Рішення

від 10.06.2024 по справі 160/7221/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2024 рокуСправа №160/7221/24 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Царікової О. В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпро (51272, Дніпропетровська обл., Новомосковський район смт. Черкаське; ЄДРПОУ: 08434904) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

19.03.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпро, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Житлової комісії військової частини НОМЕР_2 , оформлене протоколом №33 від 25.01.2018 в частині зняття з квартирного обліку потребуючих поліпшення житлових умов при військовій частині НОМЕР_2 ;

- поновити ОСОБА_1 із складом сім`ї 1 (одна) особа, на квартирному обліку потребуючих поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання, із збереженням попереднього часу перебування на черзі з 03.09.2000, при військовій частині НОМЕР_2 ;

- зобов`язати командування військової частини НОМЕР_2 сумісно з Квартирно-експлуатаційним відділом м. Дніпро, надати ОСОБА_1 довідку про не забезпечення житлом (Додаток 17 Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністра оборони України від 31.07.2018 №380 (зі змінами).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 17.09.2021 року звернувся до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просив визнати незаконним та скасувати рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_2 , оформлене протоколом №33 від 25.01.2018 року щодо зняття позивача з квартирного обліку після ухвалення рішення суду про визнання позивача таким, що втратив право користування житловим приміщенням та зміною складу сім`ї, поновити на квартирному обліку осіб потребуючих поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання, із збереженням попереднього часу перебування на черзі з 03.09.2000 року.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16.03.2022 року провадження у справі зупинено на підставі п.2 ч. ст.251 ЦПК України до припинення воєнного стану.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17.01.2024 року провадження у справі поновлено за ініціативою суду.

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного, що право, яке позивач вважає порушеним, він набув у зв`язку з проходженням військової служби. Враховуючи те, що даний спір стосується проходження позивачем військової служби, у зв`язку з якою держава передбачила відповідні соціальні гарантії (пільги), а саме забезпечення військовослужбовців житлом, а відповідачі у цих правовідносинах виконують публічно-владні управлінські функції, спір що виник між сторонами є адміністративно-правовим, а тому дана справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12.02.2024 року у справі № 183/6569/21, провадження у цивільної справі за позовом ОСОБА_1 закрито.

13.02.2024 року позивач звернувся із заявою про виправлення описки в ухвалі суду, зазначивши що у рішенні суду невірно зазначено номер військової частини, оскільки відповідачем в тексті ухвали вказано військова частина НОМЕР_4 , в той час відповідачем є військова частина НОМЕР_2 . Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області 19.02.2024 року виключено з першого абзацу описової частини ухвали речення - «визнати незаконним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_4 ».

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.04.2024 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

22.04.2024 року Військова частина НОМЕР_2 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із відзивом на позовну заяву.

В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що позивач використав своє одноразове право на отримання жилого приміщення за час проходження військової служби, добровільно залишив квартиру, в суд з приводу захисту свого права на користування житловим приміщенням не з`являвся та не оскаржував в апеляційному порядку рішення суду, яким було визнано ОСОБА_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а також власноруч підписав протокол житлової комісії про зняття себе з обліку та не вчиняв жодних дій з приводу оскарження цього протоколу житлової комісії. Зважаючи на сукупність вищенаведених обставин, відповідач вважає, що підстави для визнання протиправним та скасування рішення Житлової комісії військової частини НОМЕР_2 , оформлене протоколом №33 від 25.01.2018, в частині зняття з квартирного обліку потребуючих поліпшення житлових умов при військовій частині НОМЕР_2 - відсутні.

01.05.2024 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено про необґрунтованість відзиву та відсутність фактів, аргументів та доказів, що можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову.

Дослідивши повно і всебічно письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява та відзив на позовну заяву, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Відповідно до витягу з протоколу засідання житлової комісії від 2 березня 2006 р № 3 «Про надання жилих приміщень в смт Гвардійське», доданого до позову, капітану ОСОБА_1 надано на сім`ю 2 (двох), в т.ч. він, жінка, окрему однокімнатну квартиру по АДРЕСА_3 житловою площею 17,95 кв. м. на І поверсі 5 поверхового будинку.

28.07.2006 Гвардійською КЕЧ району було видано ордер № 58 від 28.07.2006, у якому зазначено, що він: «Виданий к-ну ОСОБА_1 з сім`єю, яка складається із жінки 1981 р.н. ОСОБА_2 , на право заселення в АДРЕСА_3 житловою площею з 1 кімнатою 17,95 кв. метрів».

20.03.2017 року на підставі рішення суду по справі № 183/163/17 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано.

22.08.2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати ОСОБА_1 таким, що втратив право користування жилим приміщенням за адресою: АДРЕСА_3 .

У рішенні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01.12.2017 по справі № 183/4051/17, зазначено, що в березні 2016 року ОСОБА_1 зібрав всі свої особисті речі і переїхав проживати до сестри в смт. Гвардійське, а потім переїхав в смт. Черкаське. Півтора роки ОСОБА_1 не проживав, особистих речей в квартирі не мав, комунальних платежів не сплачував. Обов`язок щодо сплати всіх комунальних послуг: газопостачання, електропостачання, водопостачання, теплопостачання тощо брала на себе ОСОБА_2 .

Рішенням суду Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області по справі № 183/4051/17 від 01.12.2017, ОСОБА_1 визнано таким, що втратив право користування житловим приміщенням.

Надаючи правову оцінку наведеному вище, суд виходить з наступного.

Згідно статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких громадянин має змогу побудувати житло, придбати його у власність, або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступною платою відповідно до закону.

Відповідно до статті 34 Житлового кодексу України (далі - ЖК України) визначено підстави визнання громадян такими, що потребують поліпшення житлових умов, а також зазначено, що такі громадяни беруться на облік для одержання жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду.

Згідно частини 1 статті 37 ЖК України, облік потребуючих поліпшення житлових умов громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, що мають житловий фонд і ведуть житлове будівництво або беруть пайову участь у житловому будівництві, здійснюється за місцем роботи, а за їх бажанням - також і за місцем проживання.

Відповідно до статті 39 ЖК України, громадяни беруться на облік потребуючих поліпшення житлових умов: 1) за місцем проживання - виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті; 2) за місцем роботи - спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації і відповідного профспілкового комітету. Таке рішення затверджується виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів.

Згідно ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ) соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 1 статті 12 Закону №2011-XII, держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Абзацом 4 пункту 1 статті 12 Закону №2011-ХІІ, врегульовано, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.

Згідно пункту 9 статті 12 Закону № 2011-ХІІ, військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас за станом здоров`я або якщо вони на час звільнення мають вислугу військової служби не менше 20 років, або у відставку, а також у зв`язку зі скороченням штатів чи проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості їх використання на військовій службі, залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки і відповідних квартирно-експлуатаційних органах та користуються правом позачергового одержання житла. Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Військовослужбовці, які набули право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", залишаються на такому обліку та користуються правом позачергового одержання житла.

Частиною 1 статті 9 ЖК України передбачено, що громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду, або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово- будівельних кооперативів.

Відповідно до положень статті 43 ЖК України, громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості. Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік.

Згідно із статтями 48, 49 ЖК України, жиле приміщення надається громадянам у межах норми жилої площі, але не менше розміру, який визначається Кабінетом Міністрів України і Федерацією професійних спілок України. При цьому враховується жила площа у жилому будинку (квартирі), що перебуває у приватній власності громадян, якщо ними не використані житлові чеки. Понад норму жилої площі окремим категоріям громадян надається додаткова жила площа у вигляді кімнати або в розмірі десяти квадратних метрів.

Механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях (далі - військові частини) після звільнення (далі - військовослужбовці) та членів їх сімей визначає Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 № 1081 (далі - Порядок № 1081).

Порядком № 1081 визначено алгоритм обліку військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов, надання житлових приміщень для постійного проживання. Облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов, ведеться у військових частинах та квартирно-експлуатаційних органах.

Пунктом 23 Порядку № 1081 визначено, що для зарахування на облік військовослужбовець подає рапорт на ім`я безпосереднього командира (начальника).

Згідно пункту 24 Порядку № 1081, військовослужбовці зараховуються на облік згідно з рішенням житлової комісії військової частини, яке затверджується командиром військової частини. У рішенні зазначаються дата зарахування на облік, склад сім`ї, підстави для зарахування на облік, вид черговості (загальна черга, в першу чергу, поза чергою), а також підстави включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень, а в разі відмови в зарахуванні на облік - підстави відмови з посиланням на відповідні норми законодавства. Датою зарахування на облік вважається день, коли житловою комісією військової частини винесено рішення про зарахування військовослужбовця на облік. Військовослужбовці, зараховані на облік, заносяться до книги обліку осіб, що перебувають в черзі на одержання житла. Військовослужбовці зараховуються на облік незалежно від тривалості проживання у даному населеному пункті.

Пунктом 32 Порядку № 1081 передбачено, що черговість надання житла визначається за часом зарахування на облік (включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлового приміщення).

Таким чином, військовослужбовці мають право на забезпечення їх та членів їх сімей жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення. Для реалізації такими особами зазначеного права необхідним є їх перебування на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов. Облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов ведеться у військових частинах та квартирно-експлуатаційних органах. Однією з основних вимог є те, що жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла.

Як вбачається із матеріалів справи відповідно до витягу з протоколу засідання житлової комісії від 2 березня 2006 р № 3 «Про надання жилих приміщень в смт Гвардійське», капітану ОСОБА_1 надано на сім`ю 2 (двох), в т.ч. він, жінка, окрему однокімнатну квартиру по АДРЕСА_3 житловою площею 17,95 кв. м. на І поверсі 5 поверхового будинку.

Також 28.07.2006 Гвардійською КЕЧ району було видано ордер № 58 від 28.07.2006, у якому зазначено, що він: «Виданий к-ну ОСОБА_1 з сім`єю, яка складається із жінки 1981 р.н. ОСОБА_2 , на право заселення в АДРЕСА_3 житловою площею з 1 кімнатою 17,95 кв. метрів».

20.03.2017 року на підставі рішення суду по справі № 183/163/17 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано.

22.08.2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати ОСОБА_1 таким, що втратив право користування жилим приміщенням за адресою: АДРЕСА_3 .

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01.12.2017 по справі № 183/4051/17, визнано ОСОБА_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням квартирою.

Позивач добровільно покинув квартиру, обов`язок утримувати квартиру не виконував, в судове засідання для захисту свого права на житло не з`являвся, до апеляційного суду з метою оскарження судового рішення прийнятого у справі № 183/4051/17 не звертався та жодних дій для того, щоб жиле приміщення залишилось у його праві користування не вчиняв.

Згідно пункту 1 статті 12 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, надаються жилі приміщення для постійного проживання або грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення один раз протягом усього часу проходження військової служби.

Відтак, держава гарантувала позивачу право отримати житло для постійного проживання, однак один раз протягом усього часу проходження військової служби.

Зазначені раніше обставини вказують на той факт, що таке право позивач реалізував у 2006 році під час проходження служби у Військовій частині НОМЕР_2 та не був знятий з квартирного обліку, оскільки зазначена площа (19,95) не відповідала вимогам, встановленими законодавством для 2 (двох) осіб (його та дружини). Оскільки в подальшому позивач був розлучений та для однієї особи площа жилого приміщення у 17,95 кв. метрів відповідає вимогам (не менше 9 кв. м. на 1 особу), то позивач був забезпечений жилим приміщенням у повному обсязі та повинен був бути знятим з обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов.

Крім того, відповідно до наявної в матеріалах справи копії протоколу № 33 від 25.01.2018 року про зняття ОСОБА_1 з квартирного обліку як військовослужбовця, забезпеченого житлом в Черкаському гарнізоні, та в зв`язку з тим, що змінився склад сім`ї на 1 (одну) особу, на порядок денний виносилось одним з питань: «зняти з квартирного обліку в зв`язку з рішенням суду та зі зміною складу сім`ї на 1 (одну) особу» - проголосували (За - одноголосно). При цьому, на момент підписання цього протоколу саме позивач був головою житлової комісії військової частини НОМЕР_2 та проголосував за зняття себе з обліку та власноручно підписав дане рішення житлової комісії.

Враховуючи усі обставини справи, суд відзначає, що позивач використав своє право на отримання жилого приміщення за час проходження військової служби, добровільно залишив квартиру, ОСОБА_1 визнано таким, що втратив право користування житловим приміщенням, також позивач власноруч підписав протокол житлової комісії про зняття себе з обліку та не вчиняв жодних дій з приводу оскарження цього протоколу житлової комісії.

Також листом Військової частини НОМЕР_2 від 23.04.2021 № 580 зазначено, що позивач є військовослужбовцем іншої військової частини і питання, пов`язані із забезпеченням житлом військовослужбовців та членів їх сімей, вирішуються за місцем проходження служби.

Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, враховуючи висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпро, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 10.06.2024.

Суддя О.В. Царікова