Рішення

від 30.12.2024 по справі 443/1354/24

ЖИДАЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №443/1354/24

Провадження №2/443/616/24

РІШЕННЯ

іменем України

30 грудня 2024 року місто Жидачів

Жидачівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Равлінка Р.Г.,

секретар судового засідання Рибакова І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Першого заступника керівника Стрийської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Журавненської селищної ради до ОСОБА_1 про визнання договору оренди землі недійсним та повернення земельної ділянки, -

встановив:

Перший заступник керівника Стрийської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Журавненської селищної ради звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить визнати недійсним договір оренди землі б/н від 24.09.2021, укладений між Журавненською селищною радою та ОСОБА_1 на підставі рішення 9 сесії VIII скликання Журавненської селищної ради № 9-204 від 26.08.2021, щодо надання у строкове платне користування земельної ділянки для городництва загальною площею 5,8537 га, з кадастровим номером 4621584400:08:000:1911, розташованої на території с. Мазурівка, Журавненської селищної ради, (колишнього Жидачівського) Стрийського району, Львівської області; зобов`язати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повернути Журавненській селищній раді, Стрийського району. Львівської області земельну ділянку загальною площею 5,8537 га з кадастровим номером 4621584400:08:000:1911, розташовану на території с. Мазурівка, Журавненської селищної ради, (колишнього Жидачівського) Стрийського району, Львівської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2488866346215); стягнути з відповідача на користь Львівської обласної прокуратури 6 056 грн судового збору.

Обґрунтування позовних вимог.

В обґрунтування позовної заяви прокурор покликається на те, що Журавненською селищною радою 9 сесії VIII скликання прийнято рішення № 9-204 від 26.08.2021 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для городництва», згідно з яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду громадянину ОСОБА_1 для городництва за рахунок земель сільськогосподарського призначення, розташованої на території Журавненської селищної ради, Стрийського району Львівської області, розроблений на замовлення громадянина України ОСОБА_1 для городництва.

Згідно з п.п. 2,3 вказаного рішення громадянину ОСОБА_1 передано в оренду земельну ділянку за кадастровим номером 4621584400:08:000:1911 загальною площею 5,8537 га, для городництва, термін оренди 30 років, розмір орендної плати 12% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки.

В подальшому між позивачем та відповідачем укладено договір оренди землі від 24.09.2021 № б/н, відповідно до якого Орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку для городництва з кадастровим номером 4621584400:08:000:1911 загальною площею 5,8537 га, розташовану на території Журавненської селищної ради територіальної громади, с. Мазурівка, (колишнього Жидачівського) Стрийського району, Львівської області, строком на 30 років. Встановлено орендну плату в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідні відомості внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 21.10.2021 державним реєстратором виконавчого комітету Ходорівської міської ради Львівської області Сушайло С.О. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2488866346215, номер запису про речове право 44673315; дата, час державної реєстрації 21.10.2021).

Вказаний договір оренди укладений на підставі рішення, прийнятого всупереч земельному законодавству України, у зв`язку з чим підлягає визнанню недійсним, а земельна ділянка поверненню, з наступних підстав.

Статтею 3 Земельного кодексу України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, згідно із пунктами «а», «в» частини першої статті 12 Земельного кодексу України, належить розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно з частинами 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з частиною 1 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Таким чином, до повноважень Журавненської селищної ради належить розпорядження землями комунальної власності, у тому числі передача таких земельних ділянок у власність або користування у порядку, передбачених ст. 118, 123 Земельного кодексу України.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування врегульований статтею 123 Земельного кодексу України.

Згідно з частиною першою статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною й цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Відповідно до ч. 15 ст. 123 Земельного кодексу України підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 ЗК України громадянам або їх об`єднанням із земель державної або комунальної власності можуть надаватися в оренду земельні ділянки для городництва.

У той же час, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 №1423-ІХ (набрав чинності 27.05.2021) частину 1 статті 36 Земельного кодексу України доповнено абзацом 2 такого змісту: «Площа земельної ділянки, що надасться громадянину в оренду для городництва, не може перевищувати 0,6 гектара».

Таким чином, орган місцевого самоврядування має повноваження щодо передачі земельної ділянки в оренду для городництва, площа якої не перевищує встановлену чинним законодавством площу, а саме не більше 0,6 гектара.

У той же час, відповідно до рішення Журавненської селищної ради 9 сесії VIII скликання №9-204 від 26.08.2021 та договору оренди землі від 24.09.2021 № б/н відповідачеві надано у користування земельну ділянку, площа якої у 9 раз перевищує допустиму норму 5,8537 га, що прямо суперечить вимогам закону, чинного станом на момент прийняття рішення органом місцевого самоврядування.

Порядок передачі земельних ділянок для городництва врегульовано статтею 124 Земельного кодексу.

Зокрема, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених ч. 2 ст. 134 ЗК України.

Статтю 36 Земельного кодексу України доповнено обмеженням щодо максимальної площі земельної ділянки для городництва, що може надаватися в оренду громадянину, з метою запобігання зловживанням з боку землекористувачів щодо уникнення аукціону при отримання права оренди. Крім того, вказані зміни покликані зменшити корупційні ризики у земельних відносинах, спростити доступ до земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, а також уникнути випадків, коли після передачі земель для городництва вони фактично використовуються для інших цілей, як-то для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Таким чином, з урахуванням положень ст. 36 Земельного кодексу України, дана земельна ділянка площею 5,8537 га фактично не могла передаватися для городництва, так як її площа перевищує гранично допустиму норму.

Отже, Журавненська селищна рада мала відмовити ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою та передачі земельної ділянки з кадастровим номером 4621584400:08:000:1911 загальною площею 5,8537 га для городництва, у зв`язку з невідповідністю чинному законодавству України.

Враховуючи викладене, Журавненська селищна рада при прийнятті рішення про передачу у користування земельної ділянки ОСОБА_1 діяла всупереч ст. 36 Земельного кодексу, так як не мала законної підстави для затвердження відповідного проекту землеустрою та передачі ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку за кадастровим номером 4621584400:08:000:1911 загальною площею 5,8537 га, для городництва.

Процесуальні рішення, постановлені по справі.

Ухвалою судді Жидачівського районного суду Львівської області Равлінка Р.Г. від 22.08.2024 цивільну справу прийнято до розгляду. Справу призначено до відкритого підготовчого засідання на 20.09.2024 / а.с.60-61/.

Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 20.09.2024 за клопотанням прокурора підготовче засідання відкладено на 04.11.2024 / а.с.70/.

Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 04.11.2024 підготовче провадження у справі закрито та справу призначено до судового розгляду по суті на 02.12.2024 /а.с.79-80/.

Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 02.12.2024 у звязку з першою неявкою відповідача справу розглядом відклаедно на 30.12.2024 /а.с.95/.

Розгляд справи по суті відбувся 30.12.2024 без участі сторін.

Заяви та клопотання сторін, узагальнення їх доводів та інші процесуальні дії у справі.

Прокурор Сірачинський Р.М. будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився. Подав клоптання, згідно якого позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить задовольнити та не заперечує проти заочного рішення.

Представник Журавненською селищної ради Стрийського району Львівської області будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився. Подав заяву, згідно якої просить проводити справу за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового розгляду, на виклик суду повторно не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутності не подав, правом на подання відзиву не скористався.

Згідно відповіді з Управління ДМС у Івано-Франківській області місце реєстрації ОСОБА_1 є АДРЕСА_1 . Судом скеровувались виклики у судові засідання на зазначену адресу, однак конверти поверталися до суду із відміткою засобу зв`язку «Укрпошта» «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України є належним врученням виклику у судове засідання.

Відтак, суд вважає, що наявні умови для проведення заочного розгляду справи на підставі наявних у справі даних та доказів, що відповідає вимогам частини 4 статті 223 та статті 280 ЦПК України.

Враховуючи вищевикладене та зважаючи на вимоги частини 2 статті 247 ЦПК України суд доходить висновку про можливість проведення заочного розгляду справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків, суд вважає, що справу слід вирішити в межах тих доказів, які були отримані в ході судового розгляду, а також на підставі наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи. Дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, суд дійшов висновку, що неявка відповідача не є перешкодою для розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів про права та взаємовідносини сторін і позов слід задовольнити, ухваливши заочне рішення.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно довитягу зДержавного реєструречових правна нерухомемайно таРеєстру праввласності нанерухоме майноДержавного реєструІпотек,Єдиного реєструзаборон відчуження об`єктівнерухомого майнащодо об`єктанерухомого майна№387265385від 17.07.2024, земельнаділянка зкадастровим номером 4621584400:08:000:1911 площею 5.8537 га 21.10.2021 зареєстрована за Журавненською селищною радою Стрийського району Львівської області на праві власності та на підставі договору оренди землі б/н виданого 24.09.2021 передана орендарю ОСОБА_1 для городництва /а.с.24-25/.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-4600787462023 від 26.10.2023, земельна ділянка з кадастровим номером 4621584400:08:000:1911 з цільовим призначенням для городництва, площею 5.8537 га зареєстрована за Журавненською селищною радою Стрийського району Львівської області на праві власності та здана в оренду ОСОБА_1 терміном від 24.09.2021 по 24.09.2051 /а.с.26-36/.

Стрийською окружною прокуратурою скеровано голові Журавненської ОТГ Вітру В. запит з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді щодо законності передачі Журавненською ОТГ у власність земельних ділянок для городництва ОСОБА_1 - 142 га, ОСОБА_2 - 50 га, ОСОБА_3 - 52 га, ОСОБА_4 - 6 га, ОСОБА_5 -61 га, ОСОБА_6 48 га, та керуючись ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» просять скерувати на адресу Стрийської окружної прокуратури належним чипом завірені копії рішень сесії Журавненської ОТГ щодо надання у власність вищевказаних земельних ділянок, проекти землеустрою вищевказаних земельних ділянок та технічну документацію на ці земельні ділянки /а.с.37, 40, 48/.

Відповідно до рішення Журавненської селищної ради Стрийського району Львівської області № 4-203 від 18.02.2021 «Про дозвіл на розроблення проекту землеустрою щдо відведення» надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності в оренду для городництва орієнтовною площами 8.9323 га та 5,8537 га, кадастровий номер 4621584400:08:000:0701 за рахунок земель сільськогосподарського призначення в с. Любша Жидачівського району Львівської області /а.с.47/.

Відповідно до рішення Журавненської селищної ради Стрийського району Львівської області № 9-204 від 26.08.2021 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для городництва», затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 для городництва за рахунок земель сільськогосподарського призначення, розташованої на території Журавненської селищної ради. Передано в оренду ОСОБА_1 , терміном на 30 років, земельну ділянку загальною площею 5,8537 га (кадастровий номер 4621584400:08:000:1911) для городництва за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, розташовану на території Журавненської селищної ради Стрийського району, Львівської області. Встановлено річну орендну плату за земельну ділянку, для городництва площею 5,8537 га в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. В місячний термін ОСОБА_1 укласти з договір оренди землі терміном на 30 років для городництва загальною площею 5,8537 га /а.с.42/.

Відповідно до договору оренди земельної ділянки від 24.09.2021, укладеного між Журавненською селищною радою в особі селищного голови Вітра В.В. та орендаря ОСОБА_1 , визначено, що орендодавець надає в оренду, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для городництва, кадастровий номер: 4621584400:08:000:1911, яка знаходиться на території Журавненської селищної ради терииоріальної громади.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 5,8537 га.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 70355,33 грн.

Договір укладено на 30 років.

Річна орендна плата скадає 12 відсотків від суми нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Розмір орендної плати з 2021 рік становить 8442,63 грн, на місяць 703,55 грн.

Земельна ділянка передається в оренду для городництва.

Цільове призначення земельної ділянки 01.07 для городництва.

Даний договір було підписано ОСОБА_1 24.09.2021 /а.с.43-45/.

Відповідно до акту приймання-передачі земельної ділянки від 24.09.2021, акт складено про те, що представник Орендодавця земельної ділянки селищний голова ОСОБА_7 на підставі рішення 9 сесії 8 скликання Журавненської селищної ради від "26" серпня 2021 року та відповідно до договору оренди земельної ділянки від "24 "вересня 2021 року передав, а орендар прийняв у володіння земельну ділянку, яка знаходиться в с. Мазурівка на території Журавненської селищної територіальної громади. Площа земельної ділянки 5,8537 га. Сторони погоджуються, що ділянка придатна для використання за цільовим призначенням. Перешкодити у цільовому використанні земельної ділянки відсутні. Спірних питань немає /а.с.46/.

Стрийською окружною прокуратурою було скеровано запит голові Журавненської ОТГ В.Вітру про те, що встановлено, що Журавненською селищною радою Стрийського району у 2021 році передано у власність 27 земельних ділянок для городництва, зокрема ОСОБА_1 - 142 га, ОСОБА_2 50 -га. ОСОБА_3 - 52 га. ОСОБА_8 - 6 га, ОСОБА_5 - 61 га, ОСОБА_6 48 ra. Так, зокрема, встановлено, що Журавненською селищною радою прийнято рішення № 9-204 від 26.08.2021 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для городництва», згідно з яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в згідно оренду громадянину ОСОБА_1 для городництва за рахунок земель сільськогосподарського призначення, розташованой на території. Журавненської селищної ради, Стрийського району Львівської області област розроблений на замовлення громадянина України ОСОБА_1 для городництва. Згідно з п. 2 вказаного рішення громадянину ОСОБА_1 передано в оренду земельну ділянку за кадастровим номером 4621584400:08:000:1911 загальною площею 5,8537 га, для городництва, на умовах: термін оренди 30 років, розмір орендної плати 12% від нормативної оцінки земельної ділянки. В подальшому між позивачем та відповідачем укладено договір оренди землі від 24.09.2021, відповідно до якого Орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку для городництва з кадастровим номером 4621584400:08:000:1911 загальною площею 5,8537 га, розташовану на території с. Мазурівка, Журавненської селищної ради. (колишнього Жидачівського) Стрийського району, Львівської області, строком на 30 років. Встановлено орендну плату в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за один повний рік. Вказаний договір оренди укладений всупереч земельному законодавству України, а саме абз.2 ч.1 ст.36 Земельного кодексу України, згідно з яким площа земельної ділянки, яка надається громадянину в оренду для городництва не може перевищувати 0,6 га. Враховуючи наведене та керуючись ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру», з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді, просить повідомити чи буде звертатися Журавненська селищна рада до суду про визнання вищевказаного договору оренди землі недійсним. В той же час повідомляє, що в разі відсутності дієвих заходів з приводу захисту інтересів держави такі будуть вживатися окружною прокуратурою /а.с.50/.

Відповідно до відповіді на запит Журавненської селищної ради Стрийського району Львівської області було повідомлено про те, що вона не буде звертатись до суду про визнання договору оренди землі недійсним /а.с.51/.

Відповідно до листа Стрийської окружної прокуратури Журавенську селищну раду Стрийського району Львівської області на виконання вимог ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» повідомлено, що Стрийською окружною прокуратурою встановлено наявність підстав для представництва інтересів держави в суді, у зв`язку з цим окружною прокуратурою буде пред`явлено в Жидачівський районний суд Львівської області позов в інтересах держави в особі Журавненської селищної ради до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди землі б/н від 24.09.2021, укладеним між Журавненською селищною радою та ОСОБА_1 та повернення земельної ділянки у комунальну власність /а.с.53/.

Норми права, які застосував суд.

До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Земельного кодексу України (далі ЗК України), Цивільного кодексу України (далі ЦК України), Закону України «Про оренду землі» (далі Закон № 161-XIV), Закону України «Про землеустрій» (далі Закон № 858-IV), Закону України «Про охорону земель» (далі Закон № 962-IV)

Згідно з ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно зі ст. 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оренду землі» об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України «Про оренду землі» орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 ЗК України громадянам або їх об`єднанням із земель державної або комунальної власності можуть надаватися в оренду земельні ділянки для городництва.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» №1423-ІХ від 28.04.2021, який набрав чинності 27.05.2021, внесено зміни до ст. 36 ЗК України, визначено, що громадянам або їх об`єднанням із земель державної або комунальної власності можуть надаватися в оренду земельні ділянки для городництва. Площа земельної ділянки, що надається громадянину в оренду для городництва, не може перевищувати 0,6 га.

Згідно зі ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності продаються або передаються в користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з ч. 2 ст. 134 ЗК України не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі, зокрема, передачі громадянам земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.

Частиною 1 ст. 123 ЗК України передбачено,що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: адання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Згідно з ч. 15 ст. 123 ЗК України підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Зміна типу акціонерного товариства або перетворення акціонерного товариства в інше господарське товариство не є підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою або технічної документації із землеустрою.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17.10.2018 у справі № 380/624/16-ц прийшла до висновку, що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Однак, отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки сам по собі дозвіл не являється правовстановлюючим актом. Відтак - правовідносини, пов`язані з прийняттям та реалізацією такого рішення не підпадають під визначення приватноправових, оскільки не породжують особистих майнових прав та зобов`язань осіб.

Ст. 123 ЗК України передбачено вичерпний перелік підставі для відмови у затвердження проєкту землеустрою, серед яких є його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів за змістом та формою.

У постанові від 31.03.2021 у справі № 803/1541/16 ВС зазначив, що якщо під час розгляду заяви особи суб`єктом владних повноважень до прийняття остаточного рішення було змінено нормативно-правове регулювання, суб`єкт владних повноважень не має законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками. У теорії права допускається можливість застосування до триваючих відносин до їх завершення нормативно-правового регулювання, яке діяло на час їх виникнення, за окремим рішенням і розглядається з позицій встановлення спеціального регулювання перехідного періоду - "переживаючої" (ультраактивної) дії нормативно-правових актів. Водночас, таке застосування повинно бути чітко обумовлено при прийнятті відповідних нормативно-правових актів. Відсутність такого застереження не надає суб`єкту владних повноважень права на самовільне застосування нечинних правових норм. Правова визначеність як елемент верховенства права не передбачає заборони на зміну нормативно-правового регулювання. На думку Конституційного Суду України, особи розраховують на стабільність та усталеність юридичного регулювання, тому часті та непередбачувані зміни законодавства перешкоджають ефективній реалізації ними прав і свобод, а також підривають довіру до органів державної влади, їх посадових і службових осіб. Однак очікування осіб не можуть впливати на внесення змін до законів та інших нормативно-правових актів (абзац 4 п. 4.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 22.05.2018 № 5-р/2018).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочинце дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 ст.203 ЦК Українизміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання вмомент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятоюта шостою статті 203 цього Кодексу.Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1 та 5 ст.216 ЦК України передбачено, що недійснийправочин нестворює юридичнихнаслідків,крім тих,що пов`язаніз йогонедійсністю.У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержанеполягає укористуванні майном,виконаній роботі,наданій послузі,-відшкодувати вартістьтого,що одержано,за цінами,які існуютьна моментвідшкодування.Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

Згідно з ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові № 373/626/17 від 04.07.2023 прийшла до висновку, що за наявності вимоги про витребування спірних земельних ділянок інші вимоги не є належними й ефективними.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 ЦК України не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої вказаної статті). За змістом частини першої статті 2 ЦПК України метою цивільного судочинства є саме ефективний захист прав та інтересів позивача.

Позивач із дотриманням правил статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння кінцевого набувача. Для такого витребування не потрібно заявляти вимоги про визнання незаконними та недійсними рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, рішень, записів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за незаконним володільцем, самої державної реєстрації цього права, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, і тим більше документів (свідоцтв, державних актів тощо), що посвідчують відповідне право.

Оцінка доказів судом та висновки суду за результатами розгляду справи.

Повноваження прокурора у спірних правовідносинах визначено, зокрема, Конституцією України та Законом України «Про прокуратуру».

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до абзацу першого, другого та третього частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

З метою вирішення питання про наявність підстав для ініціювання перегляду судових рішень у справі, розглянутій без участі прокурора, вступ у розгляд справи за позовом (заявою, поданням) іншої особи прокурор має право знайомитися з матеріалами справи в суді, робити виписки з неї, отримувати копії документів, що знаходяться у справі.

Отже, винятковими випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави», висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Відповідно до частини четвертої та п`ятої ст. 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

У справі що розглядається, прокурор, звертаючи до суду відповідно до ст.56 ЦПК України, обґрунтував в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Крім того, прокурор, обґрунтував підстави для представництва в суді інтересів держави, зазначив, що Журавненською селищною радою не вживались та не будуть вживатись заходи щодо захисту інтересів держави, що підтверджується відповідю на запит від 13.03.2024.

У постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що «відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактичнонадає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Так, сам факт незвернення до суду сільської ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельної ділянки, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Вказаний висновок у повній мірі відповідає, також, правовій позиції, викладеній в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18.

При цьому суд бере до уваги, що згідно із підпунктом 1 пункту «б» частини першої статті 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» саме до делегованих повноважень органів місцевого самоврядування (повноваження органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування законом) належить здійснення контролю за додержанням природоохоронного законодавства, використанням і охороною природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

За даних обставин, у прокурора виникли обґрунтовані підстави для захисту інтересів членів територіальної громади та звернення до суду з даним позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Відповідно до рішення Журавненської селищної ради Стрийського району Львівської області № 9-204 від 26.08.2021 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для городництва», затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 для городництва за рахунок земель сільськогосподарського призначення, розташованої на території Журавненської селищної ради. Передано в оренду ОСОБА_1 , терміном на 30 років, земельну ділянку загальною площею 5,8537 га (кадастровий номер 4621584400:08:000:1911) для городництва за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, розташовану на території Журавненської селищної ради Стрийського району, Львівської області.

Суд погоджується із твердженням прокурора стосовно того, що, з урахуванням положень ст.36,124,134 ЗК України, враховуючи зменшення площі можливої передачі земель для городництва та передачі в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної або комунальної власності на підставі земельних торгів, надання земельної ділянки загальною площею 5,8537 га в користування повинно було проводитись за результатами земельних торгів та за іншим цільовим призначенням земельної ділянки, зокрема, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, для ведення фермерського господарства, для ведення особистого селянського господарства тощо.

Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність, а тому не створює правових наслідків, крім тих, що пов`язані з неправомірністю його прийняття (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 826/5735/16).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17.10.2018 у справі № 380/624/16-ц прийшла до висновку, що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Однак, отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки сам по собі дозвіл не являється правовстановлюючим актом. Відтак - правовідносини, пов`язані з прийняттям та реалізацією такого рішення не підпадають під визначення приватноправових, оскільки не породжують особистих майнових прав та зобов`язань осіб.

Ст. 123 ЗК Українипередбачено вичерпний перелік підставі для відмови у затвердження проєкту землеустрою, серед яких є його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів за змістом та формою.

У постанові від 31.03.2021 у справі № 803/1541/16 ВС зазначив, що якщо під час розгляду заяви особи суб`єктом владних повноважень до прийняття остаточного рішення було змінено нормативно-правове регулювання, суб`єкт владних повноважень не має законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками. У теорії права допускається можливість застосування до триваючих відносин до їх завершення нормативно-правового регулювання, яке діяло на час їх виникнення, за окремим рішенням і розглядається з позицій встановлення спеціального регулювання перехідного періоду - "переживаючої" (ультраактивної) дії нормативно-правових актів. Водночас, таке застосування повинно бути чітко обумовлено при прийнятті відповідних нормативно-правових актів. Відсутність такого застереження не надає суб`єкту владних повноважень права на самовільне застосування нечинних правових норм. Правова визначеність як елемент верховенства права не передбачає заборони на зміну нормативно-правового регулювання. На думку Конституційного Суду України, особи розраховують на стабільність та усталеність юридичного регулювання, тому часті та непередбачувані зміни законодавства перешкоджають ефективній реалізації ними прав і свобод, а також підривають довіру до органів державної влади, їх посадових і службових осіб. Однак очікування осіб не можуть впливати на внесення змін до законів та інших нормативно-правових актів (абзац 4 п. 4.1 мотивувальної частинирішення Конституційного Суду України від 22.05.2018 № 5-р/2018).

Рішення Журавненської селищної ради Стрийського району Львівської області № 9-204 від 26.08.2021 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для городництва», було прийнято без врахування того, щоЗаконом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» № 1423-ІХ від 28.04.2021, який набрав чинності, 27.05.2021, внесено зміни дост. 36 ЗК України, зокрема, щодо площі земельної ділянки, що нажається громадянину в оренду для городництва та не може перевищувати 0,6 га.

Таким чином, судом встановлено, що рішення Журавненської селищної ради Стрийського району Львівської області № 9-204 від 26.08.2021, затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 для городництва за рахунок земель сільськогосподарського призначення, розташованої на території Журавненської селищної ради. прийнято з порушенням вимог ч. 1 ст.36, ст.124, ст.134 ЗК України, що мало б бути підставою для відмови у затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на підставі ч. 15ст. 123 ЗК України.

Відповідно до ч. 1ст. 202 ЦК Україниправочинце дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК Українизміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 215 ЦК Українипідставою недійсностіправочину єнедодержання вмомент вчиненняправочину стороною(сторонами)вимог,які встановленічастинами першою-третьою,п`ятоюта шостоюстатті 203 цього Кодексу.Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1 та 5 ст. 216ЦК України передбачено, що недійсний правочин нестворює юридичнихнаслідків,крім тих,що пов`язаніз йогонедійсністю. У разінедійсності правочинукожна ізсторін зобов`язанаповернути другійстороні унатурі все, що вонаодержала навиконання цьогоправочину,а вразі неможливостітакого повернення,зокрема тоді,коли одержанеполягає укористуванні майном,виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того,що одержано,за цінами,які існуютьна моментвідшкодування.Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

Згідно з ч. 1ст. 236 ЦК Українинікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Враховуючи те, що за наслідками прийняття зазначеногорішенняміж Журавненською селищною радою Стрийського району Львівської області та ОСОБА_1 24.09.2021 укладено договір оренди землі, який також суперечить вимогам ч. 1ст. 36 КК Українив частині площі земельної ділянки, яка передана в оренду ОСОБА_1 для городництва, то такий підлягає визнанню недійсним.

Велика Палата Верховного Суду у постанові № 373/626/17 від 04.07.2023 прийшла до висновку, що за наявності вимоги про витребування спірних земельних ділянок інші вимоги не є належними й ефективними.

За змістом статей15і16 ЦК Україникожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Перелік способів захисту, визначений у частині другійстатті 16 ЦК Українине є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої вказаної статті). За змістом частини першоїстатті 2 ЦПК Україниметою цивільного судочинства є саме ефективний захист прав та інтересів позивача.

Позивач із дотриманням правил статей387і388 ЦК Україниможе витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння кінцевого набувача. Для такого витребування не потрібно заявляти вимоги про визнання незаконними та недійсними рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, рішень, записів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за незаконним володільцем, самої державної реєстрації цього права, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, і тим більше документів (свідоцтв, державних актів тощо), що посвідчують відповідне право.

Такі вимоги є неналежними, зокрема неефективними, способами захисту права власника. Їхнє задоволення не відновить володіння позивачем його майном. Тому не допускається відмова у віндикаційному позові, наприклад, із тих мотивів, що рішення органу влади, певний документ, рішення, відомості чи запис про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно не визнані незаконними, або що позивач їх не оскаржив (від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункти 99-100), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 86, 94, 147), від 5 грудня 2018 року у справі № 522/2202/15-ц (пункти 73-76), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункти 38-39), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (пункт 34), від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (пункт 50), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункти 71, 76), від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункти 55-57), від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 (пункти 120-121, 123-124), від 16 вересня 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункти 101, 103), від 5 жовтня 2021 року у справі № 910/18647/19 (пункти 9.32-9.33, 9.38), від 9 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц (пункти 86-87), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (п. 148-151, 153-154, 167-168), від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункти 39, 42-44, 50), від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19 (пункти 5.27, 5.36, 5.44, 5.46, 5.69, 6.5), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункти 9.65-9.66), від 15 лютого 2023 року у справі № 910/18214/19 (пункт 9.47)).

З огляду на зазначене, вимога про визнання недійсним рішення сільської ради не є належною у спорі про витребування земельних ділянок.

Користування приватними особами земельними ділянками для городництва площею понад встановлені законом норми може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і конституційними правами всіх інших осіб. З огляду на характер спірних правовідносин, немає невідповідності заходу втручання держави у право оренди ОСОБА_1 критеріям правомірного втручання у це право.

Суспільний інтерес у поверненні спірної ділянки територіальній громаді спрямований на задоволення соціальних потреб: у відновленні законності, становища, яке існувало до порушення права комунальної власності на цю ділянку; у недопущенні незаконних переваг окремих осіб на отримання земельних ділянок; у недопущенні зловживань щодо отримання земельних ділянок для городництва. Загальний інтерес у рівному розподілі ресурсів переважає інтерес однієї особи у отриманні права оренди земельної ділянки, отриманої на підставі рішення, що суперечить закону.

При цьому ОСОБА_1 , проявивши розумну обачність, міг і повинен був знати про те, що площа земельної ділянки для городництва перевищує гранично допустимі норми. Він міг ознайомитись зі змістом земельного законодавства, а також за необхідності міг отримати відповідну правову допомогу перед набуттям в оренду спірної земельної ділянки, він міг і повинен був розуміти, що її отримання с неможливим в силу імперативних вимог чинного законодавства. За таких обставин неможливо виснувати про те, що втручання у право оренди того об`єкта, який ОСОБА_1 за добросовісної поведінки не міг отримати, є для нього надмірним тягарем. Немає жодних підстав вважати, що перед укладенням договору оренду існували перешкоди самостійно чи з допомогою фахівця в галузі права ознайомитися з зазначеними вимогами законодавства та зробити висновки щодо можливості отримати земельну ділянку площею понад 0,6 га для городництва в користування. Виходячи з вищенаведеного можна зробити наступні висновки:

ОСОБА_1 набув право користування спірною земельною ділянкою всупереч порядку, встановленому земельним законодавством України, отже, в даному випадку втручання у право користування здійснюється згідно з законом і з легітимною метою, яка полягає у контролі за рівноцінним розподілом земель для городництва між громадянами згідно із загальними інтересами.

ОСОБА_1 внаслідок незаконного використання права користування земельною ділянкою для городництва площею, яка перевищує гранично допустиму площу земельних ділянок, які передаються в оренду громадянам, тим самим отримав незаконні переваги порівняно з іншими громадянами, оскільки кожен громадянин має право отримати земельну ділянку в оренду для городництва площею, що не може перевищувати 0,6 га. Отже, в даному випадку порушено суспільний інтерес на законність у цій сфері.

З урахуванням конституційних та законодавчих норм щодо особливого статусу в Україні земель, що є національним багатством та перебуває під особливою охороною держави, а також правової позиції Верховного Суду у постанові від 10.12.2021 по справі №924/454/20, втручання у право користування в даному випадку відповідає критерію пропорційності та справедливої рівноваги між інтересами держави, пов`язаними з втручанням, та інтересами ОСОБА_1 , втручання у право володіння якого матиме місце.

У зв`язку із тим, що ОСОБА_1 набув право користування спірною земельною ділянкою внаслідок вчинення неправомірних дій, отримав незаконні переваги порівняно з іншими громадянами, чим порушено суспільний інтерес на законність у цій сфері, право держави визнати недійсними договір оренди земельної ділянки, належної до земель сільськогосподарського призначення, з огляду на доведену незаконність набуття права користування ними, становить пропорційне втручання у право володіння з дотриманням рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства) та інтересами особи, яка зазнала такого втручання.

Враховуючи зазначене, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ч. 1ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі статей 4, 20, 22, 96, 124, 141, 211 Земельного кодексу України, статей 626, 627, 651, 792 Цивільного кодексу України, статей 13, 15, 24, 25, 31 Закону України «Про оренду землі» та керуючись статтями 10, 13, 19, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Позов Першого заступника керівника Стрийської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Журавненської селищної ради до ОСОБА_1 про визнання договору оренди землі недійсним та повернення земельної ділянки задовольнити повністю.

Визнати недійснимдоговір орендиземлі б/нвід 24.09.2021,укладений міжЖуравненською селищноюрадою та ОСОБА_1 напідставі рішення9сесії VIIIскликання Журавненськоїселищної ради №9-204від 26.08.2021,щодо наданняу строковеплатне користуванняземельної ділянкидля городництвазагальною площею5,8537га,з кадастровимномером 4621584400:08:000:1911, розташованої на території с. Мазурівка, Журавненської селищної ради, Стрийського району Львівської області.

Зобов`язати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) повернути Журавненській селищній раді, Стрийського району, Львівської області (ЄДРПОУ 04374890, адреса: Львівська область, Стрийський район, с-ще Журавно, пл.С.Бандери, 2 земельну ділянку загальною площею 5,8537 га, з кадастровим номером 4621584400:08:000:1911, розташовану на території с.Мазурівка, Журавненської селищної ради, Стрийського району, Львівської області. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2488866346215).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Львівської обласної прокуратури (отримувач: Львівська обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02910031, UA138201720343140001000000774 у ДКСУ у м.Києві) 6 056 (шість тисяч п`ятдесят шість) гривень витрат на сплату судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана до Львівського апеляційного суду через Жидачівський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуючий суддя Р.Г. Равлінко