Ухвала

від 10.02.2025 по справі 443/1354/24

ЖИДАЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №443/1354/24

Провадження №2-п/443/3/25

УХВАЛА

іменем України

10 лютого 2025 року місто Жидачів

Жидачівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Равлінка Р.Г.,

секретар судового засідання Рибакова І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Жидачеві заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення в цивільній справі за позовом Першого заступника керівника Стрийської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Журавненської селищної ради до ОСОБА_1 про визнання договору оренди землі недійсним та повернення земельної ділянки,-

за участю:

представника заявника ОСОБА_2 ,

прокурора Сірачинського Р.М.,

встановив:

30.01.2025 на адресу Жидачівського районного суду Львівської області надійшла заява представника заявника ОСОБА_1 , адвоката Юрчака В.В., про перегляд заочного рішення, в якій останній просить скасувати заочне рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 30.12.2024 у справі № 443/1354/24 і призначити справу до нового розгляду.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що відповідач не був належним чином повідомленим про розгляд справи, оскільки за адресою АДРЕСА_1 він тільки зареєстрований, проте фактично там не проживає, а відтак не мав фізичної можливості отримувати будь-яку кореспонденцію від суду та знайомитись з нею, через що судові повістки у справі повертались із приміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Вважає, що в справі неналежний позивач, внаслідок чого позов слід, насправді залишити без розгляду, оскільки орган місцевого самоврядування сам порушує інтереси держави, такий орган не може бути позивачем у справі, а прокурор не може діяти в його особі.

У судовому засіданні представник заявника заяву підтримав, просив таку задовольнити. Додатково пояснив, що заочне рішення слід скасування та призначити справу до нового розгляду, зокрема з метою витребування нових доказів.

Прокурор у судовому засіданні заперечив щодо скасування заочного рішення, покликались на необгрунтованість вказаної заяви. Зокрема зазначив, що відповідач належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується конвертами, які повернулись до суду із відміткою поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до приписів ст. 128 ЦПК України є належним повідомленням особи про розгляд справи. Окрім того зазначив що повноваження прокурора представляти інтереси держави були предметом апеляційногоперегляду усправі №443/275/24, а постанова ВС, на яку покликається представник заявника не є релевантною для даних правовідносин, оскільки такі є відмінними.

Заслухавши представника заявника, прокурора, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку з огляду на таке.

За приписами ст. 284 ЦПК України, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Відповідно до ст. 287 ЦПК України, у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: 1) залишити заяву без задоволення; 2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Положеннями ст. 288 ЦПК України, визначено, що заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Тобто, за змістом вказаних положень чинного законодавства, скасування заочного рішення суду можливе за умов, що відповідач не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, та відповідач надає докази, які мають значення для справи, та можуть привести до ухвалення рішення, протилежного заочному повністю або частково, або до його зміни. Тобто, якщо б ці докази були відомі суду при розгляді справи, то у справі було б ухвалено інше рішення.

Відповідно дост. 12 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Заочним рішеннямЖидачівського районного суду Львівської області від 30.12.2024 позов Першого заступника керівника Стрийської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Журавненської селищної ради до ОСОБА_1 про визнання договору оренди землі недійсним та повернення земельної ділянки задоволено повністю. Визнано недійсним договір оренди землі б/н від 24.09.2021, укладений між Журавненською селищною радою та ОСОБА_1 на підставі рішення 9 сесії VIII скликання Журавненської селищної ради № 9-204 від 26.08.2021, щодо надання у строкове платне користування земельної ділянки для городництва загальною площею 5,8537 га, з кадастровим номером 4621584400:08:000:1911, розташованої на території с. Мазурівка, Журавненської селищної ради, Стрийського району Львівської області. Зобов`язано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) повернути Журавненській селищній раді, Стрийського району, Львівської області (ЄДРПОУ 04374890, адреса: Львівська область, Стрийський район, с-ще Журавно, пл.С.Бандери, 2 земельну ділянку загальною площею 5,8537 га, з кадастровим номером 4621584400:08:000:1911, розташовану на території с.Мазурівка, Журавненської селищної ради, Стрийського району, Львівської області. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2488866346215). Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Львівської обласної прокуратури (отримувач: Львівська обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02910031, UA138201720343140001000000774 у ДКСУ у м.Києві) 6 056 (шість тисяч п`ятдесят шість) гривень витрат на сплату судового збору.

Водночас з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 судом за його зареєстрованим місцем проживання: АДРЕСА_1 , скеровувались судові повістки про виклик його у всі призначені судові засідання, однак конверти та рекомендовані повідомлення засобу зв`язку «Укрпошта» повертались до суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Також 04.11.2024 було розміщено оголошення на веб-сайті Жидачівського районного суду Львівської області про виклик до суду ОСОБА_1 на 02.12.2024.

Згідно п. 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка фізичним особам, які не мають статусу підприємців надсилається за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Приписами п.1ч.8ст.128ЦПК Українивстановлено,що днемвручення судовоїповістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч. 3 ст. 130 ЦПК України якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, які проживають разом з нею. У такому випадку особа, якій адресовано повістку, вважається належним чином повідомленою про час, дату і місце судового засідання, вчинення іншої процесуальної дії.

З врахуванням вищенаведеного суд приходить до висновку, що відповідача було повідомлено судом про розгляд справи у вставленому законом порядку.

У постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 Верховний Суд зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду. Подібні за змістом правові позиції викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі №10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі №24/260-23/52-6.

Окрім того, судом додатково розміщувались оголошення про виклик відповідача у вказані засідання на офіційному веб-порталі Судової влади України.

Відповідач ОСОБА_1 свою заяву мотивував ти, що суд приймаючи заочне рішення за відсутності відповідача, виходив з того, що він не був повідомленим належним чином, проте жодної інформації про те, що відповідач був належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи у суду не було.

Дані твердження суд вважає неспроможними, оскільки такі спростовуються наявними в матеріалах справи конвертами з рекомендованими повідомленнями, а також оголошенням на веб-сайт.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлявся належним чином про дату, час та місце проведення судового засідання шляхом направлення судової повістки про виклик до суду за зареєстрованим місцем проживання.

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справу «Пономарьов проти України» 03 квітня 2008 року, встановив, що вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан судового провадження.

Щодо повноважень прокурора звертатись із позовом в особі органу місцевого самоврядування у даній справі, суд зазначає що під час винесення рішення було надано оцінку щодо звернення прокурора із даним позовом до суду.

Щодо покликань представника відповідача ОСОБА_1 , адвоката Юрчака В.В., на постанову Великої палати Верховного суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, суд такі до уваги не бере, оскільки вони не є релевантними, а правовідносини у даних справах є відмінними. Зокрема суд зазначає наступне.

Повноваження прокурора у спірних правовідносинах визначено, зокрема, Конституцією України та Законом України «Про прокуратуру».

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до абзацу першого, другого та третього частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

З метою вирішення питання про наявність підстав для ініціювання перегляду судових рішень у справі, розглянутій без участі прокурора, вступ у розгляд справи за позовом (заявою, поданням) іншої особи прокурор має право знайомитися з матеріалами справи в суді, робити виписки з неї, отримувати копії документів, що знаходяться у справі.

Отже, винятковими випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави», висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Відповідно до частини четвертої та п`ятої ст. 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

У справі що розглядається, прокурор, звертаючи до суду відповідно до ст.56 ЦПК України, обґрунтував в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Крім того, прокурор, обґрунтував підстави для представництва в суді інтересів держави, зазначив, що Журавненською селищною радою не вживались та не будуть вживатись заходи щодо захисту інтересів держави, що підтверджується відповідним листом.

У постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що «відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Так, сам факт незвернення до суду сільської ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельної ділянки, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Вказаний висновок у повній мірі відповідає, також, правовій позиції, викладеній в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18.

При цьому суд бере до уваги, що згідно із підпунктом 1 пункту «б» частини першої статті 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» саме до делегованих повноважень органів місцевого самоврядування (повноваження органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування законом) належить здійснення контролю за додержанням природоохоронного законодавства, використанням і охороною природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

Також, суд враховує висновок викладений в пункті 114 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 червня 2024 року в справі №925/1133/18, що оскаржуючи рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування та правочин щодо розпорядження майном, прокурор вправі звернутися до суду або як самостійний позивач в інтересах держави, визначивши такий орган відповідачем (коли оскаржується рішення останнього), або в інтересах держави в особі відповідного органу, зокрема тоді, коли цей орган є стороною (представником сторони) правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. У разі задоволення вимоги про визнання недійсним правочину та про повернення отриманого за ним (наприклад, земельної ділянки) чи про витребування майна від набувача таке повернення та витребування відбувається на користь держави чи територіальної громади, від імені яких відповідний орган може діяти тільки як представник.

Такі висновки узгоджуються з постановами Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21 (пункт 8.3).

Відповідно дост. 288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи, тобто, докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача.

Суд констатує, що у заяві про перегляд заочного рішення та в судовому засідання представник заявника ОСОБА_1 , адвокат Юрчак В.В., не навів нових істотних обставин, а також не вказав які саме докази слід витребувати та яке доказове значення вони матимуть для вирішення даної справи.

Беручи до уваги той факт, що представник заявника ОСОБА_1 , адвокат Юрчак В.В., у заяві про скасування заочного рішення не навів підстав, передбаченихст. 288 ЦПК Українидля його скасування, суд вважає, що заяву про перегляд заочного рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 30.12.2024 слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст.287,288 ЦПК України, -

постановив:

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення в цивільній справі за позовом Першого заступника керівника Стрийської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Журавненської селищної ради до ОСОБА_1 про визнання договору оренди землі недійсним та повернення земельної ділянки - залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Відповідно до ч. 4 ст.287ЦПК України у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Повний текст ухвали буде проголошено протягом п`яти днів.

Повний текст ухвали складено 12.02.2025.

Суддя Р.Г. Равлінко