюватися відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у спосіб, визначений Порядком прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків I та II категорії складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, затвердженимнаказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 24 червня 2011 року № 91(пункт 27).

Проте позивачем не надано доказів на підтвердження того, що він звертався до відповідної державної архітектурно-будівельної інстанції з приводу технічного обстеження побудованих гаражів та відповідно їх оформлення.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що судом не враховано, що весь будинок поділений на 4 квартири, які мають окремі входи, а також розмежовані огорожею, не може бути прийнято до уваги колегією суддів, оскільки відповідно до пояснень представника позивача порядок користування земельною ділянкою між співвласниками не визначався, реальний розподіл житлового будинку не проводився. За таких обставин не можливо категорично стверджувати, що самовільні побудови не порушують права інших користувачів земельної ділянки.

Інші доводи апеляційної скарги позивачки та її представника переважно дублюють обґрунтування позову, не спростовують правильних висновків місцевого суду, тому не заслуговують на увагу колегії суддів.

Рішення місцевого суду ухвалене з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, підстави для його зміни чи скасування з наведених в апеляційній скарзі мотивів колегією суддів апеляційного суду не встановлені.

За таких обставин суд апеляційної інстанції приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Оскільки суд апеляційної інстанції не змінює та не скасовує рішення суду першої інстанції, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Київського районногосуду м.Полтави від16серпня 2024року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.В.Чумак

Судді Г.Л.Карпушин

Л.І.Пилипчук